СЛУЖIННЯ

 

ГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГ

 

 

   Закон Божий, написаний на скрижалях, вимагає смерті за гріх (1 Івана 3.4; Єз 18.4-20; Рим 6.23).

   У Мойсеєвому законі містяться прокляття на порушників закону (Повтор 27.15-26). Закон Мойсеїв про прокляття був написаний на жертовнику з каміння (Повтор 27.2-3,8,15-26; Нав 8.30-34).

 

   Ті, хто вчинив гріх без наміру, могли принести жертву та вбити її для примирення своїх гріхів.

   Ті, хто за невірою, довільно і відкрито порушували закон Божий і не покаялися, вдавалися до смерті (Нав 7.13,21-26). Судді за участю священиків оголошували «ухвалу суду» і свідки мали бути першими в побиванні камінням (Повтор 17.2-12).

   Все це (жертва і страта) було служінням смерті і, як сказано, в цілому «було славно» (2 Кор 3.7).

   Служіння смерті було скасовано хрестом (2 Кор 3.7-13; Кол 2.14-17).

 

   Цей закон про служіння смерті, написаний на камені і що був біля ковчега завіту, НЕ МОЖНА ПЛУТАТИ З ДЕСЯТИСЛIВ’ЯМ, яке було накреслено на скрижалях, а тепер і в наших серцях (Єр 31.33).

   Значить, служіння смерті скасовано, а ЗАКОН БОЖИЙ - НI !

 

   Коли Христос помер за грішників, церква втратила право засуджувати і карати як віруючих, так і довільних грішників.

 

   Завдання проповідників - переконати грішників увірувати в Христа, покаятися у своїх гріхах і відродитися через Духа Святого (Дії 3.19, 16.31, 3.3-5). Це є служіння Святого Духа.

   «Якщо ж служіння смертоносним літерам, накреслене на каменях, було так славно, що Ізраїлеві сини не могли дивитися на обличчя Мойсеєве через славу обличчя його, що приходить - то чи не набагато славніше служіння Духа?» (2 Кор 3.7-8)

 

   Той у церквi, який грішить регулярно, може бути взятий на зауваження :

   «Якщо хтось не послухає слова нашого в цьому посланні, того майте на зауваженні... але не рахуйте його за ворога, а повчайте, як брата» (2 Фес 3.14-15).

   Єдиним покаранням для грішників, що відступили від віри і продовжують жити у гріху, може бути виключення із церкви :

   «Зовнішніх же судить Бог. Отже викиньте розбещеного з-поміж вас» (1 Кор 5.13).

 

   Що ж до злочинців та порушників цивільних законів, то їх судить держава :

   «Будь-яка душа хай буде покірна вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуюча ж влада від Бога встановлена. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому встановленню. А ті, що опираються, самі спричинять собi осуд» (Рим 13.1-2).

   «Серце царя - у руці Господа, як потоки вод: куди захоче, Він спрямовує його» (Прип 21.1).