CAPTURING OF “144 THOUSANDS”

 

ОООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО

 

 

 

Imprinting occurs between the last two seals, then there is NOW .

 

The reference of person is sealed in the heart by the Holy Spirit ( Ephes 1.13-14, 4.30; 2 Cor 1.22 ). But the seal of God from the seventh chapter of Revelation is on human once through the man became a slave of God  ( Rev 7.3 ).

This seal consists of three components :

Name - "Lord"

Title - "The Creator"

Territory - "Heaven and Earth"

IT CONTAINS THE COMMANDMENT ON SATURDAY (Ex 20.11).

 

Saturday is a SIGN between God and his people ( Ex 31.13,17; Ezek 20.12,20 ). A sign and a seal - these are one and the same ( Rom 4.11 ), then the Sabbath is God's seal, or His character.

 

People the sealed are referenced, true Christians ( Rev 7.3, 14.1-4 ).

They must be free from any blemish, desecration and guile ( Rev 14.5; Ezek 9.4 ).

This "144,000" (a number symbolic, 12 x 12), 12000 on each knee of spiritual Israel. It’s millions of survivors (latest generation), adds to the twelve tribes of Israel, of all people. Each of these tribes will be included in the New Jerusalem initiate their gates ( Rev. 7.9-10, 21.12 ).

 

While all nations preparing for war, angels constrain these wars (winds) until is imprinting.

The news is the recording of the reform of astonishing Saturday after falling stars in 1833. All true things and taking the truth finally will receive confirmation of this from God.

КАК НАУЧИТЬ ДЕТЕЙ ЧЕСТНОСТИ

 

??????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????

 

Проявляйте честность в своей жизни. Ваши дети будут честны настолько же, насколько честны вы. Простые уроки из повседневной жизни дети усвоят быстрее, чем нравоучения. Например, вы проверяете чек на продукты. Сдача оказалась больше положенного. Как вы поступите, обнаружив ошибку? Прекрасный внеплановый урок для ваших детей. Они отлично усвоят, как надо действовать в подобной ситуации в будущем. «Мы опаздываем. Придется превысить скорость. Давайте-ка внимательнее смотреть, нет ли милиции», – говорите вы с усмешкой. Ребенок делает следующий вывод: хитрить и не следовать правилам – это нормально. Подумайте, сколько раз ваши дети получали подобные уроки! «У нас кончилась бумага, скрепки и скотч. Завтра принесу немного с работы. Нам нужно еще что-нибудь?» Ребенок делает вывод: допустимо красть у того, кто богаче тебя. Быть нечестным, как большинство окружающих, – это нормально. Признаете ли вы свое пагубное влияние на детей? Соберитесь с духом. В следующий раз, когда возникнет подобная ситуация, будьте честны со своими детьми. Скажите им: «Думаю, я не всегда поступал честно. Теперь я осознал все и больше не буду приносить с работы канцтовары. Мы будем покупать их в магазине. Я уже заплатил своей организации за те канцтовары, которые я украл. Пожалуйста, простите меня за то, что личным примером я учил вас нечестному образу жизни». Дети будут шокированы, но никогда не забудут нового урока. Если вы сделаете то, о чем написано выше, можете приступать к осуществлению следующих советов. Но если своими поступками вы регулярно учите нечестности, то претворение в жизнь всех остальных рекомендаций можно считать лицемерием. Приводите детям примеры честности и нечестности, позаимствовав их из реальной жизни. Рассказы из жизни библейских героев, великих людей, заметки из местной газеты или ситуации из жизни, могут снабдить вас как примерами честности, так и примерами нечестности. Пусть дети поразмышляют о причинах и результатах честных и нечестных поступков. Замечайте и хвалите честные поступки. Если ваш ребенок сознается в том, что сказал ложь или проявил нечестность, похвалите его за признание. «Требуется мужество, чтобы сознаться во лжи». Затем осведомитесь о последствиях лжи. Возможно, кто-то обижен или что-то сломано и требует восстановления. Признание не заменяет собой возмещение убытков. Установите наказание за нечестные поступки, но, в то же время, давайте детям возможность все исправить. Не напоминайте детям о случаях, когда они были нечестны. Помогите ребенку возвратить то, что он украл. Сопровождайте его, чтобы оказать поддержку и вселить в него мужество. Если ваш ребенок часто лжет и затем с легкостью сознается, он усваивает порочную привычку. Он лжет ради удобства, а затем полагается на вашу милость, надеясь, что вы простите его. Ему необходимо наказание, которое бы закрепляло то, чему вы его учите. Научите своего ребенка справляться с трудными ситуациями. Ребенка необходимо подготовить к встрече с проблемами, чтобы в будущем ему было легче. Тогда у него не будет искушения солгать, чтобы обойти эту ситуацию. Оцените ваши ожидания, связанные со способностями ребенка. Не слишком ли завышены ваши надежды, не превышают ли они его способности? Возможно, он не круглый отличник и не звезда в спорте. Давление, которое оказывается на ребенка, будет провоцировать его на обман. Измените ваши ожидания таким образом, чтобы они соответствовали природным талантам и склонностям такого ребенка. Хвалите ребенка за то, что у него получается. Установите ясные правила. Чересчур суровые наказания подталкивают к обману. Недостаточно строгие наказания поощряют безответственное поведение и также приводят ко лжи. Берегите достоинство ребенка, но не позволяйте ему быть безответственным и избегать последствий своего поведения. Объясните ребенку сущность Божьего прощения. Молитесь вместе о проблемах. Подчеркивайте, что Бог всегда готов простить и помочь избавиться от плохих привычек. Божья любовь окружает и всегда поддерживает детей. Статья напечатана с разрешения издательства «Источник жизни» по материалам книги Донны Хабенихт «10 христианских ценностей, о которых должен знать каждый ребенок».   Газета СОКРЫТОЕ СОКРОВИЩЕ , №5 (169) май 2011 г.

כוחו של האופי

 

מהספר  אני יהוה רופאך

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2021/12/%D7%90%D6%B2%D7%A0%D6%B4%D7%99-%D7%99%D6%B0%D7%94%D7%95%D6%B8%D7%94-%D7%A8%D6%B9%D7%A4%D6%B0%D7%90%D6%B6%D7%9A%D6%B8-%D7%98%D7%A7%D7%A1%D7%98.pdf

333 קרא פרק בעמוד

ЗЕМЛЯ ЧАС МИР ЗАВТРА

 

WWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWW

 

 

ДО НОВОЇ ери

6000 років тому - Створення миру та гріхопадіння

6000-4500 років тому - Допотопний світ

4500 років тому - Всесвітній потоп

4500 років тому - Палестина під владою Вавилону або, принаймні, вавилонської культури

4500-4000 років тому, або близько 2500-2000 (до н.е.) - післяпотопний світ та поділ єдиного материка Землі

Близько 2000 (до н.е.) - Палестина під владою Еламітів. Народження Авраама та його вихід до Палестини. Цар Хаммурапі скидає еламітське панування.

Близько 1800 - Гікси вторгаються до Єгипту

Близько 1600 - Вигнання гіксів, єгипетський вплив у Палестині

Близько 1450 - Вихід євреїв з Єгипту

Близько 1035 - Царювання Саула. Ізраїль став великою державою

Близько 1005 - Царювання Давида

975 - Царювання Соломона. Будівництво храму та вершина могутності Ізраїлю.

Близько 935 - Поділ царства

854 - Салманасар III, цар Ассирійський, переміг при Каркарі союзних царів, у тому числі Ахава.

842 - Цар Іуй платить данину Салманассару III

15 червня 763 року - Сонячне затемнення, передбачене Амосом

738 - Ізраїльський цар Менаїм платить данину ассірійському царю Феглафеласару IV

725 - Ассирійський цар Салманасар V змушує ізраїльського царя Осію платити йому данину

724 - Салманассар V бере в полон Осію і тримає в облозі Самарію

722 - Смерть Салманассара V. Узурпатор Саргон стає царем, захоплює Самарію і відводить ізраїльтян у полон.

702-701 - Сеннахерім, син Саргона, йде війною на Єзекію, бере Лахіс і йому не вдається взяти Єрусалим.

622 - Реформи юдейського царя Йосії

608 - Йосія загинув у битві з фараоном Нехао II і Іудея потрапляє у залежність від Єгипту

607-606 - Повалення ассирійського панування та початок вавилонського

605-604 - Нехао переможений Навуходоносором при Кархеміс. Початок відліку (?) вавилонського полону юдеїв.

597 - Взяття в полон Єхонії, руйнування та пограбування першого храму, перше переселення юдеїв до Вавилону.

588 - Фараон Хофа переконує Седекію скинути вавилонське ярмо

586 - Захоплення Єрусалиму. Седекія та весь народ відведені до Вавилону. Основна іудейська колонія на острові Єлефантині, де і був побудований храм Господній.

538 - Взяття Вавилона Кіром. Іудея під владою персів. Указ Кіра про відбудову храму та перший загін переселенців на чолі із Зоровавелем.

519 - Указ Дарія про відбудову храму

515 - Закінчення відбудови другого храму

458 - Нова партія переселенців на чолі з Ездрою

457 - Указ Артаксеркса про відновлення Єрусалиму

445 - Неемія отримав дозвіл переїхати до Єрусалиму і призначений губернатором Іудеї

411 - Руйнування храму на Єлефантині

333 - Палестина під владою Олександра Македонського

302 - Палестина знову під владою Єгипту (Птолемей)

198 - Палестина під владою Сирії (Селевкіди)

170 - Антіох IV Єпіфан опоганює Єрусалимський храм

168 - Скасування іудейських богослужінь. Побудова у Леонтополі (Єгипет) храму Господнього

165-141 - Визвольна війна Маккавєєв

63 - Помпей взяв Єрусалим. Іудея стала автономією у римській провінції Сирія.

37 - Ірод Великий став васальним царем Юдеї

4 - Перепис кесаря ​​Августа

       РІЗДВО ІСУСА ХРИСТА

       Смерть Ірода

   НОВА ЕРА

6 - Іудея знову під керуванням римського губернатора

27 - Хрещення Господнє. Проповідь Ісуса Христа.

31 - Розп'яття, воскресіння та піднесення Христа. П'ятидесятниця та початок проповіді апостолів.

34 - Вбивство Стефана. Початок проповіді євангелії язичникам.

41 - Зацарювання Агріпи I, онука Ірода Великого

44 - Знову управління Юдеї губернатором

66 - Початок великої юдейської війни

70 - Руйнування Єрусалиму та вигнання юдеїв

90 - Останній живий апостол Іоанн на каторзі на острові Патмос отримує Одкровення.

116 - Повстання юдеїв у Палестині

135 - Нове повстання під проводом Бар-Кохви, який оголошений Месією. Знищення назви «Єрусалим», натомість побудована Еліа Капітоліна. Найменування «Іудея» замінено назвою «Палестинська Сирія».

303-313 - Найжорстокіші переслідування християн римлянами при Діоклетіані

313 - Запанування Костянтина Великого. Християнство стає державною релігією

321 - Указ про обов'язкове святкування неділі як «шановного дня Сонця».

365 - Лаодикійський собор церкви забороняє святкування суботи

395 - Поділ Риму на Західний та Східний (Візантію), відмінність культур та віросповідань західної та східної церков.

476 - Кінець і розпад Західного Риму, прийом його повноважень та імператорських титулів папою

493 - Римський папа за допомогою Візантії знищує царство герулів

508 - Вчення про «Євхаристію» та інші небіблейські вчення. Король франків Хлодвіг приймає католицтво.

534 - Римський папа знищує царство вандалів

538 - Римський папа знищує царство остготів і стає володарем усієї Європи. Початок інквізиції.

610 - Виникнення ісламу та загарбницькі війни на Близькому Сході

988 - Хрещення Київської Русі у візантійську віру

1054 - Розкол вселенської церкви на західну католицьку та східну православну

1242 - Навала хрестоносців на Русь з метою насильницького навернення до католицизму. Їхня поразка на Чудському озері.

1376-1384 - Діяльність реформатора Джона Вікліфа та переклад Біблії англійською мовою

1410 - Грюнвальдська битва, перемога Польщі та Литви над тевтонцями та ослаблення їхнього впливу.

1415 - Спалення Яна Гуса

1492 - Відкриття Америки Колумбом

1517 - Тези Лютера

1600 - Спалення Джордано Бруно

1620 - Перший англійський корабель «Мейфлауер» прибуває до Північної Америки

1755 - Перший великий землетрус - Лісабонський землетрус, 100000 жертв.

1776 - Проголошення Декларації незалежності США

1780 - Велике затемнення Сонця та Місяця - «чорний день».

1789 - Велика французька революція

1791 - Білль про права, оголошення прав і свобод у США.

1798 - Папа Пій VI узятий у полон французьким генералом Бертьє

1799 - Смерть Пія VI. Новий папа Пій VII.

1804 - Утворено перше у світі Біблійне суспільство - Британське

1831 - Перша проповідь Вільяма Міллера про швидке Друге пришестя Христа та Рух Другого пришестя

1833 - Велике «падіння зірок» - «зірковий (метеоритний) дощ» незвичайної сили.

1844 - Початок трихангельської звістки та пророцтв Елен Уайт, всесвітня церква відкинута Богом, церква залишку (першi малi групи) з біблійним віровченням.

1863 - Перша сесія Генеральної конференції Адвентистів Сьомого Дня та офіційне створення церкви АСД з малих груп.

1896 - Проповідь адвентистської звістки у першій непротестантській країні - Росії

1914-1918 - Перша світова війна

1917 - Жовтневий переворот у Росії

1923 - Землетрус в Іокагамі, 300000 жертв.

1939 - Початок Другої світової війни

1945 - Кінець другої світової війни та утворення ООН. Перша ЕОМ.

1948 - Держава Ізраїль здобуває незалежність

1969 - Винахід Інтернету (двi ЕОМ вперше з’єднали дротами)

1985 - Початок реформ Горбачова та Ден Сяо Піна. Весь світ, крім мусульманського, відкрито для проповіді Євангелія.

1988 - Святкування 1000-річчя хрещення Русі та запровадження свободи совісті. Землетрус у Вірменії, 25000 жертв.

1989 та 1991 - Розпад соцтабору та СРСР, посилення впливу західних демократичних країн.

1999 - Послання папи римського Іоанна Павла II про недільний день.

2001 - Найбільший в історії теракт у США, понад 3000 жертв.

2013 - Папою римським уперше стає єзуїт Франциск. Ведуться переговори з членами урядів про об'єднання релігій та обов'язкове дотримання неділі.

2019 - Виникнення коронавірусу COVID-19.

2020 - Світова пандемія коронавірусу COVID-19. За півроку у всіх країнах світу 20 млн. хворих, 12 млн. одужали, 728 тис. жертв.

   МАЙБУТНЄ

? -

Глобальна економічна, екологічна та соціальна криза.

Релігійна та громадянська свобода скасована, жорстока диктатура.

Проведено закони про день недільний та хибне поклоніння.

Арешти та вигнання.

Кінець проповіді Євангелії.

Закон про смерть для непокірних.

Вилив виразок на всіх, крім Божої церкви залишку.

Кінець світу та Друге пришестя Христа.

Воскресіння праведників та перетворення живих членів Божої церкви.

Тисячолітнє царство врятованих на небі.

Останній суд.

Перетворення Землі та новий світ.

SEVEN SEALS

 

ОООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО

The first five seals symbolize Christian churches have fallen away, with the power, and the last two are among the featured time and end the advent of Christ.

 

SEALS:

 

I. The white horse, rider, crown and win - no vice and sin, the victory of true Christians in the 1st century, up to year 100 (Rev 6.1-2).

II. The red horse, rider and sword - red means sin and debauchery, signs of falling away in 100-313 (v. 3-4).

III. The black horse and black rider - color means virginity (the change of the Sabbath, the worship of icons, celibacy of Catholic priests) in 323-538 (v. 5-6).

IV. The pale horse and rider - pallor means death, the Inquisition and persecution in 538-1517 (v. 7-8).

V. The souls under the altar (blood) - the persecution of the Protestants (1517-1755); white clothes - to justify them    ( v. 9-11 ).

 

VI. the phenomenon of recent times: the Lisbon earthquake in 1755 ( 60000 people were lost ), the Eclipse of the Sun and the Moon and the fall of the stars ( v. 12-17 ).

AFTER THESE SIGNS WILL BE THE SECOND COMING ( Rev 6.14 ).

 

VII. Silence in heaven as a continuation of the "half an hour" (seven days). She continues at the time of the second coming, because then all the angels leave heaven and come to Christ to gather the righteous (  Matt 25.31, 24.31 ).

 

Note: Between the sixth and seventh seals will be capturing «144 thousand» - million of the righteous.

ВО ИЗБЕЖАНИЕ

 

???????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????

 

 

   Как избежать печати зверя? Распознать и победить его!

   Наша будущая участь зависит от того, как мы относимся к изучению Библии.

 

   Зверь (антихрист) описан в 13-й главе Откровения

   АНТИХРИСТ  ( Откр 13 )  =  МАЛЫЙ РОГ  ( Дан 7 ). Это об одном и том же.

 

   Иоанн 14.6  -  «Я есмь путь и истина и жизнь» (и посредник между нами и Богом)

   Антихрист же есть посредник между людьми и дьяволом ( Матф 24 и Откр 13.2 )

 

   Антихрист не когда-то, в самое последнее время придёт. ОН УЖЕ ПРИШЁЛ. Ошибаются те, кто считает, что не пришёл первый зверь из  Откр 13, а также и второй зверь, на которого не обращают внимание.

   Важно, что «малый рог» (как и зверь) выходит НЕ из Израиля.

 

   В  2 Фесс  Павел сказал, что антихрист «в храме сядет как Бог, выдавая себя за Бога». Этот храм - не третий храм, что видно из устройства святилища. В Святом Святых был ковчег со скрижалями, а над его крышкой являлась слава Божия. ТАМ НИКТО НИКОГДА НЕ СИДЕЛ.

   Иезекиль говорит, что из храма «течёт поток живой воды». Не антихрист же его пустил !

   Итак: это не Иерусалимский храм, а храм на небе ( Откр 11.19 ).

   Дан 7.8 и Откр 13.5  -  сказано о «гордых и богохульных словах». А богохульство это когда кто-то объявляет себя Богом ( Иоанн 10.33 ).

   Дан 8  -  говорит о том же.

   Это характер САТАНЫ.

 

   О Христе сказано: Он в святилище на небе, Он - Первосвященник.

   А сатана отнимает у него служение.

   Пример: нечестивый царь Манассия поставил идола Астарты возле жертвенника, перед святилищем. И он был ПРЕПЯТСТВИЕМ для людей, чтобы им не приходить к Богу.

   Именно так сатана и действует. Антихрист в небесном святилище лишает людей возможности приходить к Богу.

 

 

   Сегодня мы можем приходить в святилище С ДЕРЗНОВЕНИЕМ, ибо имеем Ходатая.

   Но дьявол хочет нам помешать. Он думал, что Голгофа устранила Христа. Но Он воскрес, победил и стал Первосвященником. Дьявол побеждён, но пытается отнимать у него людей.

 

   Распространённый тип обмана - выдавать себя за другого. Именно так поступают мошенники. Это же делает антихрист, он действует под маской Христа, а точнее выдаёт себя за первосвященника и ПОСРЕДНИКА между Богом и человеком.

   Один человек пошёл сам к «белой» (т.е. доброй ) колдунье. НИКТО ПРО СЕБЯ НЕ СКАЖЕТ, ЧТО ОН ПЛОХОЙ И ЗЛОЙ. Антихрист тоже не признается, что он антихрист.

   Примеры:

- Он говорит, что если не придёте к нему исповедоваться, не попадёте в рай

- Он учит, что изменил субботу на воскресенье и т.п.

   Такой титул  -  «ВЕЛИКИЙ ПЕРВОСВЯЩЕННИК» (понтификс максимус) - имеет РИМСКИЙ ПАПА.

   В православии - несколько другое. Там в их храме вы стоите во святом, а за иконостасом - святое святых, куда входит только поп, отпускающий грехи.

   Титулы папы:  папа ( и патриарх - это одно и то же )

                            понтификс максимус, или сумус понтификс (древнеримский жрец)

   После XI века первосвященником именуют только папу.

 

   Значит, антихрист не потом придёт, а пришёл после падения Римской империи.

 

 

   Огромное множество людей на земле обмануто, и идёт не в то святилище.

   В России до 1917 г. было уголовным преступлением: не крестить детей, не ходить в храм, не исповедоваться  (перед священником) .

   Сейчас в российских законах записано, какая вера правильная.

   Католики покаялись в инквизиции, но их вероучение не изменилось.

   Главное заблуждение  -  СВЯЩЕНСТВО СЛУЖИТЕЛЕЙ.

 

   Антихристу третий храм не нужен. У него есть другие, чтобы никто не знал, где истинный храм. Антихрист это не человек-монстр, а церковно-государственная система.

 

 

   Как же Бог устранит антихриста и как ему не поклониться?

1. Будет суд (в том числе над антихристом). Он начался в 1844 году, и это ещё

    одно подтверждение того, антихрист уже пришёл.

2. Бог предсказал через Даниила изменение закона Десяти заповедей  

    (суббота своевольно изменена на воскресенье), по которому суд

    (Дан 7.25).

    Пс 9.38-39  -  открой ухо для суда сироте и угнетённым, да не устрашается

                           более человек на земле (он под защитой)

    Откр 6  -  «души под жертвенником».

                     Убиенных убивали свои же. Бог не замедлит суда над такими.

3. Три ангела ( Откр 14 ) провозглашают:

    - «убойтесь Бога» ( Прит 8.13 ), ибо суд наступил

    - защиту от антихриста ( в т.ч. на суде ) получат «святые Всевышнего»:

       = это те, кто повинуется Богу ( Матф 7 ) ПО ВЕРЕ

       = значит ОТ СЛОВ ПЕРЕЙТИ К ДЕЛУ.пора переходить от слов к делу

 

 

   «Кому вы поклоняетесь, того вы и рабы» (Рим 6.16).

   «Здесь терпение святых, соблюдающих заповеди Божии и веру в Иисуса» (Откр 14.12).

   ЧТОБЫ ИЗБЕЖАТЬ ПЕЧАТИ АНТИХРИСТА, НАДО БЫТЬ СВЯТЫМИ ВСЕВЫШНЕГО.

התפתחות ושירות

 

מהספר  אני יהוה רופאך

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2021/12/%D7%90%D6%B2%D7%A0%D6%B4%D7%99-%D7%99%D6%B0%D7%94%D7%95%D6%B8%D7%94-%D7%A8%D6%B9%D7%A4%D6%B0%D7%90%D6%B6%D7%9A%D6%B8-%D7%98%D7%A7%D7%A1%D7%98.pdf

333 קרא פרק בעמוד

ВИСЛОВЛЮВАННЯ

 

WWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWW

 

 

   Вагомість (значення, глибина думки) різних біблійних текстів не скрізь однакова. Це стає зрозумілим при порівнянні, наприклад, Іван 3.16 та Дії 18.1. Тим не менш, інформації, що не має значення, у Біблії немає.

   У БІБЛІЇ ЗМІСТСЯ ВСЕ НЕОБХІДНІ НАМ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ. Вона вичерпна в тому сенсі, що має у своєму розпорядженні все необхідне, щоб наставити нас у цьому житті і допомогти досягти вічної мети: «Знайди в книзі Господній, і прочитай; жодне з цих не забуде прийти і одне іншим не заміниться» (Іс 34.16).

 

   Біблія ніде не суперечить собі.

   Здаються протиріччя, переважно, при ретельному розгляді з'ясовуються. Основними причинами виникнення таких протиріч є недотримання деяких біблійних принципів:

1. Часто повідомлення Біблії дуже стиснуті. Так, про звернення Левія (Матвія) йдеться лише в одному вірші (Матв 9.9). На питання, що часто ставиться про дружин синів Адама, можна знайти відповідь лише в скупих, не розрахованих на повноту, повідомленнях Біблії. Вирішити цю проблему можна за допомогою наступного висновку: згідно з Бут 5.4, у Адама були сини та дочки; в обстановці початку вони брали шлюб один з одним; у наступному поколінні шлюб вступали вже двоюрідні. Відразу після створення інбридинг не дав згубних наслідків.

2. Деякі події описуються у паралельних місцях у іншому плані.

Приклад 1: Родовід Ісуса Матвій 1.1-17 і Лука 3.23-38 ставлять перед собою дві різні цілі. У першому випадку доводиться царське походження Марії по лінії Давида («сина Давида»), а в іншому випадку це родовід Йосипа.

Приклад 2: Різні повідомлення про воскресіння Ісуса в деяких незначних деталях розходяться.

3. Деякі духовні висловлювання передають справжній сенс лише як доповнення. Наприклад, фізику світла можна описати лише комплементарним способом (лат.complementum - доповнення ) : з одного боку він поширюється як хвилі, з іншого ж має властивості частинок (фотонів ). Лише коли обидва, по суті справи, що ніби суперечать одне одному, скомбіновані, можна осягнути реальність.

   Такі комплементарні висловлювання трапляються й у Біблії. Так, для рятуючої віри є два суперечливі, а насправді доповнюючі одне одного висловлювання:

а) «Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від справ закону» (Рим 3.28).

б) «Чи бачите, що людина виправдовується справами, а не тільки вірою?» (Як 2.24).

4. Деякі проблеми виникають через переклад. Так, текст Бут 2.23 неможливо зрозуміти без знання єврейських слів «іш» (чоловік) та «іша» (жінка). Матв 5.8 у традиційному російському перекладі звучить «сотворіть гідний плід покаяння», тоді як у грецькому оригіналі написано: «Створіть плід, гідний покаяння». У Рим 10.4 насправді сказано не «кінець закону - Христос», а «МЕТА закону - Христос» (грецьк. «телос» - мета).

5. В окремих випадках з'ясувати протиріччя важко, але можливо.

Приклади: смерть Юди (Матв 27.5 - Дії 1.18); вміст ковчега заповіту (1 Сам 8.9 - Євр 9.4); смерть Саула (1 Сам 31 - 2 Сам 1). У Матвія сказано, що Юда повісився, а в іншому місці сказано, що «розсілося лоно його». Вони здаються суперечливими, але підходять один до одного, якщо друге висловлювання сприйняти як сильний, барвистий опис.

6. Для повного пояснення Біблією будь-якої теми треба брати кілька текстів та зіставляти їх (Іс 28.10). НЕДОЗВОЛЬНО виривати окремий текст із контексту (глави) і будувати вчення на ньому.

Афоризм: «Люди відкидають Біблію не тому, що вона суперечить сама собі, а тому, що вона суперечить їм».

 

   Біблія є єдиною книгою, що повідомляє пророцтва, які з часом здійснилися.

   Визначення: ПРОРОЦТВО - це точне передбачення певного події майбутнього, яке відбувається за допомогою звичайних засобів людського пізнання. Це, таким чином, завчасне оголошення подій майбутнього, на відміну від опису історії, коли йдеться про подальше опис уже минулих подій. В Іван 13.19 Ісус підкреслює зміцнюючу віру мету пророцтва: «Тепер говорю вам, перш ніж те справдилося, щоб, коли справдиться, ви повірили, що це Я».

 

   Часто Бог починає Своє одкровення з повідомлення лише про одну деталь, яка поступово розкривається далі. Найяскравішим прикладом цього прийому є пророцтва про прихід у цей світ Ісуса.

 

   При поверхневому читанні тексту виникає небезпека поставитися до деталей висловлювань як до незначних дрібниць. Для загального розуміння, однак, вони мають глибоке значення.

Приклад 1: Римський звичай перебивати ноги у жертви, що висить на хресті, був застосований до розбійників, але не до Ісуса (Іван 19.32-36). Тому пророче обгрунтування цього з Вих 12.46 «кістки його нехай не ламаються» важко розпізнати, оскільки в старозавітному місці йдеться про пасхальне ягня.

Приклад 2: Згідно з старозавітним звичаєм, Ісуса повинні були страчувати за стіною Єрусалима, тому що за часів Старого Завіту жертовні тварини спалювалися за табором (Лев 16.27, Євр 13.11-12).

 

   Біблійні висловлювання мають такий глибокий зміст, який по-людськи неможливо виміряти (1 Кор 13.12). Георг Хунтеманн дійшов висновку: «Те, що Біблія хоче сказати нам, знаходиться поза дослідницькими можливостями людського розуму».

    Багатство біблійних висловлювань перевершує будь-яке людське мислення. Вона охоплює відрізок часу «до створення світу» (Єфес 1.4) до Божої Вічності (Об'явл 22.5). Біблія відповідає нам на всі ті питання, на які не в змозі відповісти природознавство:

- У чому суть смерті, чому вона існує і як довго вона існуватиме?

- Що таке людина? Звідки ми? Навіщо ми живемо і куди йдемо?

- Що чекає на нас у вічності?

 

   Біблія є особливим літературним твором.

   Багатство біблійної мови дозволяє нести звістку порятунку в такому розмаїтті літературних жанрів, якого ми не знаходимо в жодній іншій книзі: вірш (Пс 119), гімн (Кол 1.15-17), пісня про кохання (Піснь Пісней), наукове повідомлення мовою повсякденного спілкування ( Бут 1 ), історичне повідомлення (Ездра), притча ( грецьк. «параболе», тобто поставлене поруч ) - загальна ситуація з повсякденного життя як предмет порівняння ( Матв 13.3-23 ), і навіть особлива ситуація як повчальне оповідання з алегоричним значенням (Лука 18.1-8), образна мова (Іван 15.1), пророча образна мова (Об'явл 6), пророча мова (Матв 24), парадокс (Фил 2.12-13 ), проповідь (Дії 17.22-31), повчання (Кол 3.16-17), славослів'я (Єфес 1.3), благословення (Фил 4.7), повчання (Рим 5.12-21), сімейна хроніка (1 Пар 3), молитва (Пс 35), особисте свідчення (1 Ін 1.1-2), сновидіння (Бут 37.6-7), пряме звернення Бога (Матв 3.17), бесіда про спасіння душі (Іван 4.7-38), диспут (Дії 15.7-21), слухання судової справи (Іван 18.28-38), мудрі вислови (Прит 13.7), обітниця (Марк 16.16), судовий вирок (Матв 11, Суд 14.12-14), щоденник (Дії 16), особисте листування (Флм), монолог (Йов 32-37), діалог (Йов 3-31), лірична поезія (Піснь Пісней), біографія (Неєм), пролог (Лука 1.1-4), епілог (Іван 21.25), еліпс (грецьк. «перепустка», упущення маловажного - Матв 9.9), метафора (переносний сенс - Авд 4), напис (Іван 19.19), шифр (Об'явл 13.18). Крім того, законодавство (цивільне, судове, моральне, ритуальне), апокаліптика (Дан і Об'явл) і тимчасове приховування істини (Дан 12.9).

   На противагу цьому в Біблії відсутні: сага, легенда, міф, казка, байка, сатира, іронія, комедія, жарт, утопія. Тільки стилістичні прийоми гіперболи (перебільшення) та іронії (зміни - 2 Кор 12.11) іноді використовуються як чітко розпізнані.

   У жодній історичній книзі світу не зустрічається такої багатої палітри виразних засобів, і жодна книга не є такою правдивою у своїх висловлюваннях. Біблія використовує багатство виразних засобів мови. Поряд з формою прямої мови, що найчастіше зустрічається, ми знаходимо в Біблії численні специфічні мовні форми:

1. Феноменологічна мова. Коли причини того чи іншого явища неясні, воно описується з погляду спостерігача: у сучасній астрономії, як і Біблії, говорять про схід і захід Сонця, хоча це пояснюється не «бігом Сонця», а обертанням Землі.

2. Ідіоматичні обороти. Короткі мовні обороти зустрічаються в певних ситуаціях частіше, ніж розгорнуті конструкції (Суд 14.18 - "Ви кричали на моїй телиці").

3. Поетичні прикраси. «Ліва рука в мене під головою, а права обіймає мене» (Пісн 8.3).

4. Картини та описи сучасних понять науки та техніки. Біблія описує технічні досягнення, які за часів її виникнення ще існували, і ситуації, яким наука дала спеціальні назви:

- замість слів «супутник», «космічна лабораторія» та «орбітальна станція» Біблія барвисто каже: «Але хоча б ти, як орел, піднявся високо і серед зірок влаштував гніздо твоє, то і звідти Я скину тебе, каже Господь» ( Авд 4).

- замість того, щоб говорити мовою гінекології про онтогенез (ембріональний розвиток) в матці, Біблія описує розвиток дитини в утробі матері: «Не приховані були від тебе кістки Мої, коли я творимий був у таємниці, утворювавсь був у глибині утроби» (Пс 139.15 ).

5. Конкретні природничо-наукові формулювання. Прикладом є опис акта творіння, коли, наприклад, описується метод виміру часу і конкретна одиниця його виміру (Бут 1.14,19).

6. Картини повсякденного життя є поясненням духовних істин. Так, у притчі з Матвій 13.3-23 сіяч є глашатаєм біблійної звістки, насіння - слово Боже, терни - перешкода, а добрий ґрунт - відкрите серце людини.

 

   Враховуючи розмаїття літературних жанрів і мовних прийомів, слід дуже уважно ставитися до кожного біблійного тексту. Отже, висловлювання слід або сприймати дослівно, або переносному, але точному сенсі.

а) Дослівно: в Лука 24.44 Ісус вчить такому розумінню Писання: «Ось те, про що Я вам говорив, ще бувши з вами, що належить виповнитися всьому, написаному про Мене в Мойсеєвому законі і в пророках і в псалмах». Це підкреслюється і в інших місцях: «Хай збудеться промовлене Господом через пророка, який говорив» (Матв 2.15); «Нині виповнилося це писання, яке ви чули» (Лука 4.21); «Невже ви ніколи не читали у Писанні?» (Матв 21.42).

б) У переносному, але цілком певному значенні: коли Ісус каже: «Я є Лоза, а ви гілки» (Іван 15.5), то не слід розуміти цього дослівно, а в переносному сенсі. Найчастіше вкладений сенс легко можна дізнатися, бо барвистий оборот збільшує наочність і полегшує розуміння.

У цьому випадку додається ще й пропозиція, що містить основну думку:

«Без Мене нічого не можете робити».

 

   ПРО ЗНАЧЕННЯ ВИКАЗІВ БІБЛІЇ.

   Свідчення Біблії є найціннішою інформацією. Відомий євангеліст Вільгельм Паалс справедливо підкреслює: «Євангеліє є найкращою звісткою, яка колись повідомлялася людям. Ніколи ще нам, людям, не проповідувалося щось подібне». У Псалмі 119 багаторазово прославляється значення слова Божого: «Закон уст Твоїх для мене кращий за тисячі золота і срібла» (вірш 72). «Радію я слову Твоєму, як одержавши великий прибуток» (вірш 162).

   Хто нехтує Словом Божим, той буде засуджений. Як слухання Слова призводить до віри (Рим 10.17), а тим самим, до спасіння, так відкидання Слова веде до смерті: 1 Сам 15.23 : «За те, що ти відкинув Господнє слово, і Він відкинув тебе».

Іван 8.47: «Хто від Бога той слухає слова Божі; тому ви не слухаєте, що ви не від Бога».

Дії 13.46 : «Вам першим слід було почути слово Боже; але як ви відкидаєте його і самі себе робите негідними вічного життя».

 

   Біблія складається з Старого та Нового Завітів.

   Обидві частини однаково є Словом Божим і одну з них не можна використовувати проти іншої. У Новому Завіті часто цитуються витримки зі Старого. Зауважимо, що це робиться не завжди дослівно, але Бог пов'язує їх із новими одкровеннями.

   У Новому Завіті виконуються основні пророцтва Старого: «І всі ці (люди Старого Завіту), свідчені у вірі, не отримали обіцяного, тому що Бог передбачив для нас щось найкраще, щоб вони не без нас досягли досконалості» (Євр 11.39). Господь Ісус вже є у Старому Завіті: «Дослідіть Писання, бо ви думаєте через них мати вічне життя; а вони свідчать про Мене» (Іван 5.39).

 

   У Біблії:

- Історія та оповідання повинні сприйматися буквально

- Також буквально мають сприйматися закони та накази

- У пророцтвах іноді використовується символічна мова. Символи ж біблійних пророцтв пояснює сама Біблія:

  1. «Море» та «води» означають народи (Об'явл 17.15).

  2. «Вітри» означають війни (Єр 51.2).

  3. «Звірі» та «роги» означають царства (Дан 8.20-21).

  4. «День» у пророчому обчисленні означає рік (Єз 4.6).

  Примітка: Важливо враховувати, скільки, наприклад, символічний звір має голів і рогів, якщо вони згадуються, але неважливо, що у нього 4 ноги, якщо про них нічого не говориться.

 

   ПРО АПОКРИФИ

   Старозавітні апокрифи, всього 11 (грецьк. «апокрифос» - прихований, таємний, несправжній), НЕ МОЖНА вважати Словом Божим.

   Вони написані у час між Старим та Новим Завітом.

   Основними запереченнями проти того, щоб прирівняти їх за значенням Біблії, є:

1. Вони містять деякі вчення, що суперечать Біблії, такі як прощення гріхів через милостиню (Товіт 12.9), схвалення магії (Товіт 6.9), прощення гріхів мертвих за молитвами живими (2 Мак 12.46).

2. Вони ніколи не були і не є частиною ТАНАХу (іудейського старозавітнього канону), тому що це пізніші доповнення. Так, третя книга Ездри взагалі є тільки у Вульгаті (латинській Біблії). Тому апокрифи завжди були предметом спору. На Трієнському соборі 1546 року католицька церква зрівняла апокрифи зі Старим та Новим Завітами, що слід розцінювати як реакцію на Реформацію

3. Їх не цитує жоден автор Нового Завіту, хоча у Новому Завіті цитуються майже всі книги Старого, за винятком чотирьох малих книг.

4. Апокрифи САМІ припускають, що вони не безпомилкові. Так у передмові книги Сирах написано: «Отже, прошу вас, читайте цю книгу прихильно і уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, може бути, погрішили, працюючи над перекладом». У жодній з канонічних книг Біблії подібних висловів НЕМА.

   Приблизно те саме можна сказати і про новозавітні апокрифи (Євангеліє від Хоми та ін.).

 

   Чи слід апокрифи повністю відкинути? Лютер дав вдале формулювання цим писанням: «Хоча ці книги і не можна ставити нарівні зі Святим Письмом, читати їх все ж таки повчально». Цю думку поділяють інші християнські письменники. Якщо читати апокрифи, не надаючи їм значення Біблії, а ставлячись до них, як до історично примітних книг (наприклад, книги Маккавейські), ми матимемо для себе неабияку користь. Особливо цінною є книга Сирах, яка торкається всіляких життєвих ситуацій, за змістом і формою наближаючись до біблійних книг про мудрість, не претендуючи на те, щоб її вважали Словом Божим.

THE SEVEN CHURCHES

 

Christ blesses all who read the book of Revelation and comply with everything that is written in it.        

Its content is given to the benefit of all Christians until the end of time.

7  -  number of God's fullness ( seven churches, seals, trumpets, angels, ulcers, fixtures ).

 

The seven churches represent the true Christians of Christ till the end  ( Rev 1.3-7 ).

 

The names of churches:

- EPHESUS (desired)  - 1st century Christians (31-100);  Lord chides them for what they left first love and advises to repent   ( Rev 2.1-7 ).

- SMYRNA (fragrance)  -  Christians during the persecutions (100-313);  they were “poor, but all rich ", they did not take false Jews, which is a Satanic and suffered persecution" ten days ", that is 10 years ( 303-313 )  ( v. 8-11 ).

- PERGAM (elevation)  -  Christianity became the State religion (313-538).  They lived there, where Satan's throne, but were resisted by the Pope and have undergone the torment, but some of them were holding the doctrine of Balaam, i.e. Pagans  ( v. 12-17 ).

- THYATIRA (rest of sacrifice)  -  the Inquisition (538-1798).  God condemns them for their admission of Jezebel (Catholic priests) to teach in it. The Lord also praises them for their “love, devotion and patience " ( v. 18-29 ).

- SARDIS (joyful singing)  -  start of freedom time (1798-1831).  Lord accuses the Protestants that are named "alive but dead"  ( Rev 3.1-6 ).

- PHILADELPHIA (brotherly love)  -  the birth of Adventism and waiting of the second coming (1831-1844).  They said: "hold that fast which thou hast" until the Lord will come  ( v. 7-13 ).

- LAODICEA (the court of the people)  -  the period from the start of the trial before the second coming (1844-?). The Lord reveals the Laodicea that she is "warm" (not cold and not hot) and devoid of true spiritual life.  Here Christ said: "So speaks Amen", which indicates the approximate end of the world  ( v. 14-22 ).

 

Every church will accept what the spirit says through the word to all Christians in all ages.

ИСТОРИЧЕСКОЕ ЛИЦО

 

ООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО

 

 

Современная наука располагает достоверными данными о реальности существования Иисуса Христа. Практически все знания о конкретных событиях жизни Иисуса проистекают из христианских источников. Биографические сведения об Иисусе Христе, о Его жизни, смерти и воскресении содержатся в Евангелиях – книгах, написанных первыми христианами. В настоящее время даже неверующие ученые проявляют к раннехристианским сочинениям намного больше доверия, чем ранее. Подавляющее число ученых придерживаются точки зрения, согласно которой Иисус Христос – это как минимум реальный исторический персонаж, оставивший неизгладимое впечатление в памяти своих почитателей и основавший новую религию.   Доказательства христианских источников В пользу историчности Христа и сведений, содержащихся в Евангелиях, свидетельствует ряд источников, находящихся в распоряжении современной науки. Так, данные, полученные археологией, опровергли мнение о возникновении евангелий во II в. То, что они возникли раньше, подтверждается папирусными списками книг Нового Завета, найденными в начале ХХ столетия в ходе археологических раскопок в Египте. Древнейшие из обнаруженных рукописей ученые относят к первой половине II в. – первой половине III в. Понятно, что для того, чтобы христианство проникло на берега Нила, потребовалось определенное время. Поэтому создание самих новозаветных книг следует относить ко второй половине I в., что соответствует как их содержанию, так и церковной датировке. Благодаря этим находкам современные новозаветные евангельские тексты стали восприниматься как соответствующие оригиналам трудов апостолов – учеников и спутников Иисуса. Огромнейшее значение для истории религии имеет находка в 1947 году на берегу Мертвого моря вблизи Кумрана древних свитков, содержащих ветхозаветные библейские и другие тексты. Благодаря текстам, найденным в Кумране, ученые получили дополнительные сведения о религиозной жизни еврейского общества c середины II в. до н. э. до конца 60-х гг. I в. н. э. Полученные данные подтвердили достоверность многих реалий жизни евреев, описанных в Новом Завете. Также найденные археологами в Иерусалиме надписи показывают, что все имена, упоминаемые в Новом Завете, являются обычными для той эпохи.   Что говорят нехристианские источники? Из нехристианских письменных источников, упоминающих о Христе, следует назвать два отрывка из «Иудейских древностей» – сочинений иудейско-римского историка Иосифа Флавия (37 – после 100 гг. н.э.): «В это время был мудрый человек по имени Иисус. Его образ жизни был похвальным, и он славился своей добродетелью; и многие люди из числа иудеев и других народов стали его учениками. Пилат осудил его на распятие и смерть; однако те, которые стали его учениками, не отреклись от своего ученичества. Они рассказывали, будто он явился им на третий день после своего распятия и был живым. В соответствии с этим он-де и был Мессия, о котором пророки предвещали чудеса». Второе упоминание об Иисусе приведено в «Древностях» в связи с осуждением на казнь Иакова, которого считают двоюродным братом Иисуса: «Анан (первосвященник, сын Анны, участвовавшего в суде над Иисусом Христом) почитал для себя благоприятным случай, когда Фест (римский прокуратор в Иудее) умер, а Альбин (преемник Феста) находился еще в дороге, созвал собрание судей и, представив на судилище Иакова, брата того Иисуса, Который именовался Христом, с некоторыми другими и сделав на них обвинение в нарушении закона, предал их всех на побиение камнями». Упоминания о христианах и Христе имеются в сочинениях римских авторов начала II в: в «Жизни двенадцати Цезарей» Светония (70-140 гг. н. э.) говорится о преследовании христиан в 64 г. во время правления Нерона; в «Письмах» Плиния Младшего, адресованных императору Траяну, содержится упоминание о многочисленных группах христиан в Малой Азии – в послании, датированном примерно 113 г., Плиний просит у Траяна совета, как поступать с ними; говорится о христианах и в «Анналах» Тацита (58-117 гг. н. э.). Косвенные доказательства существования Иисуса 1. Апостолы терпели лишения и смело шли на смерть за Евангелие – весть людям о Христе. Если рассказ апостолов о том, что они видели Иисуса Воскресшим, был блефом, то они не посвятили бы этой лжи всю свою оставшуюся жизнь. И не жертвовали бы этой жизнью. 2. Иисус не воспользовался влиянием на народ, хотя многие иудеи воспринимали Его как Мессию, который избавит их от ига Рима. При входе в Иерусалим толпа встречала Христа ликованьем и пальмовыми ветвями. Будь на месте Иисуса простой человек, он мог поднять народ на восстание, соблазнившись деньгами и славой. Но вместо трона и почестей Христос добровольно выбрал смерть на кресте. 3. Ученики Христа также обладали большим влиянием на народ. Но никто из апостолов не стремился к славе, к обогащению, не воспользовался властью, деньгами для собственных нужд. Между тем, церковь разрасталась молниеносно. Люди принимали «новую» религию и шли за Христом благодаря вере своих учителей и их образу жизни. 4. История не знает примеров, когда «целитель» передает свой «дар» сразу многим ученикам. Ученики же Иисуса, выполняя Его поручение, как один исцеляли всех больных и бесноватых. Также после смерти и воскресения Иисуса апостолы продолжали исцелять больных и даже воскрешать мертвых. 5. Никто из родоначальников религий на земле не называл себя Богом, кроме Иисуса. Все они считали себя людьми и не претендовали на божественность. Иисус же говорил: «Я и Отец – одно» (Иоанна 10:30); «Видевший Меня видел Отца» (Иоанна 14:9). Действительно, Богом себя может назвать только сумасшедший… Или Бог!!! Более того, Он творил дела, которые мог сотворить только Бог. 6. Ветхозаветное Священное Писание имеет много предсказаний о Христе, которые находят отражение в жизни и смерти Иисуса. Написаны эти предсказания были за столетия до времени, описанного в Евангелии. Напомним, что «задним числом» искусственно пророчества не могли быть внесены в текст Священного Писания. Вспомним о кумранских свитках. Эти найденные рукописи, датированные II в. до н. э. – I в. н. э., очень близки к тексту современного Синодального перевода Ветхого Завета. Однако самое большое свидетельство реальности Иисуса Христа – это личная встреча с Ним, Его влияние на жизнь и характер человека. Ведь только личная встреча может доказать нам, что все, о чем говорит Библия, действительно правда. И эта встреча значительно лучше, чем любой трактат, внешний довод или фактологический анализ. Именно личная встреча с Иисусом делает нас христианами, именно в этой личной встрече Бог открывает нам Себя. Как же нам познакомиться с Господом? Один из важнейших путей, ведущих к личному познанию Бога, – это чтение Его Слова – Библии. Чтобы убедиться в этом, достаточно открыть Евангелие и прочитать хотя бы несколько страниц. Многие люди, желающие опровергнуть истинность христианства, именно с этой целью принимались за изучение Библии. Но, вступая в борьбу с Богом, они из противников Христа становились Его друзьями. Потому что в словах Священного Писания они начинали слышать голос Живого Бога, ощущать Его всепобеждающую любовь, понимать величие безграничной жертвы Христа ради нас. Игорь Муравьев

 

Доказательства историчности Иисуса имеются
(комментарий)

Доказательства исторического существования Иисуса Христа содержатся не только в документах античных писателей, но и в самих Евангелиях. Если проанализировать сцены общения Христа с народом с точки зрения современной психологии, то можно убедиться, что эти сцены обладают несомненным реализмом и правдоподобием. Они, как правило, содержат такие психологические подробности, которые невозможно было выдумать из головы, не являясь очевидцем. Почему? Да потому, что в те далёкие времена ещё не существовало самой психологии, как науки, и, следовательно, этим подробностям ещё не умели давать верного истолкования. По этой причине весьма сомнительно, чтобы евангелисты, жившие в i веке, вставляли нарочно — «для правдоподобия» — в свое повествование такие психологические подробности и детали, истинное значение которых стало понятным лишь две тысячи лет спустя. Это сегодня в принципе можно, начитавшись трудов Г. Лебона, Г. Тарда, В. Бехтерева, С. Московичи, составить жизнеописание некоего вымышленного оратора и вождя масс. А тогда? Поэтому, если такие подробности в Евангелиях всё-таки присутствуют, то это означает, что евангелисты не занимались выдумками, а лишь прилежно записывали всё так, как увидели когда-то своими глазами или же услышали от непосредственных участников событий...