ONE TITHING IN ALL AGES

 

The tithe is necessary to the preaching of the Gospel, so it will be until the end of time of grace.                            

Then we stop being tenants and will become part owners of the land, and the payment of tithes will stopped.

"And if you are Christ 's, then you are Abraham's seed, and heirs according to the promise" (Gal 3.29).

 

It was in the days of the Patriarchs as Abraham and Jacob gave a tithe:

“Abraham gave him a tenth part of it all"  ( Gen 14.20 ).

"From everything you will give me, I will give you a tenth of"  ( Gen 28.22 ).

 

It was mandatory for Israel before Christ.

"Every tithe... belongs to the Lord: it is a Holiness to the Lord " ( Lev 27.30 ).

 

Jesus Christ also taught pay tithing even with herbal greens.

"THESE THINGS SHOULD HAVE BEEN DONE AND DO NOT LEAVE” ( Matt 23.23 ).

 

If anyone took tithes for personal use, according to the law of Moses who is flailing with growth (percent) 20%, or one fifth of one ( Lev 27.31 ).

 

Fidelity in tithing person confirms the fact that everything in the universe belongs to the Lord.

Who does not pay the tithe denies it, and thus can agree that Satan owns on Earth ( Luke 4.6 ).

WHO USE TITHING ON LUST, HE GIVES IT TO THE DEVIL !

 

Tithes are using to :

- Gospel

- Other needs of the Church

 

The Levites received tithes, but has various voluntary and donate the gifts ( Num 18.8-19 ).

НАГОВОР

 

🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙

 

 

   Мусульмане учат, что:

1. Бог един, а у христиан их три

2. Христа признают, но Он только пророк

3. Коран - это третий завет (а Библию при переписывании извратили)

4. Апостол Павел - самозванец

 

   На самом деле:

1. По Библии, Бог есть Дух (Иоанн 4.24), а мусульмане этого не признают. Если признать это, то, согласно аятам Корана, Иисус есть Бог (Сура 4, аят 169 (171) - Иисус Мессия есть посланник Аллаха и Его слово). Следовательно, у них Бог антропоморфный (человекоподобный).

2. Коран говорит, что Иисус зачат сверхъестественно и взят живым на небо. Он есть Мессия и Слово. Значит, Он больше Мухаммеда, который обычно зачат, умер и не есть Мессия и Слово. Тем не менее в Шахаде (мусульманском символе веры)  имени Христа нет, а  есть только имя Мухаммед - «печать пророка». Значит, Иисуса они почитают лишь на словах.

3. Они говорят, что Библия извращена. Но сами учат, что Инджиль (Евангелия) и Таурат (Тора) - части Священного Писания. Если оно извращено, как Бог это допустил? Разве Он не всемогущ? (ислам моложе христианства на 6 веков)

4. Апостола Павла сам Коран не называет самозванцем. Там сказано, что все апостолы верили в Бога.

 

   По их учению, мусульмане - это те, кто:

1. Не почитают Иисуса, а умаляют Его перед Мухаммедом

2. Не верят, что Бог есть Дух

3. Отрицают всемогущество Бога (Он не способен защитить Свои Писания от извращения)

 

   ЗАКЛЮЧЕНИЕ.   Иак 2.19  -  бесы тоже верят в то, что Бог един.

תזונת הילד

 

מהספר  אני יהוה רפאך

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2021/12/%D7%90%D6%B2%D7%A0%D6%B4%D7%99-%D7%99%D6%B0%D7%94%D7%95%D6%B8%D7%94-%D7%A8%D6%B9%D7%A4%D6%B0%D7%90%D6%B6%D7%9A%D6%B8-%D7%98%D7%A7%D7%A1%D7%98.pdf

246 קרא פרק בעמוד

ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ

 

   Два слова - навернення та відродження - використовуються для опису процессу нашого порятунку.

   Навернення це те, що робить людина, а відродження робить Бог. Таким чином, навернення є людська, а відродження - Божа сторона одного й того самого процесу.

   У нічній бесіді з Никодимом Ісус сказав «Якщо хто не народиться згори, не може побачити Царства Божого» (Іван 3.3). Отже, народження зверху необхідно для того, щоб потрапити на небо. Народження згори, як і природне народження - пасивний процес. За природного народження ми приходимо в цей світ і стаємо його громадянами. Таким чином, право на небесне проживання ми отримуємо тільки через народження. Оскільки ми вже один раз народилися, Біблія називає це другим народженням з правом на вічне життя через народження згори.

   При каятті ми відмовляємося від старого грішного способу життя і звертаємось до Христа. Хто звернеться до Бога всім своїм єством, той стає своїм на небі. Бог відповідає тим, що дає нам нове, вічне життя; це наше народження згори. З будь-яким зовнішнім символом цей процес не пов'язаний, проте життя в Христі незабаром стає відзначеним видимими плодами Духа, які є любов, радість, мир, довготерпіння, благість (доброта), милосердя, віра, лагідність, помірність (Гал 5.22- 23).

TITHING

 

Lord found that priests and preachers (the Levites), worthy of its subsistence, or for spiritual work.

"Do you not know that making the religious rite eating from the sanctuary ? That members of the altar take a share from the altar? And the Lord commanded to preaching the Gospel live from the Gospel" (1 Cor 9.13-14).

 

The plan of God for the funds to employees:

 

1. The sky, the Earth and all that in them is GOD'S PROPERTY.

"My universe and all that fills it" ( Psalm 49.12 ).

2. God allows man to live on Earth and consume all its fruits and everything on the condition of payment of The rent for all of this. It is 10% of the total income (tithing) is a relic of the Lord ( Lev 27.30-34 ).

 

Tithing is the Treasury of the Temple (or church) and assigned people to collect it, as well as guardians of the Treasury and cashiers (Mal 3.10, Neh 12.44).

 

Retention of tithe, God calls the ROBING (Mal 3.8).

The wines wrong slave, that has dug the talent was that he gave God a tithe for the use of it. "You knew what I have harvest where not sow and gather where scattered; Why should you give a silver trading, and I came, would my profit” ( Matt 25.26-27 ).

 

Note:

 

There are various types of ownership: State-owned, collective, family and personal.  All this is God's property, except that is not property - related people and not provided them.

ВСЁ НАОБОРОТ !

 

🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙🌙

 

 

КОРАН О ГОСУДАРСТВЕ ИЗРАИЛЬ И ЕВРЕЯХ

 

Чтобы понять их враждебность мусульман к нам, надо внимательно прочитать Коран, и дело тут не в государстве Израиль а в их вере.

Коран сам по себе не что-то новое, а хорошо переделанное старое, Там есть и Тора и Евангелие, там есть до исламские языческие персонажи как Джины и Гурии с комментариями Мухаммеда. Но а теперь ближе к теме, отношения Корана к евреям.
В Коране много говориться о евреях, почти все пророки в Коране евреи. Но отношение к нам всё же негативное и упрекающее.

Коран разделяет евреев на два вида.

Первая категория - Бней Исраэль (Сыновьям Израиля) говориться о древних евреев начиная от Авраама, Исмаила, Якуба, Юсуфа (Иосифа) Мусы (Моисея), Дауда (Давида), Сулеймана (Соломона) и многих других их много. Коран уделяет особое место Мусе (Моисею) и народа Израиля как к пророку так и народу который на горе Тур (Синай) получил Таурат (Тору) и заключил завет с Аллахом. К этой категорий то есть Бней Исраэль (Сыновьям Израиля) приписываются положительные качества такие как - Избранность Аллахом, партнеры по завету со Аллахом, освобождение Святой Земли Ханаана от языческих народов.
К примеру:
Вспомни, как Муса сказал своему народу: "О народ мой! Помните милость, оказанную вам Аллахом, когда Он назначил среди вас пророков, сделал вас господами и даровал вам то, чего не даровал никому из обитателей миров" (Коран, 5:20).
О сыны Исраила! Помните о милости, которую Я оказал вам, а также о том, что Я возвысил вас над [прочими] народами мира (Коран, 2:47).
Мы возвысили их в знаниях над всеми обитателями миров (Коран, Ад Духан: 32)
Сынов Исраиля Мы наделили Прекрасным местом проживанья. И даровали им все блага. и. т. п. Весьма не плохое отношение - )))). Есть конечно жесткие упреки - это золотой телец, маловерие некоторых евреев того времени, но в целом древние евреи показаны как верные рабы Аллаха.
Теперь вторая категория - Яуды (евреи) - относится к современным евреям, жившим во времена пророка Мухаммеда и доныне, то есть к нам с вами. Отношение негативное, враждебное, обвинения в фальсификациях Торы, обвинения в убийстве пророков, обвинения в нарушений договора с Богом, в непризнании последнего пророка Мухаммеда. Народ, на котором лежит гнев Аллаха, народ, который проклят Аллахом.
К примеру:
Евреи - самые большие ненавистники правоверных (5.82)
Евреи утверждают, что Аллах ограничен в своих возможностях и поэтому они прокляты (5.64)
Евреи будут воевать с мусульманами, чтобы те оставили ислам (2.217)
Евреи - сыновья свиней и обезьян (5.60). Хоть и не написано в аяте, что это евреи, но аят толкуют всегда именно так.
Евреи- убийцы праведных пророков (2.91)
Евреи - извратили слова Аллаха и подделали святые книги. На основании всего этого Коран приходит к выводу, что евреи прокляты и ненавидимы Аллахом (1.7).
Мусульмане будут убивать евреев, так что евреи будут прятаться позади камней или деревьев, а камни и деревья будут говорить: «О, мусульманин! О, раб Аллаха! За мной прячется евреи. Приди и убей его!» и. т. п.
Что касается права на Святую Землю с точки зрения Корана. Как это смешно не звучит, но Коран признаёт Израиль на право существования. И мусульмане, которые говорят, что Израиль не имеет право на существование, противоречат своему же Корану.
В 5 суре Корана (аяты 20-21) сказано: "Муса сказал своему народу: "О народ мой! Помните милость, оказанную вам Аллахом, когда Он назначил среди вас пророков, сделал вас господами и даровал вам то, чего не даровал никому из обитателей миров. О народ мой! Войдите в землю священную, которую Аллах предписал вам; не обращайтесь вспять (от страха перед ее правителями), а не то потерпите урон".

"В землю, которую Аллах предписал вам" Тем самым уже Коран чётко подтверждает, что Святая земля завещана евреям, и раз уж Аллах завещал нам (народу Мусы) эту землю, то люди не вольны это изменить. Иначе они уже становятся редакторами Корана.
Как евреи утратили свое право жить на Земле Обетованной? Судя по всем надежным источникам, виной тому были грабежи и сожжение городов, начавшиеся в 70-135 н.э. Мусульмане (Арабы) появляются здесь в 638 году - отвоёвывают эти земли у Византии. Хотя Израиль как древнее государство появилось уже за 1000 лет до нашей эры, а первые еврейские поселения в 1600-х годах, а арабы появляются только в 638 году нашей эры.

ЕВРЕИ НА ЭТОЙ ЗЕМЛЕ ДО ПРИШЕСТВИЕ АРАБОВ ЖИЛИ УЖЕ 2000 ЛЕТ! И мусульмане отлично знали, кому по справедливости принадлежат эти земли, когда завоевали ее. Но мусульманский халиф принял капитуляцию местного представителя византийцев, Софрония, на определенных условиях. Одно из этих условий гласило: "НЕ ДОПУСКАТЬ ЕВРЕЕВ В ГОРОД!". Когда мусульмане взяли Иерусалим, его ворота следовало распахнуть, дабы туда смогли вернуться истинные хозяева.

Вполне возможно, что иудейские доктрины того времени допускали подобное возвращение только под руководством Мессии - но эта тонкость не должна была повлиять на действия мусульман. История о договоре с Софронием опровергается сведениями, которые свидетельствуют, что Омар и впрямь открыл ворота города перед евреями. В таком случае позднейшая мусульманская оккупация и возведение мечети на месте Храма не были санкционированы Кораном. В самом начале второй суры Корана сказано: "Это Писание, в [божественном ниспослании] которого нет сомнения, - руководство для богобоязненных". Следовательно, всякий мусульман должен расценивать содержание Корана как ниспосланное свыше руководство к действию.

Аяты об Израиле в пятой суре предназначены не только для прочтения, но и для исполнения. Мусульмане должны взглянуть в лицо реальности. С момента возникновения Израиля прошло много лет. Все эти годы целый регион прилагает усилия для уничтожения нашего государства. Скорее всего, когда создавался Коран как политическая религия для сплочения разрозненных арабских племен одной верой, то Израиль воспринимался как давно исчезнувшая страна. Евреи не имели тогда государственных границ, и никто не предполагал, что еврейское государство когда-нибудь вновь возродится и вопрос трактовки Корана и право на Историческую землю станет ребром и спорным вопросом.

Но большинство мусульман так и не признают Израиль, говоря, что палестинцы имеют больше исторических прав.

А что такое Палестина?

Палестина - это переименованная римлянами земля Иудея после Иудейского восстания, и палестинцев называли именно евреев того времени, которые жили в Римской провинции Палестине, бывшей Иудей. Арабы приходят сюда только в 638 году и не называют себя палестинцами до того момента, когда возродился Израиль.

Арафат взял латинское названия «Палестинцы», до этого они называли себя Арабами. Взяв названия «палестинец», он так захотел укоренить себя не как пришлых арабов, а как коренную нацию потомков филистимлян.

Древние филистимляне не имеют никакого отношения к «арабам-палестинцам». Но даже если допустить, что они филистимляне (что совсем не так), то их историческая земля - это Газа и прибрежный небольшой район, а Иерусалим не когда не являлся городом филистимлян. Иерусалим - это древний город ивусеев и назывался Иевус и не какого отношения к филистимлянам не имеет. Потом, после завоевания евреями, он был переименован в Иерусалим.

Но даже такие доказательства не убеждают арабов и мусульман признать право евреев на эту землю и Иерусалим. В ответ они, конечно, ничего убедительного не скажут, кроме глупых воплей. И в лучшем случай ответят, что Аллах проклял евреев и теперь это земля мусульман. Но, как сказано выше, сам Коран за право евреев на эту землю.

Еще одну выгодную позицию для себя выбрал ислам - что в исламе нет национальности. Есть мусульмане и кафиры (неверные). И вся земля принадлежит Аллаху и правоверным мусульманам, и та земля, которую завоевали мусульмане когда-то, принадлежит бессменно им. И нечего больше их не переубедит, даже такие убедительные вышесказанные факты.
Что касается отношения к мусульманам, то, разумеется, среди мусульман есть здравые люди, которые понимают, за кем правда. Но и они с точки зрения фундаменталистов являются кафирами. Среди мусульман также полно разногласий – там есть шииты, сунниты, суфисты и. т. п.

Мусульмане презирают слабаков, понимаю язык меча. И израильские левые партии, которые предлагают идти на уступки арабам, подливают еще больше масло в огонь, а ортодоксальные иудеи вообще не признают Израиль и считают, что эту землю надо отдать мусульманам и жить под арабским колпаком;  наверное, они плохо читали Коран и что пишет Коран о них самих же. И, наверное, они не слышали «проповеди» многих мусульманских шейхов, которые призывают убивать иудеев.

Эта религия враждебна не только к евреям, но и ко всему не мусульманскому миру, а также это прямая угроза западной цивилизации.

טיפול בתינוקות

 

מהספר  אני יהוה רפאך

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2021/12/%D7%90%D6%B2%D7%A0%D6%B4%D7%99-%D7%99%D6%B0%D7%94%D7%95%D6%B8%D7%94-%D7%A8%D6%B9%D7%A4%D6%B0%D7%90%D6%B6%D7%9A%D6%B8-%D7%98%D7%A7%D7%A1%D7%98.pdf

244 קרא פרק בעמוד

ФЕНОМЕН РОЗМОВИ НА НЕЗРОЗУМIЛИХ МОВАХ

 

АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА

 

 

   ГОВОРОДА НА ІНШИХ МОВАХ - ознака виповнення Святим Духом, що виявляється в екстатичних промовах («мова Святого Духа»), які не розуміються самим говорящим, але зрозумілі тільки Богу. Більшість п'ятдесятників вважають, що без говоріння іншими мовами не може бути хрещення Святим Духом.

- Існує істинний, СПРАВЖНIЙ біблійний дар говоріння іншими мовами.

- Тільки Бог вибирає, кого яким даром наділити. Дари Богом даються індивідуально, які Він вважає за потрібне (1 Кор 12.11).

- Не кожен отримує дар говоріння іншими мовами. Цей дар - лише один із довгого списку дарів і знаходиться наприкінці його (вірші 27-31).

- Любов є важливішим фактором для Бога, ніж говоріння іншими мовами або пророцтвом (1 Кор 13.1-2).

- Ознакою того, що людина наповнилася Святим Духом, є любляче серце, що бажає свідчити про Христа (Дії 1.6-8).

- Дар говоріння іншими мовами не є виключно даром, що дозволяє віруючим навчати самих себе, але служить підтверджувальною ознакою для науки невіруючих в Євангелію (1 Кор 14.22).

- Говоріння іншими мовами має на увазі РЕАЛЬНУ іноземну мову, дану Богом для того, щоб подолати мовний бар'єр у поширенні Благої звістки (Дії 2.4-22).

- у 14-му розділі Першого послання до Коринтян Павло бореться за розумну мову, а не за безглузде бурмотіння (1 Кор 14.7-9). Він дає такі вказівки у випадку, якщо в церкві використовується говоріння іншими мовами:

1) Одночасно може говорити лише одна людина. Не повинно бути спонтанних сплесків, коли багато хто починає говорити одночасно (вірші 26-27);

2) На одному богослужінні слід говорити не більше як двом, від сили трьом людям (там же, вірші 26-27);

3) Для того, хто говорить іноземною мовою, повинен бути перекладач, так щоб всі збори віруючих могли отримати користь із сказаного і брати участь у богослужінні (ст.28).

- Повнота Святого Духа виливається на тих, хто добровільно і з любов'ю кориться істині Божій (Дії 5.32, Іван 14.15-16).

SCHOOL OF PROPHETS

 

God's plan was such that parents were the first teachers of children (Deut  6.7,11.9).

In Israel all had to be able to read and write, there was no illiteracy.

"And write them (Commandments) on the doorposts of your House and on your gates" (Deut 6.9).

In the days of the Kings of all cities were Jewish schools which taught the Princes, priests and prophets. Their main tour was a Torah - law book (2 Par 17.7-9).

High school was the school of the prophets in Israel, founded by Samuel (1 Sam 19.19-20). Her students were called "prophetic sons".

 

After having been destroyed 850 false prophets of Baal and Astartah, Elijah, David made Abner and the school he founded Bethel and Jericho who visited before his Ascension (2 Kings 2.1-11,4.38).

Elisha follows Elijah, becoming warden of these schools (2 Kings 2.15-18).

They studied, in addition to law, how to get the spirit of God and obey Him, as well as music, poetry, and other sciences.

They also engaged in physical labor: built, collected plants and cooked food  (2 Kings 6.1-7,4.38-44).

The spirit of God was present in these schools significantly, particularly in the frame (1 Sam 19.19-24).

 

= Read more :

“Patriarchs and prophets ", Cap. 58, "School of the prophets";    

"Christian education", p. 45-50 .

ТРАДИЦИЯ

 

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

 

 

ВОПРОС: В России празднуют Рождество 7 января, в других странах 25 декабря. Когда же в действительности родился Иисус?

Алекс

 

ОТВЕТ: Евангельские свидетельства не позволяют определить точную дату рождения Христа. Римская церковь установила 25 декабря в качестве даты празднования Рождества Христова около середины
IV века. Уже с конца IV века весь христианский мир праздновал Рождество именно в этот день (за исключением восточных церквей, где этот праздник отмечался 7 января).
Давно и совершенно точно установлено, что из-за пронизывающего зимнего ветра, дождя и холода, пастухи Иудеи сами не жили и стада свои не держали в открытом поле позднее конца октября. Библия также пишет, что в то время, когда был рожден Христос, цезарь Август издал указ «сделать перепись по всей земле… И пошли все записываться, каждый в свой город» (Луки 2:1, 3). Это не могло произойти посреди зимы, потому что путешествие зимой было крайне трудным. Цезарь не мог назначить перепись на зимнее время, потому что многие просто не смогли бы исполнить такой указ.
Попытки установить год рождения Христа по датам сопутствующих событий (годов правления императоров, царей, консулов и т. п.) не привели к какой-либо конкретной дате.
Привычное теперь для нас летосчисление внедрил, ориентируясь на текст Евангелия от Луки, в 525 (по другим источникам – 532) году Дионисий Малый (Dionysius Exiguus) - монах, папский архивариус. Ревностный последователь Христа, он считал неуместным жить по календарю Диоклетиана и потому, составляя таблицы дат Пасхи на последующие 95 лет, решил начать счет «годами Господа».
Впоследствии, тщательно изучив этот вопрос, ученые обратили внимание на свидетельство еврейского полководца и писателя Иосифа Флавия. Как он утверждал, царь Ирод умер на 37-м году своего правления, когда перед иудейской Пасхой было лунное затмение. Из астрономических вычислений вытекает, что оно произошло в ночь с 12 на 13 марта 750 г. от основания Рима, т. е. в 4 г. н. э. Учитывая известные евангельские события, принимают, что Иисус Христос родился в 4 году до н.э. Высказываются, правда, и иные точки зрения.
Итак, празднование Рождества 25 декабря или 7 января - это всего лишь традиция, установленная не Богом, а людьми. Господь скрыл от нас точную дату Его рождения. Вероятно, для того, чтобы в размышлениях над этим грандиозным событием наше внимание привлекала не дата, а личность нашего Господа Иисуса Христа, Который пришел в наш мир для спасения каждого из нас от грехов наших.

הילד

 

מהספר  אני יהוה רפאך

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2021/12/%D7%90%D6%B2%D7%A0%D6%B4%D7%99-%D7%99%D6%B0%D7%94%D7%95%D6%B8%D7%94-%D7%A8%D6%B9%D7%A4%D6%B0%D7%90%D6%B6%D7%9A%D6%B8-%D7%98%D7%A7%D7%A1%D7%98.pdf

243 קרא פרק בעמוד

ЗНАННЯ ТА ВIРА

 

🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎🔎

 

   Як віра може бути чимось певним, адже вірити не означає знати?

   Питанням віри займалося багато мислителів. Усі вони висловлювали різні думки, які, проте, є результатом нейтрального мислення, лише відображенням їх особистої точки зору.

 

   Критичні погляди:

   Атеїст Т.Лебзак вважає: «Віра відстоює упереджені переконання та відкидає положення науки, коли вони суперечать цим переконанням. Цим самим віра, зрештою, є смертельним ворогом науки». Сьогодні вже всі знають, що це брехня.

   У такому критичному тоні висловився І.Кант: «Я повинен був відмовитись від знання, щоб дати місце вірі». Цією думкою, що суперечить Біблії, він підготував ґрунт для виникнення різних філософських течій, діаметрально протилежних вірі.

   Наслідком критичного розуму є гасло на одній із стін новозбудованої Вищої Школи в Норфі поблизу Нейсса, яке каже: «Не довіряй нікому, хто має свого Бога на небі».

 

   Позитивні погляди:

   Найбільшому фізику всіх часів, Ісааку Ньютону, належить вислів:

«Хто думає лише поверхово, той не вірить у Бога; а хто мислить глибоко, не може не вірити в Бога».

   Знаменитий математик Блез Паскаль з такою самою переконаністю доводить: «Як вся природа говорить про Бога тим, хто знає Його, і розкривається тим, хто любить Його, таким же чином зберігає свої таємниці від тих, хто не шукає і не знає Його».

   Всесвіт раціонально влаштований Творцем... Розум дає нам знання, а віра його спрямовує (Християн Вольф, філософ, фізик і математик XVIII століття).

 

 

   Обидві протилежні погляди ясно свідчать, що віра не ідентична невігластості, але залежить лише від особистої позиції, яку можна змінити, але не філософськими роздумами, а лише через звернення до Ісуса Христа, яке Біблія називає покаянням. Для ненаверненого людини питання віри є юродством, і вона не може їх зрозуміти ( 1 Кор 1.18, 2.14 ). А людина, що ходить у Христі, наставлена ​​на всяку істину Святим Духом (Іван 16.13), його віра має тверду основу (1 Кор 3.11), його віра є щось однозначно визначене і засноване на знанні:

   «Віра ж є здійсненням очікуваного і впевненістю в невидимому» (Євр 11.1).

   «Віра - від слухання, а слухання - від Слова Божого» (Рим 10.17).

FALSE TEACHERS

 

????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????

Satan has his teachers, who in various ways are true (false prophets, false teachers and false apostles). They are moved by the spirit lies.

"And, behold, the Lord permitted now spirit deceitful mouth all day thy prophets; but the Lord hath spoken of you unkind" (1 Kings 22.23).

 

Their signs:

- They teach idolatry

- They teach holiness without complying with the Law of God

- They teach about salvation and freedom of the individual in his sins

- They eliminate Saturday of God or replace it by another day

 

= An example of lies:

The verse "which... ye observe days, and months, and times, and years" (Gal 4.9-10) NOT talking about the seventh day; but the daily, weekly, monthly and annual rites.

- THEY TEACH THE PRECEPTS OF HUMAN (INVENTED BY HUMANS) INSTEAD OF GOD.

 

So we ALL have to suffer (check) and keep the good.

ТРИ ИСТОЧНИКА

 

*********************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************

 

 

БИБЛИЯ - СВЯЩЕННАЯ КНИГА ИУДАИЗМА, ХРИСТИАНСТВА И ИСЛАМА

 

ВОПРОС: Я слышал, что Библия является священной книгой трех крупнейших мировых религий: иудаизма, христианства и ислама. Действительно ли это так?  Константин ОТВЕТ: Да, это так. Хотя не все представители перечисленных религий знают основу своего вероисповедания. Когда Магомет (Мухаммед) получил откровения, которые были изложены им в Коране, он в нем направлял всех читателей к «народу Книги» и к самой «Книге». Под это Книгой подразумевается именно Библия. Коран говорит: «И вот научил Я тебя Писанию, Мудрости, Торе, Евангелию» (Коран, Сура 5 Трапеза, аят 110) – здесь представлены составные части Библии: Закон, Пророки и Писания (Тора, Нэвиим и Ктувим), которые составляют Танах – иудейскую Библию, или Ветхий Завет, и Евангелие – Новый Завет. Вот еще одна цитата из Корана: «Это – те, кому Мы даровали Писание, мудрость и пророчество… Они не оценили Аллаха должным образом, когда сказали: “Аллах ничего не ниспосылал человеку”. Скажи: “Кто же ниспослал в качестве света и верного руководства для людей Писание, с которым пришел Муса (Моисей), и которое вы превратили в отдельные листы, показывая некоторые из них и скрывая многие другие? А ведь вас обучили тому, чего не знали ни вы, ни ваши отцы”... Это Писание, которое Мы ниспослали, является благословенным и подтверждает то, что было до него, дабы ты увещевал Мать городов (жителей Мекки), и тех, кто живет вокруг нее. Те, которые веруют в Последнюю жизнь, веруют в него (Коран) и бережливо относятся к своим намазам» (Коран, Сура 6 Скот, аяты 89-92). Далее в этой же суре написано: «Мы также даровали Мусе (Моисею) Писание в завершение милости к тому, кто был добродетелен, как разъяснение всякой вещи, верное руководство и милость, дабы они уверовали во встречу со своим Господом. Это – благословенное Писание, которое Мы ниспослали. Следуйте же ему и будьте богобоязненны, – быть может, вы будете помилованы. Мы ниспослали его, чтобы вы не говорили: “Писание было ниспослано только двум народам до нас, и мы ничего не знали о том, что они изучали”» (Коран, Сура 6 Скот, аяты 154-156). Как видите, Коран недвусмысленно предписывает мусульманам изучать Книгу, ниспосланную до них «двум народам», то есть евреям и христианам. С того времени, как первые книги Библии были написаны Моисеем, и тем более с того времени, когда жил Мухаммед, Библия не изменялась. Она сохранилась в неповрежденном виде. И именно к этому первоисточнику направляет своих последователей Мухаммед. Верно то, что иудеи не приняли Христа. По этой причине они не принимают и Евангелия – Нового Завета. Но книги, написанные Моисеем и другими пророками Ветхого Завета, являются священными и для последователей иудаизма. Один из выдающихся богословов утверждал: «Если вы не можете найти чего-то в Пятикнижии Моисея, то не ищите этого нигде в Библии». Суть в том, что все остальные тексты Библии, включая и Новый Завет, всего лишь более полно и ясно поясняют то, что представлено Моисеем. Бог не изменяется. Именно поэтому Христос мог уверенно сказать: «Ибо, если бы вы верили Моисею, то поверили бы [и] Мне, потому что он писал о Мне. Если же его писаниям не верите, – как поверите Моим словам?» (Иоанна 5:46, 47). Если верно то, что Писания Моисея (первые пять книг Библии) священны для иудеев, христиан и мусульман, то и вся Библия является необходимой для духовного возрастания верующих в Единого Бога. И всякий, пренебрегающий изучением Библии, пренебрегает ясным учением своей Священной Книги, будь он иудеем, христианином или мусульманином.   Василий Юнак

ההזדמנות שניתנה לאם

 

מהספר  אני יהוה רפאך

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2021/12/%D7%90%D6%B2%D7%A0%D6%B4%D7%99-%D7%99%D6%B0%D7%94%D7%95%D6%B8%D7%94-%D7%A8%D6%B9%D7%A4%D6%B0%D7%90%D6%B6%D7%9A%D6%B8-%D7%98%D7%A7%D7%A1%D7%98.pdf

242 קרא פרק בעמוד

IНТИМНЕ ЖИТТЯ

 

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

 

 

   Чи можливе, за Біблією, інтимне життя поза шлюбом? З якого часу шлюб вважається дійсним: після ухвалення рішення жити спільно? Після першого інтимного зв'язку? Після реєстрації у РАГСі чи вінчання у церкві?

   Для того, щоб відповісти на ці питання, що нині стають все більш пекучими, розглянемо 5 пунктів з точки зору Біблії. Вирішення цієї проблеми, як і багатьох інших, полягає не в одному єдиному вірші, а підкріплюється кількома контекстами.

 

1. Шлюб та стать

   При створенні людини Бог встановив шлюб. Це було його волею та добрим задумом: «Не добре бути людині одній; створимо йому помічника, відповідного йому »(Бут 2.18). Шлюб передбачений як довічне спілкування (Матв 19.6) і після обряду одруження він дійсний НАЗАВЖДИ, оскільки має наслідки і у вічності.

   При створенні цього Богом встановленого спілкування чоловіка та жінки Творець сказав: «Тому покине людина батька свого та матір свою, і приліпиться до дружини своєї; і будуть одна плоть» (Бут 2.24). Це має на увазі також фізичне, статеве життя. Дві людини з різними досі життєвими шляхами вступають у тісне спілкування, яке тільки існує. Вони стають «одне» у своїх відчуттях, думках, а також духовно та фізично. Стать є даром Божим, і подружні зносини, на думку Біблії, служать не тільки засобом дітонародження:

   «Не ухиляйтесь один від одного, хіба за згодою, для вправи в пості та молитві, а потім знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана неутриманням вашим» (1 Кор 7.5).

   «Джерело твоє нехай буде благословенне; і втішайся жінкою юності твоєї, люб'язною ланією та прекрасною сірною; груди її нехай упоюють тебе кожного разу; любов'ю її насолоджуйся постійно!» (Прип 5.18-19).

   «Насолоджуйся життям з жінкою, яку ти любиш» (Єкл 9.9).

   Біблія дає поради щодо правильної статевої активності. Вона відмежовується як від манірності (Пісн 4), так і від хтивості (Єр 5.8); умовами і рамками є любов і повага (Кол 3.19, 1 Пет 3.7).

 

2. Шлюб та Церква як Божі настанови

   У світі існує багато форм людського спілкування, у тому числі шлюб і сім'я, церква і держава ( Рим 13.1-7 ) - від Бога. Церква Ісуса Христа і шлюб є ​​особливими встановленнями Божими і, отже, всупереч думці деяких, ні в якому разі не є людськими винаходами: обидва вони лихословляться в цьому безбожному світі (1 Тим 4.3, Об'явл 2.9). З часу створення світу немає жодної людської культури без сім'ї. Вона ніколи не відживала і завжди буде жити, попри ворожі течії та помилкові думки людей, бо вона створена для людини і перебуває під Божим піклуванням. Так само і Церкву, за Божою обітницею, не зможе здолати «брама пекла» (Матв 16.18).

 

3. Шлюб як прообраз

   Біблія часто ототожнює віру та стосунки між Богом та людиною з подружніми стосунками. «Як юнак поєднується з дівчиною, так поєднуються з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій» (Іс 62.5). Тому шлюб є ​​прообразом (грецьк. «мюстеріон» -таємниця) ставлення Христа до Своєї Церкви: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і

Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї... так повинні чоловіки любити своїх дружин, як свої тіла: той, хто любить свою дружину, любить самого себе» (Єфес 5.26, 28).

   Про цю аналогію Слово Боже говорить нам: «Таємниця ця велика!» (Єфес 5.32). З таїнства шлюбу для вічного спілкування з Христом випливає, що шлюб є ​​спілкуванням на все життя. Будь-яке розлучення створює перекручену картину Божих уявлень і руйнує таїнство. Тому зрозуміла безкомпромісна позиція Ісуса щодо розлучення: «Отже вони вже не двоє, але одне тіло. Отже, що Бог поєднував, того нехай людина не розлучає» (Матв 16.18 і 5.32 - єдиною причиною для розлучення може бути подружня зрада).

 

4. Блуд як прообраз

   Якщо подружнє життя, засноване на любові та вірності, є взірцем ставлення Бога до Свого народу, то, отже, відступництво від Бога та поклоніння чужим богам та ідолам Біблія називає перелюбом, або розпустою:

   «Чи ти бачив, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на будь-яку високу гору і під будь-яке гіллясте дерево, і там блудила. І явною розпустою вона опоганила землю, і чинила перелюб із каменем і деревом» (Єр 3.6,9).

   «Бачив я перелюбство твоє і шалені пожадання твої, твої непотребності та твої гидоти на пагорбах у полі» (Єр 13.27).

 

5. Що таке розпуста?

   Для слів «блуд» і «розпуста» у Новому Завіті використовується один вираз - грец. "порнейя". Слово «розпусний» («порнос») вживається в Новому Завіті, з одного боку, стосовно блудників і гомосексуалістів (наприклад, 1 Кор 6.9), з іншого боку, як родове поняття для позначення будь-якого задоволення статевого потягу поза встановленим Богом подружнім спілкуванням (наприклад, 1 Кор 6.18, 1 Фес 4.3)

 

Сюди відносяться:

- дошлюбні статеві зв'язки (Лев 19.29)

- інтимні зв'язки з чужою дружиною (Лев 18.20, Єр 5.8-9, Матв 5.32)

- гомосексуалізм (Бут 19.5, Рим 1.26-27, 1 Тим 1.10)

- кровозмішення (1 Кор 5.1)

- скотоложство (Лев 18.23)

   Тих, хто займається блудом і розпустою, чекає сувора кара Божа: «Ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложники… Царства Божого не успадковують» (1 Кор 6.9-10). «Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог» (Євр 13.4). «А поза - перелюбники і вбивці, і ідолослужителі, і кожен, хто любить і робить неправду» (Об'явл 22. 15).

 

   ВИСНОВКИ:

   У цих біблійних принципах ми знаходимо відповіді на поставлені нам питання.

   Співжиття не одружених партнерів, так само як і дошлюбні або позашлюбні статеві зв'язки, Біблія характеризує як розпусту і попереджає, що такі Царства Божого не успадковують, якщо не порвуть з гріхом і не покаються.

 

   Який момент вважається початком подружнього життя? У міру того, що люди все більше віддаляються від заповідей Божих, все частіше і частіше спостерігається, що незаміжні пари живуть разом, утворюючи подібний до подружнього, але «свободний» союз. Вони, однак, не є подружжям, хоча деякі й не бачать різниці між таким співжиттям та шлюбом. У понятті про блуд ми вже підкреслили, що БОГ ЗАСУДЖУЄ ТАКІ ВІДНОСИНИ.

   З Біблії ми дізнаємося, що початком шлюбу вважається:

- Не намір подружжя розпочати спільний життєвий шлях. Яків хотів одружитися з Рахілі. Коли він відслужив покладені до весілля сім років, Яків сказав своєму тестеві Лавану: «Дай дружину мою; тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї» (Бут 29.21). Тут уже йшлося про статеві стосунки. З контексту випливає:

а) до подружжя Яків був у відсутності статевих відносин з Рахиллю;

б) шлюб їх набирав чинності з дня весілля.

- Не той факт, що між подружжям були статеві зносини. В Ізраїлі існував порядок: якщо чоловік зганьбив дівчину, він був зобов'язаний одружитися з нею і, за звичаєм того часу, сплатити викуп (Повтор 22.28-29). Інтимні стосунки до моменту офіційного укладання шлюбу були заборонені.

 

   Визначення початку подружжя:

   Шлюб вважається дійсним ( у тому числі і перед Богом ) з моменту, коли чоловік і дружина пройшли через офіційно встановлений у їхньому суспільстві ритуал укладання шлюбу.

   Це визначення стає зрозумілим на прикладі описаних у Біблії весіль. Воно засноване на наступному принципі тлумачення Біблії: з багатьох окремих подій властива їм спільність екстрагується як єдине біблійне вчення. Це визначення так само застосовується як у будь-якому віддаленому племені з його власними, офіційно визнаними в ньому церемоніями, так і в нашому суспільстві із заснованими у нас бюро РАГС.

   У всіх випадках важливо, щоб оточуючим було офіційно відомо про те, що подружжя є подружнім. Тим самим вони більше не вважаються за можливих партнерів інших.

   Відповідно до Нагірної проповіді Ісуса Христа, якщо чоловік дивиться на жінку з пожадливістю (або навпаки), то він (вона) стає перелюбником (Матв 5.28). Ісус сказав жінці біля криниці Якова, що чоловік, якого вона має, не чоловік їй (Іван 4.18). Якби вона була офіційно «зареєстрована» з ним, Ісус не розмовляв би з нею так.

   Біблія ніде не визначає зовнішніх форм укладання шлюбу, проте існує певний день весілля, починаючи з якого чоловік та дружина офіційно належать один одному. За часів Авраама це відбувалося інакше (Бут 24.67), ніж у дні Самсона (весільний бенкет тривав сім днів - Суд 14.10-30), або під час земного життя Ісуса (одруження в Кані - Іван 2.1-11). У багатьох країнах суспільно-правовою формою початку шлюбу є лише його офіційна реєстрація. Така вважається дійсною і перед Богом, як ми вже бачили вище з визначення, що базується на Біблії.