2300 EVENINGS AND MORNINGS

 

111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111

2300 years   -  term of devastating power and violation of holy sites, the year in prophecies named "day"  (Ezek 4.6).

 

The Angel Gabriel in the second his appearance (Dan ch.9) explains this period :

"Seventy weeks (70x7 = 490 years) cut off  to your people", i.e. the Jews.

They are divided into :

7 weeks  (49 y.)       -   tuning Jerusalem  (457 - 408 B.C.)

62 weeks  (434 y.)   -   waiting for Christ (408 B.C. - 27 A.D.)

1 week  (7 y.)           -   (27 A.D. fall  -  34 A.D. fall)

"Last one week" adopted the "Covenant on many" :

In the first half of her Christ carried out his Ministry, in the middle of it (31 A.D. spring) He was crucified and at the same time stopped the sacrifice. Until the end of the "week" was preaching to people the Jewish before beating Stefan stones. After this, the Jews have ceased to be God's people, and God turned to the Gentiles - other peoples.

The rest of 1810 years ended in 1844.

 After that must be cleansed the Sanctuary of Heaven.

ГРАДСКИЙ - ГДЕ ТЫ, СВЕТ И СОН ? - песня о любви

 

YYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYY

 

 

Где ты, свет и сон? Где ты, смех и стон?
Ты не слеп, судьба не слепа.
Без окна стена, без огня дома -
Не прожили б дня, не прожили б дня.
Вправо, влево ль руль,
Правду говорю, вру ль -
Ветра нет парусам.
Я себе не верю сам.

Может, нужно лгать самому себе?
Может, нужно плавать по воле волн?
Мой же утлый чёлн не уловом полн,
Предоставлен судьбе мой чёлн.
Вправо, влево ль руль,
Правду говорю, вру ль -
Ветра нет парусам.
Я не верю чудесам.

Словеса чудес, чудеса словес,
Иглы птиц штопают небеса.
Словно тает лес и теряет вес
Всё, во что ты не веришь сам.
На таком пути может нас спасти,
Может всех спасти лишь одна любовь,
Коль в неё поверишь вновь.

Ветер надежды держит парус на рассвет,
И молодеешь ты на двадцать лет.
Светит, как прежде, в небе ранняя звезда,
Что Венерой звалася всегда,
Что Любовью звалася всегда.

Ветер надежды держит парус на рассвет,
И молодеешь ты на двадцать лет.
Светит, как прежде, в небе ранняя звезда,
Что Венерой звалася всегда,
Что Любовью звалася всегда.

ТЫ, ДА Я, ДА МЫ С ТОБОЙ

 

************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************

 

Ты, да я, да мы с тобой, Ты, да я, да мы с тобой, Хорошо, когда на свете есть друзья! Если б жили все в одиночку, То уже давно на кусочки Развалилась бы, наверное, Земля. Ты, да я, да мы с тобой, Ты, да я, да мы с тобой, Землю обойдём, потом махнём на Марс, Может, у оранжевой речки Там уже грустят человечки, Потому что слишком долго нету нас. Ты, да я, да мы с тобой, Ты, да я, да мы с тобой, Нас не разлучит ничто и никогда. Даже если мы расстаёмся, Дружба всё равно остаётся, Дружба остаётся с нами навсегда.

ARIES AND GOAT

 

ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ

In  Dan 8  describes the following vision of Daniel :

1. Aries, who became a great

2. Goat, which became extremely great

3. Horn, which grew tremendously

4. These authorities will continue 2300 days

 

The interpretation of the Angel Gabriel :

1. Aries means Medo-Persia  (v. 20)

2. Goat is Greece, and big rig - King Alexander the Great (Dan 8.21, 11.23). Four horns is four kingdoms formed after the death of Alexander The Great. After the battle of Ips in the Division of the Empire

Casandr got Greece and Macedonia,

Ptolemy  -  Egypt,

Lezimah  -  most of Asia Minor,

Selevek  -  the entire country from Syria to the Euphrates.

3. Horn, which grew tremendously, means Rome Pagan and Rome Papal (8.9-12) :

- This is the largest of all the kingdoms of the world

- He was after Greece

- He rebelled against the Christ and crucified Him

- He killed the Saints during the period of the papacy

- He threw the truth, Law and Gospel to the Earth

IЗРАЇЛЬ

 

VVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVV

   Яків, ім'я якого означає «той, що дає підніжку», обдурив свого брата двічі і тому мав залишити свій дім (Бут 25.29-34, 27.5-29, 33.36,41-45).

   Але Господь не покидав його і привів назад через 20 років (Бут 26.10-15, 31.3,41).

   Перше, що він став робити після свого повернення - це шукати примирення зі старшим братом за допомогою подарунків (Бут 32.3-20).

   Яків молився Господеві і плакав перед ангелом (Ос 12.4-5). Він просив благословення, або прощення своїх гріхів (Бут 3.24-29, Дії 3.26).

   Внаслідок того, що він шукав примирення зі своїм братом і просив благословення, або прощення гріхів, ім'я його стало ІЗРАЇЛЬ (Бут 32.28). Отже, це таке ім'я, яке Господь дає всім тим, хто шукає примирення з усіма людьми та прощення своїх гріхів.

   12 синів Якова називали Ізраїлем, або Ізраїлевими синами (Вих 1,1-5).

 

   Але Господь не вважає Ізраїлем усіх, що походять від Ізраїля фізично (Рим 2.28, 9.6-7), а тільки ВІДРОДЖЕНИХ людей (Рим 2.28-29, Іван 1.47).

   «І обріже Господь, Бог твій, серце твоє і серце потомства твого, щоб ти любив Господа Бога твого від щирого серця твого і від усієї душі твоєї» (Повтор 30.6).

 

   Закон Божий написаний у серці істинного Ізраїлю (Єр 31.33-34, Іс 57).

   Субота є ознакою між Богом і тими, кого Бог освятив :

   «І нехай зберігають Ізраїлеві сини суботу, святкуючи суботу в ваш рід, як заповіт вічний; це знамення між Мною та Ізраїлевими синами на віки, бо в шість днів створив Господь небо і землю, а в день сьомий спочив» (Вих 31.16-17).

 

   Новий Завіт укладається з Ізраїлем: з тими, гріхи яких були прощені і в серцях яких був написаний Закон Божий (Єр 31.33-34, Євр 8.8-10).

   Але так як народ юдейський відкинув Христа і розіп'яв його, то Господь відкинув його і більше не вважає Своїм народом :

   «Пилат каже їм: Чи розпну вашого Царя? Первосвященики відповідали: НЕМАЄ У НАС ЦАРЯ, КРІМ КЕСАРЯ» (Іван 19.15).

   «Забереться від вас царство Боже, і дасться народові, що приносить плоди його» (Матв 21.43).

 

   Коли юдей чи язичник щиро звертається до Бога, він стає членом справжнього дому Ізраїлевого за Новим Завітом (Рим 11.11-27, Єр 31.33-34).

   Навернені юдеї та язичники дотримуються суботи, яка є печаткою Божою, і після хреста.

   І в духовному Ізраїлі ідолопоклонство означає відпадання (Гал 4,8-9).

   Тільки цей Ізраїль увійде «на святу гору» - до Нового Єрусалиму (Об'явл 21. 12,24).

 

   Слово Боже подібне до світла, що вказує на шлях життя (Пс 119.105,130; 2 Пет 1.13). Віруючі в нього називаються синами світла і світлом світу (2 Кор 4.6, Єфес 5.8, 1 Фес 5.5).

   Бог наказав, щоб сини світла світили (Іс 60.1-3, Матв 5.16). Він визначив Ізраїлю бути царством священиків, щоб давати світло істини навколишнім народам (Іс 19.5-6, Іс 42.6, Пс 97.3).

 

   Храм був місцем поклоніння всім людям і народам, куди вони повинні були приходити в певні для цього дні (Іс 56.3-7, 1 Царiв 8.41-43).

   Коли Ізраїль перебував на висоті своєї слави, під час царювання Соломона, до Ізраїлю приходили навчитися мудрості та пізнання представники всіх народів (1 Царiв 8.41-43, 10.23-25).

 

   Від Авраама до Христа всі оточуючі народи отримували пізнання про істинного Бога та поклоніння Йому від ізраїльтян.

   Духовний Ізраїль у Новому Завіті має від Бога те саме призначення: БУТИ ДУХОВНИМИ ВЧИТЕЛЬЯМИ, «стовпом і утвердженням істини» (1 Тим 3.15) і проповідувати Євангеліє всьому світу (1 Петр 2.9; Матв 24.14, 28.1).

 

   Ізраїль був відведений у полон тому, що порушив Закон Божий, впав у ідолопоклонство і відкинув свідчення пророків.

   Феглафеласар, цар Асирійський, відвів у полон два з половиною коліна в 740 до н.е. (2 Царів 15.29, 1 Хрон 5.26). У 721 р. ассиріяни взяли Самарію і відвели решту з десяти колін у полон (2 Царів 17.5-27, 18.9-12).

   У 606 р. Навуходоносор обложив Єрусалим і в 568 р. зруйнував його і таким чином поклав край царству Юдейському. З 606 року починається 70-річне полонення (2 Царів 24.1-6, Дан 1.1-3, 2 Хрон 36.11-17).

 

   У всі віки в Ізраїльському народі були люди, які не відпадали від істини; вони називалися «залишком» (1 Царів 19.10,14,18; Іс 1.9, 10.20-22; Мих 5.6-7; Рим 11.2-5).

 

   Господь через пророків обіцяв повернути Ізраїльтян у Свою країну (Єр 25. 11-12, 29.10; Дан 9.1-2,25; Іс 44.26-28).

   Наступні перські царі дозволили і допомогли їм повернутися до своєї країни і відновити Єрусалим :

       Кір - 537 р.

       Дарій - 519 р.

       Артаксеркс - 457 р.

 

 

   Під час посвячення були принесені жертви за кожне з 12 колін, що доводить, що від кожного коліна були представники при посвяті (Езд 6.14-22, 8.35; Неєм 7.73).

 

   Це було перше збирання залишку - вірних Ізраїлю, що перебувають у полоні.

 

   Після розп'яття Христа юдеї були відкинуті Господом як його народ. У 70 р. н. Єрусалим був зруйнований римлянами, а юдеї на виконання пророцтва були розпорошені по всіх народах. «І розсіє тебе Господь…» (Повтор 28.64 - умовне пророцтво, залежне від поведінки людей).

 

   Після того, як юдеї відкинули Христа, Євангеліє було проповідане язичникам, які приймали його з радістю (Дії 13.45-48, 15.3,7,12-19). Навернені з язичників були прийняті як істинний Ізраїль Божий (Дії 15.7-11; Рим 2.28-29, 11.11-26; Єфес 2.18-19).

   Відпалий Ізраїль (юдеї та інші) через віру в Христа і відродження може бути ПРИЙНЯТИЙ ЗНОВУ в число істинного Ізраїлю Божого (Рим 11.1,23-24 ; 2 Кор 3.15-16). Невіруючі ж юдеї (тілесні), що не приймають Євангелія Христа, НЕ ВВАЖАЮТЬСЯ дітьми у Бога і не входять до істинного Ізраїлю (Іван 6.39,44; Рим 2.28, 9.6-8).

 

   144000 (символічне число) - це християни, тому що вони «раби Божі» і «слідують Агнцеві» (Об'явл 7.1-4, 14.15).

 

   Таким чином, ВЕСЬ ІЗРАЇЛЬ ( юдеї та язичники ) ВРЯТУЄТЬСЯ ( Рим 11.23-27, Матв 21.43). Духовний Ізраїль, вірний Богу, у Новому Завіті називається «залишком» (Рим 9.27-29, 11.2-5; Об'явл 12.17).

 

   Писання вчить, що буде ДРУГЕ ЗБИРАННЯ Істинного Ізраїлю Божого (Іс 11.1, Мих 4.6-8, Соф 3.10-20).

   Воно відбудеться при ПЕРШОМУ ВОСКРЕСІННІ, коли праведники померлі та живі будуть зібрані при другому пришесті Христа (1 Фес 4.11-17, Матв 24.31, Єз 37.12-18, Мих 4.6-8). Їх візьмуть туди, де Христос приготує їм місце (Іван 14.1-3, 1 Фес 4.14-18).

ТЫ ГДЕ, ИЮЛЬ ? - песня

 

?????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????

 

 

Из фильма «Зелёный фургон»

Композитор : М.Дунаевский

Слова : Н.Олев

Проносятся над степью
Стрижи, как трассы пуль,
И снова солнце слепит,
И снова тот июль.
Он запахом полыни
Навек застрял во мне,
Где юность и поныне
Шагает по стерне.

Ты где, июль?
Ты где, июль?
Какая даль, какая сказка!
Не занесёт февраль,
Не занесёт февраль
Твой буйный зной
И бешеные краски!

Кто в рост шагнул под пули -
В траве кровавый след.
Он погребён в июле,
Ему забвенья нет!
И выжгут память росы
Безжалостно о том,
Кто оказался трусом,-
Забудь, июль, о нём.

Ты где, июль?
Ты где, июль?
Какая даль, какая сказка!
Не занесёт февраль,
Не занесёт февраль
Твой буйный зной
И бешеные краски!

Мы были в том июле
Так искренне чисты,
Как далеки метели,
Как явственны мечты.
И было время вдоволь
Для друга и врага,
И были чувства остры,
Как лезвие клинка.

Ты где, июль?
Ты где, июль?
Какая даль, какая сказка!
Не занесёт февраль,
Не занесёт февраль
Твой буйный зной
И бешеные краски!

ТРИ ИСТОРИИ

 

ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА

 

 

   В Евангелии от Луки, глава 15, содержатся три знаменитых притчи Христа.      Традиционные названия по крайней мере двух из них стали крылатыми выражениями, которые цитируются в нашей повседневной жизни и в литературных произведениях.

1.      Притча о заблудшей овце (ст. 4-7)

2.      Притча о потерянной драхме (ст. 8-10)

3.      Притча о блудном сыне (ст. 11-32)

   Однако и содержание этих притч, и даже их названия требуют переосмысления и свежего взгляда.

 

        * * *

 

   Названия этих притч, повторяю, это всего лишь традиция. Их вы можете прочитать в ваших Библиях в самом начале главы, ОДНАКО В САМОМ ОРИГИНАЛЬНОМ БИБЛЕЙСКОМ ТЕКСТЕ ЭТИХ НАЗВАНИЙ НЕТ !

   Речь в этих названиях идёт о пропаже  -  неживом предмете, животном и человеке.

 

   Нам же, как исследователям Писаний, следует сделать акцент не на том, что потерялось, а на Том, Кто эту потерянную вещь пытается отыскать и вернуть.

⁴Кто из вас, имея сто овец и потеряв одну из них, не оставит девяноста девяти в пустыне и не пойдет за пропавшею, пока не найдет ее?

⁵А найдя, возьмет ее на плечи свои с радостью ⁶и, придя домой, созовет друзей и соседей и скажет им: порадуйтесь со мною: я нашел мою пропавшую овцу.

⁷Сказываю вам, что так на небесах более радости будет об одном грешнике кающемся, нежели о девяноста девяти праведниках, не имеющих нужды в покаянии.

   Такая же притча есть в Евангелии от Матфея, глава 18.

 

   В последнем библейском стихе сказано то, что есть на самом деле  -  и сам Создатель, и ангелы, и жители непавших миров радуется о каждом человеке, который откликнулся на Его призыв, оставил свои злые дела и пришёл ко Христу, чтобы взять с Него пример. И как человек, который заботится о стаде и «полагает свою жизнь за овец», чтобы защитить их от волков, ищет овечку, которая пропала или заблудилась, так же и каждая человеческая душа в нашем мире и особенно та, которая обратилась к Богу, для Него ценна.

 

   А ПРИТЧА ЭТА ДОЛЖНА НАЗЫВАТЬСЯ «ПРИТЧА О ДОБРОМ ПАСТЫРЕ».

⁸Или какая женщина, имея десять драхм, если потеряет одну драхму, не зажжет свечи и не станет мести комнату и искать тщательно, пока не найдет, ⁹а найдя, созовет подруг и соседок и скажет: порадуйтесь со мною: я нашла потерянную драхму.

¹⁰Так, говорю вам, бывает радость у Ангелов Божиих и об одном грешнике кающемся.

   В древние времена было очень нелегко отыскать монету, которая упала на пол. Дело в том, что полы в домах раньше были не такие, как сейчас, с паркетом, а каменные и покрытые слоем пыли. Однако для хозяйки эта монета представляет огромную ценность, так как определяет её благополучие. Чтобы найти драхму, её приходилось опуститься пониже к полу, ползать на коленках и заглянуть со свечкой в самые удалённые и плохо видимые уголки дома. Но она поставила перед собой цель найти свои деньги, и поэтому сделает всё, что для этого необходимо, и в конце концов найдёт потерянное и расскажет всем о своей радости.

   Эту притчу Иисус заканчивает так же, как и предыдущую  -  о радости на небе, когда к Богу приходит новый, ещё один раскаявшийся грешник.

 

   А НАЗВАТЬ ЕЁ ЛУЧШЕ «ПРИТЧА О БЕРЕЖЛИВОЙ ХОЗЯЙКЕ».

¹¹Еще сказал: у некоторого человека было два сына; ¹²и сказал младший из них отцу: отче! дай мне следующую мне часть имения. И отец разделил им имение.

¹³По прошествии немногих дней младший сын, собрав всё, пошел в дальнюю сторону и там расточил имение свое, живя распутно.

¹⁴Когда же он прожил всё, настал великий голод в той стране, и он начал нуждаться; ¹⁵и пошел, пристал к одному из жителей страны той, а тот послал его на поля свои пасти свиней; ¹⁶и он рад был наполнить чрево свое рожками, которые ели свиньи, но никто не давал ему.

¹⁷Придя же в себя, сказал: сколько наемников у отца моего избыточествуют хлебом, а я умираю от голода; ¹⁸встану, пойду к отцу моему и скажу ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою ¹⁹и уже недостоин называться сыном твоим; прими меня в число наемников твоих.

²⁰Встал и пошел к отцу своему. И когда он был еще далеко, увидел его отец его и сжалился; и, побежав, пал ему на шею и целовал его.

²¹Сын же сказал ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою и уже недостоин называться сыном твоим.

²²А отец сказал рабам своим: принесите лучшую одежду и оденьте его, и дайте перстень на руку его и обувь на ноги; ²³и приведите откормленного теленка, и заколите; станем есть и веселиться! ²⁴ибо этот сын мой был мертв и ожил, пропадал и нашелся. И начали веселиться.

²⁵Старший же сын его был на поле; и возвращаясь, когда приблизился к дому, услышал пение и ликование; ²⁶и, призвав одного из слуг, спросил: что это такое?

²⁷Он сказал ему: брат твой пришел, и отец твой заколол откормленного теленка, потому что принял его здоровым.

²⁸Он осердился и не хотел войти. Отец же его, выйдя, звал его.

²⁹Но он сказал в ответ отцу: вот, я столько лет служу тебе и никогда не преступал приказания твоего, но ты никогда не дал мне и козлёнка, чтобы мне повеселиться с друзьями моими; ³⁰а когда этот сын твой, расточивший имение своё с блудницами, пришел, ты заколол для него откормленного теленка.

³¹Он же сказал ему: сын мой! ты всегда со мною, и всё мое твое, ³²а о том надобно было радоваться и веселиться, что брат твой сей был мертв и ожил, пропадал и нашёлся.

   Здесь, в этой притче о страданиях беспутного сына и добром сердце отца, мы можем прочесть вершину той мысли, которой Иисус Христос завершает эту серию из трёх притч.

   Обратите внимание на то, что :

 

- Отец отдал ему его долю денег и не стал препятствовать его уходу из дома

- Он хотел, чтобы сын вернулся назад и всё время ждал его и не переставал любить

- Увидев сына, он сам вышел ему навстречу и крепко обнял

- Вернувшийся считал, что теперь в доме отца он может быть только слугой и работать на него за хлеб, но ему было возвращено прежнее достоинство как наследника

 

   А КАК ЕЁ НАЗВАТЬ?  КОНЕЧНО ЖЕ «ПРИТЧЕЙ О ЛЮБЯЩЕМ ОТЦЕ» !

   БОГ ЛЮБИТ ВСЕХ И ВСЕГДА ГОТОВ ПРИНЯТЬ И ПРИХОДЯЩИХ К НЕМУ, И ДАЖЕ ТЕХ, КОТ ОТ НЕГО ОТСТУПИЛСЯ, НАЗАД.

 

        * * *

 

       И СКАЗАЛ ИМ :  ВАМ ДАНО ЗНАТЬ ТАЙНЫ ЦАРСТВА БОЖЬЕГО.

                                     Марк 4.11

ОБРЯДИ

 

UUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUU

 

 

   ХРЕЩЕННЯ :

 

   До розп'яття Христа віра в нього виражалася в жертвоприношенні, після нього - у спогаді, що вказує на його смерть, що відбулася. Віра в смерть, поховання і воскресіння Христа показується в ХРЕЩЕННІ (Рим 6.3-8, Кол 2.12, Гал 3.27).

   Цей обряд відбувається з старозавітних часів (Лев 14.6-9, 16.4; Зах 13.1, Чис 19.17-19, Пс 51.9, 2 Царів 5.1-14).

   Перед хрещенням необхідно :

1. ЗНАННЯ - бути наставленим у Євангелії (Матв 28.19, Марк 16.15-16, Дії 8.34).

2. ВІРА - увірувати в Христа (Марк 16.16; Дії 8.12,36-37).

3. ПОКАЯННЯ - звернутися і визнати себе грішником (Дії 2.37-38, 3.19).

 

   Хрещення (грецьк. "баптізо") - означає "занурити".

   Хреститися можна тільки там, де є багато води (Іван 3.23).

   Хрещення означає такі дії :

1. Зійти у воду (Дії 8.38).

2. Зануритися у воду (Дії 8.38, Рим 6.3-5).

3. Вийти з води (Дії 8.39, Матв 3.16).

 

   Той, хто хреститься, хреститься в ім'я (а не в імена) Отця і Сина і Святого Духа (Матв 28.19) :

- в ім'я Отця - значить з цього часу Бог стає нашим Отцем (а не сатана - Іван 8.44), і що ми бажаємо стати Його покірними дітьми (1 Петра 1.14,15,22).

- в ім'я Сина - означає, що Христос приймається Єдиним Спасителем та вчення Його – єдиним правилом у житті (Дії 4.12).

- в ім'я Святого Духа - значить, слухати і слухатися Духа у всьому і вірити в Його дари (Іван 14.16-17,26, 16.7-13).

 

   Хрещення є спогад Христової смерті, поховання і воскресіння і є виразом віри в Нього (Кол 2.12, Рим 6.3-6).

 

 

 

   ПРИЧАСТЯ :

 

А. Обмивання ніг

   Ісус умив ноги своїм учням під час вечері останньої Пасхи (Іван 13. 1-12).

   Його наміром було навчити їх смиренню, вірі та послуху (Іван 13.12-16).

   Він наказав їм наслідувати його приклад і вмивати ноги один одному (Іван 13.14-15).

   Цей звичай був у перших християн :

   «Відома у добрих справах, якщо вона виховала дітей, приймала мандрівників, УМИВАЛА НОГИ СВЯТИМ, допомагала бідним і була старанна до будь-якої доброї справи» (1 Тим 5.10).

   Всім, хто чинить цей обряд, обіцяно благословення (Іван 13.15-17).

   Оскільки Ісус наказав Своїм учням дотримуватися ВСЬОГО, що Він наказав (Матв 28.19-20), це стосується і обмивання ніг.

Б. Вечеря Господня

   Після обмивання ніг і після пасхальної вечері (до взяття під варту) Ісус встановив обряд Вечері Господньої (Матв 26.26-29, Марк 14.22-25).

   Зломлений хліб символізує тіло Христа, а чаша - Його кров (1 Кор 11. 24-25). Як і на старозавітному Пасху, хліб має бути прісним, а вино - безалкогольним, бо закваска і бродіння - символ гріха (1 Кор 5.7-8).

   Обряд вечері є спогад страждань Христа та Його смерті за грішників і буде відбуватися до Другого пришестя (як і омивання ніг) і того моменту, коли буде влаштований шлюбний бенкет на небі (Іс 25.6-9, Лука 14.15, Об'явл 19.9).

CHANGE

 

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

According to the prophecy, the removal of part of the Law of God in it will crack (Is 30.8-13).

Commandment on Saturday is part of the Act, eliminated by people (Ezek 22.24-26, Dan 7.25).

The Law of God broken unholy and whose hand - state power (Is 30.8-13, Ezek 22.24-26, Dan 7.25).

 

A DAY OF REST : have made a crack in the law built a decrepit wall by changing the day of rest because of alleged "divine order" (Ezek 13.1-10).

The celebration of the Sabbath was forbidden at the Laodikia Cathedral of the Catholic Church in 365 year A.D. Protestants agree with Catholics is that the first day of the week - a divine Decree, THOUGH IT IS NOT IN THE SCRIPTURE (Ezek ch.13).

 

Those who "build a decrepit wall" (Catholic) and those that are "cover with filth" (Protestant) would be struck during the rupture of the seven plagues (Ezek 13.10-16, Rev 16.17-21).

 

 

RECOVERY SATURDAY :

In recent days, when the people of God will wait for the Savior, some will take Saturday and will respect its (Is 56.1-7, Heb 9.28, 1 Pet 1.5).

This phenomenon is called in Scripture the "restoration of the ruins" (Is 58.1.12-24, 30.8,13).

 

Observance of the Saturday (Sabbath) is one of the conditions for rescue and save the name in the book of life (Is 56.4-5, 58.13-14).