ЗАКОН ДЛЯ ВСIХ

 

§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§

 

 

   Гріх є беззаконня, тобто порушення його (1 Іван 3.4).

   Гріх не ставиться за провину там, де немає закону (Рим 3.23). Отже, скрізь, де є гріх, існує моральний закон, обов'язковий для всіх.

  

   Оскільки гріх зарахований ВСІМ ЛЮДЯМ після гріхопадіння, то і ЗАКОН ОБОВ'ЯЗКОВИЙ для всіх людей до цього дня.

 

   Закон Божий існував ще до виходу з Єгипту:

   «За те, що Авраам послухався Мого голосу і дотримувався того, що Мною заповідано було дотримуватися: наказів Моїх, уставів Моїх та законів Моїх» (Бут 26.5).

 

   Закон однаковий для всіх націй, тому що: «Бо ми вже довели, що як юдеї, так і елліни, всі під гріхом, як написано: «Немає жодного праведного...» (Рим 3.9-10).

 

   Дотримуватися слід усіх заповідей БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ. «Хто дотримується всього закону і згрішить в чомусь одному, той стає винен у всьому» (Як 2.1).

 

   Усі повинні поклонятися Богові в одній святині в той самий суботній день: «І синів чужинців, що приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити Ім'я Господа, бути рабами Його, ВСІХ ЗБЕРІГАЮЧИХ СУБОТУ ВІД ОСКВЕРНЕННЯ ЇЇ І ТВЕРДО ТРИМАЮЧИХСЯ ЗАВІТУ МОГО» - Iс 56.6.

   «Дам їм ВІЧНЕ ІМ'Я, яке не винищиться» (вiрш 5).