Ніхто не заперечуватиме, що Старий Завіт сповнений неймовірної моральної та духовної сили, яка нітрохи не слабшає з часом. Але сенсацією для всіх стала можливість на основі цієї великої книги організовувати прозові відносини щодо формування економіки країни.
З 1948 року ця Книга Книг віком більш ніж 3000 років відіграє роль надійного радника в ході розвитку сучасної держави. Управління сільським господарством і промисловістю у країні багато в чому спирається на точну історичну інформацію, що міститься у тексті Біблії.
Територія нової держави охоплює близько 20 тис. кв. км. У 1948 році біблійні описи землі обітованої, де річки течуть молоком і медом, скидалися хіба що Ізреельська рівнина і Галілейське озеро. Великі області в Галілеї і майже все юдейське нагір'я різко відрізнялися від того, що пишеться про них у Біблії. У цих місцях було знищено навіть трав'яний покрив, не кажучи вже про оливкові та фігові гаї. Внаслідок цього прискорився процес ерозії ґрунту.
Недосвідчені переселенці, незнайомі з природою нових земель, виявили, що Старий Завіт може надати їм безцінну допомогу. Він підказував відповіді на питання у сфері землеробства, насадження лісів та промислового розвитку. «На щастя, – говорить доктор Уолтер Клей Лаудермілк, фахівець із сільськогосподарської економіки, – Біблія повідомила нам, які рослини можуть рости в тих чи інших місцях. На підставі книги Суддів ми знаємо, що филистимляни вирощували пшеницю та виноград. Всі ці рослини чудово ростуть там у наші дні».
Будь-які спроби влаштуватися в Негеві були, здавалося, приречені на поразку. На південь від гір Іудеї між Хевроном та Єгиптом лежала суцільна пустеля, перетнута сухими руслами річок, де не росли ніякі їстівні рослини. Вимірювання метеорологів показали, що середній річний рівень опадів у цих місцях – менше 150 мм. Це дуже мало, і за такого рівня опадів всі рослини засихають. Тому проект заселення цієї місцевості не викликав ентузіазму. Пошукова геологічна партія витратила багато тижнів на те, щоб обстежити пустельні дюни та скелясті пагорби "півдня", тобто Негева. І врешті-решт вони знайшли те, що шукали. «І Ісаак пішов звідти, і розташувався наметами в долині Герарської, і оселився там. І знову викопав Ісаак колодязі води, які були викопані за днів Авраама, батька його» - повідомляє 26-а глава книги Буття. Ці стародавні колодязі, як і раніше, знаходилися там, і під ними протікало чисте джерело - «колодязь води живої», як називали його раби Ісаака. Цими словами вони називали питну воду, оскільки інші підземні джерела у Негеві, як показали сучасні проби, містили воду, непридатну для пиття. Крім того, при Беер-Шеві були висаджені дерева Тамариски, ті самі, які тут колись насадив Авраам, і які приживаються в спекотному і сухому кліматі.
Озеленення є завданням першої необхідності для місцевості, що страждає від нестачі води. Влаштувавшись у Палестині, переселенці негайно почали насаджувати ліси. У виборі порід дерев та відповідних районів для озеленення вони могли спокійно покладатися на спостереження своїх далеких предків, а саме: ліс найкраще насаджувати дома старих лісів. «Але Ісус (Навин) сказав дому Йосиповому, Єфремові та Манасії: ти багатолюдний і сила у тебе велика; не один жереб буде в тебе; І буде гора твоя, і цей ліс. ти розчистиш його, і він буде твій до кінця його». Було відомо, що ці Ізраїлеві коліна зайняли землі на північ від Єрусалиму. Територія їх тяглася від гірського хребта у Вефіля через біблійний Сихем (Шхем) до підніжжя гори Гарізім на схід від Ізреельської рівнини. Поселенці довірилися Книзі Книг якраз з цієї причини, як говорив професор Зохарі з Єрусалимського університету.
У Мойсея також сказано: «Він годував його (Ізраїль) творами полів, і живив його медом з каменю та оливою з твердої скелі». У Негеві знайшли тисячі маленьких кругових кам'яних стін. На околицях не було жодної води - ні джерел, ні підземних озер. Коли дослідники зняли шар піску. Вони виявили в центрі кам'яних кіл залишки коріння стародавніх оливкових дерев та виноградників. Ці кам'яні стіни давнини служили збору роси. Конструкція цих «пасток» свідчить про дивовижні знання щодо процесу конденсації. Камені були пригнані одне до одного нещільно, щоб вітер проникав крізь щілини. Завдяки цьому всередині «пастки» збиралася волога з повітря. Усередині кожної огорожі росло одне дерево. Солодкий виноградний сік у давнину нерідко називали медом. З плодів оливкових дерев виробляли олію. Це і є «масло» та «мед» «з каменю» та «з твердої скелі». Пастки для роси послужили сучасним мешканцям Ізраїлю велику службу.
У другій половині 1953 року в Ізраїлі вперше було видобуто 3000 тонн міді. Там, де 3000 років тому стояли будинки ремісників і рабів царя Соломона, тепер розташувалося житло шахтарів. Видобуток міді у цих місцях продовжує окупатися. Геолог, доктор Бен-Тор у 1949 році досліджував стародавні мідні рудники, щоб з'ясувати їхню економічну цінність для сучасності. Фахівці дійшли висновку, що із запасів руди, що знаходяться тут, можна видобути 100 тисяч тонн міді, а розширення копальні дасть ще щонайменше 200 тисяч. І з того часу «Еціон-Гавере, що при Елафі (Ейлаті), на березі Червоного моря», про яке сказано в 3-й книзі Царств, закипіла робота. У головному офісі компанії на стіні висить плакат, де йдеться: «Бо Господь, Бог твій, веде тебе в землю добру, в якій каміння - залізо, і з гір якої висікатимеш мідь».
Виявлені виходи залізняку, також виявлені Бен-Тором, були досліджені і показали, що тут міститься за приблизними оцінками 15 млн. тонн руди. Більшість її низької якості, але під час більш ретельного вивчення виявили чудові руди з вмістом чистого заліза від 60 до 65%.
На місцях стародавніх біблійних поселень Дана та Вірсавії виникло понад 50 сільськогосподарських громад. Майже в кожному з них знаходиться сучасна водокачка, з'єднана з давнім джерелом або криницею. Поступово все більші та більші території починають знову нагадувати мальовничі панорами цієї країни часів Старого Завіту.
«І спустошена земля буде оброблена, бувши пустелею в очах всякого мимохідного, - тоді скажуть: «Ця спустіла земля стала - як Едемський сад».
АМIНЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий