ЦЕРКВА

 

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

 

 

   Суспільство народу Ізраїльського становило церкву Божу, організовану в пустелі Синайській (Дії 7.38; Пс 22.23,26; Євр 2.12).

   Ізраїль став народом Божим. Або церквою через завіт, укладений при Синаї (Вих 19.5-6, Єр 31.31-32).

   Вони обіцяли виконати Його закон, який Він виголошував Своїм голосом (Вих 19.5-8, Повтор 4.12-13). Вони також обіцяли зберігати Його завіт, яким знімається гріх (Рим 11.27).

   Заповіт з умовою та обіцянкою був записаний у книгу і закріплений (Вих 24.3-8). Цей завіт включав у себе всі жертви, встановлення, обряди та служіння в прообразному святилищі (Євр 9.1-7, 8.1-5).

 

   Священики повинні були служити при святині і навчати народ (Повтор 33.8-10, Чис 18.21).

   Пророки, яких Бог поставив (як і священиків), передавали народові Його волю (Чис 12.6, Ам 3.7).

 

   Господь вимагав від народу, щоб він платив десятину для підтримки служіння (Лев 27.30-32, Чис 18.21).

   Ізраїль повинен був дотримуватися суботи, а також річних свят як дней поклоніння Господу (Вих 31.13-17, 23.13-17).

 

   Ізраїлю було заборонено носити прикраси та коштовності: «Тож зніміть із себе прикраси свої» (Вих 33.5).

   Носіння кілець та інших золотих прикрас було знаком ідолопоклонства (Бут 35.1-4, Ос 2.13).

 

   Ізраїлю було заборонено їсти м'ясо нечистих тварин і кров та вживати отруйні рослини (Лев 11.1-23, 17.14; Повтор 29.18).

 

   Язичники могли стати членами Ізраїльської церкви, якщо приймуть завіт і будуть поклонятися істинному Богу (Іс 56.3-7, Чис 15.29).

 

   Оскільки Ізраїль порушив перший церковний завіт, Бог обіцяв укласти новий завіт, тобто переорганізувати церкву.

 

   Христос виклав принципи заснування нової церкви:

   «Отже, кожен, хто слухає слова Мої ці та виконує їх, уподібиться до чоловіка розсудливого…» (Матв 7.24).

   «І затвердить заповіт для багатьох одна сьомина» (Дан 9.27).

 

   Покаяння і відродження є необхідні умови для членів церкви Христової (Єр 31.34, Матв 18.3, Іван 3.3-5).

   ПОВИННО дотримуватися закону, щоб бути прийнятим до церкви (Єр 31.33, Матв 5.17-19). ПОВИННО ДОТРИМУВАТИСЬ СУБОТИ ГОСПОДНЬОї.

   Вступник повинен прийняти Христа як свого Спасителя, бо Христос є та скеля, на якій побудована церква (Матв 16.16-18, Дії 4.12, 1 Пет 2.4-8, Кол 1.17-18).

   ВІН МАЄ ПРИЙНЯТИ ХРЕЩЕННЯ (Марк 16.16, Гал 3.27).

   Він повинен також дотримуватися вечері Господньої, включаючи обряд омивання ніг (1 Кор 11.23-26, Іван 13.12-17).

 

   Бог визначив різних служителів для потреб церкви. Він призначив у церкві пророків (1 Кор 12.28, Єфес 4.11-18).

   Десятина встановлена ​​для підтримки Євангелія (Матв 23.23, 1 Кор 9.13-14; також Чис 18.21).

 

   Те, що Господь створив для їжі, не повинно заборонятися, але все інше заборонено.

 

   Метою створення церкви було навчити всі навколишні народи поклонятися істинному Богу.

   Народи, що приходять до Ізраїлю, повинні були приходити на поклоніння до храму (1 Царів 8.41-43 , Іс 56.6-7), а також дотримуватися тих же обрядів, законів і субот (Чис 15.15-16).

   Христос був главою Ізраїльської церкви в пустелі (Дії 7.38-39; Вих 19.5-8; 1 Кор 10.1-4) і є главою новозавітної церкви, яку Він організував, будучи на землі (Кол 1.18, Матв 16.18, Дії 2.41).

   Члени церкви повинні жити в любові та єдності, нести Євангеліє по всьому світу до кінця. Божа любов і милосердя повинні відкриватися в церкві (Єфес 3.9-11, 1 Пет 2.9).

   Христос любить Свою церкву і має про неї особливу опіку (Єфес 1.22-23, 5. 25-27).

   Коли церква нарешті закінчить своє завдання, Христос передасть її Отцю без плями і пороку (Єфес 5.27, Об'явл 14.1-5).

 

   У всіх духовних питаннях людина має дивитися на Христа, Який є главою церкви.

 

   Євангеліє є само собою сила Божа до спасіння без допомоги світської влади (Рим 1.16, 1 Кор 1.18), тому проповідники Божі не повинні змушувати людей ставати християнами, а можуть тільки переконувати (2 Кор 5.11, Дії 18.4).

   Христос обіцяв до кінця часу бути з церквою та водити її Духом Святим (Матв 28.19-20; Іван 14.16-17,26).

   Обов'язок церкви - наставляти і виключати непокірних членів, але не робити більше нічого (Матв 18.15-17, Тит 3.10-11, 1 Кор 5.1,12-13).

 

   Церква не повинна звертатися до світської влади для вирішення церковних питань (1 Кор 6.1-18).

   Християни мають право звернутися до прав цивільного закону, якщо громадянська влада чинить з ними беззаконня (Дії 16.35-39, 24.22-28).