ЛЮДИНА ТА СУБОТА

 

777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777777

 

 

Для кого було створено суботу?

«Субота для людини, а не людина для суботи» (Марк 2.27).

Примітка.

Слово «людина» у цьому тексті має на увазі весь людський рід. Бог установив суботу для того, щоб вона була джерелом радості та благословень для всіх людей.

«Ісус каже: «Субота для людини». З цього необхідно зробити висновок, що людині ще від створення світу було відомо про те, для чого Бог створив суботу, і всі, хто її дотримується, отримували ті благословення, які несло з собою дотримання суботнього дня… Ще до того, як Бог дав на Синаї Свій моральний закон, люди усвідомлювали необхідність дотримання сьомого дня у святості» (J.J. Taylor, The Sabbatic Question [1914], pp.20-24).

Ось що писав доктор Муді про непорушність Божої заповіді про суботу :

«Я щиро вірю, що сьогодні ця заповідь має для людей таке ж значення, що й раніше. Мені доводилося розмовляти з людьми, які стверджували, що вона вже скасована, але жоден з них не зміг мені вказати жодного місця у Святому Письмі, де говорилося, що Бог скасував цю заповідь.

Коли Христос був на землі, Він нічого не зробив для її скасування. Він лише звільнив її від зв'язків, якими книжники та фарисеї обплутали суботній спокій, і відкрив людям її справжнє значення та внутрішній духовний зміст. «Субота для людини, а не людина для суботи». Саме зараз, як ніколи, ця заповідь має для людини величезне значення. Її щире дотримання зараз, у наш напружений і стрімкий вік, важливо як ніколи раніше. Суботу було встановлено в Едемі, і з того часу ця заповідь ніколи не втрачала своєї сили. Вона починається зі слова «пам'ятай», що говорить про її існування задовго до того, як Бог написав Свій закон на кам'яних скрижалях і дав Ізраїлевому народові на Синаї. Як можуть люди стверджувати, що ця заповідь втратила своє значення, тоді як iншi дев'ять залишилися незмінними?» (D.L. Moody, Weighed and Wanting [1898 ed.], pp.46,47).

 

Коли Бог благословив і освятив сьомий день?

«І закiнчив Бог на сьомий день діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які робив. І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо в той спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і творив» (Бут 2.2-3).

Примітка. «Якби все Писання складалося лише з двох текстів Буття - Бут 2.2-3 , тоді людям було б зовсім нескладно зрозуміти заповідь про суботу як про особливий святий час, який усім, для кого Він створив землю, необхідно присвятити Богові. Перші люди, мабуть, знали про це. Іншими словами, вираз «(Він) освятив його» не може мати якогось іншого значення. Якби ці слова не ставилися до когось, кого необхідно дотримуватись і святити сьомий день, то їх не було б у Святому Письмі взагалі» (John Peter Lange, A Commentary on the Holy Scriptures, vol.1, p.197).