ЕЗОТЕРИЗМ

 

############################################################################################################################################################################################################################################################

 

 

Біблія та християнство налаштовані протии цього як проти диявольщини. Старий Завіт містить досить категоричні заборони щодо окультних практик, а низка текстів Нового Завіту протистоїть проникновенню гностицизму в християнську віру.

 

Эзотери́зм (від др.-грецьк. ἐσωτερικός - внутрішній) - «комплекс специфічних інтерпретацій реальності, претендуючих на таємний характер, що підтверджуються особистими психодуховими практиками».

Эзотеричний - таємний, скритий, посвячений в таємницю якогось суспільства або вчення, відкритий тільки обраним. Антоним - екзотеричний. Може використовуватися, наприклад, «езотерічне значення якогось обряду».

В більш узкому розумінні, езотерика - це навчання про внутрішню природу людини.

В історії культури є багатообразні форми знань, що відрізняються від класичного наукового зразка і стандарту і віднесені до «відомства» позанаукового знання, об’єднуються загальним поняттям - езотеризм.

 

ЗМIСТ

 

• 1 Этимологiя

• 2 Эзотеризм, эзотерика

• 3 Стародавній езотеризм

• 4 Середні віки

• 5 Эзотеризм в XIX-XX століттях

• 6 Цілі эзотеричних систем

• 7 Эзотерика та психологія

• 8 Эзотерика та окультизм

 

Этимологiя

Эзотерика - поняття, що виникло в давньогрецькій школі Пифагора і означає «внутрішний дворик» храма. Сочасно, фактично змішавшись з окультизмом, езотерика стала означати будь-яке тайне знання для «небагатих обраних», що дойшло до нас з глибини віків.

Терміни ta esô і ta exô зустрічаються ще у Платона і Аристототеля. Прикметник esôterikos вперше зустрічається в Лукіані в роботі «Продаж житла з аукціону», написаної в 166 році н.е.

Сучасний термін «езотеричний» вперше використовував в англійській мові Томас Стенлі в 1701 році в своїй роботі «Історія філософії» для опису піфагорійської школи. Вчення Піфагора розділилося на ту частину, яка була доступна всім, і ту, чому вчили тільки членів ордена, після того, як брали з них клятву не розглашати те, чому їх навчили. Цю частину Піфагорійського вчення Стенлі и назвав езотеричною. Історики і до сих пір не знають, в чому полягала езотерична частина вчення Піфагора. Пізніше термін розповсюдився на інших вчених, це не пропогандувалось адептами серед непосвящених. Iменник «езотеризм» вперше з'явився у французькій мові в 1828 році, і це було популяризовано Еліфасом Леві в 1850-х роках. Багато сучасних езотеричних вчень активно пропагуються, тому їх не можна назвати таємними в тому ж сенсі, що езотеризм є всередині релігії та інших езотеричних організацій, а лише в тому сенсі, що вони претендують на досягнення таємницi, недоступної непосвященим.

 

Эзотеризм, эзотерика

Эзотерика - вчення проо скриту містичну суть об’єктів світу і людини; область вивчення эзотерики - процеси у всесвiтi, що синхронно вiдбиваються в глибинах людської душі. Езотерична психопрактика відчасти зберігається в рамках деяких містичних традицій, використовується обмеженим числом адептів і носить переважно прикладний характер. В качестве прикладів такої практики можна назвати суфизм всередині іслама, нейдан всередині даосизма, йога всередині індуїзму, дзен всередині буддизма, ісихаїзм всередині православ’я і каббалу всередині юдаїзма.

Вихід із семантичного значення слова, езотерикою можна обозначити будь-яку скриту практику. Термін «езотеризм» частіше використовується для опису древніх езотеричних вчених і течії всередині релігії, тоді як термін «езотерика» частіше використовується по відношенню до сучасних течій. Крім того, езотеризм часто обумовлює більш загальне поняття, езотеричні вчення в цiлому.

 

Стародавній езотеризм

У якомусь змісті езотеричним можна назвати будь-яке знання в древності до початку розвитку грецької цивілізації, так як володіла їм тільки каста жреців, навіть таким практичним знанням, як геометрія.

У Давній Греції к езотерічному знанню належить містерія Деметра і Діониса, орфізму, а також таємна частина різних філософських вчень, зокрема піфагореїзма. Вважається, що Платон і Аристотель також ділили своє навчання на те, що розповідалося всім бажаючим, і те, що обговорювалося тільки серед учнів Лікеї та Академії.

В кінці елліністичної епохи став популярним герметизм і з'явився Corpus Hermeticum, збірник текстів, приписуваних Гермесу Трисмегісту, який мав велику популярність в епоху Відрождення.

Езотерічні практики Сходу дали основу для формування наступних рухів західної містики.

Езотеризм характерний дуалізмом між таємними й відкритими канонічними формами, які присутні й у багатьох релігіях (наприклад, в юдаїзмі). Але ні зовнішнє (відкрите), ні внутрішнє (таємне), при всій своїй різності, не є взаємовиключаючими. На визначеному рівні розвитку внутрішнє духовне життя може залишатися в гармонії з зовнішнiм. Мається на увазі, що езотерічні доктрини не протиречать екзотеричним, а є більш складними та недоступними для розуміння людьми неспокушеними. Наприклад, в юдаїзмі виділяють чотири рівня розуміння, три екзотеричних та останніх, езотеричних, що мають два напрямки, містичний (Каббала) і філософський (вчення Маймоніда).

 

Середні віки

У часи Середньовiччя такі напрямки, як астрологія, алхімія та магія, були майже стандартними предметами навчального плану містично-освіченого адепта того часу. Вважається, що езотеризм (точніше окультизм) налаштований проти Біблії або християнства. Старий Завіт містить досить категоричні заборони щодо окультних практик, а низка текстів Нового Завіту протистоїть проникновенню гностицизму в християнську віру.

Хоча були і такі християнські мистики, як Св. Августин Аврелій, Фома Аквінський та ін., які в своїх трудах не включали містичного розуміння і воскресіння з Богом. А православ’я до сих пір вірує в ряд святих, які пережили зустрічі з ангелами. Тобто езотерика як поняття має місце і в християнстві (христианский мистицизм).

У багатьох таємних езотеричних течій є своя історія, що виходить в глибину віків на тисячі років. Більшість із них не існували як непреривні традиції, іноді губилися й з’являлися знову. Так, європейський езотеризм був заново сформульований у XVII-м столітті Орденом розенкрейцеров і пізніш увійшов у різні течії, такі як масонство.

 

Эзотеризм в XIX-XX століттях

На эзотеричні вчення XX-го століття мали сильний вплив філософські ідеї Е. П. Блаватської, засновниці Теософського товариства.

 

Цілі езотеричних систем

Цілі езотерічні системи збігаються з релігійними, але зв'язки з певною релігією можуть і не бути. Езотерічні системи також пропонують конкретний набір методів для розширення знання. Бази вказаних змін - це «Завишені Стани Свідомості» («розширення свідомості»), які відрізняються від так званих «змінених сознань» (достигаючих дослідників багатьох релігій чи психокультів) тим, що «зміни Особи», яких прагнуть дослідники езосистеми, мають стійкий характер. У більш широкому сенсі: мета «самотрансформації» лежить в зоні особистісного саморозвитку, а «змінення особистості» - лише засіб, метою якого є підсумкове розширення сутністного світосприяття.

 

Эзотерика та психологія

Психологія є науковою основою для опису психостану і має лише відношення до парапсихології; так само як з містицизмом, окультизмом, езотерикою, психологія має ще менше загального.

 

Эзотерика та окультизм

Поняття езотерики та окультизму не є взаємозамінними, термін «езотерика» є більш широким і включає в себе як окультизм, так і езотерічне навчання, не пов’язані з окультизмом. Окультними можна назвати лише ті езотерічні системи, складова частина яких є окультними практиками. Багато езотеричних систем є світовоззренними або спрямованими більше на самовдосконалення та містичне переживання, такі як суфізм, ісіхазм, східні практики та багато хто із сучасних Нью-Эйдж-вчень, тоді як окультизм обумовлює скоріш практики, спрямовані на досягнення конкретних результатів, використання магії, викликання духов, предсказання, гадання, астрологію, алхімію, нумерологію, гоецію, різні церемонії та інші практики, а також ззотерічні доктрини, з ними пов’язані, такі, як герметизм, теософія, мартинізм, спіритуалізм, спіритизм, езотерічне християнство та інші. Наприклад, каббалісти епохи Відрождення були окультистами, але каббала не зводиться тільки до окультизму, а багато каббалистів не визнають окультизм і розуміють під каббалою тільки світовоззренчеську систему і медитативні практики.