ТИСЯЧОЛIТНЄ ЦАРСТВО

 

ММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММ

   При приході Христа всі праведники будуть взяті живими в оселі, приготовлені для них на небесах (Іван 14.1-3, 1 Фес 4.16-17 ; Об'явл 14.1-4, 15.2-3, 19.1).

   Нечестиві будуть убиті славою явлення Христа (2 Фес 2.8; Іс 13.6-9,24.1-6; Соф 1.2-3). Вогонь також стане елементом руйнування (2 Фес 1.7-9, Пс 50.3-5, Іс 66.15-16, Єз 38.22; Об'явл 19.19-21, 18.8-9, 19.3).

   Таким чином, земля буде спустошена і «зроблена пустелею, і грішники винищені з неї» (Іс 13.9; Єр 4.20,23,25-28).

   Сатану буде «скуто» бездіяльністю на 1000 років, тому що йому нема кого буде спокушати. Ісус Христос покладе на нього гріхи Свого народу (як Первосвященик) і відправить блукати пустельною землею (Лев 16.20-22, Об'явл 20.1-3).

   Протягом 1000 років праведники будуть царювати з Христом і судитимуть загиблих ангелів і безбожних (Об'явл 20.4, 1 Кор 6.3-4, Дан 7.22). Вони братимуть участь в суді, щоб мати свою думку про покарання безбожних і переконатися у правоті Бога, і це запобіжить будь-якій можливості невдоволення щодо них долі.

   Тисячолітнє царство починається першим воскресінням і закінчується другим (Об'явл 20.5).

   Після закінчення 1000 років сатана спокушає воскресших безбожних і переконує взяти місто Божий штурмом і таким чином встановити навіки своє царство. Але тоді Господь виголошує вирок на них і назавжди винищує (Об'явл 20.7-15).

 

   Як відомо, після великої скорботи, через яку пройдуть усі, хто не вклонився звірові і не прийняв його накреслення, відбудеться буквальне і видиме друге пришестя Христа. Потім живі та воскреслі праведники будуть взяті на небо на 1000 років, де будуть розбирати справи безбожних, а на землі нікого не буде в цей час у живих з людей, а тільки сатана та його ангели. Наприкінці ж тисячоліття Новий Єрусалим із Христом і праведниками опуститься на землю і останній суд - знищення - відбудеться над безбожними всіх століть, які будуть воскресені тільки для цього і в момент спроби захопити місто під проводом сатани. Після цього настане вічність - нове щасливе життя на оновленій землі та у всесвіті без гріха та його наслідків (Тит 2.13; Євр 9.28; Іван 14.1-3; Дії 1.9-11; Матв 24.14; Об'явл 1.7; Матв 26.43-44; 1 Фес 4.13-18; Об'явл 14.14-20, 19:11-21; Матв 24, Марк 13, Лука 21; 2 Тим 3.1-5; 1 Фес 5.1-6; Рим 6.23, 1 Тим 6.15-16; єкл 9.5-6; Пс 146.4; Іван 5.28-29, 11.11-14; Кол 3.4; 1 Фес 4.13-17; Об'явл 20.1-10; Об'явл 20; 1 Кор 6.2-3,4.1; Єзек 28.18-19; 2 Пет 3.13; Іс 35.1,5-7,9-10, 65.17-25; Матв 5.5;  Об'явл 21.1-7 , 22.1-5, 11.15). Ця позиція називається ПОСТТРІБУЛАЦІОНІЗМ-ПРЕМІЛЕНАРИЗМ.

   Але є ще три.

   Вони суперечать Біблії, тому що :

1. ПРЕТРИБУЛАЦІОНІЗМ-ПРЕМІЛЕНАРИЗМ. На відміну від попереднього, хоч і вчить майже так само, але з однією умовою: до початку часу скорботи праведники будуть «таємно захоплені» із землі, а хто залишиться, ті усі отримають накреслення звіра, а потім Христос повернеться разом із церквою. Цього не може бути, тому що приходів Христа два, а не три, церква обов'язково пройде через всі випробування на землі і виявиться переможцем (Об'явл 15.1-8, Дан 12.1, Матв 24.10-13), а тисячолітнє царство не є ніяким «золотим віком», а, навпаки, початок його буде часом, коли безбожні будуть убиті славою явлення Христа (2 Фес 1.7-8) , Земля буде спустошена і наповнена трупами, які не будуть поховані (Єр 4.23-27,25.33) і які не будуть розкладатися, оскільки орбіта Землі буде відсунута від Сонця і температура на ній стане нижчою (Іс 13.13). У цьому ж вченні абсолютно незрозуміло, навіщо Христу «таємно захоплювати» Свою церкву, віддавши решту людей на розтерзання антихристу (між іншим, накреслення звіра отримають не всі - Об'явл 14.9,12), а потім повертатися разом із праведниками назад на землю, в той час як останній суд не скоро, а лише через 1000 років, і на ці роки «золотого віку» незрозуміло, як сковувати сатану ланцюгом. Що ж до сатани, (Об'явл 20.1-3), то він буде не буквально посаджений на ланцюг на 1000 років, а образно, оскільки в цей час йому і його ангелам нічого буде робити, нема кого буде зваблювати. Він тільки блукатиме по Землі і бачитиме наслідки своїх справ. Наприкінці тисячоліття - знищення всіх послідовників сатани та її самого як соломи, а не «нескінченне горіння у пеклі» (Мал 4.1). Цей же вогонь перестворить планету знову і поверне їй прекрасний вигляд.

2. ПОСТМІЛЕНАРИЗМ. Друге пришестя Христа не буде таємним і символічним, а буквальним, щоб забрати Свій народ на небо (Об'явл 1.7, Іван 14.1-3). І статися це може лише на початку тисячоліття, а не наприкінці так званого «золотого віку», бо тоді незрозуміло, навіщо праведників із щасливого світу кудись забирати! І потім, нічого подібного перед кінцем світу не буде, тому що ми бачимо, що світ йде не до процвітання, а котиться в прірву, люди для цього роблять все - це і економічна криза, і отруєна природа, і депресія, і загальне падіння моральності. Бог не ґвалтує вільну волю людини і тому не може все це примусово повернути назад. Отже, світ гине, але ті, хто зберігає віру і заповіді Божі, врятуються.

3. АМIЛЕНАРIЗМ. Мало того, що друге пришестя Христа в кінці тисячолітнього царства, що не може бути, як сказано вище, але й саме воно не буквальне, як учить Біблія, а образне.

   До речі, й останнє. У книзі Об'явлення згадані події слідують одна за одною в хронологічному порядку ( трихангельська звістка - глава 14, велика скорбота - глави 15 і 16, друге пришестя - глава 19, останній суд - глава 20, вічність - глави 21 і 22 ), і це достатній аргумент на користь першого вчення ПОСТРИБУЛАЦІОНІЗМУ-ПРЕМІЛЕНАРИЗМУ. Там же говориться, що згідно з 15-м розділом церква перебуває на землі, а не на небі перед приходом Христа, що завершує велику скорботу, а два воскресіння мертвих - це початок і кінець тисячолітнього царства.

   Отже, вибір очевидний і запереченню не підлягає, бо є результатом найсерйознішого дослідження біблійних текстів. Але не слід забувати, що не це чи подібне питання головне в богослов'ї та християнстві, А ТЕ, ЯК І ЗА ЯКИМИ ПРИНЦИПАМИ І ЗАПОВЕДЯМИ ЖИТИ ХРИСТИЯНИНУ, ДЕ БРАТИ ДЛЯ ЦЬОГО СИЛУ, ЯК ПОКАЗУВАТИ НА СПРАВІ ВІРУ І ЛЮБОВ. Справжній учень Христа, хоч і не знає дату Його приходу (Матв 24.36), але зобов'язаний жити так, ніби ця подія відбудеться сьогодні, не спати духовно, рости і освячуватися.