ВIДРОДЖЕННЯ

 

^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^

 

 

   Усі згрішили проти Бога (Рим 3.9,19,23).

 

   Перше, що необхідно для навернення - свідомість своєї гріховності та провини:

а) Закон призводить до свідомості гріховності. «Отже, як однією людиною гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, так і смерть перейшла у всіх людей, бо в ньому всі згрішили» (Рим 5.12). Але є гріх до смерті - для ненароджених від Бога - і не до смерті для народжених від Нього (1 Іван 5.16-20).

б) Дух Святий робить Слово Закону живим і реальним і у світлі закону гріх постає у своєму неприкиритому вигляді. «Але Я правду кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов, бо якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а якщо піду, то пошлю Його до вас, і Він, прийшовши, викриє мир щодо гріха і правди і суду» (Іван 16.7-8).

 

   Ніхто не може врятуватися, якщо не звернеться (і не буде «як діти» - Матв 18.3) і не народиться знову «від води та духу» (Іван 3.5).

 

  Коли людина усвідомлює свою гріховність, Божий смуток сповнює серця:

   «Ви засмутилися до покаяння… засмутилися заради Бога… Сум заради Бога чинить постійне покаяння на спасіння, а сум мирський чинить смерть» (2 Кор 7.9-10).

 

   Наступний крок - СПОВІДАННЯ ГРІХІВ Богу (1 Іван 1.9, Пс 32.5) і ближнім, проти яких згрішив і кого образив (Матв 18.21, Як 5.16). Якщо хтось вкрав або обдурив ближнього - повинен по можливості відшкодувати це (Єз 33.15, Лука 19.6, Чис 5.6-8).

 

   Той, хто покаявся після цього, повинен вірити в прощення його гріхів Христом (Євр 11.6, Марк 11.24) і пообіцяти залишити колишні звички (Прип 28.13, Іван 8.11).

   Тоді Господь прощає гріхи і ЗАБУВАЄ їх: «Я пробачу беззаконня їх і гріхів їх уже не згадаю більше» (Єр 31.34).

 

   Господь пише закон у серці, і в ньому з'являється бажання виконувати його: «Бо це любов до Бога, щоб ми дотримувалися заповідей Його; і заповіді його не важкі» (1 Іван 5.3).

   Тоді «мир Божий, що перевищує всякий розум, збереже ваши серця і ваши помисли у Христі Ісусі» (Фил 4.7).