СЛУЖИТЕЛЬ

 

ННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННН

 

 

   Посвячення служителів (рукоположення), як описано в Біблії, було введено в церкву ранніх християн (Дії 13.3). Цей звичай був ще в стародавньому Ізраїлі.

   Бут 27.27-29 - У старозавітні часи існувала традиція благословення, яке супроводжувалося покладанням рук; цей звичай був і в наступні століття, а також у так звану епоху Талмуда.

   Лука 6.13-16 - Вибравши дванадцять апостолів, Ісус благословив і посвятив їх, це був перший обряд рукоположення в християнській церкві.

   Матв 19.13, Марк 10.16 - благословення дітей.

   1 Тим 4.14, 5.22 - покладання рук пресвітерства (у синодальному перекладі «Священства»).

   Дії 6.6 - рукоположення дияконів.

   Інші тексти: 2 Тим 1.6, Дії 14.23, Євр 6.2

 

   Отже, є 2 основних сана:

1) Диякон - господарчі справи та участь у обряді причастя (Дії 6.2-3).

2) Пастор (пресвітер, єпископ) - керівництво церквою та здійснення всіх ритуалів, заняття різних вищих посад (Дії 13.2-3; 1 Тим 4.14,5.22; Дії 20.17,28).

 

   Примітка:

При необхідності хрещення може здійснити будь-який член церкви (Дії 8.38, 9.10).