ЗАВIТ

 

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

 

 

   Десять Заповідей називаються Законом Божим, а також «заповіданим завітом» :

- тому, що заповіданий Самим Богом

- тому, що він містить обітницю для покірних та покарання для непокірних

- тому, що він був основою всіх інших завітів між Богом і Його народом

 

   Усі, хто порушував заповідний закон, підлягали прокляттю, написаному в законі Мойсеєвому (Повтор 27.28, Єр 14.3-5, Гал 3.12-14, Дан 9.11).

 

   План Божий, покладений на спасіння людей після потопу, називається :

- «Заповіт життя і миру», тому що через нього людина примиряється з Богом і рятується

    (Мал 2.5-6; Рим 5.1-2,10)

- «Мій завіт», бо через нього Господь знімає гріхи з людини

    (Рим 11.27 , Євр 10.16-17 )

   Хоча цей завіт має початок від падіння людини, все-таки він цілком справедливо називається Новим Завітом, т.к. був затверджений Кров'ю Христа через багато років після того, як перший (Старий) Завіт був закріплений кров'ю (Вих 24.7-8, Єр 31.31-34, Євр 9.15-20).

   Завіт миру, або Новий Завіт, укладав :

- віру в «насіння жінки», або в Христа (Бут 3.15, 17.7-10; Гал 3.16; Іван 3.16)

- Закон, написаний у серцях всіх, хто вступив у завіт (Єр 31.33-34, 2 Кор 3.3)

- обітниця земного Ханаана (Бут 12.1-2, 15.18-21; Вих 6.4-8; Нав 21.43-45)

- ОБІТНИЦЯ НОВОЇ ЗЕМЛІ (Рим 4.13, 2 Пет 3.13)

 

   Бог уклав із Ізраїлем заповіт на Хориві - завіт, який він не укладав з його батьками: «Господь, Бог наш, поставив із нами завіт на Хориві; не з нашими батьками поставив Господь цей завіт, але з нами, які тут сьогодні всі живі»  (Повтор 5.2-3).

   Умови були такі :

- Ізраїль має слухатися голосу Божого - закону, вимовленого Його голосом (Вих 19.5, Повтор 4.12-13, Вих 20.1-17).

- Він повинен був зберігати Завіт - заповіт миру, яким знімає гріх з людини (Вих 19.5, Рим 11.27).

   Бог обіцяв, що Ізраїль буде царством священиків і народом святих (Вих 19.6). Ізраїль же обіцяв дотримуватися всього (Вих 19.7-8).

 

   Після того, як Бог вимовив Десятислів'я і статути, заповідані в Вих 20.18-26 і розділах 21-22-23, вони були передані Мойсеєві, який вимовив їх уголос, і Ізраїль вдруге пообіцяв виконувати їх (Вих  24.3).

   Все, крім Десяти Заповідей (на скрижалях), було записано в книгу і прочитано Ізраїлю, і коли він погодився з усім цим, завіт був укладений та закріплений кров'ю (Вих 24.4-8, Євр 9.18-20).

   Велика частина Ізраїлю вступила в цей завіт ненаверненими, через що він став їм тягарем і ярмом, і вони скоро порушили його, впавши в ідолопоклонство (Гал 4.24, Єр 31.31-34, Вих 32.1-8).

   Тому Бог обіцяв укласти новий завіт із Ізраїлем (Єр 31.31-34).

 

   Бог дав обіцянку про Новий Завіт, бо Старий Завіт був порушений.

   Він полягав на найкращих умовах :

1. Звернення - <гріх прощений і забутий> (Єр 31.32, Євр 8.10, Дії 3.19)

2. Написання закону у серці

 

   ВСІ ОТРИМАВШI ПРОЩЕННЯ ГРІХІВ ЗНАТИМУТЬ ГОСПОДАРЯ. ВОНИ БУДУТЬ ЙОГО ПІДДАНИМИ, А ВІН БУДЕ ЇХ ЦАРЕМ.

 

   Христос і апостоли навчали принципам Нового Завіту (Дан 9.27, Євр 2.3).

   Формально цей завіт був укладений під час встановлення Вечірі Господньої (Матв 26.26-28, Марк 14.22-24), а затверджений смертю Христа на хресті, внаслідок чого ВІН НЕ МОЖЕ БУТИ СКАСОВАННИЙ (Євр 9.15-17, Гал 3.15).

   Звідси випливає, що НЕ МОЖНА ЗМІНИТИ НІЧОГО ТОГО, ЧОМУ ХРИСТОС ВЧИВ ДО СВОЄЇ СМЕРТІ (Гал 3.15).

 

   До вчення Нового Завіту відносяться :

   Закон і СУБОТА, звернення, хрещення, ноговмивання і Вечеря Господня, а також десятина (Матв 5.17-19, Марк 2.27-28, Матв 26.19-20, Іван 13.1-17, Матв 23.23).

   Дотримання неділі (першого дня тижня) НЕ Є ВЧЕННЯ НОВОГО ЗАВЕТУ, оскільки введено після смерті Христа і суперечить Його вченню (Євр 9.15-17, Гал 3.15).

 

   Тільки звернені та ті, хто дотримується Закону, будуть врятовані (Об'явл 14.12, Єр 31.31-34).