ННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННННН
ТЕОКРАТІЯ - царство, безпосередньо кероване Самим Богом. Вона була в Ізраїлі у Старому Завіті.
Ізраїль став теократією, погодившись у всьому підкорятися Богу і прийнявши Його своїм правителем (Вих 19.5-8, 24.3-8).
Установчий закон був проголошений Самим Богом. Інші закони Він дав Мойсеєві, який написав їх у книгу для Ізраїля. На цих законах і ґрунтується його правління.
Господь, будучи верховним Правителем, Сам призначав підлеглих Йому служителів - Мойсея, Ісуса Навина, священиків тощо.
Іноді Він відкривав свою волю через ПРОРОКІВ (Ам 3.7) або через УРІМ І ТУММІМ :
«І буде він звертатися до священика Елеазара і питати його про рішення, за допомогою уриму перед Господом ; і за його словами повинні виходити, і за його словами повинні входити він (Ісус Навин) і всі сини Ізраїлеві...» (Чис 27.21).
«Господи Боже Ізраїлів! Відкрий твому рабу. І сказав Господь: прийде» (1 Сам 23.11).
У дні Самуїла Господь, на виконання волі народу, дав їм царя, але все-таки
Він продовжував керувати Ізраїлем, як і раніше, через Своїх слуг і пророків (1 Сам 8.10, Ам 3.7).
Теократія фактично закінчилася тоді, коли юдеї, заявивши, що їхній правитель не Христос, а римський кесар, нарешті, розіп'яли Його, свого правдивого Правителя (Іван 19.15).
Так як Ізраїль відкинув свого Царя - Христа, то і Бог відкинув їх, як Свій народ (Матв 21.43). Цим і закінчилася єдина у світі теократія.
Христос навчав принципу відокремлення церкви від держави : кесарево - кесареві (світській влади), а Боже - Богу (глава істинної церкви - Христос - Кол 1.18) (Матв 22.15-22).
Церква ніколи не повинна вдаватися до допомоги світської влади, оскільки :
1. Ісус сказав, що царство Його не від цього світу і щоб слуги Його тому не билися за те, щоб Він
не був відданий юдеям (Іван 18.36) : «Якби від світу цього було царство Моє, то служителі
Мої трудилися б за Мене, щоб Я не був відданий юдеям».
2. Він дорікнув Петру за те, що той хотів захистити Його мечем (Матв 26.47-53, Іван 18.10-11).
3. Він виправив також Своїх учнів, коли вони хотіли звести вогонь на самарян і знищити їх за те,
що ті не хотіли прийняти Христа (Лука 9.51-56).
4. Притчею про кукіль Він навчав, що віруючі не повинні знищувати безбожних (Матв 13.24-30,
36-42).
Писання вчить, що всі повинні підкорятися світській владі (Матв 22.21, Рим 13.1-7, Єр 27.6-9).
Однак МИ ПОВИННІ СЛУХАТИ БОГА БІЛЬШЕ ЛЮДИНИ, якщо світський закон іде врозріз з Божим (Дії 4.19, 5.29).
Світська влада не повинна втручатися у справи церкви та порушувати заповіді, як видно з наступного :
1. Бог визволив товаришів Даниїла, які, будучи вірними Богові, не вклонилися золотому
бовванові.
2. Даниїл був урятований з левового рову, куди був кинутий за те, що продовжував молитися
Богові, а не цареві (і проповідував Євангеліє).
3. Петра було врятовано з в'язниці, куди він був кинутий за те, що проповідував Христа.
Світська влада НЕ МАЄ ПРАВА змушувати дотримуватися перших 4 заповідей, оскільки поклоніння Богу є духовним (Рим 7.14, Іван 4.24).
Вона може змусити дотримуватися останніх 6 заповідей, оскільки вони відносяться до думок і намірів, про які людина не може судити (Вих 10.17, 1 Іван 3.15, Матв 5.27-28).
Світська влада поставлена Богом і тому видає закони, охороняє свободу життя, власність, збирання податків та інше. Цим законам необхідно коритися (Матв 22.11, Рим 13.1-7, 1 Пет 2.13-14). Християни повинні молитися за начальство (1 Тим 2.1-2).
Євангеліє є сила Божа. Воно не потребує підтримки світської влади (Рим 1.16-17).
Комментариев нет:
Отправить комментарий