IСТИННIСТЬ БIБЛIЇ

 

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 

 

   Слово Писання є істинним.

   «Слово Твоє є істина» (Іван 17.17). У Старому Завіті також підтверджується ця риса: «Бог не людина, щоб Йому брехати, і не син людський, щоб Йому змінюватися. Чи скаже він, і не зробить? буде говорити, і не виконає? (Чис 23.19). В Іван 14.6 Ісус не тільки свідчить, що Він говорить правду, але що Він є втіленням істини. Письменник Манфред Хаусман помітив щодо істини: «Істина нескінченно більша за правильність».

   Між Ісусом та Словом Божим існує єдність.

   Ісус і слово Боже утворюють нерозривну єдність (Іван 1.1-4, Об'явл 19.13). Під час перебування на землі Ісус був одночасно і людиною, і Богом. Він був Сином Божим та Сином Людським. «Але зневажив Себе Самого, прийнявши образ раба, ставши подібним до людей і з вигляду став як людина» (Фил 2.7), але на відміну від інших людей Він був без гріха.

   Подібне відбувається і з Біблією: зовні вона не відрізняється від інших книг та має багато літературних переваг, проте на відміну від інших книг вона є Божим Словом, яке є безпомилковим, абсолютно істинним (Пс 119.160) і абсолютно бездоганним (Прип 30.5).

 

   Не існує жодної різниці щодо свідчення про істину серед різних книг Біблії та її письменників. Так, не можна сказати, що Старий Завіт має переваги перед Новим Завітом або навпаки, або Євангелія виграють у порівнянні з посланнями апостола Павла, бо все Писання ґрунтується на одкровенні (Гал 1.11). Проте глибина висловлюваних істин у жодному разі однакова. Так, глибину думки про спокуту в Іван 3.16 не можна порівняти з описом подорожі до Дії 27.13, а опис створення світу в Бут 1 займає за значимістю зовсім інше положення, ніж опис євреїв, що повернулися з полону, в Езд 2.

 

   ІСТИВНІСТЬ БІБЛІЇ МОЖНА ПЕРЕВІРИТИ. Богу не потрібна сліпа віра, Він дає нам переконливі критерії перевірки, що допомагають нам дійти пізнання істини:

1. Перевірка життям

   Ісус вчить, як можна перевірити Слово, виконуючи Його у своєму житті: «Моє вчення - не Моє, але Того, Хто послав Мене; хто хоче чинити волю Його, той дізнається про це вчення, чи від Бога воно, чи Я Сам від Себе говорю» (Іван 7.16-17).

2. Перевірка власною свободою

   Ісус вчить, що застосування помилкової системи поневолює ( ідеології та системи сект поневолюють людину ) , втілення ж у життя Його вчення, навпаки, звільняє: «Якщо ви перебуваєте в слові моєму, то ви істинно мої учні, і пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними» (Іван 8.31-32).

3. Перевірка прийняттям Слова

   Як про смак апельсина можна дізнатися, лише спробувавши його, так істинність Біблії відкривається через читання та прийняття її. Дискусії та диспути не можуть замінити інтенсивного вивчення Біблії. Прикладом може бути Верійська церква: вони «були благомисленніші за Фессалонікійських: вони прийняли слово з усією старанністю, щодня розбираючи Писання, чи дійсно це так» (Дії 17.11).

4. Перевірка результатами

   Хто завжди чинить за Словом Божим і радиться з Ним, ТОГО ЧЕКАЄ ВДАЧА. «Хай не відходить ця книга закону від уст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб точно виконувати все, що в ній написано: тоді ти будеш успішний у шляхах твоїх і будеш чинити розсудливо» ( Нав 1.8 )

5. Перевірка слуханням проповіді

   Особлива обітниця Божа відноситься до слухання біблійних проповідей. Хто слухає Слово Боже з відкритим серцем, той обов'язково увірує: «Отже, віра від слухання, а слухання від Слова Божого» (Рим 10.17).

6. Перевірка своєю гріховною суттю

   Мабуть, Біблія не звертається до нас так прямо, як тоді, коли вона говорить про нашу гріховну сутність. Хто хоче залишитися чесним перед собою, той визнає біблійну істину поставленого нам діагнозу: «Бо немає відмінності, бо всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим 3.23). Навряд чи ми знайдемо людину, яка відкинула б слова з 1 Iвана 1.8 як не підходящі до неї: «Якщо говоримо, що не маємо гріха, - обманюємо самих себе, і істини немає в нас».

 

   Впадає у вічі, що біблійна істина відкривається лише слухняним. Хто підходить до Біблії чисто інтелектуально або критично, для того вона залишиться закритою (1 Кор 1.19).

   Так математично доведені обчислення (наприклад, ймовірностей), хоч і допомагають, проте крок до віри є індивідуальним рішенням. Божі обітниці можуть бути прийняті вірою, або в невірі відкинуті.