НЕБЕСНЕ СВЯТИЛИЩЕ

 

================================================================================================================================================================================================================================================

 

 

   Небесне святилище побудоване Самим Богом, а земне зроблене на його зразок (Вих 25.40, Пс 103.19, Євр 8.2).

   Земне святилище і служіння в ньому ВІДМІНЕНІ ХРЕСТОМ.

 

   Сім світильників (Зах 4.2, Об'явл 4.5), золотий жертовник (Об'явл 8.3) та КОВЧЕГ (Об'явл 11.19) знаходяться в храмі на небесах.

   Вперше після вознесіння Христа ми знаходимо престол Божий у відділенні храму, де знаходяться 7 світильників та золотий жертовник, тобто у «Святому» (Об'явл 4.2,5; 8.3-4) :

   «І зараз я був у дусі; і ось, престол стояв на небі, і на престолі був Сидячий... І сім світильників горіли перед престолом, які є сім духів Божих», «І прийшов інший ангел, і став перед жертовником, тримаючи золоту кадильницю; і дано йому було безліч фіміаму, щоб він з молитвами всіх святих поклав його на золотий жертівник, що перед престолом Божим. І піднявся дим фіміаму з молитвами святих від руки ангела перед Богом».

 

   Коли має початися суд на небесах, престол перенесеться до іншого відділення («Святе Святих»), де знаходиться ковчег:

   «І відкрився храм Божий на небі, і з'явився КОВЧЕГ ЗАВIТУ Його в храмі Його» (Об'явл 11.19).

 

   Ісус Христос є Первосвящеником небесного святилища (Євр 3.1, 4.15, 8.1-2).

   Служіння в небесному святилищі не могло початися до вознесіння Христа, оскільки:

а) стояло земне святилище (Євр 9.8)

б) було левитське священство, а Христос ще не був Первосвящеником (Євр 7.11-14)

в) не була принесена ІСТИННА ЖЕРТВА ЗА ГРІХ (ХРИСТОС), НЕОБХІДНА ДЛЯ ПРИМИРЕННЯ (Євр 8.1-3, 9.11-14,24-26).

 

   Служіння Ісуса почалося в першому відділенні небесного святилища, як і на землі (Об'явл 4.5, 5.6, 8.3).

   Як народ Ізраїльський отримував прощення гріхів після їхнього сповідання, так і тепер гріхи прощаються, коли ми сповідуємо їх (1 Iвана 1.9).

   Якщо раніше гріхи переносилися в святилище жертвою за гріх, то й тепер гріхи переносяться туди, але через молитви, тобто духовні жертви (Ос 14.2, Євр 13.15, 1 Пет 2.5, Об'явл 8.3-4).