ВЕЛИКА БОРОТЬБА

Ця велика і довга боротьба почалася на небі між Михаїлом (Христом) та Люцифером, який є дракон, диявол і сатана (Об'явл 12.7-8).

Сатана спочатку, хоч і був істотою досконалою і святою, херувимом, що осіняє («Як впав ти з неба, Денниця, син зорі!» (Іс 14.14)), але все ж таки істотою створеною і тому підпорядкованою Закону Творця.
Коли Люцифер почав повставати проти Бога, Христос і Його ангели, сподіваючись врятувати його, радили йому підкоритися Божому правлінню. «Ось Він... і в своїх ангелах вбачає недоліки» (Йов 4.18). Але Люцифер не скорився. Настало його відкрите повстання, і його вигнали з неба.
«Бо, якщо Бог ангелів грішних не пощадив, але, зв'язавши узами пекельного мороку, зрадив до суду для покарання… то, звісно, знає Господь, як рятувати благочестивих від спокуси» (2 Пет 2.4,9).
«І ангелів, які не зберегли своєї гідності, але залишили своє житло, дотримує у вічних кайданах, під мороком, на суд великого дня» ( Юда 6).
Всі зусилля були докладені для того, щоб переконати Люцифера в помилці. Було оголошено, що його неприязнь до Бога є безпричинною, і вказані наслідки непокори. Було запропоновано перейти на бік відданості Богу. Бог дозволив сатані продовжити свою роботу. Нарешті, дух ворожості дозрів у активне повстання.
Коли сатана зробив той фатальний крок, він позбавив себе можливості повернутися до попереднього стану.

Сатана програв свою битву на небі. Він з того часу протистоїть правлінню Божому. Різноманітні злочини і нещастя - справа його рук. Все це демонструє, що його зусилля запровадити найкраще правління виявилися нещасливою помилкою.

Він протистоїть Христу тим лютіше, чим ближче його час іде до кінця (Об’яв 12.12).