СТАРОЗАВIТНЯ ЦЕРКВА

 

YYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYY

 

 

   Суспільство народу Ізраїльського становило церкву Божу, організовану в пустелі Синайській (Дії 7.38; Пс 22.23,26; Євр 2.12).

   Ізраїль став народом Божим. Або церквою через завіт, укладений при Синаї (Вих 19.5-6, Єр 31.31-32).

   Вiн обіцяв виконувати Божий закон, який Бог виголосив Своїм голосом (Вих 19.5-8, Повтор 4.12-13). Вiн також обіцяв зберігати завіт, яким знімається гріх (Рим 11.27).

   Заповіт з умовою та обіцянкою був записаний у книгу і закріплений (Вих 24.3-8). Цей завіт включав у себе всі жертви, встановлення, обряди та служіння в прообразному святилищі (Євр 9.1-7, 8.1-5).

 

   Священики повинні були служити при святині і навчати народ (Повтор 33.8-10, Чис 18.21).

   Пророки, яких Бог поставив (як і священиків), передавали народові Його волю (Чис 12.6, Ам 3.7).

 

   Господь вимагав від народу, щоб він платив десятину для підтримки служіння (Лев 27.30-32, Чис 18.21).

   Ізраїль повинен був дотримуватися суботи, а також річних свят як дней поклоніння Господу (Вих 31.13-17, 23.13-17).

 

   Ізраїлю було заборонено носити прикраси та коштовності: «Тож зніміть із себе прикраси свої» (Вих 33.5).

   Носіння кілець та інших золотих прикрас було знаком ідолопоклонства (Бут 35.1-4, Ос 2.13).

 

   Ізраїлю було заборонено їсти м'ясо нечистих тварин і кров та вживати отруйні рослини (Лев 11.1-23, 17.14; Повтор 29.18).

 

   Язичники могли стати членами Ізраїльської церкви, якщо приймуть завіт і будуть поклонятися істинному Богу (Іс 56.3-7, Чис 15.29).