ПАРАДОКС

 

ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ

 

 

   Тільки єдиний Бог має безсмертя, і тому людина не може бути безсмертною (1 Тим 6.16, 1.17).

   Людина смертна (Іван 4.14, 1 Кор 15.53) і тому вона повинна шукати безсмертя (Рим 2.7).

 

   Людина була зроблена з праху земного (Бут 2.7) і створена за подобою Божою - розумною істотою (Бут 1.26-27).

   ОДНАК З ЦЬОГО НЕ випливає, ЩО ВОНА БУЛА СТВОРЕНА БЕЗСМЕРТНОЮ, ВСЕМОГУТНЬОЮ І ВСЕЗНАЮЧОЮ, ЯК БОГ.

 

   ДИХАННЯ ЖИТТЯ (євр. «нешімат-а-хаім») було вдунуто в обличчя людини при створенні (Бут 2.7, Йов 33.4). Воно є й у тварин (Бут 7.22). У Старому Завіті ця фраза зустрічається 24 рази, і ніщо при цьому не вказує на безсмертя.

   ДУША (євр. «нефеш», 754 рази у Старому Завіті ; грецьк. «псюхе», 104 рази у Новому Завіті ). Її має як людина, так і тварини, так як вони самі є «душею живою» (Бут 1.20, 24; 2.7). ТОМУ ДУША СМЕРТНА.  «Душа, що грішить, помре» (Єз 18.4).

   ДУХ (євр. «руах», 377 разів у Старому Завіті ; грецьк. «пнейма», 385 разів у Новому Завіті ) - ніде не сказано, що він безсмертний. Тварини також мають дух життя (Бут 7.15-22, Еккл 3.19-21).

 

   ПІДСУМОК: вищезазначені слова зустрічаються в Писанні всього 1644 рази, але виразів «безсмертна душа» і т.п. НЕМА.  Крім того, в Єз 18.4 та в інших місцях йдеться про її смертність.

   Вчення про безсмертну душу не біблійне, а язичницьке.  Походження - давній світ (Вавилон, Єгипет та ін.).  Джерела: Платон (427 -347 до н.е.), Оріген (185-254), постанова V Латеранського собору (1515).