????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????
Створивши розумних істот вільними, Бог хоче, щоб вони з власної волі прийняли Його любов, а тому передбачив альтернативу - гріх (непокоріння заповідям любові за власним вибором, який має свої наслідки).
Бог з любові Своєї обмежує тут Своє всесилля, припускаючи, що творіння сказало Йому «ні».
Випробувавши розрив із Тим, Хто є Сама Любов, творіння обирає, таким чином, шлях згоди з Ним, або ж позбавляється права та здатності жити (і ніхто, крім нього, у цьому не винен).
Бог може мати право керувати всесвітом тільки тоді, коли всі розумні істоти в ньому будуть єдині з Ним (після перемоги над злом).
Бог ніколи не чинить насильства над вільною волею, тому не може змінювати наслідки довільних дій.
Саме існування зла Бог використовує для того, щоб воно саме себе зжило та викрило; після цього воно само себе знищить назавжди.
Але щоб зло могло само себе викрити, Бог не може виключити заподіяння болю злом і втрутитись у окреме горе (інакше злу не буде кінця). Тому неповинні змушені страждати. Якби цього не було, з них беззастережно брали б приклад.
Винний уникає негайного покарання з тієї причини, що він не може після нього одразу змінитись (наприклад, небагатьох виправляє в'язниця). І якби він був покараний одразу, інші б злякалися.
Оскільки у всесвіті все взаємопов'язано, зло вражає не тільки винуватця зла, а й оточуючих його (те ж можна сказати і про любов, яку випромінює праведна істота).
Кожен гріх завдає біль Богу, і це було показано на Голгофі. Хто чинить гріх, той розпинає Бога. Бо Він співчуває кожній нашій болі, причиною якої є гріх.
Дивлячись на хрест, ми розуміємо велич Божественної любові та ненавидимо зло.
Комментариев нет:
Отправить комментарий