2 Коринтянам 8.9
Немає нічого ціннішого за людське життя. Життя дорожче за золото, ніхто не може визначити її ціну, хіба що розміром плати, внесеної за неї.
Якщо ви хочете знати її ціну, підіть у Гефсиманський сад і проведіть з Христом години передсмертної та неймовірної важкої боротьби, коли «був піт Його, як краплі крові, що падають на землю». Погляньте на припасованого на хресті Спасителя. Прислухайтеся до Його передсмертного зойку: «Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти мене залишив?» Погляньте на Його поранену голову, на пронизані груди і пробиті цвяхами руки та ноги!
ХРИСТОС РИЗИКУВАВ ВСІМ ЗАРАДИ НАШОГО СПАСІННЯ.
І тільки біля підніжжя Голгофського хреста ви зможете зрозуміти, що Христос приніс би Себе в жертву і тоді, якби Він міг врятувати одного грішника, що гине.
Порятунок ближніх ставиться нам у обов'язок:
Рятуй взятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на вбивство? Чи скажеш : «ось, ми не знали цього?»
А випробувач серця хіба не знає? Хто спостерігає за твоєю душею, знає це, і віддасть людині у ділах його.
Приповісті 24.11-12
Люди, які не знають Бога та Його шлях, приречені на смерть. Ми же, хто пізнав Його, зобов'язані усіма засобами і силами рятувати приречених на загибель.
Апостол Павло говорив про свій обов'язок проповідувати:
Я винен і еллінам і варварам, мудрецям та невігласам.
Римлянам 1.14
Він говорив до всіх, кого міг досягти своєю проповіддю.
До кінця часу Євангеліє має бути проповідане всьому людству (Матв 24.14).
Кошти, визначені Богом для проповіді Євангелія
Коли Христос посилав учнів на проповідь, Він сказав їм, що їхня робота гідна прожитку і доручив це тим, до кого вони йшли проповідувати (Матв 10.10).
Як священики і Левити харчувалися «від святилища» (Повтор 18.1-8, Лев 27.30, Чис 18.21), так і проповідники Євангелія повинні жити від Євангелії (1 Кор 9.13-14). Ці здібні та обдаровані люди, які мають велику відповідальність, повинні присвятити справі Євангелія весь свій час.
Якщо ж левити задовольняли духовну потребу одного народу, то проповідники повинні нести Євангеліє всім народам.
Тому Христос сказав про десятини:
ЦЕ НАЛЕЖИЛО РОБИТИ І ТОГО НЕ ЗАЛИШАТИ.
Матвiй 23.23
Однак приношення має здійснюватися добровільно і від щирого серця. Бог визнає прийнятними лише такі дари (Матв 5.23-24).
Ось що говорив про десятину патріарх Яків:
І поклав Яків обітницю, сказавши: Якщо Бог буде зі мною і збереже мене в дорозі цій, в яку я йду, і дасть мені хліб їсти та одяг одягнутися, і я в мирі повернуся до дому батька мого, і буде Господь моїм Богом – то цей камінь, який я поставив пам'ятником, буде будинком Божим; З УСЬОГО, ЩО ТИ, БОЖЕ, ДАРУЄШ МЕНІ, Я ДАМ ТЕБІ ДЕСЯТУ ЧАСТИНУ.
Буття 28.20-22
Він говорить про те, що Бог «дарує йому все» і висловлює свою вдячність, бо ВСЕ НАЛЕЖИТЬ БОГУ, тому що ВІН СТВОРИВ ЦЕ (Агг 8.8, Як 1.17).
Отже, вносячи десятину, ми висловлюємо визнання повної залежності від Бога і Його милості та любові (1 Пар 29.14).
Несплата десятини сприймається як обкрадання Бога, тобто людина привласнює те, що їй не належить - Мал 3.8-10
Десятина – це 1/10 частина нашого доходу. Вона обчислюється із чистого прибутку.
а) Для найманців СУМА ЗАРОБКА/10
б) Для власників ( ВАЛОВА ПРИБУТОК – ФОНД ВІДШКОДУВАННЯ ) / 10
ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК - сума від реалізації товарів та послуг - ФОНД ВІДШКОДУВАННЯ - витрати на сировину, готові вироби, паливо,
електроенергію, амортизацію, виплати найманцям тощо.
Христос заохочує цінність убогих дарів (Марк 12.41, Лука 21.2-4). Він закликає всіх нас активніше брати участь у спасінні ближніх.
Найцінніший скарб не в золоті, а в придбанні хоча б однієї людини для Царства Божого (1 Іван 3.18, Лука 6.38).
Комментариев нет:
Отправить комментарий