СВIТ ГОТУЄТЬСЯ

 

ОООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО

 

 

Які ознаки на землі свідчать про близьке пришестя Ісуса Христа?

«І будуть знамення на сонці та місяці та зірках, а на землі зневіра народів та здивування; і море зашумить і обуриться; люди будуть подихати від страху і очікування лих, що наближаються на всесвіт» (Лука 21.25-26).

 

Які знаки люди побачать на небі?

«І будуть знамення на сонці та місяці та зірках» (Лука 21.25).

 

Коли мали з'явитися перші знаки?

«І раптом, після скорботи днів тих, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зорі небесні захитаються» (Матв 24.29).

«Але в ті дні, після скорботи тієї, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються» (Марк 13.24-25; див. Йоїль 2.30-31, 3.15; Іс 13.10, 15.8-9).

 

Примітка.

Затемнення на небі стали з'являтися після того, як наприкінці періоду 1260 років (приблизно в середині XVIII століття) припинилися гоніння.

 

1. Незвичайне затемнення сонця та місяця.

Про темний день 19 травня 1780 року професор Гарвардського університету Самуїл Вільямс розповідає, що затемнення насувалося з південного заходу, звідки «між 10 та 11 годинами ранку рухалися темні хмари; воно тривало до півночі, відрізняючись у різних районах США за рівнем тривалості. Де-не-де люди кілька годин не могли при природному освітленні читати друкований шрифт, але так було не скрізь». «У будинках люди запалювали свічки, птахи, співаючи свої вечірні пісні, зникли і замовкли, кури сіли на свої сідали, всюди, як під кінець дня, співали півні, предмети можна було розрізняти лише поблизу, і все виглядало темним і похмурим, як уночі» (див. Memoirs of the American Academy of Arts and Sciences [1783], vol.1, pp.234,235).

Місяць минулої ночі був повний, а вдень знаходився на протилежному боці планети, де не спостерігалося сонячного затемнення, тому місячне затемнення у східній півкулі було не таким тривалим, а тому не таким помітним. Виходячи з цього, безпідставно вважати, що затемнення, наскільки значним воно не було, мало остаточно охопити всю поверхню планети.

«Ввечері того дня було так темно, як, мабуть, ще не бувало з того часу, як Бог наказав сонцю та місяцю висвітлювати землю. І якби ця темрява була ще й відчутною, як колись за часів Мойсея в Єгипті (Вих 10.21), то це було б зовсім екстраординарним і вражаючим явищем… Якщо все, що світиться на землі, можна було б закутати в непроникні тіні або зробити зовсім невидимим, то темрява від цього не стала б ще темнішою. Лист білого паперу на відстані витягнутої руки нічим не відрізнявся від чорного оксамиту» (Samuel Tenney, Letter [1785], Collections of the Massachusetts Historical Society, part 1, vol.1 [1792 ed.], pp.97,98).

Тімоті Дуайт, президент Єльського університету, згадував, що «серед людей почала швидко поширюватися чутка про те, що незабаром настане день суду Божого. Палата представників законодавчих зборів штату Коннектикут, будучи не в змозі виконувати свої обов'язки, закрила своє засідання і депутати розійшлися по будинках, проте сенатори, на відміну від конгресменів штату, запалили свічки, воліючи, як пізніше казав один із них, залишатися на своїх робочих місцях на випадок того, якщо суд небесний все ж таки почнеться» (див. John W. Barber, Connecticut Historical Collections [2nd ed., 1876], p.403).

Сучасники і очевидці події, що відбулася, не дійшли єдиної думки про причини цього не маючого собі рівних за силою затемнення, але всі були єдині в тому, що це явище унікальне. І ніякі пояснення його причин з наукової точки зору, хоч би якими логічними і глибокими були, не можуть ні на йоту применшити значення цієї події. За шістнадцять із половиною століть Спаситель передбачив, що це станеться; говорячи про ознаки Свого Другого пришестя, Він зовсім недвозначно сказав, що «в ті дні, після скорботи тієї, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого» (Марк 13.24). Ці події відбулися точно, як було передбачено, і саме в той час, про який говорив Христос. Головним для нас є те, що це сталося, а не причини цієї події. Коли Господь відкрив Своєму народові шлях через Чорне море, Він «гнав… море сильним східним вітром» (Вих 14.21). Хіба через це диво перестало бути дивом? Коли гіркі води стали солодкими, чи було це Божественне втручання менш реальним через те, що при цьому були використані конкретні природні матеріали, в яких Божою волею було щось, завдяки чому вода в Мері стала придатною для пиття? (Вих 15.23-25). Так і тут. Хоч наука і не може дати вичерпне пояснення того, що сталося 19 травня 1780 року, нам не потрібно намагатися зрозуміти причини цієї події, а поставитися до неї як до милостивого знаку кінця часу, відпущеного нам Богом, що наближається.

 

2. Захоплююча картина «зіркового дощу».

Як свідчить очевидець, астроном Єльського університету, «ранок 13 листопада 1833 року увійшов в історію через захоплюючий вплив - падіння зірок. Ні до того дня, ні поле ніхто на землі не бачив більш вражаючого і величного видовища, ніж того ранку листопадового 1833 року. Можливо, з часів перших поселенців жодне інше небесне явище одні лише американці не спостерігали з таким інтересом, увагою та здивуванням, а інші - з таким здивуванням та страхом» (Denison Olmsted, The American Journal of Science and Arts, vol.25 [1834], pp.363,364).

На всій території від Мексиканської затоки до Галіфакса, поки не зійшло сонце, і вже не можна було роздивитися розкреслене падаючими метеоритами небо, це явище було чудовим видовищем. Сліди «падаючих зірок» утворювали на небосхилі хитромудрий візерунок, що постійно змінюється, і вся земля освітлювалася відблисками від падаючих і згоряючих небесних тіл. За деякими оцінками, над Бостоном у той день метеори падали з частотою лише вдвічі меншою, ніж кількість сніжинок під час звичайної хуртовини... Простеживши за їх польотом, можна було помітити, що всі їхні траєкторії незмінно беруть початок з однієї точки (радiанту), що знаходиться в сузір'ї Лева» (Agnes M.Clerke, Popular History of Astronomy [1885 ed.], pp.369,370).

Фредерік Дуглас, згадуючи про свої юнацькі роки, проведені в рабстві, говорив: «Я спостерігав цю чудову виставу, і мене охопив благоговійний страх. Здавалося, що повітря наповнилося яскравими небесними вісниками, що спускалися на землю… Я припускав думку в той момент, що те, що відбувалося перед моїми очима, було не чим іншим, як провісником пришестя Сина Людського. Наскільки я пам'ятаю себе, тоді я готовий був вітати Його як свого Друга і Спасителя. Я вже прочитав на той час про те, що «зірки спадуть з неба», і тепер вони падали на моїх очах» (Life and Times of Frederick Douglass [1941 ed.], p.117).

 

Кого побачать ті, хто живе на землі після знамень, що відбулися?

«І тоді побачать Сина Людського, що буде на хмарі з великою силою і славою» (Лука 21.27, див. Матв 24.30).

 

Що нам слід робити, коли все це почне збуватись?

«Коли ж почне це збуватися, тоді схиліться і підніміть голови ваші, бо наближається ваше спасіння» (Лука 21.28).

 

Що ми знаємо, бачачи листя, що розпускаються на деревах?

«Від смоковниці візьміть подобу : коли її гілки стають уже м'якими і пускають листя, то знаєте, що близьке літо» (Матв 24.32).

 

Про що нам потрібно знати, спостерігаючи за знаменнями, що відбуваються на небі і на землі?

«Тож, коли ви побачите все це, знайте, що близько, при дверях» (Матв 24.33).

«Так, і коли ви побачите те, що збувається, знайте, що близьке Царство Боже» (Лука 21.31).

 

Що Христос сказав про незмінність цього пророцтва?

«Істинно кажу вам : не перейде цей рід, як усе це буде; небо і земля минуться, але слова Мої не минуть» (Матв 24.34-35).

Примітка.

Все, що пророкував Христос про руйнування Єрусалима, виповнилося, аж до найдрібніших деталей. Знаючи про це, ми можемо бути абсолютно впевнені в тому, що все сказане Ним про кінець світу буде виконано з такою самою точністю.

 

Хто знає день і годину пришестя Христа?

«Про день той і годину ніхто не знає, ні Ангели небесні, а тільки Отець Мій один» (Матв 24.36).

 

Яким буде моральний стан людського суспільства напередодні Другого пришестя Ісуса Христа?

«Але як було в дні Ноя, так буде й у пришестя Сина Людського : бо, як у дні перед потопом їли, пили, одружувалися до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і не думали, доки не прийшов потоп і не винищив усіх - так буде і пришестя Сина Людського» (вiршi 37-39).

 

Яку важливу пораду дав нам Христос?

«Тому й ви будьте готові, бо, у котру годину не думаєте, прийде Син Людський» (вiрш 44).

 

Що буде з тими, хто говорить у своєму серці, що Господь повернеться не скоро?

«Якщо раб той, будучи злий, скаже в серці своєму : «Не скоро прийде пан мій», і почне бити товаришів своїх і їсти та пити з п'яницями - то прийде пан раба того дня, коли він не чекає, і у годину, коли не думає, і розсіче його, і піддасть його однієї долі з лицемірами : там буде плач і скрегіт зубів» (вiршi 48-51).

 

Яким є звернення всіх, хто на боці Бога, до світу про перехід на Його бік?

«І Дух і наречена (церква) кажуть : прийди! І той, хто чує, нехай скаже : прийди! Той, хто хоче, нехай приходить, і бажаючий нехай бере воду життя задарма» (Об'явл 22.17).