СВЯТКУВАННЯ

 

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

 

 

   Звідки бере початок святкування першого дня тижня (недiлi) ?

   Люди самі стали святкувати день воскресіння Ісуса Христа, хоча в Біблії нічого не сказано про те, що Христос наказав Своїм послідовникам шанувати цей день.

   Примітка. «Небажання мати щось спільне з юдаїзмом призвело до того, що християни дуже скоро стали особливим чином святкувати перший день тижня - неділю… Це свято, як і всі інші церковні свята, завжди було лише людською настановою, яка не мала жодного відношення до апостолів, у яких не було жодного наміру закріплювати «святкування першого дня тижня як Божествений наказ». Святкування неділі також не має жодного відношення і до ранньохристиянської апостольської церкви, яка свято дотримувалась суботи і навіть не думала про те, щоб перенести Божественну заповідь про суботу на неділю. Можливо, ця помилка стала входити до церкви десь наприкінці другого століття, і християни на той час вже стали вважати гріхом працювати в цей день» ( August Neander, The History of the Christian Religion and Church, p.186).

   «Дотримання неділі було спочатку доповненням до святкування суботи, але чим більше християнська церква відокремлювалася від іудаїзму, тим менше значення надавала вона святкуванню суботи, поки, нарешті, про неї не забули зовсім» (L. Duchesne, Christian Worship, Its Origin and Evolution, p.47).

 

 

   Хто вперше узаконив святкування неділі?

   Імператор Костянтин Великий.

   Примітка.

   «Спочатку християнська церква вважала неділю днем ​​спокою і, отже, не вбачала жодної аналогії між юдейською суботою та християнською неділею, за винятком того, що обидва вони однаково визнавалися днями поклоніння Богу…

   Дотримання неділі бере початок від церковного переказу та церковного встановлення…

   Тертуліан, можливо, перший згадує, що у неділю християни припиняли трудитися. Вперше узаконив повсюдне відзначення цього дня Лаодикійський собор. Імператор Костянтин I видав перший цивільний закон; святий Мартін із міста Брага, можливо, вперше вжив вираз «повсякденна праця» у його теперішньому богословському сенсі» ( Vincent J. Kelly, Forbidden Sunday and Feast-Day Occupations, p.203).

   «На державному рівні обов'язкове дотримання недільного дня було узаконено едиктом імператора Костянтина I, виданого в 321 році, який наказував, щоб усі суди, ремісничі майстерні і всі міські жителі відпочивали в перший день тижня (venerbili die solis), виняток був лише для тих, хто був зайнятий у сільськогосподарських роботах» (Encycloipaedia Britannica, 1th ed., art. «Sunday»).

   «У високоповажний День сонця нехай усі судді, чиновники та весь міський люд спочивають і нехай усі ремісничі майстерні будуть закриті. Однак у сільській місцевості люди, зайняті польовими роботами, можуть вільно і безбоязно продовжувати працювати, оскільки часто трапляється, що наступного дня може піти дощ і вже не можна буде ні сіяти, ні працювати у винограднику; і якщо прогаяти сприятливий час для цих робіт, благословення неба не виллються настільки щедро» (Виданий 7 березня Кріспом і Костянтином, кожен з яких на цей час обрано вдруге консулом; Codex Justinianus, lib 3, tit. 12, 3, в історії християнської церкви, Philip Schaff [ Scribners, 1902 ed. ], vol.3, p.380).

   Цей едикт, виданий імператором Костянтином, започаткували союз церкви з державою в Римській імперії і, в певному сенсі, заповнив відсутність Божого наказу дотримуватися недільного дня. Це був один з найважливіших кроків, які через деякий час призвели до спотворення церквою заповіді про суботу.

 

 

   Що свідчить про це історик християнської церкви Євсевій?

   «Все, що раніше необхідно було робити в суботу, ми (церква) перенесли на день Господній (тобто неділя)» (Eusebius, Commentary on the Psalms, in Patrologia Graece, vol.23, cols.1171,1172).

   Примітка. Зміна заповіді про суботу була результатом спільних зусиль церкви та держави, що проводилися протягом кількох століть. Євсевій Кесарійський (270 - 338), відомий єпископ християнської церкви, а також біограф імператора Костянтина, який постійно лестив йому, був визнаним батьком церковної історії.

 

 

   Яким церковним собором було заборонено святкування сьомого дня і надано повсюдне дотримання недільного дня?

   Лаодикійський собор у IV столітті. Цей собор відбувся у місті Лаодикія, у Малій Азії.

   Примітка.

   Канон 29 говорить: «У суботу християнам належить не юдіяти і не ледарити, а працювати, як усі люди. Проте всім християнам слід особливо шанувати день Господній (недiлю). Їм у цей день, якщо можливо, слід утриматися від повсякденної роботи. Якщо виявиться, що хтось і юдіє, то такий повинен бути відлучений від Христа (відданий анафемі)» (Charles Joseph Hefele). Пуританський священнослужитель Вільям Прайн у 1655 році сказав: «Лаодикійський собор… вперше затвердив святкування дня Господнього (недiлi) і заборонив дотримання юдейської суботи під страхом прокляття» (A briefe Polemicall Dissertation Conserning… the Lord's-Day-Sabbath).

   «Те, що сталося на Лаодикійському соборі, було лише одним із кроків на шляху зміни заповіді про суботу. Цей собор вважається першим, на якому офіційно було заборонено святкування суботи і наказано всім християнам святити перший день тижня (недiлю), утримуючись, якщо можливо, цього дня від будь-якої роботи. Однак рішення цього собору було не таким суворим, як пізніші укази, спрямовані на те, щоб узаконити відзначення недільного дня. Різні історики повідомляють суперечливі відомості, коли відбувся цей собор. Точна дата його невідома, проте можна припустити, що він відбувся десь між 343 і 381 роком» (Hefele, vol.2, p.298).

 

 

   Що говорять католики про протестантів, які дотримуються першого дня тижня (недiлi) ?

   Що вони цим визнають владу католицької церкви.

   Примітка.

   «Протягом багатьох століть усі християнські держави уважно спостерігали за католицькою церквою, і, як ми бачили, найрізноманітніші держави за допомогою своїх законів надавали законної сили її наказам поклонятися Богові в перший день тижня (недiлю), залишивши всю свою повсякденну роботу та обов'язки. Протестантизм, відкинувши претензії католицької церкви на Божественну владу, відкинув і її вчення про недільний день і тому повинен дотримуватися сьомого дня тижня як Божої суботи.

   Держава, приймаючи закони, спрямовані на належне дотримання неділі, мимоволі тим самим визнає владу католицької церкви і виконує з більшою або меншою точністю її розпорядження і накази...

   Недільний день як день тижня, «відокремлений від решти днів для обов'язкового спільного поклоніння Всемогутньому Богу всіх віруючих у Христа», коли кожен християнин, залишивши всі свої повсякденні справи, торгівлю і мирські розваги, повинен святити цей день, присвятивши його Богу, є цілком і повністю встановленням католицької церкви» (The American Catholic Quaterly Rewiev, січень 1883, с.152,139).

   «Якби протестанти в усьому слідували Біблії, то їм слід було поклонятися Богові в суботу. Дотримуючись першого дня тижня (недiлi), вони слідують встановленню католицької церкви» ( Альберт Сміт, радник архієпископа Балтиморського у листі від імені кардинала від 10 лютого 1920 р.).