ЖИТТЯ В СТАРОДАВНЬОМУ IЗРАЇЛI

 

************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************

 

 

На тлі пишної розкоші стародавнього Єгипту, Вавилону та Ассирії побутове життя стародавнього Ізраїлю може здатися сірим та одноманітним. Справді, її не порівняти ні з золотою пишністю Трої, ні з витонченістю Єгипту часів Тутанхамона та чарівної Нефертіті. Але невже ізраїльтяни живуть у безпросвітному, похмурому існуванні, не прикрашеному жодними розвагами?

Рецепти приготування пахощів з рослин археологи виявляють під руїнами стін, у залишках аристократичних будинків та царських палаців. Поради фахівців із виробництва пахощів високо цінувалися. Для змішування інгридієнтів застосовувалися ступки з маточками; їх робили із слонової кістки, вапняку, а часом із дорогого алебастру. Духи зберігали у маленьких пляшечках із обпаленої глини. У великих судинах і глечиках тримали пахощі, розведені оливковою олією. Оливкова олія вважалася корисною для шкіри та волосся. Ним користувалися навіть бідняки (звісно, ​​без ароматичних добавок і дорогих компонентів), оскільки оливкові гаї в Палестині зустрічалися у великій кількості.

Омивання водою входило в Ізраїлі у традицію. Ізраїльтяни вмивалися до і після їди, мили ноги гостям, що прийшли до дому, і щовечора милися самі. Численні біблійні свідчення цього звичаю підтверджуються знайденими при розкопках кам'яними чашами, тазиками та глиняними умивальниками. Для купання ізраїльтяни користувалися милом, яке робили із рослин та різних мінералів.

Відомо, що народ стародавнього Ізраїлю мав схильність до яскравих фарб. Ізраїльтяни фарбували свій одяг та стіни будинків, а ізраїльські жінки користувалися барвистим макіяжем.

 

У Старому Завіті зустрічаються згадки про подушки, на яких сиділи за столом, але про ліжко в сучасному значенні цього слова не йдеться ніде: ліжко було рідкісним предметом розкоші в стародавньому Ізраїлі.

В Ізраїлі з ліжками були знайомі лише аристократи. Постіль простолюдина був плащ, в який він завертався на ніч. Це відбито й у законодавстві, де йдеться, що «ліжко» людини можна прийняти у заставу, але тільки на денний час: уночі її слід було повернути. У 1959 р. завдяки щасливому випадку в руїнах Явне-Яма, на південь від Тель-Авіва, було виявлено унікальний документ, де зафіксовано реальний випадок прийняття плаща як заставу.

Такий плащ був вовняним покривалом і служив для найрізноманітніших цілей. Він не тільки захищав від холоду і використовувався як постіль, але міг також служити підстилкою та килимом.

 

Нас виводить із себе шум і гуркіт нашого століття автомобілів з техніки, і ми нерідко мріємо про повернення тиші та спокою старих добрих часів. Але чи було життя стародавнього Ізраїлю спокійнішим, ніж побут сучасного європейця.

Замість реву динаміків і гучномовців околиці ізраїльських наметів і будівель оголошував гуркіт млинів. Млини працювали від світанку до заходу сонця, перемелюючи зерно на борошно. Цей процес був схожий на роботу сучасних кавомолок, але був незрівнянно важчий. Щоб обертати важкі жорна, потрібно було багато сил.

Кампанії протесту, що виникають з приводу підвищеного рівня шуму у великих містах, у ті давні часи були б просто неможливі. Якби замовкли млинові жорна, у країні запанував би голод. У баченні Єремії, що пророкує жахи, які чекають народ Ізраїлю в період Вавилонського полону, говориться: «І припиню в них голос радості та голос веселощів, голос нареченого та голос нареченої, звук жорнів та світло світильника. І вся земля ця буде пустелею та жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років».

 * * *

«У ті дні захворів Єзекія смертельно». Те, що хвороба збіглася з цим моментом гарячкової політичної активності, було серйозною невдачею. Адже багато держав Сирії та Палестини дивилися на хитрого та розсудливого царя Юдеї з надією. Але як же Єзекії вдалося зцілитися?

«І сказав Ісая: Візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він одужав».

В історії нерідко зустрічаються дивовижні паралелі та аналогії. Так сталося і у випадку із цим біблійним способом лікування.

У 1939 році в північно-сирійській гавані Рас-Шамра французькі археологи виявили серед руїн фінікійського морського порту Угаріт фрагменти стародавньої книги з ветеринарії. Рецепти, зібрані у ній, успішно застосовувалися народами стародавнього Сходу з давніх-давен. Ці природні медикаменти можна було ефективно використовувати для лікування людей.

Багато випробуваних лікувальних засобів такого роду, що сягають ще біблійних часів і складаються, як правило, з природних компонентів, нині безповоротно втрачені. Але багато хто дійшли до наших днів у передачі з покоління до покоління; серед них - і рецепт лікувальної мазі зі смокв. Швейцарські лікарі до цього часу наказують на лікування деяких абсцесів відвар подрібнених смокв у молоці. Інший засіб, схожий на пласт зі смокв - густа липка мазь із виноградного соку. Також до смокв додавали ізюм та вівсянку.

ПРИМІТКА. За наявними відомостями, у стародавньому Ізраїлі у різні століття мистецтвом лікування володіли всі жінки.