пятница, 20 января 2023 г.

З НАУКОВОЇ ТОЧКИ ЗОРУ

 






????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????

 

 

   У науковій теорії прийнято формулювати необхідні вихідні умови отримання знань у галузі у вигляді вихідних положень. Там потім будується весь комплекс знань. Хоча цей метод, через особливий характер Біблії, не цілком застосовний до Слова Божого, спробуємо, дотримуючись цих обмежень, скласти вихідні тези.

   Ці тези є основними при користуванні Біблією і допоможуть увійти в цю Книгу книг тим, хто ще не має достатніх знань. Наступні положення складаються в основному з одного короткого висловлювання, яке далі обґрунтовується та підтверджується біблійними цитатами.

   До слова «Біблія» є ціла низка синонімічних слів і виразів, якими ми і користуємося: Слово Боже (Рим 10.17), Слово Господнє (1 Сам 15.23), Книга Господня (Єр 34.16), Книга (Єр 30.2), Святе Письмо (2 Тим 3.15), Старий Завіт (2 Кор 3.14), Новий Завіт (Матв 26.28).

 

   Біблія є єдиним джерелом інформації, даної Богом та Ним підтвердженої: «Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу» (Єр 30.2). Піднесений Господь Ісус каже: «Напиши; бо слова ці істинні та вірні» (Об'явл 21.5). До слів Біблії не можна нічого додавати, але від них не можна і віднімати (Об'явл 22.18-19), тому всі інші книги, які мають славу «одкровення» (наприклад, Коран і книга Мормона), є людською вигадкою.

   У Гал 1.8 підкреслюється універсальність біблійного одкровення і наводяться наслідки будь-якої зміни Євангелія людьми: «Але якби навіть ми, або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми благовістили нам, нехай буде анафема».

 

   Походження Біблії по-людськи вкрай незбагненно, хоча іноді звучить, ніби це не так (Лука 1.1-4). Для нас залишиться незрозумілою таємницею, як відбувалася передача інформації від Бога до людей, які писали Біблію. У ній про це сказано небагато: «Вимовляли його святі Божі люди, будучи рухомі Духом Святим» (2 Пет 1.21); «І сказав: Слухайте слова Мої: Якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним» (Повтор 12.6).

   Вирази «Я (Бог) вклав слова Мої в уста твої» (Єр 1.9), «І було до мене слово Господнє» (Єз 7.1) або «Я (Павло) прийняв слово через одкровення Ісуса Христа» (Гал 1.12) справляють враження, що мова йде про Божественне джерело інформації, але питання про те, яким чином ті, що писали, приймали зміст благовістя, і про дослівну інспірацію, залишається відкритим.

 

   Божественна сторона Біблії:

   Біблія має Божественне походження. Відповідно до 2 Тим 3.16 «все Писання богонатхненне» (грецьк. «теопнеустос» - виконане Духом Божим). Джерелом інформації є Бог Отець, Син Божий та Святий Дух:

1. Бог Отець: «Бог, що багато разів і багатообразно говорив здавна батькам у пророках, останніми днями ці говорив нам у Сині, Якого поставив спадкоємцем усього, через якого й віки створив» (Євр 1.1-2).

2. Ісус Христос: «Дивіться, не відверніться і ви від Того, Хто говорить (Ісуса). Якщо ті, не послухавши Того, що говорив на землі, не уникли покарання, то тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемося від Того, Хто глаголить (Ісуса) з небес» (Євр 12.25).

3. Святий Дух: «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух Істини, що виходить від Отця, Він буде свідчити про Мене» (Іван 15.26).

 

   Людська сторона Біблії:

   Слово Боже пропонується нам у «глиняних судинах», тобто Божественні думки про недослідження шляхів Божих, незбагненність Його любові та милості передані обмеженими виразними можливостями людської мови, і все ж ці слова «дух і життя» (Іван 6.63).

Комментариев нет:

Отправить комментарий