КАЯТТЯ, СПОКУТА, ПРОБАЧЕННЯ

ГРІХ - ГІРША З ВСІХ ХВОРОБ. Необхідно докладати всіх зусиль, щоб вилікуватися від неї. Звільнення від гріха - ВЕЛИКА РАДІСТЬ (Лука 15.10).

Справжнє покаяння Христос і апостоли розпочинали свою проповідь із заклику до покаяння (Матв 4.17, Дії 2.36-38). Для того, щоб змінилося наше життя, ми повинні залишити гріх, ВИДАЛИТИ ГРІХ З НАШОГО СЕРЦЯ. Для цього НЕ ТРЕБА накладати на себе важкий тягар, виснажувати своє тіло, уникати суспільного життя, здійснювати паломництва та різні церемонії. Для отримання милості Божої нам поставлена одна-єдина умова: ПОКАЙТЕСЯ!
Покаяння пов'язане з внутрішнім переживанням:
про прощення гріхів (Дії 3.19), а через це про наслідування Царства Небесного (Матв 18.2-3).
Порада апостола Павла:
Братіє! Не будьте діти розумом: на зле будьте як діти, а за розумом будьте повнолітні.
1 Коринтян 14.20 Звернення має бути настільки глибоким досвідом, що коли ми впадаємо у спокусу робити зло, ми повинні вести себе як безсилі немовлята. КОЛИ НАМ МАЄ ЗДІЙСНЮВАТИ ДОБРО, НЕОБХІДНО ВЖИВАТИ ВСІ ЗДАТНОСТІ РОЗУМУ, ЩОБ ЗРОБИТИ ЙОГО НАЙБІЛЬШ досконало.

Якщо людині буде сказано, що він неправий, і попередять про наслідки гріха, і він покається і залишить гріх, він буде прощений, а про його гріх ніхто, навіть Бог, ніколи не згадає (Єз 33.14-16).
ЗВЕРНУТИСЯ - значить повернутись обличчям до Бога. Зазвичай людина йде у протилежний бік, дедалі далі від Бога.
Це добре показано в притчі про блудного сина: спочатку він іде від батька в чужий бік, де марнує свій маєток, а потім після гіркого досвіду говорить батькові:
Я згрішив проти неба і перед тобою, і вже недостойний називатися сином твоїм.
Лука 15.21
Так необхідно кожному з нас звернутися до Отця Небесного, І ВІН З ЛЮБОВ’Ю ПРИЙМЕ НАС І ПРОЩЕ НАМ НАШІ ГРІХИ.

Визнання Визнання необхідне для нашого помилування (1 Іван 1.8-9). Хто приховує свої злочини, не матиме успіху; а Хто свідомий і залишає їх, той буде помилований. Приповісті 28.13
Ми повинні випробувати для цього ІСТИННЕ ПОКАЯННЯ, журитися про свої гріхи і з огидою відвертатися від них. Нам слід упокорити своє серце, після чого сповіщати наші гріхи.

Сповідувати гріхи слід Богові (Пс 32.5). Господь ніколи не посилав на сповідь перед священиком: Нехай залишить безбожний шлях свій і беззаконник - помисли свої, і хай звернеться до Господа, і він помилує його, і до Бога нашого, бо Він багатомилостивий.
Ісая 55.7
Якщо ми провинилися перед братом (скривдили або спокусилися), ми повинні повинитися перед ним у цьому (Як 5.16).

Прощення
Найутішніше почуття в житті ми переживаємо тоді, коли, завинившись у чомусь, очікуємо заслуженого покарання, але прощаємо і помилуємо. І таке радісне переживання Бог з великої ласки своєї дарує нам у прощення наших гріхів.

НЕМАЄ НЕПРОСИТЕЛЬНОГО ГРІХУ:
Згладжу беззаконня твої, ЯК ТУМАН, і гріхи твої, ЯК ХМАРА; звернися до Мене, бо Я викупив тебе.
Ісая 44.22
Після нашого покаяння Господь очікує від нас, щоб ми залишили гріх і навчилися робити добро (Іс 1.16-18).
Багато хто думає, що їхні гріхи такі великі, що вони ніколи не будуть прощені. Але це не Боже, а їхнє власне, нашептане лукавим. А Господь ясно говорить: Все, що дає Мені Батько, ДО МЕНЕ ПРИЙДЕ… Іdан 6.37

МИ ПОВИННІ ЗНАТИ, ЩО ХРИСТОС ПРИЙНЯВ НА СЕБЕ НАШУ ВИНУ І ПОКАРУ ЗА НЕЇ ( 1 Пет 2.21-25 ). Саме тому і ми повинні прощати своїх ближніх (Марк 11.25-26; Як 2.13; Матв 5.7, 6.12).

Мій друже, хвилини озлоблення
Глибоко в серці не бережи.
Забуття їм, одне забуття,
Нехай, як туман, вони пройдуть.

Мій друже, відповідай любов'ю знову
Тому, ким ти був ображений.
Від необдуманого слова,
Можливо, сам страждає він.

Ми від помилок невільні,
Ми – люди всі, але тільки ті
Розумом і серцем благородні,
Хто всім прощає у простоті.

Вибач і ти, вмій у пробаченні
Свій дар найвищий показати.
І не соромся, що в примиренні
Ти хочеш перший руку дати.