понедельник, 9 декабря 2024 г.

ДЕТСКОЕ ШАМПАНСКОЕ

 






ооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо

 

 

Чем опасно детское шампанское ?

Каждый год на мой день рождения, Новый год или Пасху в нашем доме появлялось детское шампанское, которое я безумно любила, еще бы, ведь пила-то «взрослый» напиток! Конечно, тогда особо не задумывались о его пользе или вреде, однако стоит отметить, что качественных продуктов или напитков десять-пятнадцать лет назад было гораздо больше, чем сегодня. Нынче же напиток, которому и будет посвящена статья, вызывает массу вопросов и подозрений, а приставка «детское», то бишь предназначенное для детского организма, повышает требования к его качеству в разы!

Детское шампанское – это сильногазированный безалкогольный напиток, напоминающий игристое вино. Ключевое слово в этом определении «напоминающий»: до тех пор, пока я не начала «копаться» в данной теме, была уверенна, что объект нашего исследования – игристое вино из которого удалили алкоголь, однако оказалось, что я заблуждалась. К сожалению, детское шампанское не имеет ничего общего с благородным (и полезным) вином, а напоминает скорее газировку с прескверным составом.

Состав детского шампанского

Кстати о составе. В исследуемый напиток зачастую входят следующие ингредиенты: вода, сахар, лимонная кислота, двуокись углерода, натуральные или синтетические ароматические вещества, бензонат натрия (Е-211). Последний используют с целью образования густой и пышной пенки, которая так нравится детям и вызывает всплеск эмоций при открытии бутылки. Кстати, в газировки, с которыми я уже сравнивала детское шампанское, данный консервант (самый дешевый из всех существующих) также входит, но в гораздо меньших количествах. Норма этого вещества, которая не нанесет вреда организму, составляет 1 млг на 1 кг веса. А что имеем мы: в одной бутылке объекта нашего исследования ее содержится сотни миллиграмм, а если учесть, что помимо шампанского, дети потребляют и другие, далеко не полезные продукты, в которых также может присутствовать эта добавка, то суточная норма превышается в разы, что чревато отравлениями и заболеваниями желудочно-кишечного тракта.

Также в состав напитка могут входить красители и подсластители (заменители сахара). Если верить специалистам, то выбрать безвредное детское шампанское вполне реально, хотя, конечно, вам решать стоит ли вообще совершать подобную покупку. В идеале, в его состав по максимуму должны входить натуральные ингредиенты. Например, не редко дабы сэкономить, производители используют не натуральный сахар, а его заменители – чаще всего комплексную добавку «Мармикс 25», которую маркируют как фруктозу. Но это же обман чистой воды: до фруктозы этой химии, как до неба!

В «Мармикс 25» входят синтетические подсластители сахарин, ацесулфам и цикламат, благодаря которым она становится слаще сахара в 25 раз! Про ароматизаторы вообще говорить ничего не хочется, ведь будь они искусственные или идентичные натуральным это та же синтетика!

Отдельно хочется сказать про красители (да их тоже зачем-то добавляют в шампанское!). Если вы видите, что был использован Е-150а, он же сахарный колер I простой – это еще не худший вариант, ведь добавка вполне «прилична». Сахарные колеры II–IV (добавки Е150b-Е150d) лучше избегать – они более вредны, так как получены с использованием щелочей и кислот. Но если вам на глаза попался Е-102 (тартразин), Е-104 (желтый хинолиновый), Е-110 (желтый «солнечный закат») или Е-133 (бриллиантовый голубой) – откажитесь лучше от покупки, ведь это химия в чистом виде!

Что касается консерванта Е-211 (бензонат натрия) – он неизбежное зло, однако куда меньшее, чем Е-242 (диметилдикарбонат). Желательно, чтобы в состав детского шампанского входил сок, натуральные эссенции и экстракты, однако на это рассчитывать не приходится…

«Под занавес» хотелось бы сказать следующее: жаль, но словосочетание «детское шампанское» не вызывает у нас недоумения и не восприятия, как например «детский коньяк» или «детская водка», ведь производители позаботились о рекламе и создали позитивный имидж продукта. Однако, задумайтесь, нужен ли он вашему ребенку, если вполне спокойно можно обойтись натуральным соком или компотом?

ВIРА ТА ЗНАННЯ

 






^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^

 


 

   Як віра може бути чимось певним, адже вірити не означає знати?

   Питанням віри займалося багато мислителів. Усі вони висловлювали різні думки, які, проте, є результатом нейтрального мислення, лише відображенням їх особистої точки зору.

 

   Критичні погляди :

   Атеїст Т.Лебзак вважає: «Віра відстоює упереджені переконання та відкидає положення науки, коли вони суперечать цим переконанням. Цим самим віра, зрештою, є смертельним ворогом науки». Сьогодні вже всі знають, що це брехня.

   У такому критичному тоні висловився І.Кант: «Я повинен був відмовитись від знання, щоб дати місце вірі». Цією думкою, що суперечить Біблії, він підготував ґрунт для виникнення різних філософських течій, діаметрально протилежних вірі.

   Наслідком критичного розуму є гасло на одній із стін новозбудованої Вищої Школи в Норфі поблизу Нейсса, яке каже: «Не довіряй нікому, хто має свого Бога на небі».

 

   Позитивні погляди :

   Найбільшому фізику всіх часів, Ісааку Ньютону, належить вислів: «Хто думає лише поверхово, той не вірить у Бога; а хто мислить глибоко, не може не вірити в Бога».

   Знаменитий математик Блез Паскаль з такою самою переконаністю доводить: «Як вся природа говорить про Бога тим, хто знає Його, і розкривається тим, хто любить Його, таким же чином зберігає свої таємниці від тих, хто не шукає і не знає Його».

   Всесвіт раціонально влаштований Творцем... Розум дає нам знання, а віра його спрямовує (Христиан Вольф, філософ, фізик і математик XVIII століття).

 

 

   Обидві протилежні погляди ясно свідчать, що віра не ідентична невігластості, але залежить лише від особистої позиції, яку можна змінити, але не філософськими роздумами, а лише через звернення до Ісуса Христа, яке Біблія називає покаянням. Для ненаверненої людини «питання віри є юродством (психозом)», і вона не може їх зрозуміти (1 Кор 1.18, 2.14). А людина, що ходить у Христі, наставлена ​​на всяку істину Святим Духом (Іван 16.13), її віра має тверду основу (1 Кор 3.11), вона є щось однозначно визначене і засноване на знанні :

   «Віра ж є здійсненням очікуваного і впевненістю в невидимому» (Євр 11.1).

   «Віра - від слухання, а слухання - від Слова Божого» (Рим 10.17).

воскресенье, 8 декабря 2024 г.

PASS IT ON !

 






!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!



What an embarrassment! I was sure that in the purse, not counting the little things - two hundred bills with portraits of Franklin, so I did not deny myself anything.

And here I stand at the checkout of the supermarket “Kowalski” somewhere between Minneapolis and Saint-Paul - with a stroller, with the youngest son, sat on my down jacket with cries of “Mom, on the handles!”, with a mountain of purchases, which the assistant cashier deftly spreads on packages. There were three packages. A smile shines on the assistant's chocolate face.

The cashier girl affectionately observes.

“One hundred and forty-five dollars”.

I blithely climb into my wallet and find one - just one - a hundred bill and a trifle.

Cheeks flare up, the head under the cap becomes wet and begins to itch. It should be noted, I carefully equipyrized, planning to go to the store on foot in the twenty-degree frost.

From the awkwardness of the situation, my English acquires intricateness. I apologize and I confess that I made a mistake.

The cashier does not understand what the mistake is. The white-toothed smile of the assistant goes out. The son announces that he immediately intends to build a house out of Lego.

Everyone expects something from me.

Unable to continue to tolerate the sauna on the head, I pull off the cap, pour the contents of the purse on the counter and express a desire to give up part of the purchases.

The assistant is taken to take out of the packages of the goods I mentioned, and the cashier recalculates the total.

The amount does not want to approach acceptable. There's a queue behind us.

Finally, after the seizure of pizza with pineapples - which, incidentally, was not taken by me, but a child - the account becomes such that I even returned some of the little things.

Unlike Russian shops, in “Kowalski” cashiers and their assistants stand between the cash registers right next to customers from the adjacent queues.

The buyer from the other queue - it is not clear why - suddenly begins to talk to my cashier. The word “she” comes to me several times.

The son, having torn off from my down jacket some tie, stops the assault and doomedly climbs into the stroller. I put three bags of thin bread in a basket under the seat.

Meanwhile, there is a change of cashiers. A new one fits, throws a couple of words from the old one and, left alone, says something to the assistant. He's giving me the fourth package.

I'm at a loss. There's all the good that I didn't have enough money for. I explain to the new cashier, who, apparently, does not know how to do it.

“I can't take it. I don't have any money”.

“Of course you can”, she says. It's yours. Take this.

Two dazzling smiles shine floodlights when I - as in a dream - ram the package in a crowded stroller and leave the store.

“It's a nice day!” It's coming from behind.

It's snowing. White specks melt, barely touching the flaming cheeks. I don't feel any cold. I don't get it.

What kind of shop is this? How is that even possible? Decided to give me a gift for thirty-five dollars? Then at least the change was taken away.

Everything around is silveranding and sparkling, snowflakes are grinding. I feel like when I'm a kid when you're coming off a Christmas tree with a Christmas present.

I thought that a short way back would be tired, but from somewhere so much force came from that three more such paths would have flown.

In the evening I tell my sister and her French husband an extraordinary story of shoplifting.

“Can you imagine that? I never thought it would happen for a store to give me a bag of presents!”

“That doesn't happen”, they declare, throwing me from heaven to earth.

I clap my eyes trying to figure out who cheated on whom here - shop me or I shop.

“Did you happen to notice that the one who was standing behind you in the queue didn't say anything to the cashier?” - after deliberating, the sister and her husband are interested.

“No, nothing”.

“It's really weird then”.

“What does this have to do with anything?” “I was surprised. The woman in the next line asked for something from my cashier. They also said “she, she, she”, in the sense of “she, she” ...”

“Well, now everything is clear!” My sister and her husband laughed, and, noticing my bewilderment, explained, “That woman paid for your purchases. It's not uncommon here”.

I understand that I stand with my mouth open and, trying to give myself a more intelligent look, I object to the fact that I am.

“But she didn't tell me anything. I didn't even look at her. I don't even remember her face. And I didn't thank her...”

“She didn't do it to thank her. She just helped”.

I was trying to understand what I heard. That is, no one will ever know about it - except the cashier, of course - and yet she did. I saw that I didn't have enough money, and i just helped.

“Sometimes you drive up to the window of McAuto”, the sister continued, “you get the money, and you are told that your order has already been paid by the previous buyer”.

The hands and neck became tickled. Oh, yes - it's called “run goosebumps”.There is something in this from the old children's book “Timur and his team” where the Timur’s secretly helped people. Only here, to do a good deed, do not join any organization. And secret benevolence engaged not children, and great uncles and aunts.

“So you don't even see him, and he's you?”

“Hugh”, the sister agrees, “usually in such cases the cashier says, “I've been asked to say, “pass it on”.  Pass it on”.

I remember one St.Petersburg institution with a similar service system, where we are constantly not informed of food. When this is detected, you don't want to go back, most often, so now we're checking packages on the spot. I wonder if these unscrupulous sellers would confess, think our people also pay for each other, or would take two fees for one order.

“Pass it on?” -  I ask absent-mindedly.

“Yes, I do. It means that when you're doing well and you're going to be able to, just do something like that for someone. The other day I went to lunch at a coffee shop, and it turned out that the card can not be paid, only in cash, and I did not have enough for the coffee that I love. I said i'd come back some other time. But the man behind me said, no, no, give her this coffee, I'll pay”.

“But maybe he liked you, and he wanted to meet you that way?”

“No, it's just from the “pass it on” series. That's what they do here”. We didn't talk anymore.

His sister's voice sounded serene, and yet it felt proud - for the people around her.

 

P.S.  I showed this note to my mother. She immediately began to excitedly tell how recently sat down in Minneapolis on the wrong bus. The ride was to the final, so she fell asleep peacefully and found herself in a completely foreign area. The first stranger, to whom her mother turned, agreed to take her home. The path was not close, but when asked “How much do I owe you?” he replied that he owed nothing, and said the same thing - “Pass it on”.

ПРИРОДА И СУДЬБА ЧЕЛОВЕКА 3

 






ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ

 

 

   Продолжение темы  -  третья часть

   Откр 14.9-11     Весть третьего ангела

   Лука 16.19-31   Притча о богаче и Лазаре

 

   Будем рассуждать ещё об этой известной притче.  Эта тема, то есть Божьего наказания, несмотря на мнение некоторых людей, практически всего мира, важна и должна обязательно освещаться правдиво. 

   Люди, верящие во всякую ерунду, не только ведут себя неправильно. Из-за лжи об этом многие не хотят знать Бога, раз Он «такой злой и навсегда отправляет в геенну».

   Раньше революционеры говорили, что это очень вредная притча, побуждавшая бедных не бороться за лучшую жизнь на земле, и поэтому попы и богачи держат народ в узде.

   Рассмотрим, как относится эта тема к теме Божьего плана спасения для всех людей.

 

   Итак, из двух людей наказанным оказался богач. Но несказанно, что плохого он сделал. Видно, чего он НЕ СДЕЛАЛ :  не помог Лазарю и другим нуждающимся. Бездействие тоже грех, как сказано в  Иаков 4.17 .

   А в Откр 14.10 говорится о вине ярости Божьей, которое будут пить грешники. Мы знаем, что это такое.  Но прежде, чем нечестивый человек будет должен испить эту чашу, он многократно предупреждается о последствиях своего поведения и о том, какой путь в жизни единственно верный.

   И среди евреев, и среди всего мира почти все не понимают план спасения.  Видя наш мир, они осознают, что так быть не должно, но почему-то виноват во всём этом у них получается Бог.

 

   Рассмотрим части притчи :

I.                   Стихи 19-25

   Там в стихе 24 вместо того, чтобы обратиться к Богу, богач взывает почему-то к Аврааму.

   Стих 25  -  Авраам упоминает земное богатство этого богача, которое давало ему возможность помочь бедным.

II.                Стихи 26-31

   Богач просит послать мёртвого Лазаря к его семье для проповеди, чтоб они покаялись. Авраам ответил, что если не верят Писанию, не поверят и воскресшему.

  

   Как и говорилось, в древнем мире была большая пропасть между жизнью богатых и бедных.  А собак, которые к примеру обитали на улице рядом с Лазарем, мало кто держал дома, только таких домашних животных или скот, которые только что-то полезное давали человеку, поэтому бродячих собак было очень много.   Можно сравнить тексты  Лука 16.21 (притча о богаче и Лазаре) и Лука 15.15-16 (притча о блудном сыне), там есть слово, переводимое как «напитаться, наполнить желудок», то есть речь шла, к примеру, о рожках для свиней, которые блудный сын рад был поесть, но ему и то не давали.  А поскольку даже то, что для скота, нищие не получали, можно сделать вывод, что к Лазарю было отношение хуже, чем к скоту. Такие богачи, как этот - последователи сатаны, у которого сострадания нет совсем.

   Есть люди не богатые, а имеющие только прожиточный минимум.  Но даже они обязаны делиться с голодными хлебом, с плохо одетыми и бездомными старой вещью и др.

   Раньше больниц и ночлежек не было, и несчастных относили к богатым домам.  ЛЮБИ БЛИЖНЕГО, КАК САМОГО СЕБЯ  -  главная заповедь Торы !  Богач же, пресыщаясь, не имел ни грамма сострадания, и наверное смерть Лазаря наступила слишком рано по вине этого богача.

 

   Сопоставим ещё  Лука 16.22 из той же притчи и Матф 13.37-43 из притчи о плевелах.  Христос объясняет Сам, что есть сеяние и жатва. Плевелы идут в огонь и сгорают как солома, так будет и в конце мира со всеми, кто делал зло. Бог не сжигает то, что имеет ценность. Именно это делалось с нечистотами в долине Енном (поэтому геенна).  «Кто имеет уши слышать, да слышит !», потому что это очень важно.

   ЛАЗАРЬ   -   символ спасённых

   БОГАЧ    -    символ погибших

   «Лоно Авраамово»  -  хоть его на самом деле не существует, это символ прекрасного нового мира.

 

   Кто такой Авраам и почему богач называет его отцом ?  Потому, что Авраам родил Исаака, Исаак родил Иакова, Иаков родил двенадцать патриархов, а от патриархов произошли израильтяне.  Быть в лоне Авраамовом значит относиться к Божьему народу, но там оказался только Лазарь, а богач-иудей нет.  Богач умер в своём доме, Лазарь на улице. Но богач не идёт в рай, а после смерти Бог «поменял их местами».  Авраам ничего не может здесь изменить, так как решает не он, а Богач обращается к Аврааму как к человеку, он так ничего и не понял.

   После смерти человек не берёт с собой деньги, почёт и т.п., хоть всё это и благословения Господни.  Бедный же, у которого ничего не было, спасён.

   В  Иоанн 13.22-23  есть выражение, похожее на «лоно»  -  там «на груди» Иисуса оказался возлежащий рядом с ним Иуда, о котором в тот же момент Иисус сказал, что один из апостолов Его предаст, Он имел в виду именно Иуду, который думал, что у него высокое положение среди двенадцати.

   Матф 8.11-12

   Те, кто считают себя праведными (как древние и современные фарисеи), оказаны «изгнанными вон».

   Хоть спасение и по вере  (Иоанн 3.16 , Ефес 2.8-9) , но должны быть дела, результаты веры или её отсутствия на самом деле.

 

   Не только от десятилетия к десятилетию наш мир меняется, но даже стремительно каждый год. Ещё 30 лет назад так называемые сексменьшинства не устраивали парады гордости, они стыдились и прятались, а теперь нет. Цель парадов  -  «показать, что они хорошие». То, что раньше считалось стыдом и позором, теперь заслуга.

   Нечто подобное и с фарисейством.  Ортодоксы заповеди Торы не соблюдают, но вместо этого выдумывают, как бы им выглядеть хорошими !

   Иоанн 8.31-36    -    «Если пребудете в Моём слове, то вы подлинно Мои ученики (если добро ДЕЛАТЬ будете, это и значит пребудете) и истина сделает вас свободными».  Здесь Он упомянул Бога-Отца.  «Отец у нас Авраам !» - заявляют ему на это фарисеи. Послушав их, можно подумать, что Авраам им важнее Бога и это религия поклонения Аврааму или Моисею. Иисус же в ответ на их замечание, сказал, что не Авраам их отец, а дьявол. Если истина делает свободным, то специально делающий грех есть раб греха. Иначе говоря, «Если вы отвергаете Меня, то вы не Мой народ».  Ведь иудеи считают, что надо отвергать Иисуса, чтобы быть евреем, а кто в Него верит, тот не еврей. Это и разница между иудаизмом и христианством. ОДНАКО ВСЁ НАОБОРОТ.

   Лука 3.7-9   -   проповедь Иоанна Крестителя.  «Не говорите: отец у нас Авраам».  Сотворите достойное покаяние, чтобы не быть сожженными, как солома.

   Нельзя быть фальшивым царём. Тот, кто выглядит царём, не всегда царь, даже если он одет как царь и в короне, живёт во дворце и владеет манерами. Царь является по происхождению царским сыном и по закону наследник престола, а если этого нет, то трон он занимает противозаконно и это самозванец.

   Так же и с праведниками настоящими и фальшивыми.  Фарисеи и ортодоксы уделяют большое значение ритуалам и условностям, и все это видят, а нравственный закон нарушают на каждом шагу, что часто скрыто от глаз. Но Бог всё видит и всё знает. Иисус говорил, что Авраам не делал то, что делают фарисеи, например, хотели Его убить.

   Не мы решаем, дети ли мы Авраама. И не Авраам решает это. Надо верить в Мессию Иисуса и следовать за Ним на деле. В зависимости от нашего поведения Бог решает, мы дети Авраама или нет. Авраам  -  не Бог !

   Иисус пытался терпеливо показать фарисеям их истинное положение. И это была часть плана спасения.

 

   Итак, ясно, почему погиб богач  -  он не делал добро и думал только о себе.

   Почему спасся Лазарь ?  Он не отверг Бога, когда ему стало плохо, как Иов.  Он соблюл и веру, и поступки.  Конечно, не все бедняки хорошие, как и не все богачи плохие. Всё дело в характере человека, характер складывается от привычек, а привычки из поступков.

   Представим себе, что было бы, если бы двух этих людей поменять местами ?  То есть богач был бы нищим, а Лазарь богатым.  Тогда, наверное, богатый Лазарь был бы добр к бедным и помогал бы им, а бывший богач проклинал бы Бога, именно таковы их характеры.

   Важен не только характер человека, решающий его судьбу, но также и Божья благодать, ведь никто не преобразуется и не спасается сам.  Непременно надо верить в Иисуса Христа, именно о нём говорил Моисей. Поэтому всё решают благодать и выбор человека.

   Иоанн 5.39-47   -   Исследуйте Писания (тогда ещё только Ветхий Завет), Моисея и пророков. Если же кто, например семья богача, не верит Писанию, то это принципиальное упрямство, и они не поверят даже воскресшему мертвецу, а что-нибудь такое придумают, чтобы отвергнуть.  Люди сейчас не верят Божьим словам и думают, что ничего такого не будет, однако Библия предсказывает будущее правильно !

 

   В конце притчи упоминается великая пропасть между одной и другой группой людей (Лука 16.26), но это пока только в будущем, а сегодня спасаться ещё не поздно.

   Когда же эта пропасть будет ?   Ответ  -  у Иоанна :

   Откр 20.5-9   -   Описание тысячелетнего царства, первого воскресения праведных в его начале во второе пришествие, второго воскресения нечестивых в конце и потом возмездие - только в святом городе во время горения его обитатели будут в безопасности. В начале воскреснет Лазарь, а в конце богач, и таких как он сатана будет собирать на битву, а затем уничтожение всех нечестивых вместе с сатаной. Богач сгорает, когда Лазарь вместе с патриархами в Новом Иерусалиме.

   Эта пропасть появится тогда, когда закончится Евангелие и дверь благодати закроется.  Когда же нечестивые это поймут ?  Тогда, когда, проснувшись, вместо чего-то привычного, увидят сначала Землю в развалинах, а потом Новый Иерусалим, спускающийся с неба. Праведники же спускаться будут вместе с ним, а вход в город нечестивым будет закрыт.  Вот тогда уже что-то менять поздно и пропасть есть.

   Несмотря ни на что, предпринимаемое сатаной, мы устоим, если будем всегда доверять Богу.

   Для нас этот грядущий на землю город  -  конечно же, благая весть, ведь он будет наш. 

ПРИРОДА И СУДЬБА ЧЕЛОВЕКА 2

 






ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ

 

 

   Продолжение темы

   Откр 14.9-11     -     весть третьего ангела

   Лука 16.19-31     -     притча о богаче и Лазаре

   Итак, библейское учение о смерти и возмездии большинство понимает неправильно. Притчу Христа об этом тоже.

   Что произошло с содомлянами ?  Они сгорели, и этот «вечный огонь» (Иуда 7) не горит бесконечно и сейчас.

   Господь есть Бог любви, и никогда бы не наказывал людей бесконечно.  Нечестивые пострадают, но этому есть конец.  А люди всё извращают и спекулируют этим :  например, изображают дьявола и чертей с вилами, котлы с грешниками и т.п.  Такие        не знают Бога, не знают Его характер.  Не читали внимательно Слово, поэтому и извращают и Божий характер, и учение.

   У всех людей есть возможность попасть в рай (но не после смерти, конечно, а на новой земле).  Для этого надо быть спасёнными через Христа при условии :  поверить в Него. Опций только две :  в Эдем или в погибель, без всякой третьей «нейтральной» опции.

  

   Чему же учит эта притча ?

   В стихах 19 и 20 показаны две жизни  -  человек очень богатый и человек бедный, точнее нищий.  В библейские времена (не как сейчас) разница между богачами и бедняками была огромной, как между жизнью и смертью. Бедность  -  не только голод и боль, но и презрительное отношение общества.

   Главный вопрос ?

   Иисус рассказал ли историю, которая действительно была, или это лишь поучительная притча ?

   Есть такое понятие, как приближение или допущение. Это и используется в притчах. Там допускаются такие вещи, которых на самом деле не бывает.

   Например, богач просит не Лазаря, а Авраама послать Лазаря. Если бы богач горел, то капля воды на язык ему бы не помогла. Вообще непонятно, как они общались без тел, даже наука считает, что такое бестелесное «общение» невозможно, например, без нервной системы и органов чувств.

   Кстати, что это за «лоно Авраамово», каких оно размеров и сколько там людей ?  И почему тел у них нет, души вылетели из тел, а пальцы и языки почему-то есть ? Таких вопросов наберётся много.

   Всё вышесказанное говорит, что история правдоподобной быть не может !

 

   Из начала притчи видно, что и богач сам о себе, и общество о нём, думают неправильно. Ярчайший пример  -  что означает богатая и дорогая одежда.

   Быт 41.42  -  Здесь говорится об одеянии правителя Египта, которое Иосифу пожаловал фараон.

   Прит 31.22  -  Соломон говорит о хороших одеждах для всей семьи, которые сшила добродетельная жена.

   В этих двух оригинальных ветхозаветных текстах, а также в ивритском переводе притчи о богаче и Лазаре, употребляется одно и то же выражение  -  «бигдей шеш».

   Есть одежда, которую мир надевает на тебя, а есть от Бога. Первая от геенны не убережёт, а вторая да !  Вспомните хотя бы пророка Захарию и одежды спасения.

   Во времена Христа многие считали, что огромное богатство есть благословение Божье. Потому очень богатые фарисеи очень гордились собой. Они думали, что их богатые одежды есть знак святости.

   А чему учит Библия ?

   Откр 18.15-16  -  Здесь сказано, что купцы-богачи были одеты вовсе не Богом, А ВАВИЛОНОМ.  Есть вещи ценнее денег, а богатство, как правило, от дьявола. Сатана обещал Христу богатство, если Он поклонится ему.

   Дан 5.7  -  На роскошном пиру Бог объявил приговор нечестивцам, богатым не от Бога. И здесь упоминаются одежды.

   Многие сейчас гордятся роскошными туалетами, дорогими или странными (как на шоу), да ещё и с украшениями.  Но те, кто служат Богу, одеты более скромно, но это не значит некрасиво.

   В  Лука 16.19  говорится не только о дорогих одеждах, но и о пиршестве.  Это и многое другое  -  никому не нужная роскошь, а не просто комфорт. К примеру, сейчас многие имеют машину, но есть такие, которые не ездят на просто машине, а имеют «Ролс-Ройс». Не говоря уже о многочисленных дворцах, каждый из которых вместе с обстановкой стоит миллиард долларов, да ещё построен не на свои, а на украденные деньги !  У такого человека, даже если он и набожный фарисей, вся эта роскошь в центре внимания, а от Бога он всё дальне и дальше.

 

   Но это не значит, что все богатые  -  нечестивцы.  Состоятельный праведник всегда помнит, что все материальные блага от Бога. Это и формирует его поведение. Авраам был очень богат, но хранил Божью заповедь, любил семью, заботился даже о слугах. Когда Бог явился ему в образе трёх мужей, он не послал навстречу слугу, а выбежал к ним сам, а потом ещё в жаркий день, когда и из шатра выйдет не каждый, приготовил им угощение.

   Хоть Авраам и был богатым, но его поведение ярко показывало отношение патриарха к Богу. Как известно, и между нами и другими людьми (например, жадными богачами) должна быть разница, чтобы все люди вокруг видели, что мы особенные.  А наши поступки происходят из наших мыслей, именно они должны быть правильными.

 

   Ещё один аспект : в древности все нищие где-то обретались. А где ? Или они просили милостыню в храме, как исцелённый в  Деяния 3.1-6 , или поблизости от домов богачей, где им что-то могло перепасть. Дело в том, что Пятикнижие  -  Тора  -  велели тем, кто состоятелен, заботиться о бедных.  НАПРИМЕР, ЕСЛИ БЛИЖНИЙ ПОПАЛ В БЕДУ, А МЫ В СОСТОЯНИИ ОКАЗАТЬ ДЕНЕЖНУЮ И ДРУГУЮ ПОМОЩЬ, ТО НАША НЕПРЕМЕННАЯ ОБЯЗАННОСТЬ СДЕЛАТЬ ЭТО.  В древности же богачи, имеющие под боком нищих, как правило, были эгоистами и никому не помогали, и герой притчи тоже был таким, поэтому гарантии, что Лазарь получит кусок хлеба на пропитание, не было вообще.

   Испытание богатством  -  серьёзнейшее испытание, но Авраам его выдержал.

   Матф 19.23-24

   Трудно богатому войти в рай. Мало кто из богатых своей собственностью (например, машиной) распоряжается по Торе (закону Божьему).

   Прит 10.7  -  Помни о добродетели, и это будет тебя отличать от нечестивца.

 

   Кстати, Лука 16.20  сообщает нам, что на теле Лазаря, попавшего на «лоно Авраамово», было много ран. Откуда же раны ? Болезни, такие как проказа, имеют возбудителей, но прежде всего это результат деяний дьявола, того самого, который поразил проказой по всему телу Иова (Иов 2.7).  Удары дьявола есть разнообразные болезни и тела, и души (психики), ибо он не дремлет.

   Дьяволу ничего не позволено делать без позволения всемогущего Бога, но иногда Бог использует страдания на пользу нам, а мы нуждаемся в смирении. И в том, чтобы приблизиться к Богу ещё ближе.

   Лука 16.20  и дополнительно  Ис 1.4-6

   Это тоже о ранах. Причины ран  -  это наши грехи в мире людей.

 

   Стих 21 из притчи :  Лазарю не доставались даже «крошки со стола» богача.  Но это были не буквально крохи, а много кусков еды, которые падали на пол. Потом делали уборку, вовремя которой сметали эти куски, собирали и выбрасывали. Иногда это упавшее в грязь доставалось нищим. Такое бывает, например, с упавшей едой в армии во время учений в пустыне, когда, проголодавшись, не брезгуют даже пищей, испачканной песком.

   Такое есть и в нашем мире. Многие не имеют средств и ищут еду, а другие выбрасывают огромное количество еды, даже не всегда просроченной, в мусор, потому что покупают и готовят больше, чем надо.

   О нищих и бедных эти люди даже не задумываются, например, о голодных стариках и детях, которые имеются в Израиле, хоть это и развитая страна. Но всё могло быть совсем по-другому.

   Есть и другие случаи соприкосновения богатых и бедных в современном мире. Об этом стоит подумать и скорректировать свои привычки.

ПРО ШЛЮБ ТА IНТИМНЕ ЖИТТЯ

 






++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

 

 

   Чи можливе, за Біблією, інтимне життя поза шлюбом? З якого часу шлюб вважається дійсним: після ухвалення рішення жити спільно? Після першого інтимного зв'язку? Після реєстрації у РАГСі чи вінчання у церкві?

   Для того, щоб відповісти на ці питання, що нині стають все більш пекучими, розглянемо 5 пунктів з точки зору Біблії. Вирішення цієї проблеми, як і багатьох інших, полягає не в одному єдиному вірші, а підкріплюється кількома контекстами.

 

1. Шлюб та стать

   При створенні людини Бог встановив шлюб. Це було його волею та добрим задумом: «Не добре бути людині одній; створимо йому помічника, відповідного йому» (Бут 2.18). Шлюб передбачений як довічне спілкування (Матв 19.6) і після обряду одруження він дійсний НАЗАВЖДИ, оскільки має наслідки і у вічності.

   При створенні цього Богом встановленого спілкування чоловіка та жінки Творець сказав: «Тому покине людина батька свого та матір свою, і приліпиться до дружини своєї; і будуть одна плоть» (Бут 2.24). Це має на увазі також фізичне, статеве життя. Дві людини з різними досі життєвими шляхами вступають у тісне спілкування, яке тільки існує. Вони стають «одне» у своїх відчуттях, думках, а також духовно та фізично. Стать є даром Божим, і подружні зносини, на думку Біблії, служать не тільки засобом дітонародження :

   «Не ухиляйтесь один від одного, хіба за згодою, для вправи в пості та молитві, а потім знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана неутриманням вашим» (1 Кор 7.5).

   «Джерело твоє нехай буде благословенне; і втішайся жінкою юності твоєї, люб'язною ланією та прекрасною сірною; груди її нехай упоюють тебе кожного разу; любов'ю її насолоджуйся постійно!» (Прип 5.18-19).

   «Насолоджуйся життям з жінкою, яку ти любиш» (Єкл 9.9).

   Біблія дає поради щодо правильної статевої активності. Вона відмежовується як від манірності (Пісн 4), так і від хтивості (Єр 5.8); умовами і рамками є любов і повага (Кол 3.19, 1 Пет 3.7).

 

2. Шлюб та Церква як Божі настанови

   У світі існує багато форм людського спілкування, у тому числі шлюб і сім'я, церква і держава ( Рим 13.1-7 ) - від Бога. Церква Ісуса Христа і шлюб є ​​особливими встановленнями Божими і, отже, всупереч думці деяких, ні в якому разі не є людськими винаходами: обидва вони лихословляться в цьому безбожному світі (1 Тим 4.3, Об'явл 2.9). З часу створення світу немає жодної людської культури без сім'ї. Вона ніколи не відживала і завжди буде жити, попри ворожі течії та помилкові думки людей, бо вона створена для людини і перебуває під Божим піклуванням. Так само і Церкву, за Божою обітницею, не зможе здолати «брама пекла» (Матв 16.18).

 

3. Шлюб як прообраз

   Біблія часто ототожнює віру та стосунки між Богом та людиною з подружніми стосунками. «Як юнак поєднується з дівчиною, так поєднуються з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій» (Іс 62.5). Тому шлюб є ​​прообразом (грецьк. «мюстеріон» - таємниця) ставлення Христа до Своєї Церкви: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї... так повинні чоловіки любити своїх дружин, як свої тіла: той, хто любить свою дружину, любить самого себе» (Єфес 5.26, 28).

   Про цю аналогію Слово Боже говорить нам: «Таємниця ця велика!» (Єфес 5.32). З таїнства шлюбу для вічного спілкування з Христом випливає, що шлюб є ​​спілкуванням на все життя. Будь-яке розлучення створює перекручену картину Божих уявлень і руйнує таїнство. Тому зрозуміла безкомпромісна позиція Ісуса щодо розлучення: «Отже вони вже не двоє, але одне тіло. Отже, що Бог поєднував, того нехай людина не розлучає» (Матв 16.18 і 5.32 - єдиною причиною для розлучення може бути подружня зрада).

 

4. Блуд як прообраз

   Якщо подружнє життя, засноване на любові та вірності, є взірцем ставлення Бога до Свого народу, то, отже, відступництво від Бога та поклоніння чужим богам та ідолам Біблія називає перелюбом, або розпустою:

   «Чи ти бачив, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на будь-яку високу гору і під будь-яке гіллясте дерево, і там блудила. І явною розпустою вона опоганила землю, і чинила перелюб із каменем і деревом» (Єр 3.6,9).

   «Бачив я перелюбство твоє і шалені пожадання твої, твої непотребності та твої гидоти на пагорбах у полі» (Єр 13.27).

 

5. Що таке розпуста?

   Для слів «блуд» і «розпуста» у Новому Завіті використовується один вираз - грецьк. «порнейя». Слово «розпусний» (грецьк. «порнос») вживається в Новому Завіті, з одного боку, стосовно блудників і гомосексуалістів (наприклад, 1 Кор 6.9), з іншого боку, як родове поняття для позначення будь-якого задоволення статевого потягу поза встановленим Богом подружнім спілкуванням (наприклад, 1 Кор 6.18, 1 Фес 4.3).

 

   Сюди відносяться :

- дошлюбні статеві зв'язки (Лев 19.29)

- інтимні зв'язки з чужою дружиною (Лев 18.20, Єр 5.8-9, Матв 5.32)

- гомосексуалізм (Бут 19.5, Рим 1.26-27, 1 Тим 1.10)

- кровозмішення (1 Кор 5.1)

- скотоложство (Лев 18.23)

   Тих, хто займається блудом і розпустою, чекає сувора кара Божа: «Ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложники… Царства Божого не успадковують» (1 Кор 6.9-10). «Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог» (Євр 13.4). «А поза - перелюбники і вбивці, і ідолослужителі, і кожен, хто любить і робить неправду» (Об'явл 22.15).

 

   ВИСНОВКИ :

   У цих біблійних принципах ми знаходимо відповіді на поставлені нам питання.

   Співжиття не одружених партнерів, так само як і дошлюбні або позашлюбні статеві зв'язки, Біблія характеризує як розпусту і попереджає, що такі Царства Божого не успадковують, якщо не порвуть з гріхом і не покаються.

 

   Який момент вважається початком подружнього життя? У міру того, що люди все більше віддаляються від заповідей Божих, все частіше і частіше спостерігається, що незаміжні пари живуть разом, утворюючи подібний до подружнього, але «свободний» союз. Вони, однак, не є подружжям, хоча деякі й не бачать різниці між таким співжиттям та шлюбом. У понятті про блуд ми вже підкреслили, що БОГ ЗАСУДЖУЄ ТАКІ ВІДНОСИНИ.

   З Біблії ми дізнаємося, що початком шлюбу вважається :

- Не намір подружжя розпочати спільний життєвий шлях. Яків хотів одружитися з Рахілі. Коли він відслужив покладені до весілля сім років, Яків сказав своєму тестеві Лавану: «Дай дружину мою; тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї» (Бут 29.21). Тут уже йшлося про статеві стосунки. З контексту випливає :

а) до подружжя Яків був у відсутності статевих відносин з Рахиллю;

б) шлюб їх набирав чинності з дня весілля.

- Не той факт, що між подружжям були статеві зносини. В Ізраїлі існував порядок: якщо чоловік зганьбив дівчину, він був зобов'язаний одружитися з нею і, за звичаєм того часу, сплатити викуп (Повтор 22.28-29). Інтимні стосунки до моменту офіційного укладання шлюбу були заборонені.

 

   Визначення початку подружжя :

   Шлюб вважається дійсним (у тому числі і перед Богом) з моменту, коли чоловік та жінка пройшли через офіційно встановлений у їхньому суспільстві ритуал укладання шлюбу.

   Це визначення стає зрозумілим на прикладі описаних у Біблії весіль. Воно засноване на наступному принципі тлумачення Біблії: з багатьох окремих подій властива їм спільність екстрагується як єдине біблійне вчення. Це визначення так само застосовується як у будь-якому віддаленому племені з його власними, офіційно визнаними в ньому церемоніями, так і в нашому суспільстві із заснованими у нас бюро РАГС.

   У всіх випадках важливо, щоб оточуючим було офіційно відомо про те, що подружжя є подружнім. Тим самим вони більше не вважаються за можливих партнерів інших.

   Відповідно до Нагірної проповіді Ісуса Христа, якщо чоловік дивиться на жінку з пожадливістю (або навпаки), то він (вона) стає перелюбником (Матв 5.28). Ісус сказав жінці біля криниці Якова, що чоловік, якого вона має, не чоловік їй (Іван 4.18). Якби вона була офіційно «зареєстрована» з ним, Ісус не розмовляв би з нею так.

   Біблія ніде не визначає зовнішніх форм укладання шлюбу, проте існує певний день весілля, починаючи з якого чоловік та жінка офіційно належать один одному. За часів Авраама це відбувалося інакше (Бут 24.67), ніж у дні Самсона (весільний бенкет тривав сім днів - Суд 14.10-30), або під час земного життя Ісуса (одруження в Кані - Іван 2.1-11). У багатьох країнах суспільно-правовою формою початку шлюбу є лише його офіційна реєстрація. Така вважається дійсною і перед Богом, як ми вже бачили вище з визначення, що базується на Біблії.