!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Біблія та християнство налаштовані протии цього як проти
диявольщини. Старий Завіт містить досить категоричні заборони щодо оккультних
практик, а низка текстів Нового Завіту протистоїть проникновенню гностицизму в
християнську віру.
Эзотери́зм (від др.-грецьк. ἐσωτερικός - внутрішній) -
«комплекс специфічних інтерпретацій реальності, претендуючих на таємний
характер, що підтверджуються особистими психодуховими практиками»
Эзотеричний - таємний, скритий, посвячений в таємницю
якогось суспільства або вчення, відкритий тільки обраним. Антоним -
екзотеричний. Може використовуватися, наприклад: «езотерічне значення якогось
обряду».
В більш узкому розумінні, езотерика - це навчання про
внутрішню природу людини.
В історії культури є багатообразні форми знань, що
відрізняються від класичного наукового зразка і стандарту і віднесені до
«відомства» позанаукового знання, об’єднуються загальним поняттям - езотеризм.
ЗМIСТ
• 1 Этимологiя
• 2 Эзотеризм, эзотерика
• 3 Стародавній езотеризм
• 4 Середні віки
• 5 Эзотеризм в XIX-XX століттях
• 6 Цілі эзотеричних систем
• 7 Эзотерика та психологія
• 8 Эзотерика та окультизм
Этимологiя
Эзотерика - поняття, що виникло в давньогрецькій школі
Пифагора і означає «внутрішний дворик» храма. Сочасно, фактично змішавшись з
оккультизмом, езотерика стала означати будь-яке тайне знання для «небагатих
обраних», що дойшло до нас з глибини віків.
Терміни ta esô і ta exô зустрічаються ще у Платона і
Аристототеля. Прикметник esôterikos вперше зустрічається в Лукіані в роботі «Продаж
житла з аукціону», написаної в 166 році.
Сучасний термін «езотеричний» вперше використовував в
англійській мові Томас Стенлі в 1701 році в своїй роботі «Історія філософії» для
опису піфагорійської школи. Вчення Піфагора розділилося на ту частину, яка була
доступна всім, і ту, чому вчили тільки членів ордена, після того, як брали з
них клятву не розглашати те, чому їх навчили. Цю частину Піфагорійського вчення
Стенлі и назвав езотеричною. Історики і до сих пір не знають, в чому полягала
езотерична частина вчення Піфагора. Пізніше термін розповсюдився на інших вчених,
це не пропогандувалось адептами серед непосвящених. Iменник «езотеризм» вперше з'явився у
французькій мові в 1828 році і було популяризовано Еліфасом Леві в 1850-х
роках. Багато сучасних езотеричних вчень активно пропагуються, тому їх не можна
назвати таємними в тому ж сенсі, що езотеризм є всередині релігії та інших
езотеричних організацій, а лише в тому сенсі, що вони претендують на досягнення
таємницi, недоступної
непосвященим.
Эзотеризм, эзотерика
Эзотерика - вчення проо скриту містичну суть об’єктів світу
і людини; область вивчення эзотерики - процеси у всесвiтi, що синхронно вiдбиваються
в глибинах людської душі. Езотерична психопрактика відчасти зберігається в
рамках деяких містичних традицій, використовується обмеженим числом адептів і
носить переважно прикладний характер. В качестве прикладів такої практики можна
назвати суфизм всередині іслама, нейдан всередині даосизма, йога всередині
індуїзму, дзен всередині буддизма, ісихаїзм всередині православ’я і каббалу
всередині юдаїзма.
Вихід із семантичного значення слова, езотерикою можна
обозначити будь-яку скриту практику. Термін «езотеризм» частіше
використовується для опису древніх езотеричних вчених і течії всередині
релігії, тоді як термін «езотерика» частіше використовується по відношенню до
сучасних течій. Крім того, езотеризм часто обумовлює більш загальне поняття,
езотеричні вчення в цiлому.
Стародавній езотеризм
У якомусь змісті езотеричним можна назвати будь-яке знання в
древності до початку розвитку грецької цивілізації, так як володіла їм тільки
каста жреців, навіть таким практичним знанням, як геометрія.
У Давній Греції к езотерічному знанню належить містерія
Деметра і Діониса, орфізму, а також таємна частина різних філософських вчень,
зокрема піфагореїзма. Вважається, що Платон і Аристотель також ділили своє
навчання на те, що розповідалося всім бажаючим, і те, що обговорювалося тільки
серед учнів Лікеї та Академії.
В кінці елліністичної епохи став популярним герметизм і
з'явився Corpus Hermeticum, збірник текстів, приписуваних Гермесу Трисмегісту,
який приобщав велику популярність в епоху Відрождення.
Езотерічні практики Сходу дали основу для формування
наступних рухів західної містики.
Езотеризм характерний дуалізмом між таємними й відкритими
канонічними формами, які присутні й у багатьох релігіях (наприклад, в юдаїзмі).
Але ні зовнішнє (відкрите), ні внутрішнє (таємне), при всій своїй різності, не
є взаємовиключаючими. На визначеному рівні розвитку внутрішнє духовне життя
може залишатися в гармонії з зовнішнiм. Мається на увазі, що езотерічні доктрини не протиречать
екзотеричним, а є більш складними та недоступними для розуміння людьми неспокушеними.
Наприклад, в юдаїзмі виділяють чотири рівня розуміння, три екзотеричних та
останніх, езотеричних, що мають два напрямки, містичний (Каббала) і
філософський (вчення Маймоніда).
Середні віки
У часи Середньовiччя такі напрямки, як астрологія, алхімія та магія, були майже
стандартними предметами навчального плану містично-освіченого адепта того часу.
Вважається, що езотеризм (точніше оккультизм) налаштований проти Біблії або
християнства. Старий Завіт містить досить категоричні заборони щодо оккультних
практик, а низка текстів Нового Завіту протистоїть проникновенню гностицизму в
християнську віру.
Хоча були і такі християнські мистики, як Св. Августин
Аврелій, Фома Аквінський та ін., які в своїх трудах не включали містичного
розуміння і воскресіння з Богом. А православ’я до сих пір вірує в ряд святих,
які пережили зустрічі з ангелами. Тобто езотерика як поняття має місце і в
християнстві (христианский мистицизм).
У багатьох таємних езотеричних течій є своя історія, що
виходить в глибину віків на тисячі років. Більшість із них не існували як
непреривні традиції, іноді губилися й з’являлися знову. Так, європейський
езотеризм був заново сформульований у XVII-м столітті Орденом розенкрейцеров і
пізніш увійшов у різні течії, такі як масонство.
Эзотеризм в XIX-XX століттях
На эзотеричні вчення XX-го століття мали сильний вплив
філософські ідеї Е. П. Блаватської, засновниці Теософського товариства.
Цілі езотеричних систем
Цілі езотерічні системи збігаються з релігійними, але
зв'язки з певною релігією можуть і не бути. Езотерічні системи також пропонують
конкретний набір методів для розширення знання. Бази вказаних змін - це «Завишені
Стани Свідомості» («розширення свідомості»), які відрізняються від так званих
«змінених сознань» (достигаючих дослідників багатьох релігій чи психокультів)
тим, що «зміни Особи», яких прагнуть дослідники езосистеми, мають стійкий
характер. У більш широкому сенсі: мета «самотрансформації» лежить в зоні
особистісного саморозвитку, а «змінення особистості» - лише засіб, метою якого
є підсумкове розширення сутністного світосприяття.
Эзотерика та психологія
Психологія є науковою основою для опису психостану і має
лише відношення до парапсихології; так само як з містицизмом, оккультизмом,
езотерикою, психологія має ще менше загального.
Эзотерика та окультизм
Поняття езотерики та оккультизму не є взаємозамінними,
термін «езотерика» є більш широким і включає в себе як оккультізм, так і
езотерічне навчання, не пов’язані з оккультизмом. Оккультними можна назвати
лише ті езотерічні системи, складова частина яких є оккультними практиками. Багато
езотеричних систем є світовоззренними або спрямованими більше на
самовдосконалення та містичне переживання, такі як суфізм, ісіхазм, східні
практики та багато хто із сучасних Нью-Эйдж-вчень, тоді як оккультизм обумовлює
скоріш практики, спрямовані на досягнення конкретних результатів, використання
магії, викликання духов, предсказання, гадання, астрологію, алхімію,
нумерологію, гоецію, різні церемонії та інші практики, а також ззотерічні
доктрини, з ними пов’язані, такі, як герметизм, теософія, мартинізм,
спіритуалізм, спіритизм, езотерічне християнство та інші. Наприклад, каббалісти
епохи Відрождення були оккультистами, але каббала не зводиться тільки до
оккультизму, а багато каббалистів не визнають оккультизм і розуміють під
каббалою тільки світовоззренчеську систему і медитативні практики.