VVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVV
Благодать є
НЕЗАСЛУГОВАНА МИЛIСТЬ,
що надається грішникові, що розкаявся, яка рятує його ЧЕРЕЗ ПРОЩЕННЯ
заслуженого покарання (прощення гріхів) і надає йому праведність Христа.
Порушуючи Закон
Божий, людина підпадає під прокляття, яке належить за це (Повтор 27.26, Єр
11.3-4).
Відплата за злочин
- смерть (Єз 18.4, Рим 6.23).
Гріх прощається
через благодать, отже, ЛЮДИНА РЯТУЄТЬСЯ вiд гріха і від смерті благодаттю (Рим 3.24-25, Єфес 2.5-8).
План спасіння
благодаттю через Христа був відкритий негайно після гріхопадіння, «перш за
вікові часи» (2 Тим 1.9).
Ной і Лот здобули
благодать перед Господом і були врятовані нею (Бут 6.8, 19.19).
Ізраїль також
отримував прощення гріхів благодаттю (Вих 33.13-17, Чис 14.19-20).
Коли людина отримує
прощення гріхів, вона вже опиняється під благодаттю, а не під законом смерті
(тобто прокляттям та засудженням його) (Рим 6.1,14; Гал 3.13).
Ті, хто перебувають
під благодаттю, зобов'язані дотримуватися закону Божого. Інакше вони знову
підпадають під осуд: «Кожен, хто чинить гріх, робить і беззаконня» (Рим 3.4).
Бог по правді є
єдиним Царем і Правителем цього світу, бо створив все (Пс 103.19).
Благодать є
властивістю Бога і Його правління (Вих 34.6, Євр 4.16).
Бог рятує своїх
підданих благодаттю з часу їхнього гріхопадіння (2 Тим 1.9, Кол 1.18).
Тому Його царство
називається ЦАРСТВОМ БЛАГОДАТІ (Вих 34.6-7, Кол 1.13).
Євангеліє цього
царства має бути проповідане по всьому світу (Матв 24.14).
Коли істини щодо
плану спасіння через благодать прийняті нами, Його Царство «всередині нас»
(Лука 16.16, 17.20-21).
Протягом усього
часу благодаті Христос є посередником між Богом і людиною (1 Івана 2.1-2, Рим
8.34).
Він є і
Царем-Священиком, що сидить на престолі Отця Свого (Євр 6.20, 8.1; Об'явл 3.21;
Зах 6.12-13). Він буде займати цю посаду доти, доки Отець Його «зведе всіх
ворогів до підніжжя ніг» Христа (Пс 110.1,4; Євр 10.12-13).
Після цього Христос
передасть царство благодаті Отцю. Тоді скінчиться час благодаті, бо час
випробування мине (1 Кор 15.23-28, Лука 13.24-25). Потім Христос прийме престол
Давида і настане ЦАРСТВО СЛАВИ (Іс 9.6-7; Дан 7.13-14; Об'явл 11.15).
Ті, які звернулися
через благодать та були ЗМІНЕНІ під час царства благодаті, нарешті царюватимуть
з Христом у Його Царстві Слави (Кол 1.13; Лука 3.21; Матв 25.34).
ЗВЕРНЕНІ ТА
ЗНАХОДНІ ПІД БЛАГОДАТТЮ ШАНУЮТЬ СУБОТУ І ВСІ ЗАПОВІДІ БОЖІ.
Дух Святий є
третьою особою Божества. Він сходить від Отця на людей в ім'я Христа (Матв
28.19; Іван 15.26, 14.26).
Він має властивості
: любов, істина, сила тощо - тими ж, що і Бог (Рим 5.5, Іван 15.26, Дії
1.8).
Він має силу
творити, зцілювати хворих і воскрешати мертвих (Йов 33.4; Рим 15.19, 8.11).
Через Нього людина
оновлюється і народжується знову (Іван 3.3-5).
Закон Божий
- Десять Заповідей -
пишеться в наших серцях через Святого Духа (2 Кор 3.3).
Фізична та духовна
сила дається Духом Святим (Єфес 3.16).
Дух навчає нас з
Слова Божого і наставляє нас на всяку істину (Іван 15.26, 16.13).
Бог через Духа
говорить людині і нагадує про сказане (Іван 14.26, Дії 8.29).
Мудрість і
розуміння даються через Духа Святого (Вих 35.31-35).
Господь обіцяв Духа Святого за таких умов :
- покаяння
(Дії 2.37-38)
- молитва
(Лука 11.13)
- віра (Гал
3.2-14)
- слухняність
заповідям (Іван 14.15-17)
Дух Божий :
- викриває у
гріху (Іван 16.7-8)
- наставляє
і нагадує (Іван 14.26)
- дає мир і
радість (Рим 5.5)
- дає, якщо
треба, і Божественну силу (Єфес 3.16-20, Рим 8.26, Кол 1.11)
Дух має дари (Рим 12, 1 Кор 12, Єфес 4, 1
Фес 5.19-24, 1 Пет 4.10-11).
Найважливіші дари Святого Духа :
- дар
пророцтва (1 Кор 12.10,28; Дії 2.17-18)
- дар
зцілення та чудотворення (1 Кор 12.9,10,28; Марк 16.17-18)
- дар
говоріння різними мовами (1 Кор 12.10,28; Дії 2.2-11)
Дари даються задля збереження єдності у
церкві (Єфес 4.8-13).
Дух Божий обіцяний церкві Божій до кінця
часів (Іван 14.16-17; Дії 2.17-20,38-39).
Він дається при зверненні, як печатка: як
свідчення, що звернений грішник став Божим дитям (2 Кор 1.21-22 ; Єфес 1.13-14,
4.30). Хто сам за своїм вибором віддаляється від Святого Духа, той
позбавляється Його печатки.
Примітки :
Друк Духа дається в серці при наверненні, і
тому це не те, що печатка Божа на чолі, яка дається служителям Божим, вже
відбитим Духом Святим (Об'явл 7.1-3, див. тему 117).
Робота Духа Божого йде від гріхопадіння до
кінця часу випробування.
ВІН ЗМІЦЮЄ НАС У ДНІ СКОРБОТИ.
Існує два духи -
добрий і злий (1 Івана 4.1-3, Неєм 9.20, 1 Сам 18.10).
Дух Божий виходить
від Бога і має Його властивості (Іван 15.26, 16.13; Рим 5.5).
Дух нечистий, або
злий, походить від сатани і подібний до нього (Об'явл 16.13-14, Марк 1.23).
Святий Дух говорить
правду (Іван 14.16-17, 16.13), а дух сатани веде до брехні та помилки (Іван
8.44, 2 Хрон 18.20-22).
Дух Божий дає в
серці мир і радість (Рим 14.17), а злий дух мучить своїх підданих (Марк
9.17-18,22).
Дух Божий наставляє
всіх вірити в Христа (1 Кор 12.3), а дух сатани відкидає Христа і перекручує
Євангеліє (1 Івана 4.1-3, Гал 1.6-9).
Дух Божий веде до
послуху (Неєм 8.4, 1 Івана 2.3-5), а дух диявола веде до непокори (Єфес 2.1-2,
Зах 7.11-12).
Дух Божий вчить
дотримуватися заповідей і суботи Господньої (Іс 56.1-6), а дух сатани її
відкидає (Єз 22.24-26).
Дух Божий має Свою
повноту :
ДОЩ РАННІЙ був
вилитий на учнів, коли вони залишили свої гріхи і прийшли всі в єдність та
злагоду (Дії 1.13-14, 2.1-4, див. Єр 5.24).
ДОЩ ПІЗНИЙ буде
вилитий на останню церкву (АСД), якщо вона зробить те саме (Йоіль 2.23,28-29 ;
Ос 6.23 ; Нав 5.7 ; Повтор 11.4 , Об'явл 18.1-4, Матв 24.2).
«Веселитесь про
Господа, Бога вашого; бо Він дасть вам дощ у міру і посилатиме вам дощ, дощ
ранній і пізній» (Йоіль 2.23).