ПОЛЬЗА ХОДЬБЫ ПЕШКОМ

 

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

 

 

В книге «В похвалу к ходьбе» ирландского невролога Шейн О'Мара описаны удивительные преимущества передвижения пешком.

Доктор О’Мара утверждает, что ходьба обостряет чувства, раскрывает когнитивные способности мозга и обеспечивает неврологическую подпитку.

Другие эксперты убеждены, что ходьба снимает депрессию и усталость, улучшает настроение, снижает риск развития рака и других хронических заболеваний, улучшает кровообращение, а для многих людей является лучшей тренировкой, чем бег.

Один служитель церкви как-то сказал, что два самых лучших «врача», которых он когда-либо встречал, - это левая и правая ноги.

СПОР О ПЕРЕЛИВАНИИ КРОВИ

 

vvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvv

 

РЕЛИГИИ КОСНУЛИСЬ И ТАКОЙ ТЕМЫ, КАК ПЕРЕЛИВАНИЕ КРОВИ.

                                                                          * * *

Мнение адвентистов седьмого дня :

(из Елены Уайт)

Избранные вести, том 2, раздел 7, глава 38, пункт 6 - Одобрение прогрессивных методов лечения.

 

«Есть одна процедура, спасающая жизнь, переливание крови от одного человека другому; но тебе это будет трудно сделать, может быть, даже невозможно. Я просто предлагаю этот метод».

(Медицинское служение, с. 286-287 - д-ру Крессу).

 

* * *

 

   Свидетели Иеговы утверждают, что переливание крови Библия запрещает, то есть нельзя вводить в человеческий организм кровь ни через рот, ни через вены. Но так ли это на самом деле ?

   Мы с этим не согласны, тем более что употребление в пищу нечистых животных, например, они себе позволяют и считают эту заповедь отменённой, так же как и заповедь о субботе, высеченную на каменных скрижалях.

   Начнём с того, что первые переливания крови состоялись в средние века, а канон Библии был закончен в первом веке новой эры, значит, о переливании крови там ничего не может быть сказано. Тем не менее, руководство СИ, так называемый «верный и благоразумный раб», учит соблюдать некоторые небиблейские заповеди и запреты, в то же время игнорируя те, что есть в Писаниях и обязательны для исполнения.

   Бывает так, что переливание крови является единственным средством спасти человеческую жизнь, но СИ в таких случаях предпочитают, чтобы тяжелобольной умер. А в то же время в Евангелии от Иоанна содержатся слова Самого Иисуса Христа о том, что нет больше той любви, если кто душу свою отдаёт за друзей. Кстати, СИ мотивируют запрет на употребление и переливание крови именно тем, что «душа тела в крови», но в данном случае будет правильно, согласно Библии, считать не грехом, а, наоборот, добрым делом сдачу крови для переливания, также как использование донорских органов для пересадки.

   На аргумент, что многие, кому была перелита кровь, заболели, следует ответить тем, что кровь для переливания должна быть не только подходящей по группе и резус-фактору, но и проверенной, то есть здоровой по формуле и не содержащей болезнетворных микробов и вирусов (к сожалению, это делается не всегда и многие, ставшие жертвой халатности, действительно заболели, в том числе СПИДом). Современная медицина позволяет сделать такие проверки.

   Конечно же, существуют большие любители бифштексов с кровью, да ещё и не прожаренных как следует. Это очень вредно, и поэтому ещё в древних свитках содержится такой запрет, начиная с книги Бытие. Дело в том, что функция крови  -  перенос питательных веществ и кислорода для всего организма, поэтому она имеет специфическую структуру и не предназначена для пищи.

   Сюда же относится запрет и на употребление удавленных животных, так как у них, в отличие от забитых (зарезанных), кровь не вытекает на землю, а остаётся внутри и делает мясо непригодным в пищу.

   И наконец, надо понять главный принцип подхода к изучению Библии : подходить к вопросу всесторонне и глубоко, чтобы наша евангельская вера покоилась не на формализме и перегибах, а на обоснованных Божьих принципах и только на них.

WITHOUT LOVE ALL - ANYTHING !

 

VVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVV

                                            -  11 lines about love  -

Fairness without love does the person cruel.

Responsibility without love does the person inconsiderate.

Truth without love does the person by the faultfinder.

Mind without love does the person artful.

Affability without love does the person hypocritical.

Competence without love does the person uncompromising.

Authority without love does the person by the tyrant.

Honour without love does the person haughty.

Compulsion without love does the person irritable.

Abundance without love does the person greedy.

Faith without love does the person by the fanatic.

       Love and change the life in the best side !

ЧИ Є ПРИРЕЧЕННЯ ?

 

????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????

   Представниками вчення про Боже приречення були насамперед Августин та Кальвін. Це вчення вчить про Боже приречення, що кожна людина призначена або до віри, або до невіри, до порятунку або до смерті. Через ці дві наявні можливості йдеться про «подвійне приречення». Подивимося, що йдеться про це у Біблії.

   У відповідях на попередні питання особливо підкреслювалося значення волі людини у прийнятті її рішень. При цьому могло виникнути враження, що тільки людина є дійовою особою, тоді як Бог лише пасивно споглядає. Це, однак, не відповідає свідченню Біблії: «Отже, помилування залежить не від того, хто бажає і не від того, хто подвизається, але від Бога милуючого». Тут явно підкреслюється Божа дія.

   Таким чином, людина перебуває у незалежній, вільно дiючiй руці Творця, як глина в руці горщика: «А ти хто, людина, що сперечаєшся з Богом? Чи ж виріб скаже тому, хто його зробив: навіщо ти мене так зробив? Чи не має владу горшечник над глиною, щоб з тієї ж суміші зробити одну посудину для почесного вживання, а іншу для низького?» (Рим 9.20-21). Цим стає ясно, що свобода людини прийняти рішення завжди поєднується з вільним обранням Бога.

   Думка про обрання особливо підтверджується такими місцями Біблії :

Матв 22.14  -  «Бо багато званих, а мало вибраних».

Іван 6.64-65  -  «Але є деякі невіруючі з вас. Бо Ісус від початку знав, хто є невіруючими, і хто зрадить Його. І сказав: Тому й говорив Я вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо то не дано буде йому від Мого Отця».

Єфес 1.4-5  -  «Оскільки Він вибрав нас у Ньому, перш ніж творити світ, щоб ми були святі і непорочні перед Ним у любові, визначивши усиновити Собі через Ісуса Христа».

Рим 8.29-30  -  «Бо, кого Він пророкував, того визначив бути подібними образу Сина Свого, щоб Вiн був первородним між багатьма братами; кого Він визначив, того й закликав; а кого закликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив».

Дії 13.48  -  «Язичники, чуючи це, раділи та прославляли слово Господнє. І увірували всі, хто був спрямований на вічне життя».

 

   Що стосується біблійного розуміння приречення, то першорядне значення мають такі аспекти :

1. Час. Обрання відбувається в якийсь момент у минулому, задовго до нашого існування :

- насамперед створення світу (Єфес 1.4)

- до зачаття (Єр 1.5)

- від початку (2 Фес 2.13)

2. Служіння. Обрання завжди включає служіння Богові. Так Бог, наприклад, обирає Соломона на будівництво храму (1 Хрон 28.10), коліно Левія - на священиче служіння (Повтор 18.5). Ісус обирає учнів на апостольське служіння (Лука 6.13, Дії 1.2), Павло стає «обраною посудиною» для сповіщення імені Господа язичникам (Дії 9.15), а всі віруючі обрані для принесення плоду (Іван 15.16).

3. Відсутність ліцеприйняття. Обрання відбувається НЕ за людськими заслугами та мірками. Бог особливу увагу приділяє малому: Ізраїль нечисленніший за всіх народів (Повтор 7.7), Мойсей був «людина не красномовна» (Вих 4.10), а члени християнських громад, в основному, не належать до видатних людей (1 Кор 1.27-28).

4. До порятунку, а чи не на смерть. Що завгодно Богу - наше спасіння чи смерть?

Його наміри ясно виражені в наступних словах: «Як пастух повіряє стадо своє в той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець моїх і вивільню їх з усіх місць, в які вони були розпорошені в день хмарний і похмурий» (Єз 34.12). Мету Свого приходу на цю землю Ісус формулює так: «Бо Син людський прийшов врятувати загибле» (Матв 18.11). В Ісусі Бог сам відправляється на пошуки грішників, щоб врятувати їх для вічного життя. Боже бажання спасіння спрямоване до всього людства: «Бог хоче, щоб усі люди спаслися і досягли визнання істини» (1 Тим. 2.4). Про це бажання Бога свідчить і 1 Фес 5.9 : «ТОМУ ЩО БОГ ВИЗНАЧИВ НАС НЕ НА ГНІВ, АЛЕ ДО ОТРИМАННЯ ПРОБАЧЕННЯ ЧЕРЕЗ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА».

   Стає ясним: між порятунком та обранням у Біблії є тісний, нерозривний зв'язок; і навпаки, між прокляттям та обранням ми такого зв'язку не знаходимо. Значить, БОГ НІКОГО НЕ ОБИРАЄ ДЛЯ ПРОКЛЯТТЯ.

   Бог знемилосердив серце фараона через його язичницьку завзятість, але не тому, що він був зумовлений до цього ще до свого народження. Біблія постійно попереджає, що буває «надто пізно», але про обумовленості до вічної смерті ніде не вчить. Покаравши Івана хрестителя, Ірод перевершив усі межі Божого терпіння, тому Ісус більше не відповідав на його запитання (Лука 23.9).

   Отже, справді й те, й інше : Бог обирає людей для спасіння; людина ж поставлена ​​перед відповідальністю ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ ПОРЯТУВАННЯМ.

   Коли блудний син вирішив: «Встану, піду до мого батька» (Лука 15.18), його батько побіг йому назустріч (Лука 15.20). Коли ми приймаємо спасіння за своєю вільною волею, тоді збувається Божа обітниця: «Любов'ю вічною Я полюбив тебе і тому простягнув до тебе вподобання» (Єр 31.3) і «Я вибрав тебе перед створенням світу» (єфес 1.4).

   Перш ніж ми приймаємо Господа у своє серце, Він уже давно прийняв нас. Бог чекає і цінує наше навернення, але воно було б неможливим без Його милості (Рим 9.16). Тільки Господу відомо, у скількох людях взаємодіють Божі благовоління (Фил 2.13) і вільна воля (вірш 12).

Я С ВАМИ ! - СТИХИ

 

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 

 

О, дети Мои, Я вас не оставлю !

Я вас проведу, Я вас переплавлю !

Я вас поведу, очищая в горниле,

И вы  воссияете ярче светила ! 

 

О, дети Мои, Я с вами в страданиях !

Я вас проведу через все испытания !

В печи раскалённой Я с вами страдаю !

Пронзённой рукой  жар её унимаю ! 

 

О, дети Мои, Я хочу, чтоб вы знали :

Я с вами в оковах и в тесном подвале !

Какие бы ветры в лицо ни подули,

Я вас прикрываю Собою от пули ! 

 

Я с вами вовеки, Я вас не оставлю

И горечь потери всегда разделяю !

Я с вами, когда рядом взрывы грохочут,

Ведь раны Мои до сих пор кровоточат, 

 

Спасая весь мир погибающий этот,

О, как я люблю всех людей на планете !

О, дети мои, в се последнее время,

Мне нужно безмерное ваше доверье ! 

 

Я с вами пойду, Я вас не оставлю,

Пути перед вами Я Сам уровняю.

И даже у самой смертельной черты,

Подхватят вас нежные руки Мои...

ПОВЕДЕНИЕ В ТРУДНОСТЯХ

vvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvv

 

 

И не сим только, но хвалимся и скорбями, зная, что от скорби происходит терпение (Рим 5.3).

Немногим нравится, когда их терпение подвергается испытанию, поэтому слова из этого стиха звучат для нас, как вызов.

Терпение - необходимое условие для воспитания христоподобного характера. Но, по словам Павла, терпение развивается через испытания.

Когда у вас в дождливую погоду спустило колесо на грунтовой дороге далеко от дома, вы должны восхвалять Господа за то, что Он помогает вам стать похожими на Христа. Но непросто сказать: «Очередь на почте такая длинная, что я опоздаю на приём к врачу, но всё равно хвала Господу!» Всё же именно такое отношение к происходящему у нас должно быть.

Подумайте об альтернативе. Непочтительное отношение к Богу в трудных ситуациях - это не только проявление нехристианского духа, но и выражение недоверия Ему. Конечно, не следует радоваться тому, что застрял в пробке и опаздываешь на работу, но тесная связь с Иисусом помогает нам сохранять спокойствие и не волноваться о том, что мы не в состоянии контролировать.

Вам наверняка знакома фраза английского философа XVII века Джона Локка: «То, что вас беспокоит, контролирует вас». Бог желает, чтобы мы возрастали, становились более похожими на Него и менее похожими на тех, кем мы являемся без Него. Христианство - это не просто система верований. Это образ жизни.

Вера в Иисуса должна стать частью нашей жизнью. Бог продолжает предоставлять нам возможности для развития терпения, чтобы мы научились советоваться с Ним в первую очередь, а не в последнюю.

Когда мы научимся видеть в испытаниях возможность развить свой характер, мы сможем лучше справляться с ними. В разгар испытания лучше задать себе вопрос: «Чему Бог пытается научить меня?», чем жаловаться, говоря: «Почему это происходит со мной?!» Скорбь развивает терпение.

Когда вам в следующий раз предстоит столкнуться с испытаниями, взгляните на Иисуса и помните, что Он не только проведёт вас через них, но и сделает вас более похожими на Него.

WHEN THE SAINTS GO MARCHING IN

 

                                             https://www.youtube.com/watch?v=Z9Wf0ooht6E

>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

1. I am just a lonesome traveler,
Through this big wide world of sin;
Want to join that grand procession,
When the saint go marchin´in.
|: Oh when the saint go marchin´in, :|
Lord I want to be in that number
When the saint go marchin´in.

2. All my folks have gone before me,
All my friends and all my kin;
But I'll meet with them up yonder,
When the saint go marchin´in.
|: Oh when the saint go marchin´in, :|
I will meet them all up in heaven,
When the saint go marchin´in.

3. Come and join me in my journey,
'cause it's time that we begin;
And we'll be there for that judgement,
When the saint go marchin´in.
|: Oh when the saint go marchin´in, :|
We will be in line for that judgement,
When the saint go marchin´in.

|: And when the stars begin to shine :|
Then Lord let me be in that number
And when the stars begin to shine

|: When Gabriel blows in his horn :|
Then Lord let me be in that number
When Gabriel blows in his horn

|: And when the sun refuse to shine :|
Then Lord let me be in that number
When the sun refuse to shine

|: And when the moon has turned the blood :|
Then Lord let me be in that number
When the moon has turned the blood

|: And when they crown him King of Kings :|
Then Lord let me be in that number
When they crown him King of Kings

|: And when they gather round the throne :|
Then Lord let me be in that number
When they gather round the throne

|: And on that hallelujah day :|
Then Lord let me be in that number
On that hallelujah day

|: And while the happy ages roll :|
Then Lord let me be in that number
While the happy ages roll

НАЙВИЩИЙ СУД

 

ТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТ

  «Ось тепер сприятливий час, ось тепер день спасіння» (2 Кор 6.2).

 

  Багато хто питає, що відбувається з тими :

- які чули про Ісуса лише приблизно чи спотворено

- які у своїх церквах не були наставлені в істинному християнстві через неприйнятну спрямованість проповідей

- які підроблялися під християн, але суть їхнього життя не відповідала біблійним статутам

- яких ми безуспішно намагалися євангелізувати, тому що не знайшли їх серцю правильного підходу або тому, що вони самі відкинули євангельську звістку

- які були залучені в свідомий атеїзм або в секти та лжевчення

- із сучасною молоддю, якій у школі навмисно подаються неправдоподібні відомості про Біблію і яка тому ніколи у своєму житті більше не звертається до питань віри

- нарешті, з тими, хто не з власної вини ніколи не мав можливості потрапити під вплив Євангелія

 

  Всі ці питання призвели до роздумів та виникнення різних угруповань, які стверджують, що після смерті можливий порятунок, або навіть взагалі виключають смерть. Ось деякі вчення щодо цього :

1. Послідовники вчення про всепрощення стверджують, що зрештою, після деякого суду всі без винятку стануть врятованими - Гітлер і Сталін, масони, нігілісти та спіритисти. Але Біблія каже, що «душа, що згрішає, помре» (Єз 18.4).

2. На думку католиків, душі померлих, котрі ще потребують очищення, потрапляють у «чистилище», перш ніж бути допущеними на небо. Це вчення було засноване Августином та папою Григорієм Великим. Припущення, що муки «страждаючих у чистилищі душ» можна скоротити молитвами живих, призвело в середні віки до виникнення «відпущення гріхів» і до «поминання покійних». Це хибна думка, оскільки в смерті свідомого стану НЕМАЄ (Єкл 9.5-6,10) і в Писанні неодноразово зустрічається застереження проти молитов до мертвих і за мертвих.

3. Мормони допускають замісне (замість померлого) хрещення членів громади і, таким чином, порятунок невіруючих, навіть із минулих поколінь.

Але хрещення не рятує саме собою, а тим більше за інших.

4.Новоапостольська церква встановила «служіння мертвим», у результаті призначена нею ж сфера служіння її апостолів повинна поширюватися і світ мертвих. Передача рятівних дарів з цього світу в «тобічний» відбувається «через посередництво померлих апостолів», які продовжують там рятівну діяльність. Але між Богом і людиною є лише один посередник - Христос (1 Тим 2.5), а не діва Марія, «святі» чи хтось інший.

5. Дехто тлумачить 1 Пет 3.18-20 так, що є якесь «царство мертвих» з метою спасіння.

За допомогою цих навчань намагаються дати надію перерахованим вище людям.

 

   Який біблійний погляд на це питання - чи існує можливість порятунку після смерті?

 

   Бог не залишив це питання без відповіді.

 

   Виявляється, що подібні твердження справді помилкові. «Всі ми станемо на суд Христовий» (Рим 14.10). Це означає, що Бог доручив суд Своєму Сину, Який також у цьому суді є Ходатаєм, тобто адвокатом, за віруючих (1 Івана 2.1). Засуджено буде лише вчинене за життя, оскільки у мертвих думки взагалі відсутні (Пс 146.4). Пройти «судилище Христове» (2 Кор 5.10) доведеться всім без винятку віруючим, байдужим, вільнодумним, спокушеним, язичникам, коротше ВСЬОМУ ЛЮДСТВУ (Дії 17.31).

 

   Цей суд над усіма, починаючи з Адама, почався в 1844 році (Дан 7.9-10, 8.14; Об'явл 14.7). Таким чином, за смертю людини у певний час піде суд; ті, хто доживе до Другого пришестя, будуть засуджені при житті (Євр 9.27-28). Після смерті нічого змінити чи виправити вже НЕ МОЖНА. Саме про це, а не про потойбічний світ, і говорить притча про багатія та Лазаря.

 

   КРИТЕРІЇ СУДУ.

 

   Божий суд безсторонній. Ніхто не отримає переваги і ніхто не буде обминутий (1 Петра 1.17, Рим 2.11). Бог ознайомив нас із вимогами. Ми будемо судимі виключно за біблійними стандартами: «Слово, яке Я говорив, воно буде судити його в останній день» (Іван 12.48). Ось найважливіші передумови суду з Писання :

1. Справедливість Божа. Нам слід бути впевненими, що «Вседержитель не перекручує суду» (Йов 34.12), бо Він є суддя праведний (2 Тим 4.8). У Нього немає збочень і спотворень, а лише істина і справедливість: «Господи Боже Вседержитель, правдиві та праведні суди Твої» (Об'явл 16.7).

2. В міру нам довіреного. Поодиноких людей немає, і кожному з нас довірено по-різному. Не євангелізовані язичники мають лише слабке пізнання Бога, а саме через розгляд творінь (Рим 1.20) та через свідчення совісті (Рим 2.15), на відміну від тих людей, які змогли почути Євангеліє. У багатого інші можливості робити добро і сприяти поширенню Євангелія в порівнянні з бідним. Обдарований духовними талантами несе особливу відповідальність. Різниця і в тому, чи жив хтось при диктатурі з численними обмеженнями або у вільній країні. Господь каже: І від кожного, кому дано багато, багато і буде потрібно; і кому багато довірено, з того більше й стягнуть» (Лука 12.48).

3. У наших справах. Бог знає справи кожного і «віддасть кожному по його справах» (Рим 2.5). До справ відносяться як вчинені вчинки (Матв 25.34-40), так і втрачені (вірші 41-46). Справи всіх людей заносяться до пам'ятних книг Божих і є критерієм оцінки на суді (Об'явл 20.12-13).

4. За нашими результатами. Все, що ми робимо в ім'я Ісуса (Лука 19.13), наша поведінка, дії, Біблія розцінює як неперехідний плід (Іван 15.16).

Це основний критерій суду (Лука 19.16-27). Усі мертві справи згорять (1 Кор 3.15), тоді як «у кого справа встоїть, той отримає нагороду» (1 Кор 3.14).

5. За нашою любов’ю. Любов - особливий плід, бо вона більша за інші (1 Кор 13.13). Вона є виконанням морального Закону (Вих 20.2-17), який заснований на любові до Бога і до ближнього (Матв 22.37-40), а також до Ісуса (Іван 21.15).

Слід відрізняти безкорисливу любов від розважливої: «Бо якщо ви любитимете тих, хто любить вас, яка вам нагорода?» (Матв 5.46). Фарисей Симон запросив Ісуса до себе в дім, але він навіть не дав Йому води омити ноги (Лука 7.44). А грішниця дорогим миром помазала Йому ноги. Вона знайшла прощення гріхів, оскільки полюбила Ісуса (Лука 7.47). Любов є плід Святого Духа (Гал 5.22), вона має велике значення для вічності.

6. За нашими словами. За словами Ісуса, наші слова мають велике значення у вирішенні питання про вічність. Цей аспект суду ми, мабуть, найменше усвідомлюємо: «Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь у день суду; бо від слів своїх виправдаєшся і від слів своїх осудишся» (Матв 12.36-37). 

7. За нашої відповідальності. Відповідальність закладена у нашій людській натурі від створення. Бог надав нам велику свободу, за яку ми самі несемо відповідальність, у тому числі й за спокусу. І хоча непослух Адама стався не з його волі, а через спокусу, йому довелося нести за це відповідальність. Оскільки спокуса у вірі призводить до смерті, біблійні застереження є особливо наполегливими (наприклад, Матв 24.11-13; Єфес 4.14,5.6; 2 Тим 2.16-18). На цій підставі не слід недооцінювати згубний вплив лжевчень.

8. Щодо нашого ставлення до Ісуса Христа. Воно вирішуватиме результат справи. «Той, хто вірує в Сина, має життя вічне; а не віруючий у Сина не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому» (Іван 3.36). Гріх приніс усім людям прокляття (Рим 5.18). Єдиним виходом з цього становища є наш зв'язок з Христом: «Отже, нині немає жодного засудження тим, які в Христі Ісусі живуть не за тілом, а за духом» (Рим 8.1).

 

   ВИРОК СУДУ.

 

   За названими вище критеріями кожен буде судимий індивідуально. Жоден аспект життя людини не залишиться непоміченим.

 

    Як говорить вирок? Людство буде поділено на дві частини: «Входьте тісною брамою; бо широкі врата і широка дорога, що ведуть до смерті, і багато хто йде ними; тому що тісна брама і вузький шлях, що ведуть у життя, і мало хто знаходить їх» (Матв 7.13-14).

 

   Для нерішучих немає «золотої середини», або якоїсь нейтральної долі між порятунком чи смертю. Тільки врятовані та загиблі будуть різнитися наприкінці світу.

 

    Одним Господь скаже: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте царство, приготоване вам від створення світу» (Матв 25.34). А інші почують: «Не знаю вас, звідки ви… відійдіть від Мене, творці неправди» (Лука 13.25,27). У другій групі знаходяться не тільки воледумці та язичники, але й люди, які знали благу звістку Ісуса, але не були у нього в послуху. Вони здивовано вигукують: «Ми їли та пили перед Тобою, і на вулицях наших Ти навчав» (Лука 13.26). Такі приречені на повне знищення (Мал 4.1, Рим 6.23, Єз 18.4).

 

   НАША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСЛІДКИ.

 

   Отже, як показано у притчі про багатія і Лазаря та інших місцях Біблії, після смерті немає більше можливості врятуватися. Рішення слід прийняти в цьому житті, тому Господь Ісус каже: «Намагайтеся увійти крізь тісні брами!» (Лука 13. 24). На суді будуть відкриті книги Божі з усіма подробицями про наші справи в цьому житті (Об'явл 20.12). Блаженні ті, чиї імена записані у Книзі Життя. Нехристиянські релігії не мають рятуючої сили. Скiльки врятується з тих людей, які ніколи не чули Благої звістки, але шукали Бога (Дії 17.27) і прагнули до вічного життя і безсмертя (Рим 2.7), нам не відомо. Нам же, хто чув Євангеліє, не буде вибачення і «не уникнемо», якщо «зневажимо спасіння». Ми мали нагоду врятуватися.

 

 

   Зараз двері благодаті відчинені для всіх: «Ось тепер сприятливий час, ось тепер день спасіння» (2 Кор 6.2).

ОСУЖДЕНИЕ

 

ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

 

 

   Вы наверняка слышали когда-нибудь о Ное, богобоязненном человеке, который построил ковчег, чтобы пережить всемирный потоп. Хотя Ной и жил в глубокой древности, история о нём известна миллионам людей.

   Очень многие даже не осознают, какое огромное значение жизнь Ноя имеет для всех нас.

   Почему нас должно интересовать событие, произошедшее четыре с половиной тысячи лет назад ?  Насколько ситуация, сложившаяся во дни Ноя, напоминает наши дни ?  Чему нас может научить его пример ?

   Было ли это событие на самом деле ?  Да, было !!!  Антропологи насчитывают около 270 сказаний, связанных с потопом, которые существовали практически у всех племён и народов, повсюду на земле, и это не только история, но и культурное наследие, как считает библеист Клаус. Почему это так, объясняет исследователь Энрико Гальбиати : по его мнению, такая распространённость историй о потопе среди различных живущих в отдалённых местах народов НЕОСПОРИМО свидетельствует о непреложном и состоявшемся историческом факте.

   Немаловажно, что Сам Иисус Христос относился к потопу как к историческому событию ! (Лука 17.26-27).

 

   Мир во дни Ноя

   Согласно библейской хронологии (Бытие, глава 5), Ной родился примерно в 2970 году до н.э., через 126 лет после смерти Адама. Земля во дни Ноя была наполнена насилием и развратом - большинство потомков Адама избрали путь мятежа и неповиновения Богу и Его закону. «И увидел Господь, что велико развращение человеков на земле, и все мысли и помышления сердца их были зло во всякое время» (Быт 6.5,11-12).

   Это положение вещей наступило после смешения верных Богу потомков Сифа (сифитов) и нечестивых потомков Каина (каинитов) между собой (Быт 6.1-2).

   «В то время были на земле исполины» (стих 4). Это допотопные люди, которые жили долго, по 900 лет, а также были высокими ростом и очень сильными, а также умными и обладающими хорошей памятью. Слово «исполин» в оригинальном тексте дословно означает «сбивающий», то есть тот, кто сбивает других с ног. Исполины были жестокими и безжалостными, а также похотливыми, так что грехи и извращении их были такими, которые можно приравнять к грехам Содома и Гоморры (Иуда 6-7). Все вместе они наполнили землю вопиющим беззаконием.

   Допотопные люди достигли многих высот, в том числе так называемой науки, которая отрицала существование Бога, занималась прославлением человека, преуспевающего в украшении собственного жилища и в хвастовстве. Имущественные вопросы они решали посредством войн и применения грубой силы, что означало просто отобрание чужой собственности тем, кто сильнее. Таким образом, всякий порядок и закон потерял силу.

 

   «Непорочный в своё время»

   Зло настолько умножилось, что Бог решил уничтожить человечество. В библейском повествовании сказано, что Ной обрёл благодать перед очами Бога, дословно с иврита понравился Богу благодаря своей праведной жизни. Кроме того, сказано, что Ной ходил с Богом, то есть повиновался Ему и никогда не нарушал Его нравственных заповедей (Быт 6.8-9).

   Несомненно, Ной многому научился у своего отца Ламеха, мужа веры, который жил ещё при Адаме, был и его современником. Назвав своего сына Ноем (что значит покой или утешение), Ламех высказал такое пророчество : «Он утешит нас в работе нашей и в трудах рук наших при возделывании земли, которую проклял Господь» (Быт 5.29). Бог исполнил это пророчество и снял с земли проклятие (Быт 8.21).

   Если у ребёнка богобоязненные родители, это ещё не означает, что он вырастет духовным человеком, ведь каждому нужны личные отношения с Богом, которыми нельзя поделиться с другим. Ной же «ходил с Богом», стараясь тесно придерживаться Божьего руководства в своей жизни. Познакомившись с Богом, Ной захотел Ему служить. Вера Ноя не поколебалась, когда он узнал о Божьем намерении истребить потопом всякую плоть на земле (Быт 6.13,17).

   Будучи уверенным, что это бедствие непременно произойдёт, раз Бог сказал, Ной исполнил Его повеление : «Сделай себе ковчег из дерева гофер; отделения сделай в ковчеге и осмоли его смолою внутри и снаружи» (Бытие 6.14).

   Нелегко было следовать всем Господним указаниям по строительству ковчега, однако Ной «сделал всё, как повелел ему Бог, так он и сделал» (Быт 6.22).

   Ною помогали его жена, три сына - Сим, Хам и Иафет - и их жёны. Господь благословил такое проявление веры. Какой это замечательный пример для современных семей !

   Ковчег должен был быть трёхэтажным (Бытие 6.16) и иметь размеры 300 локтей в длину, 50 в ширину и 30 в высоту (стих 15).  Локоть - это единица измерения от локтевого сустава до конца вытянутого среднего пальца, примерно полметра. Но поскольку, как было сказано, допотопные люди были высокого роста, то и локоть был длиннее как единица длины, размеры ковчега превышали размер знаменитого «Титаника», а грузоподъёмность была как у современных грузовых судов !

   Каким же грандиозным был этот проект !!!  Понадобилось срубить тысячи деревьев, перевезти их на место строительства и распилить на доски и балки. Необходимо было построить строительные леса, сделать гвозди (предположительно это могли быть деревянные колышки), достать смолу для пропитки, заготовить различные ёмкости и инструменты и т.п. Возможно, даже потребовалось иметь дело с торговцами и оплатить их товары и услуги. Нужно было освоить плотницкое дело, чтобы тщательно подобрать материал (самые лучшие виды корабельного дерева) и построить достаточно прочное судно.

   Строительство судна продолжалось 120 лет, одновременно с проповедью Ноя о грядущей катастрофе - именно такой срок Бог отвёл допотопному миру на раскаяние (Быт 6.3).

   Кроме того, Ной должен был позаботиться о запасе пищи для семьи и корма для скота (стих 21).

   Конечно, скептики могут возразить, что, мол, «в ковчеге не поместились бы все животные и годовой запас пищи». На это можно с уверенностью сказать, что основные разновидности животных (классы, отряды, семейства, роды), кроме тех, что могут жить в воде, там поместились, а что касается запасов пищи, то Бог лично помогал Ною и был способен творить чудеса, похожие на знаменитое умножение хлебов, и всё же Бог не делает за человека всё, поэтому определённый запас пищи и корма был взят.

   Да, Ной должен был собрать и привести в ковчег множество животных, но и это он выполнил, и работа его была окончена. Успешное завершение этого дела свидетельствовало о благословении Божьем.

 

   «Проповедник праведности»

   Ной не только строил ковчег, но и, как было сказано, он также предупреждал людей о будущем бедствии, верно служа Богу как «проповедник праведности». Другие люди тоже могли спастись, покаявшись и построя такой же ковчег как спасение от объявленного потопа. Однако люди не задумывались, пока не пришёл потоп и не уничтожил всех (2 пет 2.5, Матф 24.38-39).

   Учитывая духовное и моральное состояние человеческого общества тех дней, нетрудно себе представить, почему семья Ноя стала посмешищем в глазах недоверчивых соседей, предметом злых шуток и оскорблений. Люди наверняка считали их сумасшедшими.

   Несмотря на это, Ной заботился о духовном благополучии членов своей семьи - ни один из них не встал на путь насилия, безнравственности и мятежа, которым шли их безбожные современники. Своими словами и поступками, отражавшими крепкую веру, Ной осудил мир того времени (Евр 11.7).

 

   Пережившие потоп

   Незадолго до того, как на землю обрушились воды потопа, Бог повелел Ною с семьёй и животными войти в ковчег, и Ной тут же исполнил приказание (Быт 7.7-9). Бог Сам закрыл за ними дверь ковчега (стих 16). Насмешки нечестивых людей, которые были постоянно, при этом были особенно сильными следующие семь дней, все издевались и продолжали утверждать, что вода с неба не течёт и дождя не бывает (Быт 2.5-6), однако он начался (стих 10). Дождь всё усиливался, перешёл в ливень и начал затоплять землю, что положило конец насмешкам и издевательствам, погибли даже те, кто пытался ухватиться за ковчег, ибо было уже слишком поздно (стих 21).

   Ной и его семья провели в ковчеге чуть больше года. Им нужно было кормить и поить всех животных, убирать за ними, а также вести счёт времени. Книга Бытие, подобно судовому журналу, очень точно описывает все основные этапы потопа и плавания ковчега, что свидетельствует о правдивости и достоверности этого библейского сообщения (Быт 7.11,17,24 ; 8.3-14).

   Находясь в ковчеге. Ной, без сомнения, вёл со своей семьёй созидающие в духовном отношении беседы и возносил благодарность Богу. Именно через Ноя и его семью до нас дошла история о том, что происходило на земле до и после потопа, ибо очевидцы всё рассказали потомкам. Пока они находились в ковчеге, достоверные устные предания или исторические письмена служили им прекрасной пищей для благотворных размышлений.

   Как же счастливы были Ной и его семья снова вступить на сухую землю !  Ной сразу же соорудил жертвенник и взял на себя роль священника, вознося жертвы Тому, Кто даровал им спасение (Быт 8.18-20).

 

   «Какими были дни Ноя»

   Иисус Христос сказал : «Но как было во дни Ноя, так будет и пришествие Сына Человеческого» (Матф 24.37). 

   Да, и сегодня мы живём в мире, где отрицается само существование Бога, превозносятся человек и «наука», царит беззаконие и разврат, войны и убийства, а находящиеся у власти и богатые издеваются над бедными.

   Поэтому в наше время истинная церковь, соблюдающая заповеди и веру в Иисуса (Откр 12.17, 14.12), и её члены также служат «проповедниками праведности», призывая людей к раскаянию, несмотря на «наглых ругателей», утверждающих, что «в мире никогда ничего не изменится» (2 Пет 3.3-9).

   В связи с этим сравнением нам, возможно, интересно узнать, о чём размышлял Ной до того, как начался потоп ?  Казалось ли ему, что его служение бесполезно ?  Бывало ли, что он уставал и выбивался из сил ?

   Об этом в Библии ничего не говорится. В ней лишь сказано, что Ной был послушным Богу. Не только послушным, но и терпеливым.

   ЭТО ПРИМЕР И ДЛЯ НАС !!!

   Какую же огромную ценность представляет для нас рассказ о жизни Ноя !  Этот верный Богу человек был послушен Ему, несмотря на противодействие и всевозможные трудности. Поэтому Бог считал его праведным.

   Ной и его семья не знали точно до дня, когда произойдёт потоп, также как и современные христиане не знают день Второго пришествия Христа и конца мира (Матф 24.36). Однако они были уверены, что Бог выполнит своё обещание тогда (как и теперь).

   Доверие к Божьему слову придавало Ною сил в его многолетнем труде и побуждало его продолжать свою работу, которая временами могла казаться бесполезной.

   Апостол Павел пишет : «Верою Ной, когда был предупреждён Богом о том, что ещё не было видимо, проявил богобоязненность и построил ковчег для спасения себя и своих домашних; верой он осудил мир и стал наследником праведности по вере» (Евр 11.7).

   Каким образом Ною удалось развить такую крепкую веру ?  Очевидно, Ной размышлял над тем, что он узнавал о Боге, и руководствовался этими знаниями в жизни. Ной разговаривал с Богом в молитве. И развил такие близкие отношения с Богом через послушание Его заповедям, что, как написано, «ходил с Богом».

   Ной прекрасно исполнял роль главы семьи, охотно уделял время и внимание своим домочадцам (как важно заботиться о семье и сейчас, когда детей засасывает развратное влияние улицы и подворотни); он также заботился о духовных потребностях своей жены, сыновей и невесток.

   Подобно Ною, истинные христиане сегодня знают, что очень скоро Второе пришествие Христа положит конец этому безбожному миру (Матф 24, Лука 21). И хотя нам неизвестен день и час, мы не сомневаемся, что подражая вере и послушанию Ноя, этого великого «проповедника праведности», мы сможем спастись от погибели и обрести вечную жизнь (Евр 10.35-39).