пятница, 5 июня 2026 г.

УНИКАЛЬНОСТЬ КАЖДОГО ЧЕЛОВЕКА

 





IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII

 

 

Так как ты дорог в очах Моих, многоценен, и Я возлюбил тебя, то отдам других людей за тебя, и народы за душу твою.

Исаия 43.4

 

«Я возлюбил тебя» : См. Втор 7.7-8.

В Своей любви к Израилю Бог делает всё необходимое для него. Во дни Моисея эта любовь была проявлена в избавлении от фараона, а во дни Исаии - в избавлении от Сеннахирима.

Любовь Бога к Израилю была без всякого пристрастия, ибо Бог нелицеприятен (Деян 10.34), Он смотрит не на национальность, а на характер человека (ст.35).

 

 

 

Библейский комментарий АСД :

 

Не потому, чтобы вы были многочисленнее всех народов, принял вас Господь и избрал вас, - ибо вы малочисленнее всех народов, но потому, что любит вас Господь, и для того, чтобы сохранить клятву, которою Он клялся отцам вашим, вывел вас Господь рукою крепкою и освободил тебя из дома рабства, из руки фараона, царя Египетского.

Втор 7.7-8

Пётр отверз уста и сказал: истинно познаю, что Бог нелицеприятен, но во всяком народе боящийся Его и поступающий по правде приятен Ему.

Деян 10.34-35

 

ОБ УНИКАЛЬНОСТИ КАЖДОГО ЧЕЛОВЕКА :

Во всей Вселенной не найдётся такого же существа, как Вы. Когда гены и хромосомы соединились, чтобы сформировать своеобразную биологическую структуру Вашей личности, Господь сотворил Вас уникальным. Вы особенны для него. Если Он вас потеряет, никто не сможет заменить Вас Ему. Господь смотрит на Вас и говорит, что Вы драгоценны в очах Его. Вы чтимы. Вы любимы (Марк Финли, «Твёрдое основание»).

Он заботится о каждом человеке, словно кроме него нет никого на земле (Е.Уайт, «Желание веков», с.480).

Бог наблюдает за Своими детьми с чувством незримой и бесконечной любви (Е.Уайт, «Служение исцеления», с.482).

ХЕВРОН - ПЕЩЕРА МАХПЕЛА

 






ППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППП

 

Хеврон. Пещера Махпела и что там внутри.



Как это ни странно, информации о том, что находится в пещере Махпела, она же Пещера Праотцов очень мало.
Давайте попробуем эту информацию систематизировать.

Первый источник, конечно же, Танах (Ветхий Завет). В нём подробно рассказывается, как и у кого Авраам купил землю с этой пещерой, чтобы похоронить Сарру.
Позднее там были похоронены Исаак, Иаков, Ревекка и Лия.

После этого, вплоть до Иосифа Флавия - о пещере ни слова! Т.е. что это получается - про Хеврон все пишут, о нём есть упоминания эпохи и Первого и Второго Храма, а о таком важном месте - ничего? Не понятно.
С Флавием тоже не ясно - он пишет про гробницы патриархов, но не пишет о внешней стене.

По свидетельству коренных жителей, Хеврон не только старше остальных городов в том краю, но древнее даже, чем Мемфис в Египте. Рассказывают также, что он служил местопребыванием Авраама, родоначальника иудеев, после его исхода из Месопотамии; оттуда также, как гласит предание, дети Авраама переселились в Египет. Их гробницы, пре­красно сделанные из великолепнейшего мрамора, по настоящий день показываются ещё в том городе.

А это странно. Потому что внешняя стена (то большое здание, которое мы сейчас видим) построенa в стиле Ирода. Ивритская википедия пишет, что подозревают, что оно было построемо ещё до Ирода идумеями. Судя по всему, это мнение основано только на том, что Флавий не упоминает это здание в списке больших строек Ирода.
Не исключено, что Флавий пишет о Хевроне так мало, потому что сам там никогда не был. А это потому, что во-первых Хеврон был городом захоронений, т.е. коэнам (священникам) туда не полагалось заходить, а во-вторых вообще был в то время идумейским городом.

После этого со зданиями уже всё известно - до Византии были лишь стены, без крыши, потом построили базилику, персы всё порушили, мусульмане построили крышу и здания первого этажа, пришли крестоносцы и переделали в церковь, пришел Салладин и опять всё переделал и построил минареты ну и т.д. Желающие могут найти в сети - кто что строил и кого не пускал.



Очень интересно некоторым, кто сомневается - кто же там похоронен и когда. Захоронения именно той эпохи.

Мы же обратимся к данной загадке и вопросу - а что, собственно, находится в пещере?


Тут, как ни странно, информации тоже очень мало.

В саму пещеру не пускали никого где-то начиная с 13 века.

Обращает на себя внимание свидетельство Беньямина из Тодело :


«Древний Хеврон, стоявший на горе, уже разрушен; нынешний же Хеврон находится в долине на поле Махпела, и в нем большой храм во имя святого Авраама, бывший, во время владычества Измаильтян, еврейской синагогой. Христиане сделали здесь шесть могил и назвали их именами: Авраама, Сарры, Исаака, Ревекки, Иакова и Лии; говорят всем путешественникам, что это гробницы патриархов, и собирают деньги. Если же явится еврей и даст денег привратнику пещеры, то ему отворяют железную дверь, сделанную еще во время праотцев, и он спускается вниз с зажженною свечою в руках; но ни в первой, ни во второй пещере не встречает ничего; в третьей же действительно находит шесть лежащих одна против другой могил: Авраама, Сарры, Иакова, Ревекки, Исаака и Лии, с соответствующими надписями. На могиле Авраама надпись гласит: «Это могила Авраама, блаженной памяти, праотца нашего». Такая же надпись на могиле Исаака и на всех прочих. В пещере зажигается лампа, которая горит день и ночь над могилами. Там же видны бочки, наполненные костями израильтян; евреи привозили сюда своих покойников и кости своих предков, складывали и оставляли их там. В конце поля Махпела стоит дом праотца Авраама, и перед домом источник».





Можно было бы предположить, что после 1967 года, когда пещера попала под израильский контроль её исследовали? Увы.


Попыток было всего две.

 

 

Моше Даян, археолог-любитель (которого ненавидят профессионалы за то, сколько он разграбил) спускал девочку Михаль в узкий люк в пещеру (из мечети есть и другой, более широкий вход, но он про этот вход не знал).
Этот люк находится в зале Исаака, и через него спускали в пещеру свечи.

Вот цитата из его книги :


«Многие после овладения Хевроном пытались проникнуть в погребальную камеру через узкий проем в полу мечети (его диаметр не превышал 30 см). Первой спустилась по нему Михаль, дочь одного из наших людей, тоненькая двенадцатилетняя девочка, отважная и сметливая, не побоявшаяся не только духов и бесов, существование которых не доказано, но и змей и скорпионов, которые являются вполне реальной опасностью. Однажды тёмной ночью, когда ни зги не видать, - начало, достойное сочинителя романов ужасов, - спустилась эта милая девочка по верёвке на пол подземного этажа. В одной руке у неё был фонарь, а в другой фотоаппарат. Она сделала наброски карандашом и сфотографировала то, что увидела. Выяснилось, что и в подземелье имеются надгробия, арабские надписи Х века, ниши и ступеньки, которые ведут вверх, хотя вход и заделан: на фотоснимках не было видно следов двери.

Я попросил у Михаль на память ее фотографию и отчёт об осмотре, написанный ее рукой. Вот что она писала :


«Посещение пещеры Махпела.

В среду, 9 октября 1968 года, мама спросила меня, не соглашусь ли я спуститься по узкому отверстию в пещеру. Я согласилась, и она сказала, что речь идет о подземелье под пещерой Махпела.

Через несколько часов отец разбудил меня. Я оделась и села в машину. Закуталась в шерстяное одеяло с головой и, должно быть, выглядела, как чучело. Машина тронулась и вскоре мы были в Хевроне. Сделали непродолжительную остановку у полицейского пункта и затем продолжили свой путь. Наконец мы приехали, я вылезла из машины, все так же закутанная в одеяло, и мы вошли в мечеть. Я увидела проем, через который должна была спуститься. Его вымерили, его диаметр равнялся 28 см. Меня перевязали веревками, дали фонарь и спички (чтобы определить состав воздуха внизу) и начали спускать. Приземлилась я на кучу бумаг и бумажных денег.

Я оказалась в квадратной комнате. Против меня были три надгробия, среднее более высокое и более разукрашенное, чем два других. В стене напротив был небольшой квадратный проем. Наверху немного отпустили верёвку, я пролезла через него и очутилась в низком, узком коридоре, стены которого были высечены в скале. Коридор имел форму прямоугольной коробки. В конце его была лестница, и её ступеньки упирались в заделанную стенку.

Я выбралась наверх и рассказала обо всём увиденном. Меня спустили снова. Вымерила шагами узкий коридор: он равнялся в длину 34 шагам. При спуске я насчитала шестнадцать ступенек, а при подъёме только пятнадцать. Я поднималась и спускалась пять раз, но результат оставался тем же. Каждая ступенька была высотой в 25 см.

Я взошла по ступенькам в шестой раз и постучала в потолок. Раздался ответный стук. Вернулась назад. Мне дали фотоаппарат, и я спустилась снова и сфотографировала квадратное помещение, надгробия, коридор и лестницу. Снова поднялась, взяла карандаш и бумагу и снова спустилась и сделала наброски. Вымерила комнату шагами: шесть на пять. ширина каждого надгробия равнялась одному шагу и расстояние между надгробиями тоже одному шагу. Ширина коридора равнялась одному шагу, а его высота - примерно одному метру.

Меня вытащили. При подъеме я обронила фонарь. Пришлось снова спускаться, снова подниматься. Михаль
».


...Выхода, который мы искали, мы так и не обнаружили, но я уверен, что летописцы Израиля с любовью упомянут это посещение пещеры Махпела, первое со времен Ирода или, по крайней мере, за последние семьсот лет, посещение этого места представителем еврейского народа.



Из путешествия Михаль в сети только фотографии ступенек. А где остальные фотографии? Почему могил три, а не шесть, как описывал Беньямин Туделький? Снятые ей кадры, лестница к замурованному входу».



Раскопки возле пещеры проводились в 1968-69 под руководством Зеева Йевина. Он копал к югу от пещеры водяную цистерну. И пришел к выводу, что это была типичная погребальная пещера «средних хаананейских времён», в которой позднее обрушился потолок и которую превратили в водосборную цистерну во времена Рима.
Вывод Йевина был, что эта и другие найденные рядом пещеры относятся к целому комплексу погребальных пещер одного и того же времени, и, поэтому не исключено, что под иродианским зданием находится пещера, которая относится к тому же комплексу.

 

Потом до 1981 года никто туда не лез.
И полезли туда не археологи, как можно было бы ожидать, а поселенцы из Кирьят-Арбы. Они вычислили по наброскам Михаль, где находится основной вход в пещеру.



Опять загадки. Они, по идее, были там же где Михаль, и даже пошли дальше, но трёх надгробий, которых она видела, они не видели. Или видели, но сочли их не важными?
А где те могилы, которые видел Вениамин Тудельский?
Как они определили, что керамика времён Первого Храма и почему ничего из этой керамики не взяли?
Не понятно ...


Судя по всему Зеев Йевин тоже спускался в пещеру в 80е годы (но вместе с поселенцами? после них?).
В статье, вышедшей в 1986 году, он описывает, что под комнатой с надгробиями из рассказа Михаль есть узкий лаз вниз в большую пещеру (3 на 4 метра), а оттуда переход в меньшую (пещера была названа Махпела именно потому что двойная).
Йевин описывает, что они там нашли: сосуд времён крестоносцев, кости, керамику времён Первого Храма, а сама пещера, как он пишет относится к тому же типу хаананейских погребальных пещер. Комната же, в которую попала Михаль, судя по всему была предназначена для молитв и построена одновременно со стенами (иродианское здание).
Пол пещеры был покрыт пылью, костьми и черепками, но раскопки там не проводились.

Ноам Арнон далее пишет, что, судя по всему, есть под зданием ещё пещеры, и не исключено, что одна из них, как в описании Вениамина из Тоделы, находится под слоем пыли двойной пещеры.

 



С тех пор в пещере никто не был.


Последний раз туда лазили в середине девяностых, после стрельбы, устроенной Барухом Гольдштейном. После тех событий пещеру закрыли на год и затем разделили.
Пока она была закрыта, армия устраивала неформальные вылазки в пещеру. Ничего особенного, кроме слоёв пыли и керамики, там не нашли.

четверг, 4 июня 2026 г.

FORGES AND FACTS

 




АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА



   Our response to those who laugh at biblical chronology

 

   We, Christians, creationists and supporters of the idea of ​​the existence of the Creator, are not accidentally standing on our positions. Theoretical scientists, as they call themselves, have repeatedly confirmed their bad reputation with their incorrect calculations - astronomers, physicists, geologists, biologists, and also historians. A good argument in favor of this is that the early history of ancient Egypt, as it was composed, consists of dates and not only of solid fantasies. Errors are possible and obvious, especially when it turned out that they were discovered even in the events of 700-800 years ago.

  The states of the ancient world are a mystery to everyone. Until now, no one can explain where, after the primitive tools of labor of primitive society, almost modern surgical instruments suddenly appear in ancient Egypt?

   We know that the post-Flood history (and very few people deny the flood itself, too many traces - alluvial and flooded buildings were found) is about 4500 years old - 2500 years before Christ and 2000 after, new finds, for example, on Mount Ararat, confirm this... It is this approximate age that the most ancient written sources have, but, nevertheless, for some reason, periods much longer in time appeared in the history of Egypt and other ancient countries. But can you trust them?

   There were some adventures here. So, in museums, only a part of the exhibits are on display in the halls, and what does not correspond and what these scientists do not need for people to see, lies in the storerooms and is not shown to anyone.

   The emergence of the ancient Egyptian state, the capital Memphis and the so-called I dynasty of pharaohs (Narmer), scientists date differently, from 4000 to 3000 BC., or the so-called "Bronze Age". The discrepancies are huge, there is little written evidence, for example, the Palermo stone, where the I dynasty and the unification of the northern and southern kingdoms are mentioned, a little older than 4000 years (about 2200 BC, that is, much later than the events described). Inaccuracies could creep into the translation, and in addition, when there are not enough records, a dubious radiocarbon method is used for dating, where there are more unknowns in the systems of equations than the equations themselves.

   Nevertheless, they establish the exact years of the reign of the pharaohs (and there are discrepancies, as in astronomy, for example, too - according to parallaxes, some scientists say that the North Star is 300 light years away, while others claim that it is 400), and "white spots" fill out of my head. On the first unverified and unproven thesis, taken as a dogma, then all the rest are strung.

   The same is the situation with Pharaoh Djoser, the first in the III dynasty. It was once believed that he lived 3000 BC, and now they have about 2700.

   Like the creators of this "chronology", Lyell once did - he took several fossils of mollusks, arranged them as he wanted, and invented linden ages.

   Something for Egyptian history is taken from Herodotus, but where is the guarantee that his works completely reliable? After all, as it turned out now, the Greco-Roman civilization knew very little about the Egyptian and Babylonian!

   The exact dating is impossible due to the fact that the ancient world did not know a single chronology, but only a relative one, where the years were counted according to the reign of the kings, and with the death of the monarch a new reckoning of years began.

   Nevertheless, thanks to written sources, as well as archaeological research and found objects, we know much more about the later period of Egyptian history, for example, that Moses (Mousos) is from the Pharaonic family, although the adopted son is a real historical person, and that the exodus Jews (descended from the patriarchs, and not "from a small tribe of the Bronze Age") from Egypt really was. Egyptology also made it possible to find written information (not to mention material) about the biblical patriarchs, for example, about Joseph (Tsantsaf) - the ruler of Egypt.

  Isn't it time for scientists, in the spirit of true science, to change their approach to ancient history and make it reliable and serious, and not like "biology" restoring an entire organism from several bones? Namely: rely on true reasoned facts!

   And in conclusion, it should be noted that the Bible as a historical document is still right and can be trusted !!!

ВИСЛОВЛЮВАННЯ

 




ТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТ



   Вагомість (значення, глибина думки) різних біблійних текстів не скрізь однакова. Це стає зрозумілим при порівнянні, наприклад, Іван 3.16 та Дії 18.1. Тим не менш, інформації, що не має значення, у Біблії немає.

   У БІБЛІЇ МІСТЯТЬСЯ ВСЕ НЕОБХІДНІ НАМ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ. Вона вичерпна в тому сенсі, що має у собі все необхідне, щоб наставити нас у цьому житті і допомогти досягти вічної мети : «Знайди в книзі Господній, і прочитай; жодне з цих не забуде прийти і одне іншим не заміниться» (Іс 34.16).

 

   Біблія ніде не суперечить собі.

   Здаються протиріччя, ал при ретельному розгляді вони з'ясовуються. Основними причинами виникнення таких протиріч є недотримання деяких біблійних принципів :

1. Часто повідомлення Біблії дуже стиснуті. Так, про звернення Левія (Матвія) йдеться лише в одному вірші (Матв 9.9). На питання, що часто ставиться про дружин синів Адама, можна знайти відповідь лише в скупих, не розрахованих на повноту, повідомленнях Біблії. Вирішити цю проблему можна за допомогою наступного висновку: згідно з Бут 5.4, у Адама були сини та дочки; в обстановці початку вони брали шлюб один з одним; у наступному поколінні у шлюб вступали вже двоюрідні. Відразу після створення інбридинг не дав згубних наслідків.

2. Деякі події описуються у паралельних місцях у іншому плані.

Приклад 1: Родовід Ісуса - Матвій 1.1-17 і Лука 3.23-38 ставлять перед собою дві різні цілі. У першому випадку доводиться царське походження Марії по лінії Давида («сина Давида»), а в іншому випадку це родовід Йосипа (версiя).

Приклад 2: Різні повідомлення про воскресіння Ісуса в деяких незначних деталях розходяться.

3. Деякі духовні висловлювання передають справжній сенс лише як доповнення. Наприклад, фізику світла можна описати одним тільки комплементарним способом (лат.complementum - доповнення) : з одного боку він поширюється як хвилі, з іншого ж має властивості частинок (фотонів). Лише коли обидва, по суті справи, що ніби суперечать одне одному, скомбіновані, можна осягнути реальність.

   Такі комплементарні висловлювання трапляються й у Біблії. Так, для рятуючої віри є два суперечливі, а насправді доповнюючі одне одного висловлювання :

а) «Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від справ закону» (Рим 3.28).

б) «Чи бачите, що людина виправдовується справами, а не тільки вірою?» (Як 2.24).

4. Деякі проблеми виникають через переклад. Так, текст Бут 2.23 неможливо зрозуміти без знання єврейських слів «іш» (чоловік) та «іша» (жінка). Матв 5.8 у традиційному російському перекладі звучить «сотворіть гідний плід покаяння», тоді як у грецькому оригіналі написано: «Створіть плід, гідний покаяння». У Рим 10.4 насправді сказано не «кінець закону - Христос», а «МЕТА закону - Христос» (грецьк. «телос» - мета).

5. В окремих випадках з'ясувати протиріччя важко, але можливо.

Приклади: смерть Юди (Матв 27.5 - Дії 1.18); вміст ковчега заповіту (1 Сам 8.9 - Євр 9.4); смерть Саула (1 Сам 31 - 2 Сам 1). У Матвія сказано, що Юда повісився, а в іншому місці сказано, що «розсілося лоно його». Вони здаються суперечливими, але підходять один до одного, якщо друге висловлювання сприйняти як сильний, барвистий опис.

6. Для повного пояснення Біблією будь-якої теми треба брати кілька текстів та зіставляти їх (Іс 28.10). НЕДОЗВОЛЬНО виривати окремий текст із контексту (глави) і будувати вчення на ньому.

Афоризм: «Люди відкидають Біблію не тому, що вона суперечить сама собі, а тому, що вона суперечить їм».

 

   Біблія є єдиною книгою, що повідомляє пророцтва, які з часом здійснилися.

   Визначення: ПРОРОЦТВО - це точне передбачення певного події майбутнього, яке відбувається за допомогою звичайних засобів людського пізнання. Це, таким чином, завчасне оголошення подій майбутнього, на відміну від опису історії, коли йдеться про подальше опис уже минулих подій. В Іван 13.19 Ісус підкреслює зміцнюючу віру мету пророцтва: «Тепер говорю вам, перш ніж те справдилося, щоб, коли справдиться, ви повірили, що це Я».

 

   Часто Бог починає Своє одкровення з повідомлення лише про одну деталь, яка поступово розкривається далі. Найяскравішим прикладом цього прийому є пророцтва про прихід у цей світ Ісуса.

 

   При поверхневому читанні тексту виникає небезпека поставитися до деталей висловлювань як до незначних дрібниць. Для загального розуміння, однак, вони мають глибоке значення.

Приклад 1 : Римський звичай перебивати ноги у жертви, що висить на хресті, був застосований до розбійників, але не до Ісуса (Іван 19.32-36). Тому пророче обгрунтування цього з Вих 12.46 «кістки його нехай не ламаються» важко розпізнати, оскільки в старозавітному місці йдеться про пасхальне ягня.

Приклад 2 : Згідно з старозавітним звичаєм, Ісуса повинні були страчувати за стіною Єрусалима, тому що за часів Старого Завіту жертовні тварини спалювалися за табором (Лев 16.27, Євр 13.11-12).

 

   Біблійні висловлювання мають такий глибокий зміст, який по-людськи неможливо виміряти (1 Кор 13.12). Георг Хунтеманн дійшов висновку: «Те, що Біблія хоче сказати нам, знаходиться поза дослідницькими можливостями людського розуму».

    Багатство біблійних висловлювань перевершує будь-яке людське мислення. Вона охоплює відрізок часу «до створення світу» (Єфес 1.4) до Божої Вічності (Об'явл 22.5). Біблія відповідає нам на всі ті питання, на які не в змозі відповісти природознавство:

- У чому суть смерті, чому вона існує і як довго вона існуватиме?

- Що таке людина? Звідки ми? Навіщо ми живемо і куди йдемо?

- Що чекає на нас у вічності?

 

   Біблія є особливим літературним твором.

   Багатство біблійної мови дозволяє нести звістку порятунку в такому розмаїтті літературних жанрів, якого ми не знаходимо в жодній іншій книзі : вірш (Пс 119), гімн (Кол 1.15-17), пісня про кохання (Піснь Пісней), наукове повідомлення мовою повсякденного спілкування (Бут 1), історичне повідомлення (Ездра), притча (грецьк. «параболе», тобто поставлене поруч) - загальна ситуація з повсякденного життя як предмет порівняння (Матв 13.3-23), і навіть особлива ситуація як повчальне оповідання з алегоричним значенням (Лука 18.1-8), образна мова (Іван 15.1), пророча образна мова (Об'явл 6), пророча мова (Матв 24), парадокс (Фил 2.12-13 ), проповідь (Дії 17.22-31), повчання (Кол 3.16-17), славослів'я (Єфес 1.3), благословення (Фил 4.7), повчання

(Рим 5.12-21), сімейна хроніка (1 Пар 3), молитва (Пс 35), особисте свідчення (1 Ін 1.1-2), сновидіння (Бут 37.6-7), пряме звернення Бога (Матв 3.17), бесіда про спасіння душі (Іван 4.7-38), диспут (Дії 15.7-21), слухання судової справи (Іван 18.28-38), мудрі вислови (Прит 13.7), обітниця (Марк 16.16), судовий вирок (Матв 11, Суд 14.12-14), щоденник (Дії 16), особисте листування (Флм), монолог (Йов 32-37), діалог (Йов 3-31), лірична поезія (Піснь Пісней), біографія (Неєм), пролог (Лука 1.1-4), епілог (Іван 21.25), еліпс (грецьк. «перепустка», упущення маловажного - Матв 9.9), метафора (переносний сенс - Авд 4), напис (Іван 19.19), шифр (Об'явл 13.18). Крім того, законодавство (цивільне, судове, моральне, ритуальне), апокаліптика (Дан і Об'явл) і тимчасове приховування істини (Дан 12.9).

   На противагу цьому в Біблії відсутні : сага, легенда, міф, казка, байка, сатира, іронія, комедія, жарт, утопія. Тільки стилістичні прийоми гіперболи (перебільшення) та іронії (зміни - 2 Кор 12.11) іноді використовуються як чітко розпізнані.

   У жодній історичній книзі світу не зустрічається такої багатої палітри виразних засобів, і жодна книга не є такою правдивою у своїх висловлюваннях. Біблія використовує багатство виразних засобів мови. Поряд з формою прямої мови, що найчастіше зустрічається, ми знаходимо в Біблії численні специфічні мовні форми :

1. Феноменологічна мова. Коли причини того чи іншого явища неясні, воно описується з погляду спостерігача: у сучасній астрономії, як і Біблії, говорять про схід і захід Сонця, хоча це пояснюється не «бігом Сонця», а обертанням Землі.

2. Ідіоматичні обороти. Короткі мовні обороти зустрічаються в певних ситуаціях частіше, ніж розгорнуті конструкції (Суд 14.18 - «Ви орали на моїй телиці»).

3. Поетичні прикраси. «Ліва рука в мене під головою, а права обіймає мене» (Пісн 8.3).

4. Картини та описи сучасних понять науки та техніки. Біблія описує технічні досягнення, які за часів її виникнення ще існували, і ситуації, яким наука дала спеціальні назви:

- замість слів «супутник», «космічна лабораторія» та «орбітальна станція» Біблія барвисто каже: «Але хоча б ти, як орел, піднявся високо і серед зірок влаштував гніздо твоє, то і звідти Я скину тебе, каже Господь» ( Авд 4).

- замість того, щоб говорити мовою гінекології про онтогенез (ембріональний розвиток) в матці, Біблія описує розвиток дитини в утробі матері: «Не приховані були від тебе кістки Мої, коли я творимий був у таємниці, утворювавсь був у глибині утроби» (Пс 139.15 ).

5. Конкретні природничо-наукові формулювання. Прикладом є опис акта творіння, коли, наприклад, описується метод виміру часу і конкретна одиниця його виміру (Бут 1.14,19).

6. Картини повсякденного життя є поясненням духовних істин. Так, у притчі з Матвій 13.3-23 сіяч є глашатаєм біблійної звістки, насіння - слово Боже, терни - перешкода, а добрий ґрунт - відкрите серце людини.

 

   Враховуючи розмаїття літературних жанрів і мовних прийомів, слід дуже уважно ставитися до кожного біблійного тексту. Отже, висловлювання слід або сприймати дослівно, або переносному, але точному сенсі.

а) Дослівно: в Лука 24.44 Ісус вчить такому розумінню Писання: «Ось те, про що Я вам говорив, ще бувши з вами, що належить виповнитися всьому, написаному про Мене в Мойсеєвому законі і в пророках і в псалмах». Це підкреслюється і в інших місцях: «Хай збудеться промовлене Господом через пророка, який говорив» (Матв 2.15); «Нині виповнилося це писання, яке ви чули» (Лука 4.21); «Невже ви ніколи не читали у Писанні?» (Матв 21.42).

б) У переносному, але цілком певному значенні: коли Ісус каже: «Я є Лоза, а ви гілки» (Іван 15.5), то не слід розуміти цього дослівно, а в переносному сенсі. Найчастіше вкладений сенс легко можна дізнатися, бо барвистий оборот збільшує наочність і полегшує розуміння.

У цьому випадку додається ще й пропозиція, що містить основну думку:

«Без Мене нічого не можете робити».

 

   ПРО ЗНАЧЕННЯ ВИКАЗІВ БІБЛІЇ.

   Свідчення Біблії є найціннішою інформацією. Відомий євангеліст Вільгельм Паалс справедливо підкреслює: «Євангеліє є найкращою звісткою, яка колись повідомлялася людям. Ніколи ще нам, людям, не проповідувалося щось подібне». У Псалмі 119 багаторазово прославляється значення слова Божого: «Закон уст Твоїх для мене кращий за тисячі золота і срібла» (вірш 72). «Радію я слову Твоєму, як одержавший великий прибуток» (вірш 162).

   Хто нехтує Словом Божим, той буде засуджений. Як слухання Слова призводить до віри (Рим 10.17), а тим самим, до спасіння, так відкидання Слова веде до смерті: 1 Сам 15.23 : «За те, що ти відкинув Господнє слово, і Він відкинув тебе».

Іван 8.47 : «Хто від Бога той слухає слова Божі; тому ви не слухаєте, що ви не від Бога».

Дії 13.46 : «Вам першим слід було почути слово Боже; але як ви відкидаєте його і самі себе робите негідними вічного життя».

 

   Біблія складається з Старого та Нового Завітів.

   Обидві частини однаково є Словом Божим і одну з них не можна використовувати проти іншої. У Новому Завіті часто цитуються витримки зі Старого. Зауважимо, що це робиться не завжди дослівно, але Бог пов'язує їх із новими одкровеннями.

   У Новому Завіті виконуються основні пророцтва Старого: «І всі ці (люди Старого Завіту), свідчені у вірі, не отримали обіцяного, тому що Бог передбачив для нас щось найкраще, щоб вони не без нас досягли досконалості» (Євр 11.39). Господь Ісус вже є у Старому Завіті: «Дослідіть Писання, бо ви думаєте через них мати вічне життя; а вони свідчать про Мене» (Іван 5.39).

 

   У Біблії :

- Історія та оповідання повинні сприйматися буквально

- Також буквально мають сприйматися закони та накази

- У пророцтвах іноді використовується символічна мова. Символи ж біблійних пророцтв пояснює сама Біблія :

  1. «Море» та «води» означають народи (Об'явл 17.15).

  2. «Вітри» означають війни (Єр 51.2).

  3. «Звірі» та «роги» означають царства (Дан 8.20-21).

  4. «День» у пророчому обчисленні означає рік (Єз 4.6).

  Примітка: Важливо враховувати, скільки, наприклад, символічний звір має голів і рогів, якщо вони згадуються, але неважливо, що у нього 4 ноги, якщо про них нічого не говориться.

 

   ПРО АПОКРИФИ

   Старозавітні апокрифи, всього 11 (грецьк. «апокрифос» - прихований, таємний, несправжній), НЕ МОЖНА вважати Словом Божим.

   Вони написані у час між Старим та Новим Завітом.

   Основними запереченнями проти того, щоб прирівняти їх за значенням Біблії, є:

1. Вони містять деякі вчення, що суперечать Біблії, такі як прощення гріхів через милостиню (Товіт 12.9), схвалення магії (Товіт 6.9), прощення гріхів мертвих за молитвами живими (2 Мак 12.46).

2. Вони ніколи не були і не є частиною ТАНАХу (іудейського старозавітнього канону), тому що це пізніші доповнення. Так, третя книга Ездри взагалі є тільки у Вульгаті (латинській Біблії). Тому апокрифи завжди були предметом спору. На Трієнському соборі 1546 року католицька церква зрівняла апокрифи зі Старим та Новим Завітами, що слід розцінювати як реакцію на Реформацію

3. Їх не цитує жоден автор Нового Завіту, хоча у Новому Завіті цитуються майже всі книги Старого, за винятком чотирьох малих книг.

4. Апокрифи САМІ припускають, що вони не безпомилкові. Так у передмові книги Сирах написано: «Отже, прошу вас, читайте цю книгу прихильно і уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, може бути, погрішили, працюючи над перекладом». У жодній з канонічних книг Біблії подібних висловів НЕМА.

   Приблизно те саме можна сказати і про новозавітні апокрифи (Євангеліє від Хоми та ін.).

 

   Чи слід апокрифи повністю відкинути? Лютер дав вдале формулювання цим книгам: «Хоча ці книги і не можна ставити нарівні зі Святим Письмом, читати їх все ж таки повчально». Цю думку поділяють інші християнські письменники. Якщо читати апокрифи, не надаючи їм значення Біблії, а ставлячись до них, як до історично примітних книг (наприклад, книги Маккавейські), ми матимемо для себе неабияку користь. Особливо цінною є книга Сирах, яка торкається всіляких життєвих ситуацій, за змістом і формою наближаючись до біблійних книг про мудрість, не претендуючи на те, щоб її вважали Словом Божим.

ВЕТЕР НАДЕЖДЫ - ПЕСНЯ О ЛЮБВИ

 



https://www.youtube.com/watch?v=5kZwlvmT_5k



VVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVV

 


Где ты, свет и сон? Где ты, смех и стон?
Ты не слеп, судьба не слепа.
Без окна стена, без огня дома -
Не прожили б дня, не прожили б дня.
Вправо, влево ль руль,
Правду говорю, вру ль -
Ветра нет парусам.
Я себе не верю сам.

Может, нужно лгать самому себе?
Может, нужно плавать по воле волн?
Мой же утлый чёлн не уловом полн,
Предоставлен судьбе мой чёлн.
Вправо, влево ль руль,
Правду говорю, вру ль -
Ветра нет парусам.
Я не верю чудесам.

Словеса чудес, чудеса словес,
Иглы птиц штопают небеса.
Словно тает лес и теряет вес
Всё, во что ты не веришь сам.
На таком пути может нас спасти,
Может всех спасти лишь одна любовь,
Коль в неё поверишь вновь.

Ветер надежды держит парус на рассвет,
И молодеешь ты на двадцать лет.
Светит, как прежде, в небе ранняя звезда,
Что Венерой звалася всегда,
Что Любовью звалася всегда.

Ветер надежды держит парус на рассвет,
И молодеешь ты на двадцать лет.
Светит, как прежде, в небе ранняя звезда,
Что Венерой звалася всегда,
Что Любовью звалася всегда.


ЕДИНСТВО

 



ООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО


 

   Мы не можем постичь Бога своим разумом. Он вне пространства и времени, Он неисследим, поэтому заповедь запрещает делать изображение Бога. Но Он «не переставал свидетельствовать о Себе» (Деян 14.17); Он явил Себя нам. Он Един и в то же время Он ТРИЕДИН.

 

   1. Единый Бог: Нет другого Бога, как только Бог Авраама, Исаака и Иакова (Исх 3.6) : «Я первый, и Я последний, и кроме Меня нет Бога» (Ис 44.6). «Прежде Меня не было Бога, и после Меня не будет. Я, Я Господь, и нет Спасителя кроме Меня» (Ис 43.10-1). Поэтому заповедь гласит: «Да не будет у тебя других богов пред лицем Моим» (Исх 20.3). Изображения богов в различных религиях – ничтожества : «Ибо все боги народов - идолы, а Господь небеса сотворил» (Пс 95.5); они «ветер и пустота» (Ис 41.29).

 

   2.Триединый Бог: в то же время Бог предстаёт перед нами в трёх лицах. Речь идёт не о трёх различных богах, а, как подтверждается многими местами Библии  (1 Кор 12.4-6, Ефес 1.17, Евр 9.14), о триединстве воли, действия и сущности Божьей. Этот триединый Бог представлен в трёх лицах : Бог Отец, Сын Божий Иисус Христос, Святой Дух. Очень ясно и отчётливо проявляется это в повелении о крещении (Матф 28.19). Нигде не встречающееся в Библии выражение «Троица» является всего лишь человеческой попыткой выразить одним словом эту Божью тайну.

 

   В Иисусе Бог стал человеком. «И Слово стало плотью» (Иоанн 1.14). Бог стал видимым, слышимым, осязаемым (1 Ин 1.1) и постижимым верою (Иоанн 6.69).

   Бог послал нам Господа Иисуса «для веры» (Рим 3.25). Поэтому Иисус играет для нас особую роль. Мы будем иметь спасительную веру лишь тогда, когда поверим в Него. Он пострадал за нас на кресте, Он искупил нашу вину, Он дорого заплатил за нас (1 Пет 1.18), поэтому мы должны призывать Его имя, чтобы спастись (Рим 10.13).

   Через Иисуса мы имеем доступ к Отцу (Иоанн 14.16), и можем как дети говорить Ему «Отче наш» (Рим 8.15). Иисус является Сыном Божьим, у Него общая сущность с Отцом: «Я и Отец - одно» (Иоанн 10.30), поэтому Он мог сказать: «Видевший Меня видел Отца» (Иоанн 14.9). Фома говорит Воскресшему: «Господь мой и Бог мой!» (Иоанн 20.28)=

   Божественность Иисуса и его единство с Отцом можно далее подтвердить следующими именами и деяниями Иисуса :

- Творец (Ис 40.28 - Иоанн 1.3)

- Свет (Ис 60.19-20 - Иоанн 8.12)

- Пастырь (Пс 22.1 - Иоанн 10.11)

- Начало и конец (Ис 41.1 - Откр 1.17)

- Прощающий грехи (Иер 31.34 - Марк 2.5)

- Создатель ангелов (Пс 148.5 - Кол 1.16)

- Ему поклоняются ангелы (Пс 142.2 - Евр 1.6)

   Всё это подчёркивается и в Фил 2.6

   Приняв образ человека, Иисус Христос был в полной зависимости и послушании Отцу. В связи с принятием Иисусом образа человека отчётливо прослеживается иерархия между Отцом и Сыном: как жене глава муж, так и Христу глава Бог (1Кор 11.3). Теперь же Он воссел одесную Бога и является подобием Его сущности (Евр 1.3). Отец дал Сыну Свою власть как на небе, так и на земле (Матф 28.18), а также передал ему право судить мир (Иоанн 5.22), ибо всё покорил под ноги Его (1 Кор 15.27). И наконец, написано: «Когда же всё покорит Ему, тогда и «Сам Сын покорится Покорившему всё ему, да будет Бог всё во всём» (1 Кор 15.28).

 

   Дух Святой также является Божьей личностью, но с другими функциями, нежели Сын Божий. Он наш Утешитель (Иоанн 14.26), и Ходатай, Он раскрывает нам библейские истины (Иоанн 14.17), посредством праведной молитвы ходатайствует о нас перед Богом (Рим 8.26), и без Него мы вообще не можем познать Иисуса, как личного Спасителя и Господа. Можно сказать, что это заместитель Христа на земле.

 

* * *

                                               

   Мы, христиане, верим в то, что Бог наш триедин, то есть состоит из трёх личностей. Представители же других религий, например, иудаизма и ислама, считают это учение каким-то бредом, ересью. Наша задача - подтвердить то, что учение, о котором мы говорим, верно и естественно.

   О триединстве Божества в Ветхом Завете не говорится слишком явно. Причина этому в том, что когда он писался (в эпоху древнего мира), существовало много так называемых богов, идолов и прочих предметов поклонения. Если бы тогда проповедовалось учение о троице, могли бы подумать, что речь идёт о трёх богах, хотя на самом деле это не так.

   Тем не менее уже в Ветхом Завете отображена истина о нескольких Божественных личностях (Быт 1.1-2). Под словом «начало» имеется в виду 2-я Божественная личность - Христос, о котором говорится в  Иоанн 1.1

   Кроме того,  Быт 1.26 и 3.22

   Вспомним также текст из пророка Исаии (Ис 63.9-10).

   Кстати, само еврейское слово «элоhим» (Бог) - множественное число.

   А теперь обратимся к Новому Завету.

   Когда крестился Иисус, впервые были показаны людям все три Личности Бога (Матф 3.16-17). Все мы помним поручение, которое Он дал ученикам (Матф 28.19).

   Апостол Иоанн пишет : 1 Ин 5.7

   В одном из посланий апостола Павла содержится приветствие: 2 Кор 13.13

   Хотя существует три Божественных личности, они обладают единой природой. У них одинаковый характер, главная черта которого -  ЛЮБОВЬ (Иоанн14.8-9).

   Итак, Иисус, Которого можно видеть, является олицетворением Отца. Но не только Отца, но также Его заместителя и Утешителя нашего - Святого Духа (Иоанн 1.18).

   Нет оправдания тем, кто отвергает и унижает Сына Божьего. Кто унижает Христа, тот унижает и Отца, и Духа Божьего (Иоанн 15.23).

   О единстве Божества Иисус также сказал: «Я и Отец - одно» (Иоанн 10.30).

   Когда Иисус говорил, то говорил Он от имени Отца и Святого Духа как Иегова (что значит Сущий, то есть Тот, Кто был, есть и будет).

   Очень важна весть о ниспослании Утешителя - Святого Духа (Иоанн 14.16-17, 15.26-27). Он является продолжением спасительной работы Иисуса Христа и может прийти от Отца только через Христа.

   Во всех деяниях Христа участвовали все три лица Божества, например, в избрании апостолов.

   Обычно Отец посылает духа человеку, а Христос призывает (так было, например, при призвании Матфея). Между Отцом, Сыном и Святым Духом, как и во всей непавшей вселенной, существует полное взаимопонимание и разделений НЕТ.

   Из книги Бытие (первых глав), а также из первой главы Евангелия от Иоанна видно, что Иисус совершал всё силою слова, в котором сотрудничали все три Личности.

   Иисус при сотворении вложил в человека единство и взаимопонимание. Священное Писание, которое было дано людям - это сила Христа и сила Святого Духа (2 Пет 1.21).

   Наконец, Христос принёс себя в жертву Духом Святым Отцу (Евр 9.14).

   Мы, сотворённые по образу и подобию Божьему, должны присоединиться к единству Отца, Сына и Святого Духа. На это есть веские причины, поскольку Бог :

1. Принял нас такими, какие мы есть (Матф 11.28)

2. Объявил нас Своими (Ефес 2.19)

3. Назвал «возлюбленными» (как Он назвал возлюбленными Христа, так же называет и нас, когда мы вступаем с Ним в завет)

   Хотя грех производит разделение и удаляет от Бога, Он долготерпит и долго ждёт нас. Об этом красноречиво говорят притчи из 15-й главы Евангелия от Луки (Лука 15.4-10,20-24). Эти притчи - ещё одна иллюстрация характера Божества.

   Однажды Елена Уайт сказала: «Единство - это великая сила». Именно к единству нас и призывает Бог. Как едины во всех деяниях Божественные личности, так и мы, дети Божьи, должны быть едины между собой и едины с Богом (Иоанн 17.21-23), и это единство явить другим людям.

среда, 3 июня 2026 г.

THE REST

 




оооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо



   For all the centuries of the tragic history of the Earth, there was a so-called remnant - those who were faithful to God and those whom He considered His.

   As we know, in the antediluvian world among the descendants of Adam and Eve there were two types of people - the Cainites, who did what they wanted, and the Sethites, who worshiped God and kept His commandments. It is a general principle that there are two groups of people. But it so happens that many of the first group leave God, and only a remnant remains. We will not hide the fact that, on the contrary, people from the second group (sinners) repent and come to God.

   Subsequently, the Cainites and Sethites, through close relationships, mixed with each other, and there were almost no faithful left. We know of the patriarchs from Seth to Noah, and there probably were others. A special person was the righteous Enoch, taken alive to heaven.

   When everyone was corrupted, only Noah and his family remained with God, only 8 people. During the flood, only they remained and survived, all the rest were destroyed, because they went too far.

   And again, most of Noah's descendants became corrupted, as evidenced by the episode with the Tower of Babel. All mankind became idolaters (although many of those who did not hear about God, but lived according to their conscience, many will be saved), and at this moment God chooses Abraham, who answers His call, and goes to the land of Canaan. Since then, God's remnant can be considered his family, including servants, but not only. For example, there was also Melchizedek, the king of Salem and the priest.

   The basis of the Israelite people was later formed by Abraham's grandson Jacob, his 12 sons, and also grandchildren. In the amount of 70 people, they moved to Egypt and there multiplied for 400 years to several million people. God continued to consider them his own, despite the fact that in Egypt there were no conditions for keeping the law and keeping the commandments, and then brought them out of Egypt. Due to the retreat (the golden calf and the murmur after the return of the spies), a new remnant appeared, because the former slaves did not enter the promised land.

   There were also sins and repentances many times during the time of Joshua and the judges, when the Israelites began to serve idols and came back in trouble. A striking episode is the demand of the Israelites to install a king for them, although Israel was a theocracy and this was not part of God's plans. After the death of Solomon, the loss of the majority of the people again occurs - first, ten tribes of the northern kingdom fall into idolatry, and then they are taken away into the Assyrian captivity and disappear. The southern kingdom was also defeated and the people were captured by Babylon. The little tribe of Benjamin also ceases to exist. At this point, the tribe of Judah, or Jews, becomes God's remnant. Some of them returned to their homeland, but the majority remained to live in the scattering countries of the ancient world from Persia to Rome; nevertheless, both of them worshiped the Creator God.

   Difficult times fell to the lot of the Jews in the Greek period, when the Greeks tried to eradicate their religion altogether. It ended with a Maccabean rebellion and victory, and many faithful and courageous people kept the faith and became a remnant. Was not easy the next Roman period, and yet it was different from the previous one - the Romans ruled on the holy land with an iron hand, but did not interfere with the religion of the Jews, but demanded only loyalty. By this time, Pharisaic Judaism had become a formal religion of traditions and rituals, and there were very few sincere believers.

   The birth and beginning of the mission of Jesus Christ led to the birth of the so-called church, which was based on the apostles. Jesus and His first disciples were Jews, and for a very long time the sermon concerned only the Jews, and then the Gentiles. The Jews rejected Christ, declaring Roman Caesar their king and stoning Stephen. But I must say that God did not reject and will not reject all Jews (including modern ones), the root and main trunk remained forever.

   From the second to the fourth century AD, there was a retreat in the church, the emergence of heresies and the nationalization of Christianity. After that, the overwhelming majority of Christians fell away, becoming Catholics and Orthodox, for their faith is a mixture of the Bible with paganism. But even then there was a faithful remnant who tried to keep the truth in all its purity (Waldensians, Albigensians, John Wycliffe, Jan Huss and other reformers).

   Further events led to the emergence of the so-called Protestantism - the Lutheran and Anglican churches. Representatives of these churches first became a remnant, but then fell away, when these religions, having become state ones, themselves forgot the truth and, like Catholics, persecuted dissidents.

   Around this time, denominations appear that look very close to what the Bible teaches, and suffer hardships and persecution: Anabaptists, Seventh-day Baptists, Methodists, and others.

   Most of the official churches (Orthodoxy, Catholicism, Lutheranism), despite all the results of a careful study of the Bible, resolutely rejected them, and then God rejected the universal Christian church, but not all, but raised up a remnant according to the prophecy from the 12th chapter of Revelation from those who believe in Jesus Christ and keeps all of God's commandments, including the fourth. These are Seventh-day Adventists.

   The task of the SDA church is to be the bearers of pure biblical truth and prepare the world for the Second Coming of Christ, which will happen soon according to the signs that He Himself called. But here it must be said that not all members of this church truly worship God, some are such only in name, they were baptized by Adventists and recorded in the church book. There will be a new remnant: such people will leave the church, and in their place will come others who have believed, people from the world.

   It will be a truly pure and loving remnant of God. They will meet alive the second coming of Christ and it is them, just like the resurrected righteous of the past, He will take with Him to where He prepared a place for them - to His infinite Kingdom forever!