мммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммм
ТЕОКРАТІЯ - царство, безпосередньо кероване
Самим Богом. Вона була в Ізраїлі у Старому Завіті.
Ізраїль став теократією, погодившись у
всьому підкорятися Богу і прийнявши Його своїм правителем (Вих 19.5-8, 24.3-8).
Установчий закон був проголошений Самим
Богом. Інші закони Він дав Мойсеєві, який написав їх у книгу для Ізраїля. На
цих законах і ґрунтується його правління.
Господь, будучи верховним Правителем, Сам
призначав підлеглих Йому служителів - Мойсея, Ісуса Навина, священиків тощо.
Іноді Він відкривав свою волю через ПРОРОКІВ
(Ам 3.7) або через УРІМ І ТУММІМ :
«І буде він звертатися до священика Елеазара
і питати його про рішення, за допомогою урiму перед Господом ; і за його словами повинні виходити, і за
його словами повинні входити він (Ісус Навин) і всі сини Ізраїлеві...» (Чис
27.21).
«Господи Боже Ізраїлів! Відкрий твому рабу.
І сказав Господь: прийде» (1 Сам 23.11).
У дні Самуїла Господь, на виконання волі
народу, дав їм царя, але все-таки Він продовжував керувати Ізраїлем, як і
раніше, через Своїх слуг і пророків (1 Сам 8.10, Ам 3.7).
Теократія фактично закінчилася тоді, коли
юдеї, заявивши, що їхній правитель не Христос, а римський кесар, нарешті,
розіп'яли Його, свого правдивого Правителя (Іван 19.15).
Так як Ізраїль відкинув свого Царя - Христа,
то і Бог відкинув їх, як Свій народ (Матв 21.43). Цим і закінчилася єдина у
світі теократія.
Христос навчав
принципу відокремлення церкви від держави : кесарево - кесареві (світській
влади), а Боже - Богу (глава істинної церкви - Христос - Кол 1.18) (Матв
22.15-22).
Церква ніколи не
повинна вдаватися до допомоги світської влади, оскільки :
1. Ісус
сказав, що царство Його не від цього світу і щоб слуги Його тому не билися за
те, щоб Він
не був відданий юдеям (Іван 18.36) : «Якби
від світу цього було царство Моє, то служителі
Мої трудилися б за Мене, щоб Я не був
відданий юдеям».
2. Він
дорікнув Петру за те, що той хотів захистити Його мечем (Матв 26.47-53, Іван
18.10-11).
3. Він
виправив також Своїх учнів, коли вони хотіли звести вогонь на самарян і знищити
їх за те,
що ті не хотіли прийняти Христа (Лука
9.51-56).
4. Притчею
про кукіль Він навчав, що віруючі не повинні знищувати безбожних (Матв
13.24-30,
36-42).
Писання вчить, що
всі повинні підкорятися світській владі (Матв 22.21, Рим 13.1-7, Єр 27.6-9).
Однак МИ ПОВИННІ
СЛУХАТИ БОГА БІЛЬШЕ ЛЮДИНИ, якщо світський закон іде врозріз з Божим (Дії 4.19,
5.29).
Світська влада не
повинна втручатися у справи церкви та порушувати заповіді, як видно з
наступного :
1. Бог
визволив товаришів Даниїла, які, будучи вірними Богові, не вклонилися золотому
бовванові.
2. Даниїл
був урятований з левового рову, куди був кинутий за те, що продовжував молитися
Богові, а не цареві (і проповідував
Євангеліє).
3. Петра
було врятовано з в'язниці, куди він був кинутий за те, що проповідував Христа.
Світська влада НЕ
МАЄ ПРАВА змушувати дотримуватися перших 4 заповідей, оскільки поклоніння Богу
є духовним (Рим 7.14, Іван 4.24).
Вона може змусити
дотримуватися останніх 6 заповідей, оскільки вони відносяться до думок і
намірів, про які людина не може судити (Вих 10.17, 1 Іван 3.15, Матв 5.27-28).
Світська влада
поставлена Богом і тому видає закони, охороняє свободу життя, власність, збирання
податків та інше. Цим законам необхідно коритися (Матв 22.11, Рим 13.1-7, 1 Пет
2.13-14). Християни повинні молитися за начальство (1 Тим 2.1-2).
Євангеліє є сила
Божа. Воно не потребує підтримки світської влади (Рим 1.16-17).