суббота, 17 января 2026 г.

DEATH AND ETHERNAL LIFE

 






ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ



Only one God has immortality, and because the person cannot be immortal (1 Tim 6.16, 1.17).

Man is mortal  (John 4.14, 1 Cor 15.53)  and because he must search for immortality (Rom 2.7).

 

Man was made from the dust of the Earth (Gen 2.7) and created in the image of God - a reasonable creature (Gen 1.26-27).

HOWEVER, THIS DOES NOT IMPLY THAT HE WAS CREATED IMMORTAL AND OMNISCIENT AS GOD.

 

BREATH OF LIFE (Heb. "neshimat-a-chaim") was blew in the face of the person in creation (Gen 1.7, Job 33.4). It is there and the animals (Gen 7.22). In the Old Testament this phrase is found 24 times, and nothing is said about  immortality.

SOUL (Heb. "nefesh", 754 times in Old Testament ; Greek. "psuhe", 104 times in New Testament). It have people and animals too, because they themselves are "soul alive" (Gen 1.20, 24 ; 2.7). THEREFORE THE SOUL IS MORTAL. "The soul thus will die" (Ezekiel 18.4).

SPIRIT (Heb. "ruach", 377 times in Old Testament ; Greek. "pnejma", 385 times in New Testament). Nowhere says that he is immortal.  Animals also have the spirit of life (Gen 7.15-22, Eccl 3.19-21).

 

Bottom line: these words are found in the Scriptures of all 1644 times, but said the provisions of the "immortal soul", etc. In addition, in Ezekiel 18.4 and elsewhere spoke of her mortality.

The doctrine of the immortal soul is pagan and NOT BIBLICAL .

The origin - the ancient world  (Babylon, Egypt, etc.).

Sources : Plato (427 -347 B.C.), Origen (185-254 A.D.), decision of V-th Lateran Cathedral (1515).

 

The spirit of life, the man with the creation, leaves it at the death (Eccl 12.7, 3.19-21).

In humans and animals have the same spirit of life that death leaves them (Eccl 3.19-21).

 

That spirit, or breath of life has no consciousness of itself, it is clear from the fact that the spirit has never opened one of his conscious existing to connect with the person in creation and at birth.

There is also more evidence that the same spirit has more conscious activities after he leaves the person at his death, than it was before the connecting with the person.

Where is the spirit at death, must be the same location from which it comes the resurrection, at the same time, we know that the spirit flies away to God (scattered), and the dust returns to the Earth (Eccl 12.7).

 

The BIBLE DENIES the HUMAN CONSCIOUS STATE AFTER DEATH, for "the dead know nothing" (Eccl 9.5, Ps 6.6).

The death of the man stops to think, to love, to hate and to praise God (Ps 146.4, Eccl 9.5-6, Is 38.18).

The dead know nothing, as those who have never lived (Job 3.11-17, 10.18-19). They do not know and those who continue to live on the Earth (Job 14.20-21, Is 63.16).

The fact that the soul, spirit and body are in a State of complete unconsciousness during sleep, they are deceased and in death, because death is compared to sleep (John 11.11-14, Dan 12.2, 1 Thess 4.14-16).

 

Answers to objections :

1. The promise of Christ that the thief will be with him in paradise, doesn't prove life after death because Christ ascended to heaven to His Father shortly AFTER THE REVIVAL (John 20.17-18).

2. The parable of Lazarus and the rich (Luke 16.19-31) does not teach that a person has consciousness after death, because there is no mention of the SOUL or SPIRIT, but said about people that have eyes, tongue and toes. The target of parables - explain what will happen to the righteous the wicked rich and poor after the trial.

3. The "resolve and be with Christ" (Phil 1.23) will, when Paul will receive his award at the second coming of Christ (2 Tim 4.8).

4. What Paul says in 2 Cor 5.1-8 ("out of body") will, when "this one mortal becomes dressed in immortal", at the time of the first resurrection (1 Cor 15.42-44, 54).

 

Penalty as the reward of the righteous WILL BE AFTER THE JUDGMENT (Rev 11.18, 22.12 ; Acts 17.31 ; John 12. 48). Satan and the wicked are reserved to the day of the Court to punish (2 Pet 4.9, Jude 6). They do not suffer before this time, since he did not know what killed before that great day (Matt 8.28-29, 7.21-23 ; Eccl 9.5 - "no retribution to them").

 

The wicked will be burned "unquenchable fire" (Matt 3.12, Mark 9.43-48). He called the unquenchable because goes out as long as there are hot (Jer 17.27).

Satan and the wicked will be "tortured forever" (Rev 20.10, 14.11). The expression "for ever", "forever" and "forever and ever" (Hebrews "olam", Greek "aion") are often used to this life, long and short, for example, and it will remain his slave forever ( Ex 18.9 ) [for life].

The third angel's message :

"He who worships the beast (and his image) and takes the mark it on your forehead or on his hand, the same shall drink the wine of God's fury, wine, whole, dough cleaner in the cup of his wrath, and will be tormented with fire and sulphur before the Holy Angels and of the Lamb, and the smoke of their torment will ascend for LIFE, and <until consideration> will have no rest day nor night, those who worship the beast and his image and receiving the mark of his name. Here is the patience of the Saints, fulfilling the commandments of God and the faith of Jesus" (Rev 14.9-12).

The continuation of the ceasefire, which drew Gomorrah and Sodom to ashes, would be only a "moment" in comparison with the infinite time. This can be said about the destruction of the wicked after the judgment  (Jude 7, 2 Pet 2.6, Lam 4.6).

 

Thus, the words "for ever", "forever" and "forever and ever" are set to infinity, if we are talking about things that will never BE CHICKPEAS, relocating and of limited duration, if applied to the subjects, that will not always exist.

 

Hell or LAKE OF FIRE : the wicked will be thrown, the earth beneath their feet turn into lava, and there will be burned (Satan) and branches (wicked) (Mal 4.1 ; Is 34.8-9 ; Rev 20.9,15 ; Mark 9.43-48). The wicked will, however their was no "and you" (Ezek 18.4-20 ; Obad 15-16 ;  Matt 10.28; Rev 21.4). They will go into the "Sheol" (nothingness).

 

After that, the new heavens and the new Earth will take place earlier and there always will be true (2 Pet 3.10,13 ; Rev 20.15, 21.1-4 ; Mal 4.3).

The wicked will suffer some less, some more of their cases respectively (Luke 12.47-48 , Judah 15-16 , Rev 20.12). They always will dead, therefore the punishment of them, which will cause the destruction will be eternal (Matt 25.46).

ЗДОРОВ'Я ТА ПРАВИЛЬНА ДIЄТА

 






++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++



   Бог визначив людині на початку зерновi, горіхи, овочі та фрукти (Бут 1.29-30, 3.18).

   Оскільки всі рослини були знищені потопом, після нього Бог дозволив людям їсти м'ясо (Бут 9.3, 18.8), але тільки чистих тварин (Лев 11.1-47, Повтор 14.3).

   Поділ на чистих і нечистих тварин був відомий до потопу, так як тільки чисті тварини приносилися в жертву (Бут 4.4; 7.2-3,8-9; 8.20).

   Оскільки м'ясо не було первісною їжею людини, Господь міг скасувати свій дозвіл їсти м'ясо, особливо після того, як давав євреям манну в пустелі (Чис 11.4-11).

   Досвід Ізраїлю в пустелі - прообраз тим, хто буде жити останніми днями, тобто Господь навчатиме Свій народ по можливості повертатися до початкової їжі і «не бути хтивим на зло» (1 Кор 10.6). Йдеться про те, коли євреї в пустелі захотіли м'яса і Бог послав їм перепелів, вони з'їли дуже багато і були вражені хворобою (Чис 11).

   Старий і Новий Завіт забороняють вживати кров і м'ясо задушених тварин, з якого вона на витiкла (Дії 15.19-20,29; Об'явл 2.14,20).

 

   Дії 10.9-17, 28 - відноситься не до їжі, а до ліквідації відмінностей між юдеями та язичниками, що видно з Дії 11.1-8.

   Марк 7.2-5, 14.23 - йдеться не про вживання м'яса нечистих тварин, а про щось інше, що робить людину нечистою. Нечестя, що виходить із серця і виражене у слові чи вчинку, опоганює людину.

 

   У 1 Тим 4.1-5 апостол Павло говорить про їжу, створену Богом (рослинну), яку слід приймати з вдячністю.

 

   Перший гріх полягав у тому, що людина не змогла подолати свій апетит (Бут 3.1-6). Христос же переміг його (Матв 4.1-4).

   Коли людина піддається апетиту, почуття його так тупіють, що він не в змозі більше розуміти духовні істини (Рим 11.7-11, Лука 21.34).

 

   Вживання отруйних рослин або шкідливих напоїв (у тому числі збуджуючих та наркотичних засобів - тютюн, кава, чай, алкоголь та ін.), того, що змішане з жовчю та іншою отрутою, безумовно заборонено Богом (Матв 27.34, Прип 23.29-35).

   Гріх пити або їсти те, що осквернює людину або завдає їй фізичної, розумової чи моральної шкоди. Хто їсть всяку гидоту або робить щось подібне, загине (1 Кор 6.19, 3.16-17, 7.1-2; Іс 66.15-17).

 

   У новому житті людина буде харчуватися первісною їжею - рослинною (Бут 1.29; Об'явл 2.7,17, 22.2; Іс 65.21-22).

ДВА ОПИСАНИЯ ЧУДЕС

 






222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222

 

 

Ветхозаветные чудеса и чудеса Христа - найдите сходства

 

 

4-я книга Царств, глава 4

1

Одна из жён сынов пророческих с воплем говорила Елисею: раб твой, мой муж, умер; а ты знаешь, что раб твой боялся Господа; теперь пришёл заимодавец взять обоих детей моих в рабы себе.

2

И сказал ей Елисей: что мне сделать тебе? скажи мне, что есть у тебя в доме? Она сказала: нет у рабы твоей ничего в доме, кроме сосуда с елеем.

3

И сказал он: пойди, попроси себе сосудов на стороне, у всех соседей твоих, сосудов порожних; набери немало,

4

и пойди, запри дверь за собою и за сыновьями твоими, и наливай во все эти сосуды; полные отставляй.

5

И пошла от него и заперла дверь за собой и за сыновьями своими. Они подавали ей, а она наливала.

6

Когда наполнены были сосуды, она сказала сыну своему: подай мне ещё сосуд. Он сказал ей: нет более сосудов. И остановилось масло.

7

И пришла она, и пересказала человеку Божию. Он сказал: пойди, продай масло и заплати долги твои; а что останется, тем будешь жить с сыновьями твоими.


42

Пришел некто из Ваал-Шалиши, и принёс человеку Божию хлебный начаток - двадцать ячменных хлебцев и сырые зёрна в шелухе. И сказал Елисей: отдай людям, пусть едят.

43

И сказал слуга его: что тут я дам ста человекам? И сказал он: отдай людям, пусть едят, ибо так говорит Господь: "насытятся, и останется ".

44

Он подал им, и они насытились, и ещё осталось, по слову Господню.


  Читайте также всю главу :

1-7         Умножение масла

8-37       Воскрешение сына Сонамитянки

38-41     Очищение котла с едой

42-44     Насыщение ста человек

 

 

Евангелие от Иоанна, главы 2 и 6

 

1

На третий день был брак в Кане Галилейской, и Матерь Иисуса была там.

2

Был также зван Иисус и ученики Его на брак.

3

И как недоставало вина, то Матерь Иисуса говорит Ему: вина нет у них.

4

Иисус говорит Ей: что Мне и Тебе, Жено? еще не пришёл час Мой.

5

Матерь Его сказала служителям: что скажет Он вам, то сделайте.

6

Было же тут шесть каменных водоносов, стоявших по обычаю очищения Иудейского, вмещавших по две или по три меры.

7

Иисус говорит им: наполните сосуды водою. И наполнили их до верха.

8

И говорит им: теперь почерпните и несите к распорядителю пира. И понесли.

9

Когда же распорядитель отведал воды, сделавшейся вином, - а он не знал, откуда это вино, знали только служители, почерпавшие воду, - тогда распорядитель зовет жениха

10

и говорит ему: всякий человек подаёт сперва хорошее вино, а когда напьются, тогда худшее; а ты хорошее вино сберёг доселе.

11

Так положил Иисус начало чудесам в Кане Галилейской и явил славу Свою; и уверовали в Него ученики Его.

* * *

1

После сего пошёл Иисус на ту сторону моря Галилейского, в окрестности Тивериады.

2

За Ним последовало множество народа, потому что видели чудеса, которые Он творил над больными.

3

Иисус взошёл на гору и там сидел с учениками Своими.

4

Приближалась же Пасха, праздник Иудейский.

5

Иисус, возведя очи и увидев, что множество народа идет к Нему, говорит Филиппу: где нам купить хлебов, чтобы их накормить?

6

Говорил же это, испытывая его; ибо Сам знал, что хотел сделать.

7

Филипп отвечал Ему: им на двести динариев не довольно будет хлеба, чтобы каждому из них досталось хотя понемногу.

8

Один из учеников Его, Андрей, брат Симона Петра, говорит Ему:

9

здесь есть у одного мальчика пять хлебов ячменных и две рыбки; но что это для такого множества?

10

Иисус сказал: велите им возлечь. Было же на том месте много травы. Итак возлегло людей числом около пяти тысяч.

11

Иисус, взяв хлебы и воздав благодарение, роздал ученикам, а ученики возлежавшим, также и рыбы, сколько кто хотел.

12

И когда насытились, то сказал ученикам Своим: соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

13

И собрали, и наполнили двенадцать коробов кусками от пяти ячменных хлебов, оставшимися у тех, которые ели.

14

Тогда люди, видевшие чудо, сотворённое Иисусом, сказали: это истинно Тот Пророк, Которому должно придти в мир.


СТИХОТВОРЕНИЕ ТРЕДИАКОВСКОГО

 


******************************************************************************************************************************************************************************************************************


Ода XVIII
ПАРАФРАЗИС ВТОРЫЯ ПЕСНИ МОИСЕЕВЫ

 

Вонми небо, и возглаголю.

(Второзакония глава 32)

 

Вонми, о! небо, и реку,
Земля да слышит уст глаголы:
Как дождь я словом потеку;
И снидут, как роса к цветку,
Мои вещания на долы.

Как туча падает на злак,
Или как иней где на сено, -
Господне имя есть мне в знак,
То мыслей призвано не в мрак;
Славь Бога всяко в нас 
колено.

185

Бог - истинны его дела
И все пути его, суд правый, -
Бог верен, а неправда зла,
Не зрится ни тоя в нём мгла,
Святый весь, он душам свет здравый.

Согрешшии вельми пред ним,
Не чада стали уж пороком!
О! род строптив, развратен сим,
Сие ль ты Господу твоим
Воздать за благо мог оброком?

Сих оный есть народ делец,
Кой весь не мудр и пребезумен :
Тебя ж не сам ли сей отец
Приял и был тебе Творец?
Доколе в помыслах ты шумен!

Воспомяни те дни веков,
И купно разумей все лета
От рода древнего родов;
Спроси у рождшего следов,
Познаешь старших всё от света.

Как Бог язы́ки разделял,
Сынов Адамлих рассевая,
Пределов столько поставлял,
Коль верных слуг себе счислял,
От ангельска числа то зная.

И стала быть Господня часть -
Иаков род его избра́нный;
Наследием возмог подпасть
Израиль весь ему во власть;
Всяк прочий люд уж 
был как странный.

В пустыне всем его снабдил :
Он жажду, в превеликом зное,
В земле безводной утолил,
Обвёл его и сохранил,
Как зе́ницу очей, в покое.

186

Гнездо как кроет всяк орёл,
И над птенцами сей летает, -
Простёр так кри́ла он и сшёл,
На рамена его возвёл,
Подъемлет, взносит, соблюдает.

Вождём им был Господь един,
Никто бог чуждий не был с ними;
Взвёл их 
на верьх земных плотин,
Поставил свыше всех судьбин,
Насытил житами благими.

Из каменя потек им мёд,
Елей из твёрда ж камня равно;
Млеко́, тук, масло скот даёт,
И цвет пшеничный всем растёт,
Их питие - вино преславно.

Иаков в сытости процвел,
Отвергся вскоре толь любимый;
Утыл и толсто расширел,
Отступством Бога он презрел,
Забыл, что 
спас ему он чтимый.

Во нравах все творца чужих
И в мерзостях преогорчили:
Бесам пожерли в сквернах сих,
Богам, отцам что странны их,
От напитавша ж отступили

Узрев Господь, возревновал,
И раздражился он презельно;
В сынах и дщерях 
злость познал,
Которых сам он снабдевал,
Се взбесновавшихся бездельно.

Господь рек: «Сам я отвращу
Лице мое от всех их ныне;
И напоследок им отмщу:
Род развращённый, веру тщу,
Не буду видеть в благостыне.

187

В гнев привели тем, что не Бог,
И раздражили суетою;
Народом их сломлю я рог,
Кой не народ, хотя и мног,
От глупых и людей бедою.

От ярости уж моея
Разжёгся огнь палящ до ада;
Съест землю и плоды ея;
Всё попалит страны́ всея
Гор основания для глада

Употреблю премного зол;
Пущу на них Мои все стрелы;
В снедь птицам ляжет 
плоть на дол;
Пожрёт живых зверь 
в произвол;
Не будут и от змиев целы.

Внутрь истребит их страх;
Извне меч острый обесчадит :
Юн с девою погибнет в прах;
С седым младенца при сосцах
Смерть люта в век изгладит.

Изрёк бы: их рассею всех,
И память в людях уничтожу;
Когда б не для противных тех,
Которым бы не сбить в поспех,
Я в гневе коих сам убожу.

Ещё чтоб не сказали так
Рукою мы свершили сею,
А не Господь то всё никак;
Сей род, в чием совете мрак,
Весьма глуп мыслию своею».

О! ежели б все разуметь
И возмогли понять то ясно,
Чтоб ныне налящи́ посметь
И всё в руках уже иметь,
Что впредь велит он самовластно.

188

Как тысящи един гонить,
Как двинуть два б могли тьмы целы,
Когда б не предал Бог Сам бить?
И не дал бы Господь сломить,
Творя их воины толь смелы.

Но боги их не таковы,
Каков есть Бог наш, велий, сильный;
Враги ж все наши хоть как львы,
Хотящи нашея главы,
Однак в них разум необильный.

Их из Содома виноград,
Их из 
И от Гомо́рры все их розги;
Их грозд есть токмо желчь и смрад;
Их ягода горька стократ,
Сок отравляет шумны мо́зги.

Змиина ярость их вино,
И аспидов злость неисцельна.
Не Богом ли отведено,
В сокровищах заключено,
Печать на всём том зле презельна?

В день мести то воздаст он сам,
Когда те пре́ткнутся ногами
О! гибели день близок вам;
И быть чему, стоит уж там:
Тем движете его вы сами.

Своим Бог правду сотворит,
И умолен об них он будет;
Расслабленных, бессильных зрит,
Истаявших не уморит,
В конец рабов сам не забудет.

Так рёк Господь: «Их боги где,
На коих все вы уповали?
Тук ели оных жертв везде,
И пили треб вино в чреде,
А о Сотворшем не внимали.

189

Да встанут, и да вас спасут;
Да в помощь вашу те потщатся;
На вас 
покров пусть нанесут;
Врагов за вас да потрясут,
И да исполнить то помчатся.

Но зрите, зрите, что Есмь Я;
И нет нигде другого Бога:
Мертвит, живит рука моя,
Цельба и язва от нея;
Нет, кто б исторг, когда та срога.

На небо ону возведу,
Клянясь десницею моею,
Вещаю словом на среду́,
Да будет слышимо преду́:
Живу вовеки Сам я с нею.

Когда я изощрю мой меч
И на престол судебный сяду,
То тем врагов хощу посечь,
И в месть нелюбящих повлечь,
И ненавидящих поряду.

Я кровью стрелы напою,
Наестся меч мой мяс от тела,
От тела язвенных в бою,
От глав князей, что убию,
Их попленивши грады, села».

Возвеселитесь, небеса,
Вы с Богом нашим купно;
Да прославляет чудеса,
От древнего уже часа́,
Весь ангельский чин неотступно.

Язы́ки! вы с его людьми
В веселии сердец ликуйте;
Сынов род, крепость восприми
И радостию возгреми,
Все ныне славно торжествуйте.

190

Отмщает Бог за вас в день сей,
И ненавидящим сурово
Он в правде воздаёт Своей;
Земле ж Его чад и людей
Есть очищение готово.