ПЕРЕМОГА

 

ММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММ

   Перед Своїм вознесінням Христос показав приклад Своїм життям від початку до кінця і переміг (Іван 16.33).

   Щоб нам перемогти, треба знати джерело сили (1 Хрон 29.11, Прип 21.31).

   Перемога у нашій війні дістається не тільки тим, хто є сміливим, цього недостатньо (а також розумним і талановитим). Все в Божих руках (Єкл 9.11).

   На війні всяке буває. І нас можуть, наприклад, вивести з ладу. А це іноді призводить до депресії. Є її основні причини, які слід виключити (1 Івана 5.4).

   Велика боротьба йде не за золото, не за якісь будинки, а за наш мозок. Отже, нам слід стежити, що ми читаємо, дивимося тощо.

   Ворог сильніший за нас, і перемогти його можна тільки з Богом. Неможливо перемогти без віри, а самовпевнений зазнає поразки. Якщо ви неправі, визнайте це, на нашій війні це не соромно.

   Переходити на територію ворога небезпечно. Але є випадки, коли це необхідно для спасіння ближніх. І в цьому треба брати приклад з Христа.

   У разі особливої ​​потреби самі ангели Божі прийдуть нам на допомогу. Є тому безліч прикладів (у житті Мартіна Лютера, Елен Уайт тощо). Все небо воює за нас. Так буде і під час великої скорботи перед кінцем світу.

   Ця війна має свій кінець (1 Кор 15.51-55). Для нас кінець війни - це повернення додому. У Боже Царство щастя, де ми залишимося назавжди разом з Христом.