ЧУДО

 

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

 

 

ЧУДО РОЖДЕСТВА

 

«В те дни вышло от кесаря Августа повеление сделать перепись по всей земле. Эта перепись была первая в правление Квириния Сириею. И пошли все записываться, каждый в свой город. Пошел также и Иосиф из Галилеи, из города Назарета, в Иудею, в город Давидов, называемый Вифлеем, потому что он был из дома и рода Давидова, записаться с Мариею, обрученною ему женою, которая была беременна.

Когда же они были там, наступило время родить Ей; и родила Сына своего первенца, и спеленала Его, и положила Его в ясли, потому что не было им места в гостинице. В той стране были на поле пастухи, которые содержали ночную стражу у стада своего. Вдруг предстал им Ангел Господень, и слава Господня осияла их; и убоялись страхом великим. И сказал им Ангел: не бойтесь; я возвещаю вам великую радость, которая будет всем людям: ибо ныне родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь; и вот вам знак: вы найдете Младенца в пеленах, лежащего в яслях. И внезапно явилось с Ангелом многочисленное воинство небесное, славящее Бога и взывающее: слава в вышних Богу, и на земле мир, в человеках благоволение! Когда Ангелы отошли от них на небо, пастухи сказали друг другу: пойдем в Вифлеем и посмотрим, что там случилось, о чем возвестил нам Господь. И, поспешив, пришли и нашли Марию и Иосифа, и Младенца, лежащего в яслях. Увидев же, рассказали о том, что было возвещено им о Младенце Сем. И все слышавшие дивились тому, что рассказывали им пастухи» (Евангелие от Луки 2:1-18).

Это началось в яслях

Все это произошло в самый удивительный момент… момент, непохожий на все другие.
Бог стал человеком. Бог пришел. Небо открылось и вложило свое самое драгоценное в человеческую утробу.
Вездесущий в один миг стал плотью и кровью.
Тот, Кто был больше Вселенной, стал микроскопическим эмбрионом.
И Тот, Кто держит мир Своим словом, избрал зависимость от заботы молодой девушки.
Бог стал близко.
Мария и Иосиф были кем угодно, но только не царями. Тем не менее, небо доверило свое самое большое Cокровище этим простым родителям.
Это случилось в яслях, в тот важный момент.
Величие посреди мира. Святость в овечьем загоне.
Этот Младенец управлял Вселенной. Пеленки, согревшие Его, одели вечность. Его золотой тронный зал был оставлен ради грязного загона для овец.
А поклонение ангелов заменили собой добрые, но смущенные пастухи.
Посмотрите на этот царский тронный зал. Нет гардин на окнах. Нет бархатного облачения на придворных. Нет золотого скипетра или сверкающей короны.
Послушайте звуки во дворе. Мычание коров, топот копыт, колыбельная матери, причмокивание младенца.
История Царя могла начаться где-то в другом месте.
Но, удивительно, она началась в яслях в хлеву. Переступи через порог или загляни в окно: Он здесь.

 

ЧТО ГОВОРИТ БИБЛИЯ О РОЖДЕСТВЕ ХРИСТОВОМ

 

Правду о Рождестве можно узнать только в Библии

Библия – это Слово Самого Бога к человечеству, переданное через избранных Им людей: пророков и апостолов. В Библии записаны откровения Бога о Себе, Вселенной, нашей планете, ее проблемах и будущем.
В своей первой части, Ветхом Завете, Библия предсказывает появление Спасителя мира. Во второй части, Новом Завете, мы находим исторические записи о явлении нашего Господа и Спасителя Иисуса Христа, Его рождении, точнее, обличении в человеческую природу, Его проповеди и учении.

Здесь зафиксированы факты проявления Его божественной силы через исцеления, проявления власти над силами демонов и природными катаклизмами. Христос – это ожидаемый древними народами Мессия, что означает Спаситель.
Апостол Петр в своем втором послании писал: «Ибо никогда пророчество не было произносимо по воле человеческой, но изрекали [его] святые Божии человеки, будучи движимы Духом Святым» (2 Петра 1:21). Вот почему Библия – это достоверный документ, который открывает нам правильное понимание столь любимого многими народами праздника Рождества.

 

Почему миру нужен Спаситель?

Действительно, почему? Проблема в том, что наше поколение с трудом осознает такое библейское понятие, как «грех», а если и употребляет это слово, то в смысле – как «плохого поступка», «плохого дела». Но это не совсем так. Грех – это жизнь в отрыве от Творца Земли и Вселенной. Творец устроил мир по Своим законам, и это прежде всего – ЗАКОН ЛЮБВИ. Но во Вселенной появилась идея жить вне Божьих правил, и злые дела – только последствия попытки жить вне Бога, пренебрежения его основополагающими законами.
Это подобно тому, как если бы водитель, чтобы сэкономить, стал добавлять воду в бак автомобиля. Но конструктор предусмотрел для работы двигателя чистый бензин. И если вы нарушаете это требование, то не стоит жаловаться, что мотор забарахлил.
Многое на земле нас огорчает: мы боимся друг друга, все меньше доверяем обществу и окружающим. Помню, лет тридцать назад в украинских селах люди, уходя на работу, прикладывали к двери веник – и этого было достаточно, чтобы знать: дома никого нет. И замка на дверях не было! Но теперь и в сельских домах устанавливают сигнализацию, чтобы защищаться от нежеланных гостей. А сколько людей убито – из-за ненависти, желания поживиться чужим или просто потому, что они из другого клана, имеют иной цвет кожи!
Ученые бьют тревогу: от неправильного хозяйствования на планете происходит изменение климата, резко участились наводнения, землетрясения, лесные пожары, цунами... Мы приближаемся к глобальной катастрофе. И все это потому, что кто-то убедил человечество жить по своим правилам и уставам, не взирая на законы, заложенные Творцом. С каждым днем мы все больше понимаем, что мир нуждается в СПАСИТЕЛЕ!

 

Что такое грехопадение?

Это уход из-под влияния Создателя. На первый взгляд, Адам и Ева ничего особенно плохого не сделали: они не крали, не убивали... (См. книгу Бытие, гл. 3.) Но они больше прислушались к словам змея, нежели к словам своего Создателя. Этим они отдали приоритет лукавому и определили ценности собственной жизни. Бог знал, что этот выбор не сделает их жизнь счастливой. Бог знал, что это жизнь саморазрушения и постоянного неудовлетворения, это потеря связи с вечной жизнью.

Стратегический план Бога

В Евангелии есть история о блудном сыне, который добровольно ушел из состоятельного дома своего отца. Ему казалось, что там он ограничен, ему захотелось мнимой свободы. Вскоре он прокутил все деньги и вынужден был питаться вместе со свиньями; это то, чего он достиг, мечтая о свободе вне отчего дома. А отец каждый день выходил на дорогу, надеясь на возвращение блудного сына...
Бог все предпринял, чтобы сделать возможным возвращение Своих дочерей и сыновей. Это Его стратегический план. И нет более важного дела у Бога и Его ангелов, чем работа над возвращением планеты Земля и ее жителей в гармонию Вселенной. Бог послал в мир Спасителя, Который заплатил за нашу вину, чтоб мы могли стать полноценными детьми Божьей семьи. Об том Спасителе на протяжении многих веков говорили Божьи пророки, записав в деталях, как Он придет в наш мир, каков Его характер, каким образом Он принесет избавление. Это была весть утешения и надежды, луч света в самые темные времена истории человечества.
Пророк Исаия пророчествовал о Младенце: «Ибо младенец родился нам; Сын дан нам» (Исаия 9:6). Пророк Михей назвал место Его рождения: «И ты, Вифлеем – Ефрафа, мал ли ты между тысячами Иудиными? из тебя произойдет Мне Тот, Который должен быть Владыкою в Израиле, и Которого происхождение из начала, от дней вечных» (Михея 5:2). Исаия в 53-ей и 6-ой главах писал о том, что Спаситель будет благовествовать, то есть проповедовать о Царствии Бога, нести мучения за грехи рода людского, ранами Его люди будут исцелены, наказание, которое мир должен нести, ляжет на Него. Он дарит всем пленникам сатаны свободу, приближается новая жизнь на земле, где больше не будет страдания и смерти.
В Библии не указана точная дата Рождества. Написано лишь: «Ибо ныне родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь» (Луки 2:11). Может быть, потому не указана точная дата, чтобы люди отмечали это событие не раз в году, но каждый день, в сердце своем, с глубоким пониманием его смысла и значения для каждого из нас!

על גב ההר

 

מהספר  מחשבות מהר הברכה

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2020/10/%D7%9E%D7%97%D7%A9%D7%91%D7%95%D7%AA-%D7%9E%D7%94%D7%A8-%D7%94%D7%91%D7%A8%D7%9B%D7%94-%D7%9C%D7%90%D7%97%D7%A8-%D7%A2%D7%A8%D7%99%D7%9B%D7%94-%D7%9C%D7%A4%D7%A0%D7%99-%D7%94%D7%92%D7%94%D7%94-9-%D7%A1%D7%A4%D7%98-2020.pdf

6 קרא פרק בעמוד

МУЗИКА ЗВУЧИТЬ

 

Музика живе

В мріях і думках,

Мовчанні і слові,

Музика живе

В наших почуттях

Тривоги й любові

І коли звучить вона,

Зупиняється час,

Все народжується знов

Ніби вперше кожен раз!

 

І про все забувається,

Лиш любов залишається,

Затихає все, замовкає все,

Завмирає все на землі,

Коли музика звучить.

Затихає все, замовкає все,

Завмирає все на землі,

Коли музика, музика звучить!

 

Може, і давно

Сивіє печаль

У когось на скронях,

Може, із сльози,

Або із дощу

Краплина в долонях.

Може ще початком

Буде кінець

І настане свято

Для наших сердець!

 

І про все забувається,

Лиш любов залишається,

Затихає все, замовкає все,

Завмирає все на землі,

Коли музика звучить.

Затихає все, замовкає все,

Завмирає все на землі,

Коли музика, музика звучить!

THE SECOND MESSAGE

 

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Created in the 19th century, the movement of the second coming (Adventism) illustrated the ten virgins ( Matt 25.1- 13 ), of which 5 have taken oil for lamps and 5 - not taken when went to meet the bridegroom.

VIRGIN  -  those who consider themselves to be children of God ( 2 Cor 11.2 )

LAMP  -  the Bible ( Psalm 118.105, 2 Peter 1.19 )

OIL  -  Holy Spirit ( 1 John 2.20, 27; Acts 10.38 )

 

The delay of the groom - disappointment in the spring of 1844, when Christ was expected for the first time ( Matt 25.5, Abb 3.1-3 ). They have fallen asleep before midnight ( interval between 21 March and 22 October 1844).

 

"At midnight, shout: the groom goes!" Call the movement led to the treatment of many people.

When in 1844, the expected Christ, much of Christianity had rejected this appeal (and the news that he's coming soon), and THIS CAUSED the moral and the spiritual DOWNFALL of BABYLON ( Revelation 14.8 ).

It was the second Angel's message, which merged with the midnight cry, and during three months drew 50000 people.

 

Joy and sorrow, frustration is illustrated in the Rev 10.10 (eat the book sweetness and bitterness) - Matt 21.1-11, Luke 24.17-21

But still a third message was supposed to be before Jesus comes ( Rev 10.11, 14.9-14 ).

РАЗВЕ ТЫ НЕ СЛЫШАЛ ?

 

?????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????
В возрасте 18 лет я просто обожала Москву. Сумасшедший ритм мегаполиса производил неизгладимое впечатление. Поток людей, как река, подхватывает тебя и несет. И эта стихия так же неуправляема, как ураган или наводнение. Особенно ощутимым это становится в метро. Ты как частичка огромного муравейника, где все упорядочено и беспорядочно одновременно. В моем родном городе метро нет. И потому я, подобно чеховским сестрам, бредила: «В Москву! В Москву!» Когда моя лучшая подруга вышла замуж и уехала в городок, население которого не превышало и тридцати тысяч, я искренне посочувствовала ей. Помню, как, навещая их с мужем, я брела по пустынной деревенской улице. Была зима, и смеркалось рано. Снег скрипел под ногами, дым, исходивший из печных труб, щекотал ноздри. Даже собакам, кажется, было настолько тоскливо, что они перестали лаять. «Нет, – думала я тогда, – так жить невозможно. Такая скука. Тоска. Безысходность. Никогда в жизни не стану жить в подобном месте!» Но я тоже вскоре вышла замуж. Мой муж – служитель церкви, и нас направили на служение в глухой северный поселок. Теперь тот городок, по которому я брела когда-то зимним вечером, казался райским уголком. Холодные осенние вечера и пронизывающий ветер были пустяками по сравнению с той изолированностью, которую мы ощущали. Но постепенно деревенская жизнь открылась для нас с другой стороны. Пролетела осень, закончилась долгая в тех краях зима, и наступило, наконец, долгожданное лето, о котором так метко сказал Пушкин: Но наше северное лето – Карикатура южных зим. Мелькнет – и нет, известно это, Хоть мы признаться не хотим. По-настоящему начинаешь ценить то, чего очень долго ждешь. Я разбила цветник около дома, посадила огород. И мы все лето наслаждались зеленью и овощами собственного производства. Но самым прекрасным, что подарил нам тот северный край, были леса. Величественные образы с картин Шишкина, Левитана, а в особенности братьев Васнецовых оживали, становились частью меня. Я научилась ходить по болоту, собирать клюкву и морошку. И лишь в том месте ощутила, как близок ко мне Господь. Как многое Он хотел сказать мне раньше, когда, захваченная суетой большого города, я не могла Его услышать. Теперь, в лесу, в окружении зеленой тишины я постигала Его откровения. И слова Священного Писания становились такими же близкими и понятными, как это высокое небо, могучие сосны и поросшие мхом кочки. «Остановитесь и познайте, что Я – Бог: буду превознесен в народах, превознесен на земле» (Псалом 45:11). Теперь, приезжая в большой город, я чувствую, как сильно давит он на человека, выжимая все соки, оставляя тебя наедине со своей усталостью и раздражением. Конечно, и в таком месте мы можем слышать голос Бога, обращенный к нам, но это значительно сложнее. Пестрая реклама, навязчивая музыка, безумный темп, – ко всему этому быстро привыкаешь и, кажется, перестаешь замечать. Но усталость от постоянного шума и спешки с каждым годом все больше и больше опустошает нас. Возникает ряд закономерных вопросов: разве не достаточно создано сегодня всевозможных приспособлений для облегчения нашего труда? Разве есть нужда современному человеку, обливаясь потом, ходить за плугом, чтобы прокормить свою семью? Тогда почему же так много людей, казалось бы, освобожденных от этого, страдают от синдрома хронической усталости и депрессии, будучи абсолютно дезориентированы и потеряв смысл своего существования? Но для Бога нет ничего невозможного. Даже в суете мегаполиса, даже в многочасовой пробке Он продолжает взывать к нашему сердцу: «Разве ты не знаешь? Разве ты не слышал, что вечный Господь Бог, сотворивший концы земли, не утомляется и не изнемогает? Разум Его неисследим. Он дает утомленному силу, и изнемогшему дарует крепость. Утомляются и юноши и ослабевают, и молодые люди падают, а надеющиеся на Господа обновятся в силе: поднимут крылья, как орлы, потекут – и не устанут, пойдут – и не утомятся» (Исаия 40:28-31). Пусть эти слова станут ободрением для загнанного человечества, несущегося за призрачной мечтой. Господь желает быть услышанным нами, чтобы сделать нашу жизнь более яркой, более осмысленной, более счастливой.   Ольга Смирнова

מבוא

 

 מהספר  מחשבות מהר הברכה

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2020/10/%D7%9E%D7%97%D7%A9%D7%91%D7%95%D7%AA-%D7%9E%D7%94%D7%A8-%D7%94%D7%91%D7%A8%D7%9B%D7%94-%D7%9C%D7%90%D7%97%D7%A8-%D7%A2%D7%A8%D7%99%D7%9B%D7%94-%D7%9C%D7%A4%D7%A0%D7%99-%D7%94%D7%92%D7%94%D7%94-9-%D7%A1%D7%A4%D7%98-2020.pdf

5 קרא פרק בעמוד

КОХАННЯ - ЦЕ СЕРЙОЗНО !

 

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

 

 

Чи можна всі стосунки між чоловіком та жінкою назвати коханням?

Судячи з високого відсотка розлучень, скоріше ні. Звинувачувати в цьому треба не «зле» та «фатальне» кохання, а той сурогат, який замінює здорові та міцні стосунки. Любов подібна до плоду. Але перш ніж зірвати і з'їсти, треба, щоб плід дозрів, став стиглим. У відносинах це виявляється у впізнанні людини, побаченнях із нею та спілкуванні.

Не впізнавши до кінця людини, не домігшись від неї, щоб вона відкрилася, дуже складно розраховувати на її вірність, не кажучи вже про довіру один до одного. Однієї симпатії, пристрасті, мало для побудови надійних стосунків у коханні. Дуже важливо розуміти близьку тобі людину, розділяти або терпимо ставитися до її життєвої позиції, планів та мрій. Повинно відбутися «притирання» характерів та вироблені механізми і способи виходу з конфліктних побутових ситуацій та суперечок. У своєму зародку відносини мають будуватися на взаємній довірі та повазі. Вигоді, користі, обособленому немає і не може бути місця у відносинах, вони повинні бути підпорядковані загальним цілям та завданням. Нехай це здасться анахронізмом на тлі панування зараз у суспільстві легковажного ставлення до шлюбу та сім'ї, треба «Бога боятися та заповіді його дотримуватися».

Як зазвичай зараз закохуються, «будують відносини» і одружуються? У більшості випадків кохають не саму людину, а своє ідеальне уявлення про обранця - про те, яким він має бути, яким параметрам відповідати. Закохуються не в реальну людину, а в її ідеальний образ, що виник у голові. Зовсім незнайомих, чужих нам людей приймаємо за своїх рідних та близьких, живемо з ними багато років, а потім із розчаруванням та болем виявляємо, що з ними у нас немає нічого спільного. Тим більше - кохання. Запитуємо себе - чому це стало можливим, як ми це допустили, і як до такого сумного кінця прийшли. Хоча відповідь на поверхні і очевидна: у стосунках не вистачало спілкування, доброти та уваги.

Люди банально не знали одне одного. Про те, що «не зійшлися характерами» дізналися, коли стало пізно - наприкінці стосунків. Якщо у відносинах «кожний шукає своє» - це не кохання, а комерційна угода, контракт, розрахований на взаємну вигоду. Ми собі вселяємо, нам здається, що ми і нас люблять, а насправді хтось є жертвою в таких відносинах, а хтось маніпулятором. А все тому, що один не знав свого партнера і на цій підставі ідеалізував, домислював собі його образ; а другий, хоч і встиг дізнатися, але поєднав свою долю зі своєю «половинкою», сподіваючись, що вона виправиться, змінитись на краще. Природно: «за подобою та образом своїм». Можна уявити як відчуватиме «носій відносин», який ідеалізував все життя свого партнера, дізнавшись, що його не поважали.

Одружилися, вважаючи, що свою «половинку» можна буде змінити. У такому статусі «віртуального кохання» і жили вони у шлюбі: один розчарувався у можливості змінити свого партнера, боячись сказати йому правду, що вони «різні»; а другий до того був «засліплений» «ідеальним чином» своєї «половинки», що, дізнавшись усієї правди про їхні стосунки, опинився в глибокій депресії та шоці. І в усьому винен дефіцит спілкування у відносинах. Шлюби, в яких подружжя, в одному випадку ідеалізує одне одного, а в іншому - намагається змінити свого партнера - досить поширені типи відносин.

Як правило, вони недовговічні, і закінчуються розлученням. Ось до чого призводить несерйозне ставлення до шлюбу, ігнорування особистісних якостей, грубе, цинічне ставлення до почуттів та долі близьких людей. Такі відносини дискредитують кохання, зводять її до рівня лотереї - "пощастить - не пощастить", "стерпиться - злюбиться". Сила кохання полягає не в глибині почуттів та пристрасті, а в силі правди. Мовчання, лицемірство, брехня вбивають кохання, призводять до її заперечення - ненависті.

Кохання не буває «сліпим», воно завжди «зряче». «Сліпими» відносини роблять пристрасть та легковажність. Справжнє кохання - це єдність розуму, душі та серця. Саме в такій послідовності і ніяк інакше.

THE EXAMINING COURT

 

Court is required to verify who had complied with the conditions of reconciliation and the forgiveness of sins.

"My children! These things I write to you, that you should not commit sin. And if anyone sins, we have an advocate before the father, Jesus Christ the righteous. He is propitiation for our sins, and not only for ours but also for the sins of the whole world" (1 John 2.1-2).

 

The trial will be open book:

1. The BOOK of LIFE (the names of the accepted of God) - Dan 7.9-10, Ex 32.32, Phil 4.8, Rev. 3.5

2. COMMEMORATIVE book (all the words and actions of all people) - Mal 3.16, Rev 20.12

 

The Court is in the second part of the heavenly sanctuary ( Dan 7.9-10, Rev 11.18-19 ).

ALL WILL BE JUDGED ACCORDING to the LAW, is stored in the Ark of the Sanctuary ( Rom 12.16, Jac 2.8-12, Rev 11.18-19 ).

Guardian angels, recording the words and actions of the people of God, are present and are witnesses on court         ( Dan 10.9-10, Heb 1.13-14, Matt 18.10, Acts 5.19, Eccl 5.6, Mal 3.16 ).

 

All will be judged by recorded books ( Mal 3.16, Rev 20.12-13, Matt 12.36-37 ).

The names of those who had complied with the conditions of salvation will be confessed before the Father and their sins will removed ( Matt 10.32, Acts 3.19, Heb 9.23-26 ).

"Repent ye therefore, and refer to your sins may be blotted out" ( Acts 3.19 ).

"So anyone who confesses me before men, I will confess before my father in heaven, but whoever denies me before men, I also will deny it and I confronted my father in heaven" ( Matt 10.32-33 ).

The names of all the faithful remain in the book of life, and they don't die ( Rev 3.5, 20.15 ), other names deleted from it.

 

Court continues from 1844 onwards until the end of time of grace.

At the end of the Ministry in the heavenly sanctuary of the Christ will take the Kingdom with its capital in the new Jerusalem (the bride, the Lamb's wife) and is the acceptance of "marriage" ( Dan 7.13-14; Matt 25.1-10; Rev 21.2,9-10 ).

 

Now people must, as before Christ, seek God until will declared the final determination ( Lev 23.27-29, Sof 2.1, Rev 22.11).

ПРЕДСКАЗАНИЯ БУДУЩЕГО НЕ ИСПОЛНЯЮТСЯ !

 

ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ

Обратите внимание на "даты из прошлого" (расшифровку непонятного бормотания) до 2018 года. ПРОРОКУ, СОВРАВШЕМУ ХОТЯ БЫ РАЗ, ВЕРИТЬ НЕЛЬЗЯ !

סיום

 

מהספר  אני יהוה רופאך

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2021/12/%D7%90%D6%B2%D7%A0%D6%B4%D7%99-%D7%99%D6%B0%D7%94%D7%95%D6%B8%D7%94-%D7%A8%D6%B9%D7%A4%D6%B0%D7%90%D6%B6%D7%9A%D6%B8-%D7%98%D7%A7%D7%A1%D7%98.pdf

346 קרא פרק בעמוד

ФЕЙКИ ТА ФАКТИ

 

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 

 

   Наша відповідь тим, хто сміється з біблійної хронології

 

   Ми, християни, креаціоністи та прихильники ідеї існування Творця, не випадково стоїмо на своїх позиціях. Вчені-теоретики, як вони себе називають, своїми невірними викладками неодноразово підтвердили свою погану репутацію - і астрономи, і фізики, і геологи, і біологи, і історики. Непоганим аргументом на користь цього є те, що рання історія стародавнього Єгипту, як вона складена, складається з датування (і не тільки) з суцільних фантазій. Помилки можливі та очевидні, особливо коли виявилося, що вони виявлені навіть у подіях 700-800-річної давності.

  Держави стародавнього світу - загадка для всіх. Досі ніхто не може пояснити, звідки, після примітивних знарядь праці первісного суспільства, у стародавньому Єгипті раптом з'являються сучасні хірургічні інструменти?

   Нам відомо, що післяпотопна історія (а сам потоп мало хто заперечує, занадто багато слідів - намивань і затоплених водою будівель було знайдено) налічує приблизно 4500 років - 2500 років до Христа і 2000 після, нові знахідки, наприклад, на горі Арарат, підтверджують це. Саме такий приблизний вік мають найдавніші письмові джерела, але чомусь в історії Єгипту та інших стародавніх країн з'явилися періоди, набагато більші в часі. Але чи можна їм вірити?

   Без авантюр тут не обійшлося. Так, у музеях на експозиціях виставлена ​​в залах лише частина експонатів, а те, що не відповідає і що цим вченим не потрібно, щоби це люди бачили, лежить у запасниках і це нікому не показують.

   Виникнення давньоєгипетської держави, столиці Мемфіс і так званої I династії фараонів (Нармер) вчені датують по-різному, від 4000 до 3000 до н.е. , або так зване «бронзове століття». Різночитання величезні, письмових свідчень мало, наприклад, Палермський камінь, де згадується I династія та об'єднання північного та південного царств, трохи старше 4000 років (приблизно 2200 до н.е., тобто набагато пізніше описаних подій). У переклад могли вкрастися неточності, до того ж, коли записів недостатньо, для датування пускають у хід сумнівний радіовуглецевий метод, де в системах рівнянь невідомих більше, ніж самих рівнянь.

   Тим не менш, встановлюють точні роки правління фараонів (а різночитання є, як і в астрономії, наприклад, теж - по паралаксам одні вчені кажуть, що до Полярної зірки 300 світлових років, а інші стверджують, що 400), а «білі плями» заповнюють із голови. На першу неперевірену і недоведену тезу, прийняту за догму, потім нанизують решту.

   Така сама ситуація з фараоном Джосером, першим у III династії. Колись вважалося, що він жив 3000 років до нашої ери, а тепер вони мають близько 2700 року.

   Подібно до творців цієї «хронології» одного разу вчинив Лайєл - взяв кілька скам'янілостей молюсків, розташував як захотів і вигадав липові віки.

   Щось для єгипетської історії взято з Геродота, але де гарантія, що його праці повністю достовірні? Адже, як виявилося тепер, греко-римська цивілізація знала про єгипетську та вавилонську вкрай мало!

   Точне ж датування неможливе через те, що стародавній світ не знав єдиного літочислення, а лише відносне, де роки вважали за правління царів, а зі смертю монарха починалося нове числення років.

   Тим не менш, завдяки письмовим джерелам, а також археологічним пошукам і знайденим предметам, про пізніший період історії Єгипту ми знаємо набагато більше, наприклад те, що Мойсей (Моусос) з фараонського роду, хоч і усиновлений - реальна історична особистість, і що вихід євреїв (які походили від патріархів, а не «від маленького племені бронзового віку») з Єгипту справді був. Єгиптологія дозволила виявити також письмові відомості (не кажучи про речові) про біблійних патріархів, наприклад про Йосипа (Цанцафа) - правителя Єгипту.

  Чи не час вченим у дусі справжньої науки змінити свій підхід до стародавньої історії і зробити його достовірним і серйозним, а не подібним до «біології», що відновлює цілий організм по кількох кістках? А саме: спиратися на справжні аргументовані факти!

   І на закінчення не можна не відзначити, що Біблія як історичний документ все-таки має рацію і їй можна вірити !!!

THE FIRST MESSAGE

 

The book of Daniel was sealed until recently, namely until the end of the 1260 years (1798).

At the end of the sixth trumpet Angel appears with the open book (in 1840), i.e. with the book of Daniel ( Dan 12.4,9; Rev 10.7, 11.14 ). This means that the book will be explored and preached in this term to all - at sea and on land       ( Rev 10.1-2 ).  "Time no longer", that is, at that time, after all the prophetic periods. The longest of them ends in 1844.

"And I took the little book out of the Angel's hand, and ate it; and it's in my mouth was as sweet as honey; when eaten, the bitter was in the belly of my" ( Rev 10.10 ).

"Eating a book" - means to thoroughly research, her "sweetness" means the joy of expectation, and the bitterness in the belly "is a disappointment", but the first adventists, awaiting the coming of Christ October 22, 1844.

 

The Church, however, will continue to "prophesy about peoples and Nations, tongues and Kings of many" ( v. 11 ), that is, the traffic on this did not end, as predicted.

 

Angel of the chapter 14 said that a judgment of God (1844). This Angel should after the Angel of Chapter 10, as about other angels in Revelation does not say.

 

The first Angel's message spread far. Issued many literature, started preaching throughout the land.

НЕПРАЗДНИЧНАЯ ЕРУНДА

 

 

ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ

 

 

Получая в скорбную страстную пятницу многочисленные пасхальные поздравления, я невольно задумывался о том, что Иисус Христос – чужой на нашем празднике жизни. Главное, яйца покрасить, паску посвятить, ударно «разговеться». Всё остальное – это... ...теологический тюнинг, не востребованный массовым сознанием. С распадом Советского Союза религия получила право на официальное возвращение в масс-культуру. Быть верующим стало модно, престижно. Люди потянулись на богослужения, как грибы после дождя начали строиться новые церквушки и появляться новые приходы. Вместе с тем я заметил и другие явления. «Религиозность на показ» стала важным атрибутом статуса для «сильных мира сего». Связи в церковной иерархии, пожертвования на возрождение святынь, полеты на Афон чартерными рейсами за десятки тысяч долларов – сегодня для статуса всё это не менее важно, чем телефон «Vertu» или Мерседес S-класса. Лично для себя я сделал прискорбное заключение. Церкви, овладев массовым сознанием, сохранили преимущественно форму, утратив в значительной мере своё содержание. И первоиерархи на лимузинах только подтверждают это утверждение. Но на днях, наблюдая в супермаркетах очереди за куличами, я делал для себя еще один неприятный вывод. Мы – общество взяточников. Речь далеко не о 100 гривнах ГАИшнику. Всё значительно хуже. Мы пытаемся «дать взятку Богу». Стараемся выполнить пасхальные ритуалы в надежде заслужить благосклонность Бога. При этом большинство из нас не готовы меняться и жить по Божьему уставу. Мы пытаемся откупиться от Него периодическим целованием образов, лишь бы не познавать Его истин. Мы надеемся, что иконка на лобовом стекле автомобиля защитит нас. Иконка, а не глубокое осознанное единство с Богом. Взяточничество, идущее из наших отношений с Богом, въелось во все модели нашего поведения. Родители пытаются дать своим детям взятку подарками, лишь бы не заниматься ежедневно и ежечасно их воспитанием. А реклама неустанно пропагандирует возможность откупиться от изжоги «Мезимом». Одна взятка желудку, вернее таблетка, и можно дальше не следить за здоровым питанием! Чем всё это отличается от 100 гривен ГАИшнику, после которых продолжается всё то же движение с нарушением правил? И всё наше взяточничество держится на неискоренимой вере в чудо. В то, что одноразовое действие может решить глобальную проблему. Ведь однажды погибнув на кресте, Иисус Христос якобы искупил все наши грехи! Иногда мне кажется, что Христос погиб зря. Ведь спустя две тысячи лет главная мысль Его учения – Любовь – остаётся недопонятой и невостребованной. Вот и сейчас, дело ведь не в том, что Христос все наши грехи принял на Себя! И даже не в том, что Он воскрес… Главное, это то, что Он своим примером показал, что такое настоящая Любовь! Легко любить людей в ответ на доброжелательное отношение. Но Иисус показал пример Любви в ответ на ненависть. Даже когда его били, уродовали, истязали, насмехались и распинали, Он продолжал Любить людей, мир и Бога. Ни на мгновение Он не впадал в злобу, обиду или ненависть. Его Любовь была безгранична. Именно поэтому Христос победил смерть. Любовь победила. По моему глубочайшему убеждению, праздник Пасхи – это праздник Любви, которая побеждает всё, которая преображает мир, меняет законы бытия. Любви, которая есть Бог. Я думаю, что Иисус Христос меньше всего хотел, чтобы Ему поклонялись и Его восхваляли. Важно другое – чтобы люди следовали Его примеру безграничной и безусловной Любви. Давайте прекращать «взяточничество», а вместо этого откроем сердца для Любви! И для начала хотя бы попробуем отвечать улыбкой и любезностью на грубость и хамство. Того и гляди, Украина станет ближе к Раю! Христос воскрес! – Воистину воскрес! С праздником вас! Источник : blogs.korrespondent.net

אֲבָל דָבָר אֶחָד אני עושה

 

מהספר  אני יהוה רופאך

http://xn----zhcegdajac1aafgbca2b6djgq0je0g.org.il/wp-content/uploads/2021/12/%D7%90%D6%B2%D7%A0%D6%B4%D7%99-%D7%99%D6%B0%D7%94%D7%95%D6%B8%D7%94-%D7%A8%D6%B9%D7%A4%D6%B0%D7%90%D6%B6%D7%9A%D6%B8-%D7%98%D7%A7%D7%A1%D7%98.pdf

345 קרא פרק בעמוד

ЗРОЗУМIЛIСТЬ

 

WWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWW

 

 

   Біблія націлена на повне розуміння її сенсу: «І ми пишемо вам не що інше, як те, що ви читаєте та розумієте, і що, як сподіваюся, до кінця зрозумієте» (2 Кор 1.13). Але там містяться і такі глибокі думки, яких ми не можемо повністю досліджувати: «Мої думки - не ваші думки, ні ваші шляхи - не шляхи Мої, - говорить Господь. - Але як небо вище землі, так дороги Мої вищі за дороги ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (Іс 55.8-9).

   На обидва аспекти вказував уже Чарльз Сперджен: «У Біблії можна знайти великі істини, які не вміщуються у межі нашого обмеженого неглибокого розуму. Однак основні фундаментальні думки Біблії не складні для розуміння». Думки Біблії доступні кожному (Дії 17.11), і все ж глибина і багатство її не досліджені (Рим 11.33).

 

   Біблія була написана більш ніж 45 поставленими на це служіння людьми, яких вів Дух Святий. Так само її зміст не може бути зрозумілий без сприяння Святого Духа: «Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, тому що вона вважає це безумством; і не може розуміти, бо про це треба судити духовно. Але духовний судить про все, а про нього судити ніхто не може» (1 Кор 2.14-15).

 

   Біблія - надзвичайно точна книга. Ця її характерна риса стає очевидною, якщо досліджувати її мовний, семантичний, духовний, історичний чи природничо-науковий аспекти.

   Історичну точність Біблії слід наголосити на прикладі переслідування християн. Якщо про початковий період Церкви написано: «Людей, що віддали душі свої за ім'я Господа нашого Ісуса Христа» (Дії 15.26), то щодо середньовіччя написано: «Душі вбитих за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа» (Об'явл 6.9).

   В наш час всілякі течії намагалися інтегрувати Ісуса у свою систему. Іслам вважає його пророком, рух за мир - миротворцем, інші - доброю людиною та громадським реформатором. Альберт Швейцер виявляв інтерес до Ісуса як до історичної особистості. Карл Фрідріх фон Вайцзекер організовував конференції на захист миру і переконував людей, що ми, люди, можемо зберегти мир на землі.

   Про Ісуса говорять багато, але тільки в тій мірі, якою Він підходить до їхньої концепції. Іслам заперечує, що Ісус є Сином Божим. Однак, якщо ми віримо в Ісуса, то Він є наш мир (єфес 2.14), інакше Він - наш суддя (Дії 10.42).

   Франц Альт пише книгу про Нагірну проповідь, проте він ігнорує головний наказ Ісуса - залишити широкий шлях, що веде до смерті, і увійти через вузьку браму. Ісус скрізь іде попереду, але цього ще недостатньо. У Нагірній проповіді Господь вчить: «Не всякий, що Мені говорить: «Господи! Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: «Господи! Господи! Чи не від Твого імені ми пророкували? І чи не Твоїм ім'ям бісів виганяли? І чи не Твоїм ім'ям багато чудес творили?» І тоді скажу їм: «Я ніколи не знав вас; відійдіть від мене ті, що роблять беззаконня!» » (Матв 7.21-23).

   Хто приділяє особливу увагу лише людським рисам Ісуса, той втрачає все. Ми повинні проповідувати Ісуса таким, яким Його показує Євангеліє (Іван 7.38). Проблеми починаються, якщо посилатися на все Слово Боже. У той час, як моральне розкладання у всіх сферах суспільства приймає все більші розміри, піддаються переслідуванням ті, хто трепетно ​​ставиться до Писання, девіз яких є: «Написано!» - чи йдеться про створення світу, чи про Ісуса, про Якого свідчить Писання. Проповідь Євангелія Слово Боже називає перемогою (Об'явл 12.11).

 

   Слово Боже безмежне у часі.

   Ісая порівнює короткочасність життя рослин з неминучим характером Слова Божого: «Трава засихає, колір в'яне, а слово Бога нашого буде вічно» (Іс 40.8), а Ісус додає: «Небо і земля минуть, але слова Мої не минуть» (Матв 24.35) . Лютеру належить вислів: «Біблія не антична і не сучасна, вона вічна».

   Біблія не залежить від часу, оскільки концепції та перспективи її дії поширюються далеко за межі будь-якої епохи. І хоча в ній не згадуються аборти та наркоманія, з неї можна вивести однозначне ставлення до цих явищ. Такої глибини проникливості не має жодна інша книга. Так, наприклад, людське законодавство не може здійснити правосуддя, якщо не існує параграфа, що відповідає тій чи іншій темі.