вторник, 21 июля 2026 г.

БРОШЕННЫЙ КАМЕНЬ

 




ССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССС

 

 

   В Евангелиях (Иоанн 8.7) можно прочесть слова Иисуса, обращённые к фарисеям, членам религиозной секты, притязавшим на особую святость и непогрешимость. Однажды они привели к Нему женщину, уличённую в прелюбодеянии. "Кто из вас без греха, первый брось на неё камень", - сказал Иисус. (В древней Иудее существовал такой вид казни - преступника забивали камнями). Ни один из приведших женщину к Христу не посмел это сделать.

   Выражение "бросить камень в кого-либо" означает "обвинить человека в грехах".


   ...Я не кинула бы в него камнем, если б она честно заявила мужу, что любит другого.
                                                                          П.Боборыкин, "Перевал"

   Мальчик !.. Разве плох ? Кто скажет, что это девочка, пусть первый бросит в меня камень !
                                                                          "12 стульев", глава XXXI



   Комментарий к  Иоанн 8.3-11   :

   Группа фарисеев и книжников пришла к Нему, притащив с собой перепуганную женщину, которую они в резких и грубых выражениях обвиняли в нарушении седьмой заповеди. Подтолкнув её к Иисусу, они сказали, лицемерно выказывая Ему уважение : "Моисей в законе заповедал нам побивать таких камнями: Ты что скажешь?"

Это внешнее почтение скрывало их замысел погубить Его. Раввины ухватились за эту возможность, осудить Иисуса, считая, что какое бы решение Он ни принял, им удастся обвинить Его. Если бы Он сказал, что следует простить женщину, тогда Его можно было бы обвинить в пренебрежении к законам Моисея. Если бы Иисус сказал, что её нужно предать смерти, то Его можно было бы обвинить перед римским судом в присвоении власти, принадлежащей только римлянам. Несколько мгновений Иисус смотрел на это зрелище: трепещущая от стыда жертва и стоявшие с каменными лицами знатные люди, у которых не было ни капли человеческой жалости. Его чистый непорочный дух возмутился при виде происходящего. Он прекрасно знал, с какой целью всё это делалось. Он читал в сердце каждого, знал характер и историю жизни каждого пришедшего к Нему. Эти так называемые защитники справедливости сами толкнули свою жертву ко греху, чтобы таким путём уловить Его в свои сети. Не подавая вида, что Он слышал их вопросы, Иисус наклонился и, глядя перед собой, принялся писать что-то на песке. 

   Обвинители начали испытывать нетерпение, видя Его молчание и безразличие, они подошли ближе, пытаясь обратить Его внимание на происходящее. Но когда они посмотрели на землю у ног Иисуса, выражение их лиц изменилось. Здесь, на земле были написаны все их тайные грехи. Любопытствующие, заметив внезапно изменившиеся выражения лиц, начали пробираться вперёд, интересуясь, что же привело раввинов в такое изумление и стыд. 

   Беспрестанно заявляя о своём уважении к закону, раввины, обвинявшие женщину, в то же время сами нарушали его. Возбудить против неё дело являлось обязанностью мужа, и наказанию подлежали оба согрешивших. Таким образом, действия обвинителей были неправомочными. Иисус, тем не менее, снизошёл до их уровня. Закон предписывал : если жертву следует побить камнями, то свидетели преступления обязаны первыми бросить камень. И вот, выпрямившись и устремив Свой взор на обвинителей, Иисус сказал: "Кто из вас без греха, первый брось на неё камень". И опять, наклонившись, Он продолжал писать на земле. 

   Он не устранил закона, данного через Моисея, и не посягнул на авторитет Рима. Обвинители потерпели поражение. И теперь, когда с них были сорваны одежды показного благочестия, они стояли виновные и осуждённые перед Бесконечной Чистотой. Они трепетали от мысли, что тайные их прегрешения могут стать известны всему народу. И один за одним, с опущенными глазами и поникшей головой, они начали незаметно удаляться прочь, оставляя свою жертву и Спасителя, полного жалости. 

Иисус поднялся и, взглянув на женщину, спросил: "Женщина! где твои обвинители? никто не осудил тебя?" Она ответила: "Никто, Господи". Иисус сказал ей: "И я не осуждаю тебя; иди и впредь не греши".

Женщина стояла перед Иисусом, съёжившись от страха. Его слова: "Кто из вас без греха, первый брось на неё камень", прозвучали для неё как смертный приговор. Она не осмеливалась поднять глаз на Спасителя, молча ожидая решения своей участи. С изумлением она заметила как обвинители, пристыженные и молчаливые, удаляются. И тогда она услышала слова надежды: "И Я не осуждаю тебя; иди и впредь не греши". Её сердце умилилось, и она упала к ногам Иисуса и, рыдая, исполненная любви и признательности, с горькими слезами исповедала свои грехи. 

Для неё это было началом новой жизни - жизни чистоты и мира, посвящённой служению Богу. Спасая это падшее существо, Иисус совершил гораздо большее чудо, нежели исцеление самой тяжелой физической болезни. Он исцелил духовную болезнь, ведущую к вечной смерти. Эта покаявшаяся женщина стала одной из самых преданных учениц Иисуса. Жертвенной любовью и подчинённостью Его воле она ответила на Его милость. 

Прощая эту женщину и вдохновляя её на новую жизнь, Иисус во всей полноте проявил Свою совершенную праведность. Не оправдывая греха и не умаляя её вины, Он стремился спасти, а не осудить. В миру на долю этой заблуждающейся женщины доставались лишь презрение и насмешки. Но Иисус сказал ей слова утешения и надежды. Он, Безгрешный, сострадает слабости грешника и протягивает ему руку помощи. В то время, как лицемерные фарисеи обвиняли её, Иисус повелевает ей идти и впредь не грешить. 

Тот, кто отворачивается от согрешающих, оставляя их на пути, ведущем к гибели, не может считаться последователем Христа. Те, кто всегда готовы осуждать других и вершить над ними суд, часто оказываются виновнее, нежели сами обвиняемые. Люди ненавидят грешника, но любят грех. Христос ненавидит грех, но любит грешника. И таковы будут все Его последователи. Христианская любовь не спешит осуждать, но торопится различить истинное покаяние, всегда готова прощать, вдохновлять, направлять странника на путь святости и утверждать его на этом пути.

            Е.Уайт


понедельник, 20 июля 2026 г.

WORD AGAINST !

 

ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ



   Our goal is to expose dialectics as a pseudoscientific system. And we will begin this by explaining the term itself.

   In Greek, "dialectics" in its original meaning is the art of waging a dispute, reaching the truth through the collision of opposing opinions with their heads, as well as disclosing, interpreting and overcoming these contradictions "to establish the truth".

   The main purpose of the teaching is to REFUSE AND THE EXISTENCE OF GOD AND HIS WORKS. Although all evolutionary theories, starting with the "big bang", contradict experience and elementary logic (after all, it is not clear where the matter and energy for the explosion came from, and most importantly, why and how the elements of the periodic table and the laws of nature were formed), three main laws of dialectics were invented, to bypass and ignore the creation of the world and to nurture the idea that all this happens by itself :

- the law of unity and struggle of opposites, a semblance of the pagan eastern Yang and Yin, asserting that the reason for the development of stupid matter lies in it itself, and after spontaneous generation, a person himself "rose to perfection";

- the law of the transition of quantitative changes into qualitative ones, which takes place in the universe, but not always, since an increase in the amount and size of matter does not always bring it to a higher level of development;

- the law of denial of negation, asserting that any new human idea, denying the old and obsolete, will itself be refuted by a more and more perfect idea, and so on ad infinitum.

   Hegel's dialectic is considered one of the branches of "classical German philosophy", and Hegel himself is considered more progressive in relation to Kant only on the basis that his philosophical system is newer than Kant's metaphysics. Hegelian philosophy was continued by Marx, Engels, Lenin and Stalin, but many so-called bourgeois scientists also use dialectics in theoretical science. There is little sense from such a science, unlike applied sciences, this is empty chatter, but it is the representatives of this so-called science that are interested in it, because it brings them money, as well as academic degrees and prestige, and the press still uses evolutionary fabrications, that's all it is taught in schools and universities, and naive youth build their life principles and goals on this (they do not understand that all this leads to a dead end). Nevertheless, the universe and nature still confirm the Creator, so the believer Kant is still right, and the existence of creation and God was recognized by many luminaries of science (and the various evolutionists there do not count).

   Not only the appearance of Hegel's dialectics, but especially Marxism, Leninism and Stalinism is a tragedy for all mankind. When Marx came up with the doctrine of the five formations, according to dialectical philosophy, there really was an injustice in the presence of slaves and serfs as someone's property. However, the Bolsheviks who dreamed of a happy, just and well-fed society brought the world even greater evil, tears, blood and violence, as well as a new appearance of serfs, who were absent under capitalism, that is, collective farmers.

   Any theory, as you know, is verified by experiment, and so in any science. This "experiment" has cost humanity too much, and some believe that it should be continued further!

   So, if in Western countries the presence of evolutionism and atheism became the reason only for the development of theoretical pseudosciences (and only new discoveries, starting from the middle of the twentieth century, confirmed God) and the general depravity of society with wolf laws, then in communist countries the result of dialectical philosophy and its application to practice together with "scientific communism" became :

- the violent seizure of power with a large number of victims, its appropriation by one party, which suppresses all dissent, depriving it of even a word;

- the development of the "dictatorship of the proletariat" according to Marx, as a result of which the flower of society, the organizers of production and the intelligentsia can be physically destroyed, expelled from the country, at best degraded in rights, and the country is ruled by people from the proletarian classes and their leaders, illiterate and uncultured;

- the abolition of private property and its withdrawal in favor of the state, as a result of which production does not develop, but decays, and a completely unviable economy appears that does not work;

- a ban on the free movement of not only peasants forcibly driven into collective farms, but also other strata, for example, the absence of dismissals of their own accord for city residents, as well as the passport system with a residence permit, the absence of other basic human rights accepted by the world community;

- artificial and false culture, as well as arts serving the regime, with the most severe censorship;

- state atheism and persecution of believers;

- the lack of equality and social justice, the poverty of the majority of the population, the theft and enrichment of leaders and chiefs, who brazenly use state property as their own, living in palaces with servants, like the exiled ruling classes;

- the lack of equality and social justice, the poverty of the majority of the population, the theft and enrichment of leaders and chiefs, who brazenly use state property as their own, living in palaces with servants, like the exiled ruling classes;

- the promise of a paradise life on earth, which will never be achieved, especially by such methods that allow the population to fool their heads further.

   And in addition, let's say that the few communist countries that still remain are the poorest and most hopeless countries in the world with disgusting governments and a terrible standard and way of life. Here is the result of the "great experiment"!

   An alternative to dialectics is not only metaphysical philosophy, but most importantly, the Word of God is the Bible, which answers correctly all the questions people are interested in now: where did our world come from, why does evil exist, how to distinguish evil from good, why and by what principles a person should live, how to achieve rebirth and spiritual growth and what awaits all of us in the future. ONLY CHRISTIANITY answers all these questions correctly, and we will be able to convince ourselves of this pretty soon, probably during our generation of people.

ПIДЙОМ

 




^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^



1 Пісня прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш !

2 Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами !

3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились !

4 Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди !..

Псалом 123

 

Назви деяких псалмів «Пісня сходження», як відомо, означають традицію співати їх у той час, коли ізраїльтяни здійснюють подорож до Єрусалиму. У дослівному перекладі з івриту це означає «підніматися в Єрусалим», також кажуть «підніматися в Ізраїль».
Чому?
Тому що це підйом на вищий рівень не лише географічний, а й духовний - який означає Святе місто і Святу землю. Коли їдеш ізраїльською дорогою №1 (Тель-Авів - Єрусалим), це справді підйом у гори, а також особливе відчуття духовного піднесення. Хто не є корінним мешканцем Ізраїлю, а репатріювався туди, ніколи не забуде, як це було, коли він піднімався до Єрусалиму вперше в житті.
Приблизно про це й варто поговорити.
Ми віримо в Бога і дотримуємося Його заповідей, а також завжди робимо те, що Він каже нам робити, як написано в Біблії. Він - наш Господь, а ми - Його слуги, і цим щасливі.

Але є багато людей, які з цим не згодні. Вони говорять : «Навіщо нам потрібен Бог? Чому ми маємо слухати Його і дотримуватися Його заповідей? Ми хочемо робити те, що нам заманеться, і жити за своїми правилами!» Ідея, на перший погляд, приваблива і цікава. Але хіба вона правильна і хіба вона розумна? Майже всі люди хочуть бути незалежними, навіть у дитинстві. Ця ідея виглядає, як цукерка: «мої закони, мої плани, а якщо навіть є Бог, то це я». Але недарма написано, що це божевілля! Є багато людей, які хочуть думати, що «Бога немає». Вони вигадали так звану «науку», яка так навчає, і є так звані «вчені», які переїжджають з однієї країни в іншу, і їх приходять слухати, особливо молодь, і навіть готові платити гроші за ці зустрічі. За що? Щоб довести самому собі, що це так, а якщо це так, то немає Господина, немає законів і немає відповідальності.

Чому це неправильно і чому це божевілля? Всесвіт - не результат «великого вибуху» і «еволюції». Це результат Того Розуму, Який його створив. Ми знаємо, що Бог є і що Біблія - істина, що пророцтва збуваються і що Його закони та Його милість дають щастя і спасіння.

Багато з тих, хто каже, що «Бога немає», думають, що «якщо Він є, то Він злий», і тому вирішили вважати, що «Він не існує». Ми знаємо, що це брехня сатани - обманщика і вбивці, який у власних злочинах звинувачує Бога.

Ще в цьому псалмі одна з найголовніших тем - гордість. Люди не хочуть вірити, тому що вважають: «віра в Бога знижує гідність і цінність людини, знижує рівень її особистості, тому віруючий нікчемний, а атеїст, навпаки». Це теж сатанинська брехня, все почалося з того, що сатана сам захотів бути як Бог, а пізніше підштовхнув до цього ж Адама і Єву, підступно обманувши їх, а сьогодні він взявся за сучасних людей. Коли людина сама сідає на трон, який не для неї, вона не стає від цього щасливою, а, навпаки, нещасною. І немало таких прикладів знає світова історія.

Тому ми потребуємо Бога і Його Писань, ми потребуємо Його прощення в Ісусі Христі, і якщо ми приймаємо удари й насмішки від зарозумілих людей, незважаючи на це, у нас є смирення, Божа любов і вічне майбутнє !

ГИМН ЛЮБВИ

 



VVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVVV

 

 

 

Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине: Всё покрывает, всему верит, всего надеется, всё переносит. Любовь никогда не перестаёт.


Библия, Новый Завет, Первое послание к Коринфянам, глава 13, стихи 4-8

 


 

Любовь к другим приносит радость.

Мне хочется сказать моим братьям, живущим повсюду: развивайте у себя любовь Христа! Она должна исходить из души христианина подобно тому, как течёт в пустыне освежающий поток, несущий и украшающий жизнь, вселяющий мир и радость в бытие самого христианина и всех остальных людей (Свидетельства для Церкви, т.5, с.565 [1889]).

Пример бескорыстной любви непреодолим.

Чем больше своим характером мы напоминаем нашего Спасителя, тем сильнее будем любит тех, за кого Он умер. Христиане, проявляющие друг к другу дух бескорыстной любви, несут свидетельство о Христе, которое неверующие не могут опровергнуть и которому они не в силах противостоять. Невозможно переоценить воздействие такого примера. Ничто так успешно не разрушит уловки сатаны и его приспешников, ничто так не способно созидать царство Искупителя, как любовь Христова, проявляемая членами Церкви (Свидетельства для Церкви, т.5, с.167,168 [1882]).

Своё «я» затмевает любовь.

Любовь - это активный принцип; она постоянно думает и заботится о благополучии окружающих и тем самым удерживает нас от необдуманных поступков, которые могут помешать нам добиться главной цели, то есть приобретать души для Христа. Любовь не ищет своего. Она не побуждает людей стремиться к лёгкой жизни и угождать себе. Чрезмерное уважение, которое мы оказываем своему «я», весьма часто мешает нам возрастать в любви (Свидетельства для Церкви, т.5 с.124 [1882]).

Смирение вырастает из любви.

Любовь не превозносится, она скромна. Она никогда не побуждает человека хвалиться, возводить себя на пьедестал. Любовь к Богу и нашим ближним никогда не будет проявляться в необдуманных поступках или делать нас властными, придирчивыми или деспотичными. Любовь не гордится. Сердце, в котором царит любовь, приносит плод кроткого, любезного, сострадательного отношения к другим независимо от того, соответствуют ли они нашим идеалам или нет, уважают они нас или плохо с нами обращаются (Свидетельства для Церкви, т.5, с.123,124 [1882]).

Истинная любовь скромна.

Посвящение, которого требует Бог, открывается в неподдельной любви к душам, за которых Христос отдал Свою жизнь. Христос, пребывающий в сердце, проявится в любви, к которой Он призывает Своих учеников. Его истинные дети предпочтут других вместо себя. Они не будут стремиться урвать себе львиную долю в любое время и в любом месте, потому что не считают, что их способности выше способностей их братьев. Если даже этот так, они проявят любовь, которую Христос явил душам людей, - любовь бескорыстную, искреннюю, которая предпочла блага других Его собственным (Рукопись 121,1899 г.).

Любовь преобразует характер.

Пусть любовь Иисуса будет явлена тем, кто ещё не познал истину, и она подействует подобно закваске для преобразования характера (Свидетельства для Церкви, т.8, с.60 [1904]).

Эгоистичная любовь.

Бог желает, чтобы для Его прославления Его дети любили тех, кто более всего этом нуждается... В обращении с разделяющими драгоценную веру не должно проявляться эгоизма ни во взгляде, ни в слове, ни в деле... к какому бы классу они ни принадлежали: высокому или низкому, богатому или бедному. Любовь, которая одаривает добрыми словами только немногих, а к другим проявляет холодность и равнодушие, - это не любовь, а эгоизм. Она никоим образом не будет трудиться для блага людей или для славы Божьей. Наша любовь... не должна предназначаться лишь для особых людей и пренебрегать другими. Разбейте сосуд, и благоухание наполнит весь дом (Рукопись 17, 1899 г.; Наше высшее призвание, с.231).

Способности не заменят любви.

Пустые разговоры, фарисейство и самовосхваление преобладают всюду, но посредством них ни одна душа не придёт ко Христу. Чистая, освященная любовь, такая любовь, которая была проявлена в жизни и делах Христа, - это всё равно, что священное благовоние. Подобно драгоценному миру из разбитого сосуда Марии, она наполняет весь дом благоуханием. Красноречие, познание истины, редкостные таланты в сочетании с любовью - всё это драгоценные дары. Но одни лишь способности, одни лишь редчайшие таланты не могут заменить её (Свидетельства для Церкви, т.6, с.84 [1900]).

Доказательством любви является великодушие.

Нашу любовь доказывает христоподобный дух, желание делиться благами, посланными нам Богом, готовность проявлять самоотречение и самопожертвование, чтобы помогать страдающему человечеству и продвигать вперед дело Божье. Мы никогда не должны проходить мимо, если требуется наша щедрость. Мы показываем, что перешли от смерти в жизнь, если поступаем как верные слуги благодати Божьей. Бог дал нам Свои благословения, Он дал нам клятвенное заверение, что если мы окажемся верными управителями, то соберём себе неувядаемое небесное сокровище (Ревью энд Геральд, 15 мая 1900 г.).

Проявление подлинной любви является знаком ученичества.

Каким бы возвышенным ни было внешнее исповедание, если сердце человека не наполнено любовью к Богу и ближним, то он не является истинным учеником Христа. Если даже он обладает сильной верой и может творить чудеса, без любви его вера ничего не стоит. Пусть он и раздаст свое имение бедным, но если им движет не бескорыстная любовь, а иное побуждение, ему не снискать благоволения Божьего. По своей ревности он может даже принять мученическую смерть, однако, если в его сердце не будет любви, Бог сочтёт его обманутым фанатиком или тщеславным лицемером (Деяния апостолов, с.318,319 [1911]).

Сердце, в котором правит любовь.

Сердце, в котором правит любовь, не наполнится гневом или мстительностью, будет терпеть обиды и оскорбления, которые гордость и самолюбие посчитали бы невыносимыми. Любовь никого не подозревает и всегда в самом благоприятном свете истолковывает мотивы и поступки других людей (Свидетельства для Церкви, т.5, с.168,169 [1882]).Активность сатанинского воинства, опасности, подстерегающие человеческую душу, требуют участия в борьбе каждого работника. Но никакому принуждению не останется места. Человеческой порочности нужно противопоставить любовь, настойчивость, долготерпение Бога (Свидетельства для Церкви, т.6, с.237 [1900]).

Любовь исправляет характерные особенности человека.

Если человек становится причастником Божеского естества, любовь Христа пребывает в нем как неизменный принцип души и эгоистичное «я» с его характерными свойствами уже не проявляется (Свидетельства для Церкви, т.6, с.52 [1900]).

Только любовь Христа способна исцелять.

Только любовь, которая истекает из сердца Христа, может исцелять. Только тот, кого наполняет эта любовь, как сок наполняет дерево и как кровь наполняет тело, может восстановить раненую душу (Воспитание, с.114 [1903]).

Любовь готовит ко всяким случайностям.

Всякий, кто воистину любит Бога, будет иметь дух Христа и пламенную любовь к своим братьям. Чем больше сердце человека пребывает в общении с Богом, чем больше его чувства сосредоточены во Христе, тем меньше его будут волновать суровость и тяготы жизни (Свидетельства для Церкви, т.5, с.483,484 [1889]).

Братские отношения никогда не налаживаются через компромисс.

Любящие Иисуса души, за которых Он умер, будут всеми своими силами содействовать миру. Но они должны быть осторожными, чтобы, силясь уладить разногласие, не поступиться истиной, чтобы, предотвращая разделение, не пожертвовать принципом. Истинные братские отношения никогда не сохранить, ставя под угрозу принцип. Когда христиане начинают больше уподобляться Христу и становятся чистыми в мыслях и делах, они почувствуют злобу змея. Сынов противления выводит из себя духовное христианство... Тот мир и гармония, которые достигаются взаимными уступками, чтобы избежать всех различий во мнениях, не достойны называться миром и гармонией. Иногда для обретения взаимопонимания между двумя людьми уступки необходимы, но никогда для ради этого нельзя жертвовать ни йотой принципа (Ревью энд Геральд, 16 января 1900 г.).

Божественная любовь беспристрастна.

Христос пришёл на землю с вестью милости и прощения. Он заложил основание такой религии, посредством которой иудеи и язычники, чёрные и белые, свободные и рабы могут быть объединены в одно братство и признаны равными в глазах Божьих. Спаситель питает безграничную любовь к каждому человеку. В каждом Он видит возможности для совершенствования. С Божественной энергией и надеждой Он приветствует тех, за кого отдал Свою жизнь (Свидетельства для Церкви, т.7, с.225 [1902]).

Любовь заключает братство людей в Божьи объятья.

Освящённая любовь друг к другу свята. Христианская любовь друг к другу - любовь более возвышенная, более постоянная, более учтивая, более бескорыстная, чем наблюдается теперь, оберегает христианскую доброту, благожелательность, вежливость и заключает человеческое братство в объятья Бога, признавая достоинство, которым Бог наделил права человека. Это достоинство христиане должны всегда развивать для чести и славы Бога (Письмо 10, 1897 г.; Библейский комментарий АСД, т.5, с.1140,1141).

Любовью к людям измеряется любовь к Богу.

Любовь, явленная в Христовой жизни самоотречения и самопожертвования, должна быть видна жизни Его последователей. Мы призваны так жить, как жил Он... У нас есть преимущество находиться во свете небесном, озаряющем нас. Так Енох ходил с Богом. Еноху было не легче жить праведной жизнью, чем нам в настоящее время. Мир в его время не был более склонен возрастать в благодати и святости, чем сейчас... Мы живём среди опасностей последних дней и должны черпать силу из того же источника. Мы должны ходить с Богом...

Бог призывает вас употребить в дело ваши силы. Вы обязаны будете дать отчёт за добро, которое вы могли бы сделать, окажись вы в правильном положении. Теперь время быть соработниками у Христа и небесных ангелов. Пробудитесь ли вы? Среди вас есть души, которые нуждаются в вашей помощи. Чувствовали ли вы себя обязанными привести их к кресту? Помните, что в той мере, в какой вы любите Бога, вы будете любить и своих братьев, и души, которые потеряны и погублены вне Христа (Ревью энд Геральд, 9 января 1900 г.).

Цель Христа - совершенная любовь в Церкви.

Иисус мог бы осветить яркими лучами света самые сокрытые тайны науки, но Он не захотел отрывать ни одного мгновения от преподавания науки спасения. Всё Его время, все Его знания, Его способности, сама Его жизнь рассматривались лишь как средство для спасения людей. О какая любовь, какая несравненная любовь! Сопоставьте наши пассивные, безжизненные, наполовину парализованные усилия со служением Господа Иисуса. Прислушайтесь к Его словам, к Его молитве, вознесённой Отцу: «Я открыл им имя Твоё и открою, да любовь, которою Ты возлюбил Меня, в них будет, и Я в них» (Иоанн 17:26). Какие слова! Какое глубокое, всеобъемлющее значение заложено в них! Господь Иисус желает излить Свою любовь через каждого члена тела, Его Церкви, чтобы эта животворная любовь распространилась по всему телу и пребывала в нас, как она пребывает в Нём. Тогда Господь сможет любить падшего человека, как Он любит Своего Сына. И Он заявляет, что ничто меньшее, что служит для нашего блага, не удовлетворит Его (Рукопись 11, 1892 г.).

Чуткость и любовь Христа.

Его жизнь с самого начала и до конца была жизнью самоотречения и самопожертвования. На Голгофском кресте Он принёс Себя в великую жертву ради всех людей, чтобы люди всего мира обрели спасение, если они этого пожелают. Христос был сокрыт в Боге, и Бог явил Себя миру в характере Его Сына...

Любовь к погибающему миру проявлялась каждый день в каждом Его поступке. Те, кто исполнен Его Духа, будут трудиться таким же образом, как люди, через которых трудился Христос. Во Христе свет и любовь Божьи явились в человеческом естестве. Ни один человек не обладал такой чувствительной природой, как безгрешный Святой Божий, Который являлся главой и образцом того, какими могут стать люди, если будут наделены Божественной природой (Молодёжный руководитель, 16 августа 1894 г.; Чтобы я мог познать Его, с.288).

Любовь Христа - это животворящая, исцеляющая сила.

Любовь, которой Христос наполняет всё человеческое существо, является обновляющей силой. Прикосновение этой любви к жизненно важным органам - мозгу, сердцу, нервам - дарует исцеление. Эта любовь пробуждает к жизни высшие силы человеческого естества. Любовь Христа освобождает душу от чувства вины и скорби, смертельной тревоги и беспокойства, которые истощают жизненную энергию. С Христовой любовью приходят спокойствие и безмятежность. Она рождает в душе возвышенную радость, которую ничто мирское и суетное разрушить не может, - радость в Святом Духе, радость, дарующую здоровье и жизнь (Служение исцеления, с.115 [1905]).

Взирая на Божью любовь.

Благодарите Бога за светлые минуты, которые Он подарил нам. Будем же в своей памяти связывать воедино все доказательства Его любви, чтобы постоянно взирать на них. Будет думать о Сыне Божьем, Который оставил престол Своего Отца и сокрыл Свою Божественность в человеческом естестве, чтобы спасти человека от силы сатаны; думать о Его победе, одержанной для нас и открывшей небеса, чтобы люди имели возможность верою увидеть Царство славы Божьей. Вспомним о падшем человечестве, спасённом из бездны погибели, куда вверг его грех, и вновь приведённом в согласие с Предвечным Богом, и о том, что все, выдержавшие Божественное испытание через веру в Искупителя, оказываются облечёнными в праведность Христа и восхищенными к Его престолу - вот те истины, над которыми Бог приглашает нас размышлять (Путь ко Христу, с.118 [1892]).

ТЕСТО ДЛЯ ПЕЧЕНЬЯ

 




DDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDDD

 

 

Я должна признаться: мне нравится есть тесто для печенья, возможно, даже больше, чем само печенье. Знаю, мне скажут, что тесто есть нельзя, но я не могу устоять.

Некоторые считают, что именно выпекание делает сумму ингредиентов приятной на вкус, например, в случае с печеньем с шоколадной крошкой. Но я думаю, что дело в сочетании ингредиентов. Вы когда-нибудь пробовали есть муку? Или проглотить большую столовую ложку масла? Об этом даже думать противно. Сахар или шоколад в небольших количествах ещё можно стерпеть, но яйца? Нет, спасибо. Не говоря уже о соде или ванили. Но когда мы смешиваем ингредиенты, получается очень вкусное тесто - и не важно, запечённое оно или сырое.

Ингредиенты нужно не просто смешать: они должны быть нужного качества, в нужном количестве, и их необходимо добавлять друг ко другу в правильном порядке.

В Библии есть много непростых для понимания текстов. Один из них записан в Рим 8.28. В нём говорится о том, что всё совокупно содействует ко благу верующему. Я могу подумать: то, через что я сейчас прохожу, не может быть волей Божьей. Какому благу содействуют текущие обстоятельства моей жизни?

Взятые сами по себе, многие ситуации полны боли и горя: смерть, болезнь, развод, предательство, насилие - список можно продолжать и продолжать. Каким образом они для меня благие? Взятые по отдельности, возможно, никаким. Но если сложить их все вместе, как часть общего Божьего плана для моей жизни, Его труда по формированию моего характера, они могут содействовать моему благу. Может быть, Бог тренирует, укрепляет и готовит меня к более серьёзным испытаниям или служению в будущем. Или, может, Он поддерживает меня, ведя через что-то, из чего я научусь, что в сочетании с другими событиями моей жизни происходящее действительно идёт мне на пользу.

Благодарю Тебя, Господи, за то, что Ты смешал ингредиенты моей жизни ради моего блага. Я доверяю Тебе мой сегодняшний день и всю жизнь.

Притом знаем, что любящим Бога, призванным по Его изволению, всё содействует ко благу (Рим 8.28).

 

Ардис Дик Стенбаккен

воскресенье, 19 июля 2026 г.

PLAN OF ANTICHRIST

 




ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ



Those who hid behind the name of God for many centuries, who vulgarized the very idea of Christianity, who, through the Inquisition, destroyed no less than a hundred million people of dissident "misguided" reformers (the so-called Roman Catholic Church), who did not repent of the crimes of the past, but, on the contrary, believe that these actions would be right and necessary now, a criminal organization whose teaching is not in line with the Bible, since "the authority of the church is higher than the authority of the Holy Scriptures", declaring its leader God on earth, today hatches vile plans against professing a truly biblical faith, the remnant church according to biblical prophecy (Revelation 12.17, 14.12).

The time has come for everyone to make their choice, and for this, to begin with, figure out what the Bible teaches, and not the clergy who declared themselves to be a "church". It's simple and clear - you can find all the information here :

http://abway-english.blogspot.com/

 

Catholic Plan for the "evangelization of Seventh-day Adventists" (1997-2002, Project : "small sectarian groups").

 

The main theme of this project is that Adventist evangelization is the most important task of the Catholic Church in trying to bring Protestants back into the fold of the Roman Church.

1. Introduce ideas into the Adventist milieu that promote rapprochement between Catholics and Adventists.

2. Make concessions to introduce Catholic thinking into the Adventist community.

3. Achieve a common agreement and think over with Adventists joint methods of evangelization of the world.

4. Destroy "erroneous ideas about the Roman Catholic Church".

5. Present the SDA church that its origin and existence have no biblical basis.

6. Convince the SDA that the works of E. G. White are false.

7. To present to Seventh-day Adventists the danger of their teaching to the whole world in relation to the Pope, the Virgin Mary and Sunday.

8. To present to Seventh-day Adventists that they are at the highest level of apostasy among Protestants because of the theological views that characterize them.

9. Bring to the knowledge of the whole world what steps the SDA church has taken through its leaders towards ecumenism and Catholicism.

10. Make it clear to the members of the SDA that if they do not unite with Catholics and Protestants in order to achieve world peace, then they will be responsible for all the misfortunes and disasters that may befall our world.

 

 

This project was published in a circular letter by John Marcuseno in June 1999. The letter was sent to Mexico City, where it was translated from Spanish into English. The recipient of this letter was the president of the International American Division, Elsa Israel Leito.

ПРАВДА

 




WWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWW



1 Вдячний псалом. Уся земле, покликуй Господу!

2 Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!

3 Знайте, що Господь Бог Він, Він нас створив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська.

4 Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, ім'я Його благословляйте,

5 Бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!

 Псалом 100

 

    Бог створив усіх нас і за Своєю любов'ю викупив нас жертвою Ісуса Христа, Господа нашого. Тому Йому належить пошана, хвала і поклоніння.

    У всесвіті є безліч світів, які служать Господу, і в цьому їхнє щастя, як і для грішної людини, яка звернулася до Бога. Але ми в нашому світі повинні знати, що це таке - справжня хвала і справжнє поклоніння.

    Бог нікого не змушує робити це, людина має свободу вибору. На землі є різні релігії, багато людей. Але яка їхня віра? Чи справжня вона, як написано, «у дусі та істині»? Багато людей моляться, вони говорять Богові: «Ти великий і святий», але більшість із них Бог не вважає Своїми, більше цього, Він закриває вуха і не слухає їхні молитви.

    Це означає, що ми повинні зрозуміти і розповісти іншим людям, що таке справжнє поклоніння, прийнятне для Бога.

    Бог є Пастир овець, але тільки ті Його вівці, що справді йдуть за Ним. Йдуть - отже, роблять те, що Він сказав робити. Важливо зрозуміти три речі про наше життя в Богові:

- Вона має базуватися на Слові Божому - Старому та Новому Завіті. Тільки в такої людини є справжній Бог, а якщо у кого бог вигаданий (або жорстокий, або дивиться крізь пальці без кінця на гріхи без будь-якої відповідальності), то це все одно, що ідолопоклонство.

- Це справжнє життя без маски. Можна дурити людей, членів церкви, але не можна обдурити Бога, тому що Він знає все, і наша доля, наше майбутнє - результат наших справ. Справжня віруюча людина зберігає заповідь не для того, щоб отримати спасіння. Причина в тому, що жити іншим життям йому неприродно і неможливо.

- Вона не повинна бути сліпою, як частина людей у хибних церквах роблять щось, бо навколо всі так роблять, така віра взагалі не дає порятунку. У справжнього віруючого розум його говорить йому, що робити, тому й печатку Бога він отримає лише на чоло (не на руку, як частина з нечестивців печатку звіра).

    Той, хто йде за Пастирем, Який є Ісус Христос, робить те саме, що Він Сам робив і чого навчав:

- Молитви і співи псалмів - це лише мала частина того, що треба дотримуватися.

- Як постійна молитва потрібна, так і постійне читання Слова Божого і, звісно, треба брати участь у зборах та розповідати людям про Бога.

- Віра і справи - ми отримуємо спасіння через віру, без плати за нього, але мають бути також справи (наша частина не те, що Бог Сам робить). Неможливо бути впевненим у людині, яка не має справ, а вона тільки багато говорить про це.

- Частина людей вважає: не має значення, в яку церкву ти ходиш і яка у неї доктрина. Але це брехня. Хибні доктрини руйнують стосунки з Богом. Як і так звані «передання», доповнення до Писань, що є і у юдеїв, і у православних, і у католиків, і у мусульман. Але якщо у Святому Письмі написано одне, то там, у переказах, зовсім інше, навпаки.

- У справжнього віруючого лише один авторитет найголовніший - це Бог та Його слово. Ми також повинні дотримуватися законів держави, але тільки якщо держава не змушує нас нехтувати Божою заповіддю. Це означає, що Десять заповідей - закон нашого життя, включаючи четверту заповідь про суботу, яка не змінюється і не скасовується.

- Важлива частина поклоніння - десятини і пожертвування, щоб у Божому домі завжди були гроші на храм і на зарплату для служителів Бога. Ця заповідь є і у Старому, і Новому Завіті.

- Не забувати про закони здоров'я.

- І останнє - обряди. У нас, адвентистів, їх небагато, але ми повинні здійснювати ці обряди так, як написано (хрещення з покаянням у воді та Господня вечеря з недрожжевим хлібом та безалкогольним виноградним соком, а перед цим - обмивання ніг).

    Бог неодноразово доводив, що Він добрий і сповнений милосердя для праведних і навіть неправедних. І тих, у кого з них справжня хвала і справжнє поклоніння, Він благословить багато разів і введе у Своє царство.

РЕШЕНИЕ КОМПЬЮТЕРНЫХ ПРОБЛЕМ

 



ППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППП

 


«Только не это!» - простонала я, беспомощно наблюдая, как файлы на компьютере перемещаются сами собой, создавая хаос. И это уже не в первый раз.

«Господи, я бы хотела закончить написание этой книги. Если на то будет Твоя воля, позволь мне продолжить, - пожалуйста, отремонтируй мой Macintosh Plus (Макинтош Плас). Ты знаешь, я обещала, что средства, вырученные от продажи этой книги, помогут финансировать мою альма-матер, которая так в этом нуждается. Господь, это в Твоих руках». Я произнесла обетования : «Проси и получишь» и «Есть ли что-нибудь трудное для Господа?» и благодарила Его за ответ на молитву.

Я не стала возвращать свой компьютер в сервисный центр. В последний раз, когда я носила его туда, молодой техник по неосторожности стёр все файлы из памяти. Поэтому я сама, осторожно, кропотливо начала перетаскивать каждую папку с файлами в хранилище MacBottom (МакБоттом) в нужном мне порядке : «Благодарю Тебя, Господи, за то, что даёшь понимание того, что нужно делать, и за терпение и настойчивость, которые во мне пробудила эта задача».

Несколько месяцев спустя мой компьютер сгорел. Сотрудник компании Аpple сообщил, что они больше не производят компоненты для моей устаревшей версии, и предложили приобрести последнюю версию Mac. Я не была готова потратить свыше тысячи долларов на новый компьютер. Книга, над которой я работала, и другие папки с файлами надёжно хранятся в памяти, в хранилище MacBottom, но для их извлечения нужен был Macintosh Plus.

Тогда я снова опустилась на колени : «Господи, позволь мне найти кого-нибудь, у кого есть Macintosh Plus. Предаю эту проблему Тебе». Вскоре Бог ответил на мою молитву.

После разговора по телефону с нашим старшим сыном муж сказал : «У Сонни есть Macintosh Plus, который лежит в коробке без надобности в его стоматологическом кабинете. Он пришлёт его тебе».

Господи, моё сердце переполняется желанием славить Тебя каждый раз, когда я пользуюсь моим любимым компьютером. Благодарю Тебя за ответы на молитвы, так ты продолжаешь мне напоминать, что для Тебя нет ничего невозможного.

Есть ли что трудное для Господа? (Быт 18.14)



ОСМОТРИСЬ ! - СТИХИ

 


!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 

 

Бога не видно, но я Его вижу :

В зрелости яблок, в спелости вишен,

В ливне и стуже, и в красках заката.

Бога не видно - он где-то за кадром :

В детской улыбке и в маминых фразах,

И, рассыпаясь любовью по вазам,

Бог говорит с нашим миром цветами.

Бога не видно, и видно не станет.

В дальних поездках и командировках,

В лёгких касаниях, нежных и робких,

В боли, в надежде и в маленьком шансе

Бога не видно? О, не соглашайтесь!

Бог открывает для каждого двери.

Те, кто не верил - однажды поверят.

Даже сейчас, атеистам в отместку,

Вставленным голосом с этого места

Бог говорит с вами, мной, через вирши.

Бога не видно, но я его вижу.

 

Дмитрий Кравченко